головуючий суддя у першій інстанції: Мричко Н.І.
19 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/14348/25 пров. № А/857/41962/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 380/14348/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
15.07.2025р., ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просила суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №134650025073 від 14.04.2025р. (протокол про перерахунок пенсії, від 09.04.2025р.) про перерахунок пенсії за віком, починаючи з 26.10.2021р.
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо встановлення окремого порядку/"особливостей" нарахування та перерахунку пенсії за віком , які не передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV: у фіксованому розмірі, без урахування показників по заробітній платі і страховому стажу, надбавки 25% за пізній вихід на пенсію, компенсаційних виплати до пенсії, залежно від віку пенсіонера, поточних масових перерахунків пенсії;
- зобов'язати нарахувати та виплачувати пенсію за віком, починаючи з 26.10.2021р., на загальних підставах, з дотриманням вимог ст.ст.26, 27, 28, 29, 40, 42, 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV, на підставі документів, що перебувають у пенсійній справі, як непрацюючому пенсіонеру, без встановлення окремого порядку нарахування та перерахунку пенсії за віком, шляхом застосування до пенсійних виплат особливості: "не підлягають МП, призначено за рішенням суду, у твердому розмірі з 31.05.2023р. довічно; призначення за рішенням суду", не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із застосуванням показників по заробітній платі та страховому стажу, підвищенням до пенсії у розмірі 25% за більш пізній вихід на пенсію, компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати пенсії, розрахованої від суми затриманої пенсії після її перерахунку за період з 26.10.2021р. по день фактичної виплати заборгованості по пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2023р. суд закрив провадження в даній справі з підстав передбачених п.4 ч.1 ст.238 КАС України. (набрала законної сили постанова суду між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.)
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2025р. скасувати та прийняти нову постанову, якою справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявами про призначення пенсії.
Так, зокрема позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 26.10.2021р. про призначення пенсії за віком.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 12.11.2021р. №16623-16462/Г-52/В-1300/21 повідомив про відсутність підстав для призначення пенсії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2022р. у справі №380/22710/21 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи з 26.10.2021р. та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, згідно до поданої заяви від 26.10.2021р. та прийняти за результатами її розгляду рішення, з урахування висновків суду, викладених у цьому судовому рішенні.
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.07.2022р. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Із змісту даного рішення видно, що заява про призначення пенсії ОСОБА_1 від 26.10.2021р. в електронному журналі звернень ІКІС ПФУ підсистемі “Звернення» не зареєстрована. У поданих документах відсутні відомості про проживання (реєстрацію) ОСОБА_1 на території України.
Вважаючи протиправним рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.07.2022р., позивач звернулася до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2023р. у справі №380/67/23 визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.07.2022р. про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком як непрацюючому пенсіонеру не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію (т.1 а.с. 29).
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у справі №380/67/23 виправлено описку, допущену в абз.3 резолютивної частини рішення та викладено в наступній редакції: “Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 26.10.2021р. ОСОБА_1 пенсію за віком як непрацюючому пенсіонеру не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію.».
Рішенням Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова №134650025073 від 26.06.2023р. про призначення пенсії з 31.05.2023р. призначено ОСОБА_1 пенсію за віком як непрацюючому пенсіонеру відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058 (а.с.38 т.1).
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області на заяву позивача від 15.06.2023р. повідомив листом від 30.06.2023р. №11296-17085/3-52/8-1300/23, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2023р. у справі №380/67/23 Відділ призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ОСОБА_1 з 31.05.2023р. призначено пенсію за віком як непрацюючому пенсіонеру відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсію обчислено з врахуванням страхового стажу 20 років 10 місяців 08 днів без заробітної плати. Розмір пенсії з 31.05.2023р. становить 2520,00 грн.
Згідно п.1.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1 заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником за Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за місцем проживання одержувача або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту від установи уповноваженого банку (вимоги п.10 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках). Заяви приймаються за умови пред'явлення паспорта громадянина України іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з'ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку. Враховуючи зазначене, питання виплати пенсії ОСОБА_1 буде розглянуто органами Пенсійного фонду у разі її звернення із заявою про виплату пенсії через поточний рахунок в банку до будь-якого відділу обслуговування громадян (а.с.39 т.1).
Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області на заяву позивача від 03.08.2023р. повідомив листом від 30.06.2023р. №11296-17085/3-52/8-1300/23, що на вказаний час Головне управління вчиняє дії щодо призначення пенсії з 26.10.2021р. Щодо подачі заяви про виплату пенсії через поточний рахунок в банку зазначає. Згідно п.1.2 Порядку 22- 1 визначено, що заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно із Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (далі - Порядок 1596). Заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку згідно п.10 Порядку 1596 подається заявником особисто до органу Пенсійного фонду України за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України, або в електронній формі через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, одержувача та уповноваженого працівника банку. Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання.
