Справа № 120/7310/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар Павло Анатолійович
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
19 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Центр - Скло" до Вінницької митниці про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В червні 2024 року Приватне підприємство "Центр - Скло" звернулося до суду з позовом до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 31.01.2024 року №UA401000/2024/000018/2 та картки відмови у прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000114.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000018/2 від 31.01.2024 року.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000114.
Стягнуто на користь Приватного підприємства "Центр-Скло" сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 6 056,00 грн. (шість тисяч п'ятдесят шість гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13.06.2023 року між Приватним підприємством "Центр-Скло" (Покупець) та "Q-Glasstech Sp. Z o.o." (Продавець) укладено контракт №13/06/23 відповідно до якого продавець продає, а покупець купує на узгоджених умовах листове скло та дзеркало, яке виготовляється методом флотації, називається флоат-склом і товаром. Одиницею продажу є квадратний метр.
У пункті 2 Контракту визначено, що ціни на окремі товари включені в рахунки-проформи і представлені на умовах доставки DAP або FCA. Загальна вартість контракту становить 500 000 євро або 500 000 доларів США. Кількість товару встановлюється у загальній вартості контракту і залежить від виду замовленого товару. Продавець має право міняти ціни на окремі партії товарів, надіславши письмове повідомлення покупцеві. Зміна ціни не впливає на загальну вартість контракту.
Згідно з пунктом 3 Контракту покупець здійснює оплату за товар шляхом стовідсоткової передоплати, яка включає повну ціну за окремі замовлення. Оплата здійснюється на банківський рахунок продавця, вказаний у рахунку, шляхом безготівкового переказу грошових коштів. Валютою розрахунків є Євро та долар США.
На виконання умов контракту №13/06/23 виставлено рахунок-проформу №5/MSB/01/2024 від 10.01.2024 року, за якою підтверджено замовлення товару ALUMINUM MIRROR (DOUBLE) 3mm, розміром 3300х2140 мм, усього на суму 13 118,37 доларів США.
На виконання своїх зобов'язань позивачем здійснено оплату законтрактованого товару, що підтверджується відповідними платіжними банківськими документами.
Матеріали справи містять також інвойс від 23.01.2024 року №FS16/MSB/01/2024 на товар ALUMINUM MIRROR (DOUBLE) 3mm, розміром 3300х2140 мм, 432 шт/3050,784 м2, усього на суму 13 118,37 доларів США.
В подальшому, до митного оформлення товару, ввезеного на підставі зазначеною контракту, позивач подав до Вінницької митниці митну декларацію №24UA401020005129U9 від 30.01.2024 року з відповідним пакетом документів, що включав в себе: пакувальний лист від 23.01.2024 року, рахунок-проформу №5/MSB/01/2024 від 10.01.2024 року, рахунок-фактуру (інвойс) №FS 16/MSB/01/2024 від 23.01.2024 року, автотранспортну накладну від 23.01.2024 року, декларацію про походження товару №FS 16/MSB/01/2024 від 23.01.2024 року, банківський платіжний документ, що стосується товару, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №59 від 24.01.2024 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №22 від 24.01.2024 року, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 10.01.2024 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №3-3/22 від 30.01.2024 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №13/06/23 від 13.06.2023 року, договір про надання послуг митного брокера від 16.10.2023 року, договори (контракти) про перевезення №19/01/24 від 19.01.2024 року та №07/24 від 19.01.2024 року, копія митної декларації країни відправлення №24PL311010E0027796 від 23.01.2024, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA40102005129U9 від 29.01.2024 року.
За результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №24UA40102005129U9 від 29.01.2024 року та доданих до неї документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 31.01.2024 року №UA401000/2024/000018/2.
У цьому рішенні, з посиланням на частину 1 статті 337, пункт 5 статті 54, пункт 2 статті 52 Митного кодексу України, зазначено, що декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За результатами виконання митних формальностей за митною декларацією встановлено, що надані документи, які відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України підтверджують заявлену митну вартість товарів, містили розбіжності, а саме:
- у пункті 3 контракту №13/06/23 від 13.06.2023 року зазначено, що "у платіжному дорученні Покупець вказує назву Покупця і номер рахунку/рахунку-проформи, на підставі яких здійснюється оплата", однак у призначенні платежу поданих до митного оформлення платіжній інструкції №1 від 11.01.2024 року, року здійснено посилання лише на контракт №13/06/23 від 13.06.2023 року;
- сума за даними платіжними інструкціями становить 38 439,88 USD, при тому що фактурна вартість задекларованого товару за даною митною декларацією товару складає 13 118,37 USD. Відповідно неможливо однозначно ідентифікувати дані платіжні інструкції як такі, що стосуються даної партії товару;
- в наданому висновку ДП "Держзовнішінформу" №3-3/22 від 30.01.2024 року, експертом зроблено висновки щодо вартості товару на підставі отриманого листа від відправника товару, проаналізовано мережу Інтернет, однак експертом було проаналізовано сайти на китайському та українському ринку і ніяк не може підтвердити ціну продажу в країні придбання - Польщі.
У змісті оскаржуваного рішення вказано, що враховуючи, що надані документи містили розбіжності, які мали вплив на правильність визначення митної вартості, декларанту були надіслані вимоги щодо надання додаткових документів, які зазначені в статті 53 Митного кодексу України.
Листом від 31.01.2024 року декларант повідомив, які документи було надано та відмовився від надання додаткових документів.
Зазначено, що митна вартість була визначена за резервним методом згідно статті 64 Митного кодексу України.
Джерелом числового значення митної вартості товару є ЕМД від 11.07.2023 року №UA100380/2023/609914 за якою оформлено за резервним методом товар "Дзеркала скляні, без рам в листах розміром товщиною 4 мм.: - дзеркала скляні без рам 3300х2140 мм, товщ.4 мм-536,712м2.; (упаковані в 2 уп. по 38 шт.). Виробник: RIDER GLASS CO.LTD; Торговельна марка: немає даних; Країна виробництва: CN, та складає 1,01 дол. США за кг."
В результаті консультації декларанту роз'яснено, що згідно з пунктом 3 статті 52 Митного кодексу України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби: у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України. Також, роз'яснено право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у органі доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду.
У зв'язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товарів від 31.01.2024 року №UA401000/2024/000018/2, Вінницькою митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/000114.
Не погоджуючись із рішенням Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та скасування.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної і вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Твердження відповідача про те, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності/неточності та не містять всіх відомостей, які документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару безпідставними. Як є безпідставною і його вимога про надання декларантом додаткових документів згідно частинами 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, оскільки усі необхідні документи уже були в наявності в митного органу.
Отже, декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об'єктивних підстав витребувати у позивача додаткові документи.
Відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що за результатами виконання митних формальностей за МД встановлено, що надані документи, що відповідно до ч.2 ст.53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності, що слугувало підставою для застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованих позивачем товарів та прийняття з цього приводу оскаржуваних рішень.
Під час винесення даного рішення про коригування митної вартості у митниці були усі законні підстави для виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості у вищенаведеному випадку.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на правильність висновків суду першої інстанції та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За визначеннями наведеними у пунктах 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення- виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль-сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
У частині 2 статті 52 МК України зазначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Частиною першою статті 53 МК України врегульовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено,-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування,-страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті забороняється (частина п'ята статті 53 МК України).
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 12.03.2019 у справі №820/8016/15 та від 26.11.2019 у справі №821/107/16.
Статтею 57 Митного кодексу України унормовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
За приписами частин четвертої п'ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті-це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При цьому, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Верховний Суд в постанові від 02 липня 2020 року у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Так, судом першої інстанції встановлено, що основними мотивами, які лягли в основу прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000018/2 від 31.01.2024 року слугувало те, що на думку відповідача на момент митного оформлення, подані до митного оформлення документи містять розбіжності/неточності та не містять всіх відомостей, які документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару, зокрема:
- у пункті 3 контракту №13/06/23 від 13.06.2023 року зазначено, що "у платіжному дорученні Покупець вказує назву Покупця і номер рахунку/рахунку-проформи, на підставі яких здійснюється оплата", однак у призначенні платежу поданих до митного оформлення платіжній інструкції №1 від 11.01.2024 року, року здійснено посилання лише на контракт №13/06/23 від 13.06.2023 року;
- сума за даними платіжними інструкціями становить 38 439,88 USD, при тому що фактурна вартість задекларованого товару за даною митною декларацією товару складає 13 118,37 USD. Відповідно неможливо однозначно ідентифікувати дані платіжні інструкції як такі, що стосуються даної партії товару;
- в наданому висновку ДП "Держзовнішінформу" №3-3/22 від 30.01.2024 року, експертом зроблено висновки щодо вартості товару на підставі отриманого листа від відправника товару, проаналізовано мережу Інтернет, однак експертом було проаналізовано сайти на китайському та українському ринку і ніяк не може підтвердити ціну продажу в країні придбання - Польщі.
Водночас щодо першої та другої розбіжностей позивачем до митного органу під час декларування було подано відповідну заяву про купівлю іноземної валюти №1 від 11.01.2024 року згідно платіжної інструкції в іноземній валюті №1 від 11.01.2024 року.
У призначенні платежів, окрім іншого, вказано "№5/MSB/01/2024 від 10.01.2024 року".
Крім того, продавець листом від 17.05.2024 року підтвердив, що дана платіжна інструкція відноситься до проформи-інвойсу №5/MSB/01/2024 від 10/01/2024 року і ним було отримано кошти в сумі 13 118,37 доларів США.
Щодо третьої розбіжності вказаної відповідачем, то суд зазначає, що висновок №3-3/22 від 30.01.2024 року підготовлений спеціально уповноваженим державним підприємством, яке уповноважене наказом № 608 від 02.05.2018 року Міністерства економіки України здійснювати моніторинг цін на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках, досліджувати динаміку цінових процесів на ринках та відповідність контрактних (зовнішньоторговельних) цін кон'юнктурі світового ринку.
У разі сумнівів щодо змісту висновку відповідач мав би здійснити запит до ДП "Держзовнішінформ" щодо деталізації висновку.
Однак, відповідач обмежився формальними зауваженнями до висновку без спростування суті.
Також позивач зазначив, що під час декларування відповідач у повідомленнях взагалі не висловлював зауваження щодо висновку ДП "Держзовнішінформ", а тому в рішенні про коригування митної вартості взагалі не може посилатись на недоліки такого висновку.
Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про помилковість тверджень відповідача про те, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності/неточності та не містять всіх відомостей, які документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару безпідставними. Як є безпідставною і його вимога про надання декларантом додаткових документів згідно частинами 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, оскільки усі необхідні документи уже були в наявності в митного органу.
Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Отже, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом за відсутності цих документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування Відповідачем іншого, зокрема, другорядного методу визначення митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція зазначена в численних постановах Верховного Суду, зокрема від 17 липня 2019 року у справі № 809/872/17 та від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не надано та матеріали справи не містять належних та достатніх аргументів та доказів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, чи є недостатніми для визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.