Справа № 640/23479/20 Суддя (судді) першої інстанції: Альона КАЛІНОВСЬКА
19 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві №444/26-15-13-14-26/2702603708 про виключення з реєстру платників єдиного податку.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки прийняте без належного врахування всіх обставин справи, за відсутності законних підстав, оскільки контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп лише у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки, чого відповідачем дотримано не було.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що сама по собі податкова інформація контролюючого органу - записи інтегрованої картки платника, не є належним доказом наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів без встановлення цього факту під час перевірки та оформлення зазначеного відповідним актом.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що ним було здійснено платежі з єдиного податку на невірні реквізити, у зв'язку із чим вказана сума не обліковувалась в електронному кабінеті, однак зазначене, на думку апелянта, не може слугувати підставою для застосування наслідків у вигляді виключення з реєстру платників єдиного податку.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено те, що відповідно до п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів. У разі наявності податкового боргу, проведення перевірки для прийняття рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку законодавством не передбачено.
Відтак, на думку відповідача, вказані обставини свідчать про обгрунтованість спірного рішення.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження з 28 жовтня 2025 року.
У силу вимог частини першої статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем відповідно до запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця №20650170000021288, перебуває на обліку в ДПІ Печерському району ГУ ДПС у м. Києві, з 01.01.2015 перебувала на спрощеній системі оподаткування на 4 групі за ставкою 3%.
За даними інтегрованої картки платника по єдиному податку з фізичних осіб (18050400) на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 був наявний податковий борг, зокрема, 01.10.2018 борг у сумі 1557,86 грн, 01.11.2018 борг у сумі 1557,86 грн, 01.12.2018 борг у сумі 4278,12 грн, 01.01.2019 борг у сумі 4278,12 грн, 01.02.2019 борг у сумі 4278,12 грн та 01.03.2017 борг у сумі 6446,37 грн.
29 березня 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення №444/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку з 31.03.2019.
Підставою для виключення з реєстру платників податку слугував пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як платник єдиного податку, не виконав обов'язок, встановлений підпунктом 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України - не перейшов на сплату інших податків і зборів, відповідну заяву контролюючому органу не подав, то на момент прийняття оскаржуваного рішення у відповідача були наявні всі визначені законом підстави, утворені в порядку послідовності визначеної цим же Законом, для реалізації своїх повноважень на прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, що ним і було зроблено оскаржуваним рішенням.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Згідно із пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно положеннями п. 3 пункту 299.10. статті 299 Податкового кодексу України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Відповідно до п. 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
За правилами пункту 300.1 статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
У силу вимог пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Зміст наведеної правової норми дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої групи у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 820/5346/17.
Тобто, чинним законодавством України чітко та однозначно визначено, що анулювання реєстрації платника єдиного податку можливе виключно за результатами перевірки, оформленої актом, яким встановлено наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. За відсутності такого акта та належних доказів безперервності боргу посилання на дані інтегрованої картки платника не можуть слугувати підставою для виключення з реєстру.
Як свідчать матеріали справи, посадовими особами Головного управління ДПС у місті Києві проведено перевірку наявності та достовірності обов'язкових реквізитів декларації платника єдиного податку за 3 квартали 2019 року ФОП ОСОБА_1 .
У ході перевірки встановлено порушення умов перебування позивача на спрощеній системі оподаткування - не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкових зобов'язань.
