12 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 344/8922/25 пров. № А/857/40351/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Курилець А.Р., Мікула О.І.,
за участю секретаря Єршової Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2025 року (ухвалене головуючим - суддею Пастернак І.А. у м.Івано-Франківськ) у справі № 344/8922/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив
скасувати постанову поліцейського Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області в справі про адміністративне правопорушення від 09.05.2025 року серія ЕНА №4690743 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що притягнення його до адміністративної відповідальності відбулось без достатнього з'ясування усіх фактичних обставин справи, викладені в постанові обставини інкримінованого правопорушення є неправдивими та не відповідають дійсності, постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.09.2025 в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відеореєстратором автомобіля працівників поліції зафіксовано, як водій автомобіля BMW номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 09.05.2025 року проїхав перехрестя на мигаючий зелений сигнал світлофору, а через кілька секунд приблизно о 15:05:15 проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофору. Уповноваженою особою було надано належну оцінку зібраним доказам та прийнято рішення, яке відповідає положенням КУпАП. Доказів, які б мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було, а судом таких обставин не встановлено, а відтак відсутні будь-які підстави для скасування оскаржуваної постанови та задоволення позовних вимог.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким задовольнити позов.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що згідно п. 5 оскаржуваної постанови зазначено час та місце скоєння правопорушення: 09.05.2025 15:06:56. Однак, згідно відео з автомобільного відеореєстратора (тип, модель не зазначено) відеореєстрація здійснюється протягом часу 15:04 - 15:05, що невідповідає часу порушення, яке вказане в оскаржуваній постанові. За такого, вказаний доказ не може бути використаний для доведення будь-яких обставин у справі.
Також в апеляційній скарзі вказує на те, що згідно пункту 7 оскаржуваної постанови зазначено «До постанови додаються: Відео з нагрудної камери 474100, відео з автореєстратора». В порушення вимог ст. 283 КУпАП, відповідно до якої чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, оскаржувана постанова не містить інформації про технічний засіб автореєстратора, яким здійснено відеофіксацію.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що постановою інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Івано-Франківській області молодшого лейтенанта поліції Злепко Ярослава Романовича серія ЕНА № 4690743 від 09.05.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 510 грн.
Згідно оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 09.05.2025 року о 15:05:56 в с. Крихівці, вул. Крихівецька, 104 проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3.ґ ПДР порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Позивач вважаючи оскаржену постанову незаконною, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п.8.7.3. ПДР Сигнали світлофора мають такі значення: ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак згідно наведеного вище колегія суддів встановила, що передбачена відповідальність за проїзд на заборонний сигнал світлофора
Статтею 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ст. 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-8 цього Кодексу.
В силу положень ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що на підтвердження правомірності винесеної постанови відповідач надав оптичний диск із відеозаписами з нагрудного реєстратора обох інспекторів поліції та відеозапис з автомобільного відеореєстратора, про наявність таких доказів також вказано у постанові серії ЕНА №4690743.
З переглянутого оптичного носія з відеофайлами встановлено, що відеореєстратором автомобіля працівників поліції зафіксовано, як водій автомобіля BMW номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 09.05.2025 року проїхав перехрестя на мигаючий зелений сигнал світлофору, а через кілька секунд приблизно о 15:05:15 проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофору.
З відео з нагрудної камери поліцейського №1 вбачається, що 09.05.2025 року приблизно о 15:07:34 працівник поліції підходить до транспортного засобу, представляється, повідомляє про звуко- та відео фіксацію розмови, повідомляє водію про вчинене правопорушення, водій автомобіля не погоджується з тим, що він проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофору, інспектор повертається в патрульний автомобіль для завантаження відео з автомобільного відеореєстратора для представлення водію автомобіля, після повернення представляє водію відеозапис з автомобільного відеореєстратора.
З відео з нагрудної камери поліцейського №2 вбачається, що інспектором встановлено особу водія, оголошено про розгляд справи, ознайомлено водія із правами, якими користується особа, стосовно якої проводиться розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності, право на правову допомогу, зазначив за що саме позивач притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 зазначив, що не погоджується з постановою, відмовляється від її отримання.
Відтак, згаданими вище відеозаписами встановлено, що позивачем порушено вимоги Правил дорожнього руху.
Щодо доводів позивача про те, що при винесенні постанови вказано час скоєння правопорушення 09.05.2025 15.06.56, а відео з автомобільного відеореєстратора триває протягом 15:04 - 15:05, то колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що в даному випадку мала місце технічна помилка, яка не спростовує факту порушень ПДР.
Ба більше, варто врахувати висновки, наведені у постанові Верховного Суду у справі №459/1801/17 від 24.12.2019 про те, що технічна помилка у даті складання постанови про вчинення адмінправопорушення за доведеності факту вчинення такого правопорушення не може бути підставою для скасування постанови.
Щодо доводів позивача на відсутність в оскаржуваній постанові посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис то потрібно зазначити таке.
Відповідно до практики Верховного Суду приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення (постанови від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а).
Водночас, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Лише фіксація саме вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Таким чином, відеозапис, на який покликається відповідач, та який не зазначений в оскаржуваній постанові, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Аналогічна позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.
Разом з цим, як слідує з матеріалів справи, а саме зі спірної постанови, в пункті 7 зазначено «До постанови додаються: Відео з нагрудної камери 474100, відео з автореєстратора».
Тобто, відповідачем в силу вимог КУпАП зазначено відеозапис і технічний засіб на, який здійснено відеозапис.
З огляду на викладене, надані відповідачем відеоматеріали, з яких вбачається факт вчинення правопорушення позивачем, є належними доказами та мають враховуватися судом при розгляді справи.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення ним правил дорожнього руху, ознаки якого підпадають під дію ч.2 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2025 року у справі № 344/8922/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 19 листопада 2025 року