19 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 460/13696/25 пров. № А/857/40625/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.09.2025р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. про визнання відмови протиправною, зобов'язання провести перерахунок пенсії за віком із врахуванням страхового стажу (суддя суду І інстанції: Максимчук О.О., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 09.09.2025р., м.Рівне; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. (надалі - відповідач, пенсійний орган) щодо обчислення розміру пенсії без встановлення доплати до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1 % від заробітної плати, передбаченого ч.2 ст.56 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - Закон № 796-ХІІ), в редакції, чинній до 01.10.2017р.;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача, а саме: доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1 % заробітку за кожен рік роботи, встановлений ч.2 ст.56 Закону № 796-ХІІ, в редакції, чинній до 01.10.2017р., починаючи з 04.02.2025р.
Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.09.2025р. заявлений позов задоволено.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що правове регулювання спірних правовідносин змінилося та позивачем не було подано до пенсійного органу заяви про обчислення пенсії за ч.2 ст.27 Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-ІV), так як його пенсія обчислена на загальних підставах.
На цей час Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набрав чинності з 11.10.2017р., внесено зміни до ч.2 ст.56 Закону № 796-ХІІ.
Вказані зміни пов'язують збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений ч.2 ст.56 Закону № 796-ХІІ, із призначенням пенсії на умовах, визначених ч.2 ст.27 Закону № 1058-ІV.
Зважаючи на те, що надбавки за понаднормативний стаж відповідно до ч.2 ст.56 Закону № 796-ХІІ позивач не мав, питання щодо її призначення повинно вирішуватися за законодавством, що діяло на час подання заяви, тобто на підставі ч.2 ст.56 Закону № 796-ХІІ, з урахуванням змін, внесених Законом № 2148-VIII від 03.10.2017р.
Отже, умовою призначення надбавки за понаднормовий стаж є призначення пенсії на умовах ч.2 ст.27 Закону № 1058-ІV.
Позивач, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормативний стаж.
Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, позивач є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням.
Позивач отримує пенсію за віком, яка призначена їй із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону № 796-ХІІ.
На звернення позивача щодо перерахунку пенсії на умовах ч.2 ст.56 Закону № 796-ХІІ відповідач повідомив про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії.
Не погоджуючись з відмовою відповідача щодо здійснення нарахування та виплати доплати до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1 проценту заробітку за кожен рік роботи, встановлений ч.2 ст.56 Закону № 796-ХІІ в редакції, чинній до 01.10.2017р., позивач звернулася до суду із розглядуваним позовом.
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що особам, яким призначена пенсія на умовах, визначених положеннями Закону № 796-ХІІ, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків, з огляду на наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004р. (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частиною 1 ст.9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст.15 Закону України № 1788-XII від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про прокуратуру» та цього Закону, призначається одна пенсія за вибором особи.
Нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно ст.49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Отже, законодавцем надано право особі обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом № 1058-IV або спеціальним Законом № 796-ХІІ.
У справі, яка розглядається, ключовим є питання про поширення п.2 ст.56 Закону № 796-ХІІ, в редакції змін, внесених Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за правилами якого умовою для збільшення громадянам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж є призначення їм пенсії на умовах ч.2 ст.27 Закону № 1058-IV.
Апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду постановою від 25.06.2024р. у справі 300/3435/21 відступив від висновків, викладених в раніше ухвалених постановах Верховного Суду у складі колегії суддів цієї самої палати від Верховного Суду, зокрема від 23.10.2019р. у справі № 809/627/18, від 29.08.2022р. у справі № 300/1390/19, від 06.09.2023р. у справі № 300/2091/21р., від 10.01.2024р. у справі № 300/168/21 та інших, у яких викладено правовий висновок про розповсюдження п.2 ст.56 Закону № 796-ХІІ в редакції змін, внесених Законом № 2148-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та відповідно про те, що згідно із п.2 ст.56 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла на час її реалізації за заявою пенсіонера) умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах ч.2 ст.27 Закону № 1058-IV; пенсіонер, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормовий стаж, та дійшов висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах у такий спосіб:
(1) держава гарантувала зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров'я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-XII, редакцією пункту 2 статі 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин.
У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або шляхом запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту.
(2) до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із п.2 ст.56 Закону № 796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж в залежності від призначення пенсії на умовах ч.2 ст.27 Закону № 1058-IV, запроваджених у зв'язку із внесенням до цієї норми змін Законом № 2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу ст.22 Конституції України, є неприпустимим.
Отже, застосовуючи до спірних відносин у розглядуваній справі зазначені правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.06.2024р. у справі № 300/3435/21, апеляційний суд констатує, що так як пенсія за віком призначена позивачу до внесення змін до п.2 ст.56 Закону № 796-XII, то в силу вимог ст.58 Конституції України, такі зміни не позбавляють позивача права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, оскільки таке право вона набула значно раніше, ніж набрав чинності Закон № 2148-VIII, яким було внесено зміни до п.2 ст.56 Закону № 796-XII.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.07.2024р. у справі № 460/14636/23.
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про правильність вирішення судом розглядуваного спору.
Отже, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Відповідно до правил ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.09.2025р. в адміністративній справі № 460/13696/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного судового рішення: 19.11.2025р.