Так, за даними інтегрованої картки платника по єдиному податку з фізичних осіб (18050400) на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у ФОП ОСОБА_1 був наявний податковий борг, зокрема, 01.10.2018 боргу у сумі 1557,86 грн, 01.11.2018 борг у сумі 1557,86 грн, 01.12.2018 борг у сумі 4278,12 грн, 01.01.2019 борг у сумі 4278,12 грн, 01.02.2019 борг у сумі 4278,12 грн та 01.03.2017 борг у сумі 6446,37 грн.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до переконання, що позивачем, як платником єдиного податку, не було виконано обов'язок, встановлений підпунктом 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, а саме - позивач не перейшов на сплату інших податків і зборів, відповідну заяву контролюючому органу не подав, тому на момент прийняття оскаржуваного рішення у відповідача були наявними всі визначені законом підстави для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. Втім, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Тобто контролюючим органом повинна бути: 1) проведена документальна перевірка платника податків; 2) у випадку наявності підстав, прийняття рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №816/543/17, від 16.04.2018 року у справі №808/657/16, від 08.05.2018 у справі №816/1088/17, від 19.04.2019 у справі № 822/2037/18 адміністративне провадження №К/9901/66814/18, від 05.10.2021 року у справі №815/1764/16 адміністративне провадження №К/9901/40633/18.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було прийнято тільки рішення №444/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 від 29.03.2019 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку з 31.03.2019, та всупереч вимогам пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, документальну перевірку з вказаного питання податковим органом проведено не було.
У свою чергу, посилання контролюючого органу лише на дані інтегрованої картки платника не є належним доказом наявності боргу на кожне перше число двох послідовних кварталів.
Враховуючи, що податковим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, тому підстави для виключення позивача, як платника єдиного податку з відповідного реєстру та прийняття з цих підстав оскаржуваного рішення №444/26-15-13-14-26/2702603708 від 29.03.2019 - відсутні.
При цьому, позиція апелянта грунтується на тому, що позивач у спірні періоди подавав декларації та здійснював відповідні платежі з єдиного податку.
Так, відображення прострочень і недоїмки в інтегрованій картці платника кореспондують з перерахуванням частини сум на неправильні реквізити (зокрема, платіжні доручення від 05.02.2018, 15.08.2018, 05.02.2019, 30.05.2019), після чого позивач звертався до контролюючого органу із заявами про їх належне зарахування (листи від 04.11.2019, 22.07.2020) та надав підтвердні документи.
Втім, доказів, які б спростовували факт здійснених платежів або заперечували обставини звернень про зарахування, відповідач суду не надав.
У свою чергу, за загальним правилом відповідальність за неналежне виконання податкового обов'язку несе платник.
Це визначено статтею 109 ПК України, відповідно до якої податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Тобто, саме протиправність дії/бездіяльності є обов'язковою умовою для визнання такої дії/бездіяльності правопорушенням.
Таким чином, для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності, необхідно встановити причини та перевірити чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного виконання податкового обов'язку щодо своєчасної сплати податку.
При цьому, статтею 111 ПК України визначені види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Разом з тим, положення статті 129 ПК України містять застереження щодо застосування до платника відповідальності за неналежне виконання податкового зобов'язання.
Колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03 вересня 2019 року по справі №826/4215/18 згідно якого однією з головних ознак складу податкового правопорушення є суб'єктивна сторона, яка проявляється у вині, а саме у формі умислу або необережності суб'єкта такого правопорушення (платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб).
Тобто, податкове правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своїх дій (бездіяльності), бажала або свідомо допускала настання шкідливих наслідків таких дій (бездіяльності).
Слід зазначити, що помилкове зазначення неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк.
Допущена позивачем помилка в номері розрахункового рахунку, на який позивачем сплачувався єдиний податок, призвела лише до тимчасового не відображення даної суми в інтегральній картці платника податку, але не до фактичної недоїмки позивача зі сплати єдиного податку та не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/1/16, від 21.02.2018 у справі № 813/1008/16, від 01.08.2018 у справі №813/2487/17.
За таких обставин, помилкове перерахування узгодженої суми є дією платника, а не бездіяльністю, так як позивач діяв добросовісно, виконував податковий обов'язок, тому наявність коштів, зарахованих на неналежні реквізити, не підтверджує безперервного податкового боргу на кожне перше число двох послідовних кварталів.
Враховуючи, що відповідач протиправно прийняв рішення №444/26-15-13-14-26/2702603708 від 29.03.2019, яким виключив позивача з реєстру платників єдиного податку, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
У силу вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
З урахуванням викладеного на користь позивача слід стягнути понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 5255 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві №444/26-15-13-14-26/2702603708 від 29 березня 2019 року про виключення з реєстру платників єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011), витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 5255 грн (п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять гривень).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
Ю.К. Черпак