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила: 1) визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.06.2023р. про призначення позивачу пенсії за віком з 31.05.2023р., замість 26.10.2021р. - дати первісного звернення за призначенням пенсії, у твердому розмірі 0,00 грн, із зазначенням у графі "Особливості": "Не підлягають МП, признач. за рішенням суду у твердому розмірі, нижче за мінімальну пенсію у розмірі прожиткового мінімуму, без урахування показників із заробітної плати, надбавки 25% за пізній вихід на пенсію, проведення поточних перерахунків пенсії; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити на загальних підставах перерахунок та виплату пенсії за віком, з усіма складовими пенсійних виплат, починаючи з 26.10.2021р. відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, без застосування "Особливості": "Не підлягають МП, признач. за рішенням суду у твердому розмірі - з 31.05.2023р., довічно", як непрацюючому пенсіонеру, із застосуванням показників із заробітної плати та стажу, не меншою від мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію, проведенням обов'язкових автоматичних масових перерахунків пенсії, згідно ч.2 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 26.10.2021 на день фактичної виплати затриманої пенсії; 3) встановити спосіб виконання судового рішення шляхом зобов'язання відповідача виплачувати пенсію на вказаний позивачем банківський рахунок, відповідно до поданої представником позивача за довіреністю заяви від 21.09.2021р. про виплату пенсії на банківський рахунок; 4) відповідно до п.1 ч.2 ст.371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення всієї суми заборгованості з пенсії з урахуванням її перерахунку та компенсації втрати доходу, починаючи з 26.10.2021р. на день фактичної виплати; 5) відповідно до ч. 6 ст. 245, ч. 1 ст. 382 КАС України, зобов'язати відповідача у 14-денний строк надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання. Повідомити Пенсійний фонд України про систематичне ухилення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від здійснення повноважень щодо виконання судових рішень про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати довічно пенсію за віком пенсіонеру ОСОБА_1 , з усіма складовими виплат, починаючи з 26.10.2021, у встановленому законом розмірі, на зазначений заявником банківський рахунок.р.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2024р., яка залишена без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024р., задоволено клопотання Головного управління ПФУ у Львівській про закриття провадження у цій справі та закрито провадження у справі №380/1184/24, з підстави, визначеної п.4 ч.1 ст.238 КАС України. ( якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих підстав).
Постановою Верховного Суду від 08.10.2024р. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2024р. та Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024р. у справі №380/1184/24 - скасовано. Справу №380/1184/24 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення № 134650025073 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.06.2023р. (Дата-час розрахунку: 19.06.2023р.) про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 26.10.2021р. перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком як непрацюючому пенсіонеру не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з компенсацією втрати частини доходів на визначений ним банківський рахунок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025р. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року в адміністративній справі №380/1184/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - залишено без змін.
Вказане рішення набрало законної сили, оскільки сторонами в порядку касаційного провадження не окаржувалось.
Приймаючи рішення про закриття провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, який вже був предметом розгляду.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що ч.1 ст.370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
ч.ч.2,4 ст. 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
Згідно ч.1 ст.1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі за текстом Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону «Про виконавче провадження» № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
ст.383 КАС України встановлено, що особа - позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Колегія суддів наголошує, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
ст.129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Тобто, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 3 квітня, 9 липня 2019 року (справи №№ 820/4261/18, 826/17587/18, відповідно).
ОСОБА_1 в даній справі № 380/14348/25 звертаючись до суду з позовом зазначила, що на виконання судового рішення у справі №380/1184/24 відповідач Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області прийняв нове рішення №134650025073 від 14.04.2025р. про перерахунок пенсії: протокол версія 1.6.78.1 від 09.04.2025 13:14. Відповідач встановив окремий порядок нарахування та перерахунок пенсії за віком, який не передбачений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: "не підлягають МП, призначено за рішенням суду, у твердому. розмірі-з 31.05.2023р. довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ за РІШЕННЯМ СУДУ". Позивач вважає, в порушення ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок та індексація пенсії, на підставі документів про вік, страховий стаж і заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі, не проведені. Не враховано показник по заробітній платі: вказано середньомісячний заробіток 0.00000. Відповідно, основний розмір пенсії визначено як 0.00 грн. Не встановлено підвищення до пенсії в розмірі 25% за більш пізній вихід на пенсію (0.00 грн), компенсаційні виплати до пенсії після досягнення віку 70 і 75 років. В порушення ст.46 Конституції України нараховано та виплачується пенсія у фіксованому розмірі 1854 грн., що нижче мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму.
Із змісту наведених у позовній заяві доводів видно, що спір у цій справі фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме у справі №380/1184/24, яке набрало законної сили та має вирішуватися в порядку ст.383 КАС України.
ч.5, ч.6 ст.383 КАС України встановлено, що розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
За наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не дозволяє ефективно захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
При розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019р. у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20.02.2019р. у справі № 806/2143/15 та у постанові №380/14971/23 від 14.05.2025.
Отже, у спірних відносинах наявні обставини, з якими ст.383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач уважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушено його права, свободи чи інтереси, він повинна був звертатися до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
В п.4 ч.1 ст.238 КАС України, видно, що суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Тобто, для застосування вказаної підстави для закриття провадження, постанова або ухвала суду, що набрали законної сили, мають бути винесені за результатами розгляду спору:
1) між тими самими сторонами;
2) що стосується одного й того самого предмету;
3) позов у справі заявлений з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Закриття провадження у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників судового процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018р. у справі №9901/431/18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
З викладеного видно, що в даному випадку має місце спір між тими між тими самими сторонами, стосується одного й того самого предмету та позов у справі заявлений з тих самих підстав, що й у справі №380/1184/24, за наслідком розгляду якої прийнято рішення, яке набрало законної сили.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.238 Кодексу
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 380/14348/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель