19 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 300/2962/25 пров. № А/857/27125/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року (головуючий суддя: Шумей М.В., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
ОСОБА_1 , 30.04.2025 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби ОСОБА_1 в податковій міліції з 27.12.2007 по 24.02.2014 та з 17.05.2016 по 05.04.2021, оформлену листом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, від 11.04.2025 № 12-06-16/51-25;
- зобов'язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові зарахувати до стажу служби (роботи) ОСОБА_1 в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж його служби в податковій міліції з 27.12.2007 по 24.02.2014 та з 17.05.2016 по 05.04.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, ТУ ДБР у м. Львові протиправно відмовлено позивачу у задоволенні його вимог (відповідь від 11.04.2025 № 12-06-16/51-25 про зарахування ОСОБА_1 до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби в податковій міліції з 27.12.2007 по 24.02.2014 та з 17.05.2016 по 05.04.2021.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року позов задоволено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги покликається на те, що до вислуги років для виплати поліцейським надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію». Оскільки податкової міліції у зазначеному переліку немає, тому період служби позивача у податковій міліції не зараховується до стажу служби в органах ДБР, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років.
Позивач, 20.08.2025 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу відхилити.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, ухвалена в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що 31.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до комісії з обчислення стажу служби (роботи), який дає право особі рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові (далі - ТУ ДБР у м. Львові) щодо зарахування стажу служби в податковій міліції з 27.12.2007 по 24.02.2014, з 17.05.16 по 05.04.2021 до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, який дає право на доплату за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки працівникам Державного бюро розслідувань (рапорт від 31.03.2025).
За результатом розгляду, ТУ ДБР у м. Львові відмовлено позивачу у задоволенні його вимог (відповідь від 11.04.2025 №12-06-16/51-25), посилаючись на те, що в ч. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік періодів служби, які зараховуються до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, до яких служба в податковій міліції не входить.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо неправльного трактування стажу служби та не зарахування стажу служби на відповідних посадах, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем помилково не включено стаж проходження служби позивачем у податковій міліції до стажу служби в ДБР. Позивач, проходячи службу в органах податкової міліції, мав законні сподівання на врахування даного стажу при подальшому перебуванні на службі в органах Державного бюро розслідувань, задля підтримання певного державного соціального забезпечення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Закон України від 2 липня 2015 року № 580-III (далі Закон № 580-VIII), визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У свою чергу, приписами статті 78 Закону № 580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України (далі - ПК України; в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Згідно з пунктом 356.1 статті 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Відповідно до частини четвертої статті 78 Закону № 580-VIII, порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Приписами пунктів 3-6 частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII зобов'язано Кабінет Міністрів України в місячний строк, крім іншого, прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, ужити заходів щодо фінансового та матеріально-технічного забезпечення поліції України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23 грудня 2015 року, який набрав чинності 29 грудня 2015 року, пункт 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» доповнено абзацами другим та третім, згідно з якими за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до статті 19 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509-XII) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Статтями 24, 26 Закону № 509-XII визначено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію».
Системний аналіз вище наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу зараховується до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини 2 статті 78 Закону № 580-VIII.
Приписами статей 353, 356 ПК України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, на цих осіб поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Аналізуючи повноваження, завдання та функції цих органів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ та служби в органах податкової міліції, оскільки статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України.
Аналогічні висновки щодо застосування наведених вище правових норм викладено у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 826/16143/18.
Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначені Законом України «Про Державне бюро розслідувань» від 12.11.2015 № 794-VIII (далі Закону № 794-VIII).
ДБР відповідно до положень статті 1 Закону № 794-VIII є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.
Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону № 794-VIII, порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із пунктом 5 Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 743 (далі - Положення № 743), час проходження служби у ДБР зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Наказом ДБР від 08.10.2021 № 524 затверджено Інструкцію про механізм реалізації норм законодавства щодо встановлення доплати за вислугу років та обчислення стажу служби (роботи), який дає право на доплату за вислугу років працівникам ДБР (далі - Інструкція № 524).
Підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 Розділу 2 Інструкції № 524 передбачено, що до стажу служби, зараховуються періоди, визначені частиною 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», та час проходження служби в ДБР на посадах рядового та начальницького складу.
Отже, служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду зараховується до стажу служби в органах ДБР.
Судом апеляційної інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач, згідно матеріалів особової справи, проходив службу в органах податкової міліції у період з 27.12.2007 по 24.02.2014 та з 17.05.2016 по 05.04.2021.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що період з 27.12.2007 по 24.02.2014 та з 17.05.2016 по 05.04.2021 проходження позивачем служби в органах податкової міліції, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ.
У свою чергу, оскільки відповідно до пункту 3 частини 2 статті 78 Закону № 580-VIII та підпункту 2.2.2 пункту 2.2 Розділу 2 Інструкції № 524, до стажу служби в органах ДБР зараховуються періоди служби в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а тому до стажу служби позивача в органах ДБР зараховується період його служби в органах податкової міліції.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності у позивача права на зарахування спірного стажу служби, внаслідок того, що органи Державної податкової служби України ніколи не були підпорядковані Міністерству внутрішніх справ України, а працівники цих органів ніколи не перебували в кадрах цього міністерства, оскільки визначаючи наявність чи відсутність такого права необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що відмова у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби ОСОБА_1 в податковій міліції з 27.12.2007 по 24.02.2014 та з 17.05.2016 по 05.04.2021, оформлена листом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, від 11.04.2025 № 12-06-16/51-25 є протиправною та необхідно зобов'язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові зарахувати до стажу служби (роботи) ОСОБА_1 в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж його служби в податковій міліції з 27.12.2007 по 24.02.2014 та з 17.05.2016 по 05.04.2021.
Таким чином, апеляційна скарга Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі № 300/2962/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська