19 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/4366/25 пров. № А/857/24244/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Гуляка В.В.
Ільчишин Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі № 380/4366/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
місце ухвалення судового рішення м. Львів
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїКоморний О.І.
дата складання повного тексту рішення22.05.2025 року
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
У березні 2025 року до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач) у якій позивачка просила суд:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.02.2025 року у справі № 263040016886 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити пенсію за віком, враховуючи всі періоди трудової діяльності, в тому числі за період з 16.12.1986 року по 29.12.1995 року, згідно з трудовою книжкою № НОМЕР_1 та врахувати коефіцієнт місцевості (1.5) відповідно до архівної довідки № 01/01/02-1718191;
- зарахувати до коефіцієнту середньої заробітної плати доходи за період з 03.1991 року по 05.1995 року, згідно з архівною довідкою № 01/01/02-1718191.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі № 380/4366/25 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 263040016886 від 07.02.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 16.12.1986 по 29.12.1995, згідно із записами у трудовій книжці № НОМЕР_1 з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік шість місяців та провести перерахунок і виплату пенсії враховуючи архівну довідку № 01/01/02-1718191 від 02.07.2014, та провести виплату з урахуванням виплачених сум.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 2 422,40 гривень.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач зазначає те, що страховий стаж позивачки на території Російської Федерації має бути підтверджений відомостями індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документами, що видаються роботодавцями або державними органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації. Саме по собі зарахування до страхового стажу періодів роботи на території Російської Федерації не може бути підставою для врахування заробітку, отриманого за вказаний період, без підтвердження належними доказами відрахувань із заробітної плати позивачки в Пенсійний фонд Російської Федерації, а також утримання відповідних податків із заробітної плати.
Позивачка своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлена шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи міститься відповідне відстеження вручених рекомендованих поштових відправлень.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що обчислення стажу роботи позивачки на території Російської Федерації здійснюється, згідно з законодавством Російської Федерації. Для підтвердження стажу роботи позивачка надала до пенсійного органу довідку про заробітну плату у якій вказано, що із заробітної плати позивачки утримувалися кошти на сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації. Той факт, що держава Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не впливає на спірні правовідносини, оскільки вони виникли та існували до цієї обставини.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка 31.01.2025 звернулася із заявою до Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком.
07.02.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення № 263040016886 про відмову у призначенні пенсії через недостатність страхового стажу.
Відповідач зарахував позивачці страховий стаж 28 років 07 місяців 14 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи:
з 16.12.1986 по 31.12.1991, оскільки, позивачка, відповідно до статті 24-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не надала підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за вказаний період. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України;
з 01.01.1992 по 29.05.1995, оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території російської федерації по 31 грудня 1991 року.
Не погодившись із цим рішенням відповідача позивачка оскаржила його до суду.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Апеляційний суд, на підставі записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 10.03.1983, встановив, що позивачка у період з 16.12.1986 по 29.05.1995 працювала у нафтогазовидобувному управлінні «Муравленковскнефть» виробничого об'єднання «Ноябрьскнефтегаз» у районі Крайньої Півночі.
Водночас, суд першої інстанції встановив, що позивачка працювала у нафтогазовидобувному управлінні «Муравленковскнефть» виробничого об'єднання «Ноябрьскнефтегаз» у районі Крайньої Півночі по 29.12.1995 року, що не відповідає дійсності. Крім того, відповідач не зарахував позивачці лише період роботи з 16.12.1986 по 29.05.1995, а не по 29.12.1995 року, як зазначив суд.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Відповідно до ст.26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 роки.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав і громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійною забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави - учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захист) їхніх пенсійних прав.
Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь- якої і з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувається трудова діяльність.
Крім того, частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, взаємно визнається Сторонами. У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою; у разі виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
У постанові від 29 березня 2023 року в справі № 360/4129/20 Верховний Суд зазначив, що обчислення стажу здійснюється, згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Відповідно до законодавства Російської Федерації страховий стаж має бути підтверджений на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації.
Водночас, обов'язковою умовою для включення періоду роботи, яка виконувалась на території Російської Федерації, до страхового стажу є сплата страхових внесків до Пенсійного Фонду Російської Федерації за цей період.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон № 1058-ІV), для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до абз.5 пп.3 п.2.1 Порядку № 22-1, особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 5 до цього Порядку.
Пунктом 2.10 Порядку № 22-1 визначено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Додатком 5 до Порядку № 22-1 затверджена форма довідки про заробітну плату для призначення пенсій.
За змістом вказаної форми довідка повинна містити, зокрема, штамп органу, що видав довідку; ПІБ особи, якій довідка видана; суми заробітної плати та період, за який вона нарахована; підставу видачі довідки; ПІБ, посада та підпис уповноважених осіб.
Апеляційний суд встановив, що позивачка для призначення пенсії надала архівну довідку про розмір заробітної плати у нафтогазовидобувному управлінні «Муравленковскнефть» виробничого об'єднання «Ноябрьскнефтегаз» у районі Крайньої Півночі за період роботи з 16.12.1986 по 29.05.1995. У вказаній довідці вказано, що із заробітної плати сплачені страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації.
Таким чином, апеляційний суд констатує, той факт, що позивачка має право на врахування стажу роботи за період роботи з 16.12.1986 по 29.05.1995 та заробітної плати, вказаної у довідці від 02.07.2014 року № 01/01/02-1718191, для перерахунку та обчислення пенсії, оскільки, із цієї заробітної плати сплачені страхові внески до Пенсійного фонду РФ.
При цьому, на думку апеляційного суду, вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, не впливає на порядок обчислення стажу, набутого позивачкою на території Російської Федерації, до цього моменту, для призначення пенсії.
Це, зокрема, пояснюється тим, що у пункті 2 статті 13 Угоди зазначено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно із пунктом 5 Розділу Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.
Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, встановлено Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», а також Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967 №530/П-28.
Відповідно до пункту 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 року - за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.
Згідно із статтю 3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993, при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992).
Тобто, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.
Статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 передбачено, що при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації.
Верховний Суд у справах № 302/662/17-а, № 263/13671/16-а, № 352/1612/15а (2а/352/70/15), № 48/2208/16-а, № 265/6105/16-а дійшов висновку, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Апеляційний суд встановив, що позивачка для призначення пенсії надала архівну довідку про розмір заробітної плати від 02.07.2014 року № 01/01/02-1718191 у нафтогазовидобувному управлінні «Муравленковскнефть» виробничого об'єднання «Ноябрьскнефтегаз» у районі Крайньої Півночі за період роботи з 16.12.1986 по 29.05.1995.
Крім того, вказаний період роботи підтверджується записами у трудовій книжці позивачки.
Отже, позивачка має право на пільгове обчислення стажу за період роботи з 16.12.1986 по 29.05.1995, оскільки працювала в районах Крайньої Півночі.
Апеляційний суд зауважує, що стаж роботи, який відповідач має обов'язок зарахувати позивачці становить повних 9 календарних років без врахування коефіцієнта за роботу на Крайній Півночі, внаслідок чого загальний страховий стаж позивачки буде становити більше 32 років необхідних для призначення пенсії за віком.
Сторони не заперечують, що позивачка має необхідний вік для призначення пенсії 60 років.
Тому, підводячи підсумок наведеного вище, апеляційний суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково, шляхом:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.02.2025 року у справі № 263040016886 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, зарахувавши період роботи ОСОБА_1 з 16.12.1986 по 29.05.1995 у нафтогазовидобувному управлінні «Муравленковскнефть» виробничого об'єднання «Ноябрьскнефтегаз», у пільговому обчисленні виходячи з коефіцієнта місцевості (1.5) та заробітної плати, що вказана у архівній довідці від 02.07.2014 року № 01/01/02-1718191.
Разом з тим, суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, а саме період роботи позивачки в районі Крайньої Півночі, внаслідок чого зробив помилковий висновок про задоволення позову в повному обсязі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, а висновки суду першої інстанції є такими, що зроблені з порушенням норм матеріального.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду скасувати з прийняттям нового про часткове задоволення позову.
Досліджуючи питання, яке стосуються розподілу судових витрат понесених позивачкою у даній справі, то колегія суддів зазначає наступне.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, у зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги та адміністративного позову, суд присуджує на користь позивачки судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи видно, що позивачка понесла витрати пов'язані з розглядом справи у вигляді сплати судового збору у сумі 2422,40 грн у суді першої інстанції.
Як наслідок, суд присуджує за рахунок бюджетного фінансування відповідача на користь позивачки судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн. як за дві немайнові вимоги.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі № 380/4366/25 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.02.2025 року у справі № 263040016886 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, зарахувавши період роботи ОСОБА_1 з 16.12.1986 по 29.05.1995 у нафтогазовидобувному управлінні «Муравленковскнефть» виробничого об'єднання «Ноябрьскнефтегаз», у пільговому обчисленні виходячи з коефіцієнта місцевості (1.5) та заробітної плати, що вказана у архівній довідці від 02.07.2014 року № 01/01/02-1718191.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин