Справа № 127/10765/25
Головуючий у 1-й інстанції: Гриневич В.С.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
19 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С.
за участю:
секретаря судового засідання: Роїк Т. С.,
представника позивача - Лисого О.В.
представника відповідача - Липовської Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Вінницькій області на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Вінницькій області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4339614 від 24.03.2025, винесеної інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Гульком Сергієм Олександровичем, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 травня 2025 року позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року було відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити.
Представник позивача заперечив проти доводів апелянта та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Так, відповідно до постанови серії ЕНА №4339614 від 24.03.2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн.
Зі змісту вказаної постанови встановлено, що позивач 24.03.2025 о 02 год. 05 хв. рухаючись в м. Вінниця по вул. Кутузова, 30, здійснював керування автомобілем Hyundai Tucson, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив п. 2.1. ПДР України, і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позову та наявності підстав для його задоволення.
Так, на переконання суду першої інстанції, відповідачем не виконано належним чином обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого рішення.
Колегія суддів, надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, відзначає наступне.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Зі змісту ст. 9 КУпАП, слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).
Згідно п. 2.1(а) ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Диспозицією частини 4 статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, порушення вимог п. 2.1а ПДР тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.4 ст. 126 КУпАП.
В призмі спірних правовідносин, колегія суддів зауважує, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП обов'язковою умовою є наявність постанови суду, яка набрала законної сили, про позбавлення особи права на керування транспортними засобами.
Як встановлено з матеріалів справи, постановою Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/27677/24 від 24.09.2024 року позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Постанова Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/27677/24 від 24.09.2024 року набрала законної сили 23.10.2024 року.
Таким чином, станом на момент винесення оскаржуваної в межах даної справи постанови про адміністративне правопорушення, постанова Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/27677/24 була чинною.
Окрім того, судова колегія враховує наступне.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В даному випадку, враховуючи вищевстановлені обставини, судова колегія наголошує, що доказування тих чи інших обставин повинно грунтуватись на аналізі сукупності всіх наявних доказів, у тому числі непрямих.
Статтею 252 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За змістом статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 283 КУпАП, яка визначає зміст постанови про адміністративне правопорушення зазначено, що у постанові мають міститися: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. У постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, вказуються відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Таким чином, наданий відповідачем відеозапис може слугувати доказом, в розумінні ст.251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
В якості доказу по справі, відповідачем надано до матеріалів справи відеозапис подій, що мали місце 24.03.2024 року, з відео реєстратора патрульного автомобіля та портативного відеореєстратора інспектора поліції.
Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивача безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки з наданих представником відповідача відеозаписів із службових нагрудних бодікамер працівників поліції та службового автомобіля вбачається те, що працівниками поліції не ідентифіковано особу, яка керувала транспортним засобом та фактично розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувався формально, без встановлення особи яка притягується до відповідальності.
Так, на переконання суду першої інстанції, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Колегія суддів не погоджується з вказаною позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як було з'ясовано в ході огляду судовою колегією відеозаписів з відеореєстратора патрульного автомобіля та портативного відеореєстратора інспектора поліції, 24.03.2024 під час комендантської години працівниками поліції було помічено автомобіль, який не зупинився на їх вимогу, та відповідно почав ними переслідуватись. Прямуючи за автомобілем НHYUNDAI TUCSON д.н.з НОМЕР_1 , не покидаючи його з поля зору, що чітко вбачається з відео реєстратора патрульного автомобіля та портативного відео реєстратора поліцейського у м. Вінниці по вул. Кутузова, 32, автомобіль зупинився. Під час перевірки документів згідно бази ІПНП встановлено власника авто, ким виявився ОСОБА_1 , а також те, що водій керував транспортним засобом, будучи позбавлений права керування, згідно постанови Вінницького міського суду Вінницької області, чим порушив п. 2.1 а ПДР України (копія рішення з бази даних та відео запис міститься в матеріалах справи).
Як вбачається з портативного відео реєстратора, інспектором поліції тричі було попереджено водія про наслідки невиконання вимог поліції, однак, водій не реагував на зауваження, прикинувшись, що спить у автомобілі.
Встановивши всі обставини правопорушення, керуючись ст. ст. 33 та 284 КУпАП інспектором було прийнято рішення притягнути водія до адміністративної відповідальності та в подальшому винесено ряд документів, зокрема, оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 4339614 від 24.03.2025 за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
В даному випадку, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість ідентифікації водія транспортного засобу НHYUNDAI TUCSON д.н.з НОМЕР_1 , оскільки з відеозапису чітко вбачається, що за кермом перебував саме позивач.
Також, судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що при допиті свідка ОСОБА_2 , останній упізнав особу, яка перебувала за кермом автомобіля, а саме позивача по справі, відзначивши, що сумнівів щодо того хто перебував за кермом немає, оскільки, під час встановлення особи працівники поліції звертались до чергової частини управління, для встановлення даних через ІПНП (інформаційний портал національної поліції), де дізнались номер телефону позивача (тел. НОМЕР_2 ), по якому здійснили виклик, що зафіксовано на боді камеру інспектора. Також, вказаним відео зафіксований момент, коли позивач прийняв виклик та розпочав розмову з інспектором поліції, перебуваючи при цьому в автомобілі (виписку даної бази оглянуто в судовому засіданні).
Наразі, судом першої інстанції були залишені без уваги вказані обставини та безпідставно надано перевагу виключно доводам позивача, без ретельного та об'єктивного дослідження доказової бази, наданої відповідачем.
Відтак, в контексті встановлених обставин та з врахуванням приписів ч. 4 ст. 78 КАС України, судова колегія резюмує, що факти здійснення позивачем 24.03.2024 під час комендантської години керування транспортним засобом НHYUNDAI TUCSON д.н.з НОМЕР_1 , в м. Вінниці по вул. Кутузова, 30, без права керування транспортним засобом є доведеними та в межах даної справи додаткового доказування не потребують, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про невиконання відповідачем обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого рішення у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, оскільки позивач дійсно допустив порушення Правил дорожнього руху України.
Таким чином, колегія суддів доходить до переконання, що відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки сама його незгода з інкримінованим правопорушенням не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
В даному випадку, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Вінницькій області задовольнити повністю.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 травня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.