Справа № 240/23312/23
Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
19 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Білої Л.М. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати накази командира військової частини НОМЕР_1 №911 від 03.08.2022, яким його було позбавлено частини грошового забезпечення за серпень 2022 року у вигляді премії, а також № 236 від 26.08.2022, яким його позбавлено частини грошового забезпечення за серпень 2022 у вигляді додаткової винагороди в період військового стану;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати в повному обсязі грошове забезпечення за серпень 2022 року у вигляді додаткової винагороди в період військового стану в розмірі 30 000,00 грн. та місячне грошове забезпечення в розмірі 10 077,61 грн.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.08.2024 позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду окремої заяви, відповідно до вимог ч.6 ст.161 КАС України про поновлення строку звернення із вказанням обґрунтувань строку пропуску звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року позовну заяву повернуто позивачу.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено: ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 року у справі № 240/23312/23 скасовано та направлено справу для продовження розгляду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року позовну заяву залишено без руху з наданням десятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду окремої заяви відповідно до вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням інших причин пропуску строку на звернення до суду із даним позовом та доказами поважності причин його пропуску або уточненої позовної заяви.
Ухвалою від 01 липня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтуванні апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
За правилами ч.2 ст.312 КАС України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви в установлений судом строк.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
За приписами частини 1-3 статті 169 КАС України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Зі змісту позовної заяви встановлено, що позивач просить скасувати накази командира військової частини НОМЕР_1 № 911 від 03.08.2022 та №236 від 26.08.2022 та зобов'язати нарахувати та виплатити щомісячну винагороду за серпень 2022 року та місячне грошове забезпечення в розмірі 10 077,61 грн., а з позовом звернувся 08.08.2023, а відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що позов подано з пропуском місячного строку звернення до суду, що слугувало підставою для залишення позовної заяви без руху.
Ч. 1 ст. 241 КАС України унормовано, що судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови.
Процедурні питання вручення судового рішення врегульовані ст. 251 КАС України.
Так, приписами ч. ч. 5, 6, 7 ст. 251 КАС України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; ) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
При цьому, повертаючи позовну заяву у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, суддя повинен пересвідчитись, що вжив вичерпних заходів для належного повідомлення позивача про необхідність виконання судового рішення та усунення недоліків позовної заяви, зокрема, як можливість надіслання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, так і інформування за допомогою засобів зв'язку.
Під час апеляційного розгляду справи з'ясовано, що ухвала від 02.12.2024 направлена 10.12.2024 на адресу- АДРЕСА_1 , хоча ОСОБА_1 в позовній заяві вказав, що проживає за іншою адресою- АДРЕСА_1 .
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштове відправлення, а саме-ухвала про залишення позовної заяви без руху, повернуто до суду, в зв'язку з відсутністю адресата за адресою.
Разом з тим, як вбачається із телефонограм від 10.04.2025 та від 13.05.2025, секретар судового засідання В.Мельниченко повідомляла ОСОБА_1 про те, що позовну заяву останнього залишено без руху.
Також у справі наявний лист з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яким підтверджується, що ухвала про залишення позовної заяви без руху направлялася на адресу, вказану позивачем у позовній заяві м.Білгород-Дністровський, вул.Ізмаїльська,169, однак повернута до суду 12.05.2025 у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Вищезазначене дає підстави для висновку, що судом першої інстанції вжито всі заходи, спрямовані на отримання позивачем копії ухвали від 02.12.2024 про залишення позовної заяви без руху.
В той же час, як слідує зі змісту оскаржуваної ухвали від 01.07.2025, суд першої інстанції залишив поза увагою мотиви клопотання позивача про поновлення процесуального строку, яке заявлене в позовній заяві, мотивуючи своє рішення тим, що таке не подано окремим документом, відповідно до вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Так, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France» («Беллет проти Франції», Серії A №333B, пункт 36) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - «Конвенція») містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 25 січня 2000 року у справі «Miragall Escolano and Othersv. Spain» («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», заяви №38366/97, №38688/97, №40777/98, №40843/98, №41015/98, №41400/98, №41446/98, №41484/98, №41487/98, №41509/98) і у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Pйrez de Rada Cavaniles v. Spain» («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», заява №3256-57) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Отже, суд не повинен тлумачити положення статті 169 КАС України у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, а також, застосовуючи положення статей 160,161 КАС України формально підходити до цих правових норм.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду висловленою у справах №420/45/20, №215/4776/18 та №215/5994/18.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Згідно ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позову з направленням справи до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду, в зв'язку з передчасністю такої.
Керуючись ст.ст. 169, 241, 243, 250, 251, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Біла Л.М. Сторчак В. Ю.