Справа № 600/248/25-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш Віталій Олександрович
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
19 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просила:
-визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про відмову у перерахунку пенсії та призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій №241670074459 від 28.10.2024;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року позов задоволено частково:
-визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області «Про відмову у перерахунку пенсії» №241670074459 від 28.10.2024, яким ОСОБА_1 відмовлено у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
-зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з обов'язковим урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цього рішення суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в пенсійному органі як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.08.1987 позивач, зокрема у періоди з 21.08.2008 по дату звернення до суду з позовом (21.01.2025) працювала на посадах лікаря з лікувальної фізкультури в Обласній комунальній установі «Обласний центр медико-соціальної реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи», яка згідно рішення Чернівецької обласної ради від 12.09.2019 №128-33/19 приєднана до Обласного комунального некомерційного підприємства «Буковинський центр відновного лікування та комплексної реабілітації дітей» внаслідок його створення, що є правонаступником усього майна, всіх прав та обов'язків Обласної комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи».
Позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про виплату їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком.
Рішенням №241670074459 від 28.10.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовило позивачу у призначенні та виплаті грошової допомоги відповідно до п.7_1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", оскільки на день досягнення пенсійного віку у позивача недостатньо необхідного спеціального стажу роботи за вислугу років. При цьому, відповідачем до спеціального стажу позивачу не зараховано період роботи з 21.08.2008 по теперішній час в ОКНП «Буковинський центр відновного лікування та комплексної реабілітації дітей», оскільки такий заклад не передбачений переліком закладів охорони здоров'я, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2022 №385.
Вважаючи рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти пенсій протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення", громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Положеннями пункту "е" статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Згідно з п. 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі №466/5637/17.
Тобто, для призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій необхідна наявність одночасно трьох умов:
- наявність в особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах (посади в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення");
- вихід особи на пенсію саме з посади в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- відсутність в особи будь-якого іншого виду пенсії на момент її виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За приписами Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров'я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за № 909, установлено, що право на отримання пенсії за вислугу років мають право ті, які працюють закладах охорони здоров'я, зокрема на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посади) в лікарняних закладах та лікувально-профілактичних закладах особливого типу.
Отже, посада лікаря в лікарняних закладах та лікувально-профілактичних закладах особливого типу дійсно передбачена Переліком №909.
При цьому, згідно переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров'я, посад фахівців у галузі охорони здоров'я, посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров'я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою, залучених до надання реабілітаційної допомоги у складі мультидисциплінарних реабілітаційних команд в закладах охорони здоров'я» від 28.10.2002 №385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 за №892/7180 (далі - Перелік 385), центри медико-соціальної реабілітації дітей віднесені до спеціалізованих лікарняних закладів.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV та механізм її виплати визначається Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191).
Вимоги п. 5 - 7 Порядку № 1191 передбачають, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Зі змісту п. 2 Порядку № 1191 вбачається, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (п. 4 Порядку № 1191).
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 21.08.2008 працював на посадах лікаря з лікувальної фізкультури в Обласній комунальній установі «Обласний центр медико-соціальної реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи».
Отже, період роботи позивача з 21.08.2000 в Обласній комунальній установі «Обласний центр медико-соціальної реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи» відноситься до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"), адже вказана установа згідно Переліку №385 відноситься до спеціалізованих лікарняних закладів - центрів медико-соціальної реабілітації дітей.
Крім того, згідно рішення Чернівецької обласної ради від 12.09.2019 №128-33/19 Обласна комунальна установа «Обласний центр медико-соціальної реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи» реорганізовано шляхом приєднання до ОКНП «Буковинський центр відновного лікування та комплексної реабілітації дітей». При цьому, ОКНП «Буковинський центр відновного лікування та комплексної реабілітації дітей» є правонаступником усього майна, всіх прав та обов'язків Обласної комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи».
Відповідно до пункту 3.2.4 Статуту ОКНП «Буковинський центр відновного лікування та комплексної реабілітації дітей» основними завданнями діяльності установи є розробка індивідуальної програми реабілітації для кожної дитини, реалізації її з допомогою ефектних традиційних і впровадження нових методів відновного лікування та реабілітації.
З наведеного слідує, що ОКНП «Буковинський центр відновного лікування та комплексної реабілітації дітей», будучи правонаступником Обласної комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи», в розумінні Переліку №385 також є спеціалізованих лікарняним закладом (центром медико-соціальної реабілітації дітей), оскільки до завдань установи віднесено, зокрема розробка індивідуальної програми реабілітації для кожної дитини, реалізації її з допомогою ефектних традиційних і впровадження нових методів відновного лікування та реабілітації.
Судом першої інстанції також встановлено, що після реорганізації позивач продовжувала працювати у ОКНП «Буковинський центр відновного лікування та комплексної реабілітації дітей» на посаді лікаря, а тому вказаний період роботи (тобто після реорганізації в 2019 році), належить зарахувати до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"), адже вказана установа згідно Переліку №385 відноситься до спеціалізованих лікарняних закладів - центрів медико-соціальної реабілітації дітей.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що відповідач протиправно не зарахував до спеціального стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"), періоди роботи з 21.08.2008 в Обласній комунальній установі «Обласний центр медико-соціальної реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи», яку згодом було реорганізовано шляхом приєднання до ОКНП «Буковинський центр відновного лікування та комплексної реабілітації дітей», що, в свою чергу, слугувало підставою для помилкового висновку про відсутність необхідного спеціального стажу роботи за вислугу років та відмови у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи зазначене, зважаючи на необґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення про відмову в призначенні та виплаті грошової допомоги позивачу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача буде визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, як органу, що здійснював розгляд заяви позивача, повторно розглянути заяву останньої щодо призначення та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.