19 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 300/2245/25 пров. № А/857/24967/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Кайдана Дмитра-Святослава Тарасовича, діючого на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Кайдана Дмитра-Святослава Тарасовича, діючого на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській обл., Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській обл. про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в нарахуванні та виплаті грошової допомоги при призначенні пенсії за віком, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Чуприни О.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 22.05.2025р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного рішення суду І інстанції: незазначена),-
03.04.2025р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) представник адвокат Кайдан Д.-С.Т., діючий на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправним рішення відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Дніпропетровській обл. № 092850024866 від 04.03.2025р. щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги та зарахування періоду роботи з 15.08.1987р. по 01.09.1992р. до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України № 1788-XIІ від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати відповідача ГУ ПФ України в Івано-Франківській обл. зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України № 1788-XIІ від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 15.08.1987р. по 01.09.1992р., нарахувати і виплатити грошову допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, передбачену п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі десяти місячних пенсій станом та день призначення пенсії за віком;
стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно судові витрати (а.с.1-7).
Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами (а.с.24-25).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.05.2025р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФ України в Дніпропетровській обл. № 092850024866 від 04.03.2025р. про відмову у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язано ГУ ПФ України в Дніпропетровській обл. зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно з п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період роботи вчителем фізичного виховання з 15.08.1987р. по 01.09.1992р. у Белеївській восьмирічній школі згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.11.1987р.; зобов'язано ГУ ПФ України в Дніпропетровській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2025р. про призначення і виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно з п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; у задоволенні решти вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Дніпропетровській обл. на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. (а.с.139-146).
12.05.2025р. за допомогою системи «Електронний суд» (реєстрація судом першої інстанції - 13.05.2025р.) представник адвокат Кайдан Д.-С.Т., діючий на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , скерував на адресу суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Дніпропетровській обл. на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн., що пов'язані з розглядом справи; після набрання додатковим рішенням законної сили видати виконавчий документ (а.с.148-150).
Відповідно до додаткового рішення суду від 22.05.2025р. заяву представника позивача адвоката Кайдана Д.-С.Т. про ухвалення додаткового рішення (про стягнення витрат на професійну правничу допомогу) із приміткою «Документ сформований в системі «Електронний суд» 12.05.2025», задоволено частково; заяву представника позивача адвоката Кайдана Д.-С.Т. про компенсацію судових витрат (про стягнення витрат на професійну правничу допомогу) із приміткою «Документ сформований в системі «Електронний суд» 12.05.2025», залишено без розгляду; відмовлено у задоволенні заяви представника позивача адвоката Кайдана Д.-С.Т. про ухвалення додаткового рішення (про стягнення витрат на професійну правничу допомогу) із приміткою «Документ сформований в системі «Електронний суд» 12.05.2025» в частині видачі виконавчого листа; ухвалено додаткове судове рішення в адміністративній справі № 300/2245/25; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Дніпропетровській обл. на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн. (а.с.167-171).
Не погодившись з винесеним додатковим рішенням, його оскаржив представник адвокат Кайдан Д.-С.Т., діючий на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить змінити додаткове рішення суду в частині визначення суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу, збільшивши її до 10000 грн.; в іншій частині додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін (а.с.183-186).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд самостійно, без наявності відповідного клопотання іншої сторони (клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу було подане 23.05.2025р., тобто, на наступний день після ухвалення додаткового рішення) зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу з 10000 грн. до 2500 грн.
Представник позивача стверджує, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Представником адвокатом Кайданом Д.-С.Т., діючим від імені та в інтересах ОСОБА_1 , додаткове рішення суду оскаржується в частині незадоволених вимог заяви щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції керувався тим, що долученими до матеріалів справи доказами доведено факт надання представником адвокатом позивачу правничої допомоги в межах розгляду цієї справи. Заявлені витрати на правничу допомогу є співмірними із складністю цієї справи, наданим обсягом послуг, значенням справи для сторони в розмірі 2500 грн. та підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
При цьому суд вказав на незначну кількість та складність в опрацюванні документів, долучених до позовної заяви. Окрім цього, позовна заява є типовою для цієї категорії спорів в частині оцінки норм права та об'єктивно містить незначний обсяг викладу обставин справи. Підготовка такої позовної заяви не потребувала значного проміжку часу і не мала завдати значних клопотів для спеціаліста в сфері юриспруденції - адвоката. Також суд врахував, що позовні вимоги задоволено частково.
Водночас, суд зазначив, що вимога про видачу виконавчого листа є передчасною.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із роз'ясненнями, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).
Враховуючи, що додаткове рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених (відмовлених) вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.
Згідно 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.
За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.
Позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді першої інстанції від адвоката, в загальному розмірі 10000 грн.
На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивачем представлено наступні письмові докази (в копіях/оригіналах):
договір про надання правової допомоги від 14.03.2025р.;
детальний опис наданих послуг від 08.05.2025р.;
ордер серії АТ № 1097599 від 03.04.2025р. на надання правничої допомоги ОСОБА_1 у Івано-Франківському окружному адміністративному суді адвокатом Кайданом Д.-С.Т.;
квитанцію № 0586309 від 08.05.2025р.;
акт № 1 від 08.05.2025р. приймання-передачі послуг з правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 14.03.2025р., відповідно до положень якого адвокат надав, а ОСОБА_1 прийняв наступні юридичні послуги на загальну суму 10000 грн., які полягають у поданні адвокатського запиту до ГУ ПФ України в Дніпропетровській обл., складенні та поданні до Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовної заяви (а.с.9, 152-155).
Отже, надані суду матеріали доводять факт надання позивачу правової допомоги адвокатом Кайданом Д.-С.Т. в суді першої інстанції, а відтак підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу в розглядуваній справі № 300/2245/25.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).
В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).
Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді підготовки позовної заяви.
Враховуючи складність справи, задоволення заявлених позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову та значення справи для позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 2500 грн.
В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що навіть у разі неподання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд відповідно до вимог частини дев'ятої ст.139 КАС має перевірити, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.11.2023р. у справі № 826/7778/17.
Враховуючи складність розглядуваної справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт (розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, обсяг представлених позивачем доказів), витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є стороною у справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу саме в загальному розмірі 2500 грн.
При цьому колегія суддів зазначає, що представник позивача не надав обґрунтованих доказів того, що підготовка позовної заяви та інших документів у цій справі вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, оскільки основні доводи у цій категорії справ, викладені в численних судових рішеннях в аналогічних спорах.
Суд апеляційної інстанції відзначає, що у вказаній категорії справ є значна стала судова практика, в т.ч. і суду касаційної інстанції.
Водночас, апеляційний суд звертає вагу, що витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона уже сплатила чи їх вона ще має сплатити.
Так, Верховний Суд у постанові від 01.11.2022р по справі № 757/24445/21-ц дійшов висновку, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
При вирішенні наведеного питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постанові Великої Палати від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16, в постановах Касаційного адміністративного суду від 05.09.2019р. у справі № 826/841/17, від 19.09.2019р. у справі № 826/8890/18, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковими під час вирішення наведеного спору.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про обґрунтованість та підставність висновків суду в частині розподілу судових витрат.
За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат за цим апеляційним провадженням немає.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків додаткового рішення суду в оскарженій частині, а тому підстав для скасування додаткового рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника адвоката Кайдана Дмитра-Святослава Тарасовича, діючого на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2025р. в адміністративній справі № 300/2245/25 залишити без задоволення, а вказане додаткове рішення суду - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 19.11.2025р.