Справа № 240/6342/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шувалова Тетяна Олександрівна
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
19 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (далі ГУ ПФУ в Житомирській області), в якому просив:
-визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про утримання надміру виплачених сум пенсії за період з 01.01.2024 року по 30.11.2024 року в розмірі 112 200, 00 грн.;
-скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про утримання надміру виплачених сум пенсії за період з 01.01.2024 року по 30.11.2024 року в розмірі 112 200, 00 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2022 року у справі №240/2177/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 20 липня 2021 року нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
На виконання вказаного рішення з 20.07.2021 проведено перерахунок пенсії позивача, з урахуванням підвищення як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
У грудні 2024 року позивач недоотримав пенсію в належному розмірі, що стало підставою для звернення із заявою до відповідача.
Листом від 28.01.2025 №4401-34231/Д-02/8-0600/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомлено позивача, що статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" визначено, що розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, становить 1600 гривень. Повідомлено, що розмір підвищення, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленого до пенсії на виконання рішення суду з 01.01.2024 розраховано з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати 1600 грн, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, а саме, 3200,00 грн (1600,00 грн х 2).
Вважаючи, що такі дії ГУ ПФУ в Житомирській області призвели до звуження змісту та обсягу існуючих прав, що, в свою чергу, мало наслідком зменшення розміру пенсії, в тому числі й підвищення до пенсії, встановленого статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач звернувя до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Визначаючись стосовно обгрунтованості позовних вимог щодо покладення на відповідача обов'язку виплачувати підвищення до пенсії позивачу, виходячи із розміру 2 мінімальних заробітних плат, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із зобов'язальної частини судового рішення у справі № 240/16473/20, остання не охоплює позовні вимоги за період з 01.01.2024.
В свою чергу, аконом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" №3460-IX установлені розміри мінімальної заробітної плати: у місячному розмірі:
з 1 січня-7100 гривень,
з 1 квітня-8000 гривень;
у погодинному розмірі:
з 1 січня-42,6 гривні,
з 1 квітня-48 гривень.
Законом №3460-IX також визначено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, становить 1600 гривень.
Тому нарахування доплати до пенсії у порядку статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється у такому порядку:
до 31.12.2023 (включно) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат, розміри яких установлені Законами про Державний бюджет України на відповідні роки;
з 01.01.2024 - у розмірі двох мінімальних заробітних плат - 3200 грн (1600 х 2).
Із 17.07.2018 відновлено дію статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015 в частині, яка не змінена Законом України «Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015 (а саме: в редакції від 09.07.2007), була викладена так: «Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України».
Отже, норма статті 39 Закону №796-ХІІ встановлює лише вид розрахункової величини: мінімальна заробітна плата.
Натомість розмір мінімальної заробітної плати визначається шляхом прийняття Законів Про Державний бюджет на відповідні роки.
Як зазначалося вище, Законом №3460-IX передбачено: визначити розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
Відповідно до статті 71 Закону №796-ХІІ, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Водночас, необхідно зазначити, що Законом №3460-IX жодним чином не призупинялася дія статті 39 Закону №796-ХІІ; Законом №3460-IX не вносилися зміни до статті 39 Закону №796-ХІІ; норма статті 39 Закону №796-ХІІ встановлює лише вид розрахункової величини; а розмір розрахункової величини встановлений з 01.01.2024 саме Законом №3460-IX.
При цьому, відповідач зобов'язаний виплачувати суми пенсії, визначені у судовому рішенні, до того часу, поки не зміниться відповідне законодавство, на підставі якого суд прийняв своє рішення.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем при розрахунку доплати до пенсії позивача, правомірно застосовано як розрахункову величину для обчислення виплат за рішенням суду, на рівні 1600 грн.
В той же час, судом першої інстанції обгрунтовано звернуто увагу, що згідно матеріалів справи, рішення про утримання надміру виплаченої суми пенсії за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області не приймалось та утримання з пенсії позивача не проводяться. А отже, під час розгляду справи не підтвердився факт утримання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області коштів із пенсії ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.