Справа № 640/18916/22 Суддя (судді) першої інстанції: Дмитрієв В.С.
19 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Парінова А.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерне товариство «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У листопаді 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Акціонерно-Комерційний банк «Капітал», від імені та в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» Біла Ірина Володимирівна з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 733040412 від 01 жовтня 2021 року щодо встановленого порушення п.п. 140.4.4. п. 140.4 ст.140 Податкового кодексу України про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих періодів податком на прибуток у сумі - 1 403 604 175,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові декларації з податку на прибуток за 2019 рік та І квартал 2020 року подані до контролюючого органу особою, яка не мала повноважень діяти від імені Банку. Більш того, вказані декларації містили некоректні дані фінансових показників діяльності Банку.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-Комерційний банк «Капітал», від імені та в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» Біла Ірина Володимирівна до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.
Суд вказав про те, що позивачем не заперечується наявність розбіжностей між задекларованими різницями, які виникають відповідно до Податкового кодексу України р.3 податкової декларації з податку на прибуток, поданих платником за 2020 та 2021 роки. Такі розбіжності виникли внаслідок подання попереднім керівником некоректних даних.
Як встановлено у судовому засіданні, позивачем не було надіслано до контролюючого органу уточнюючі розрахунки до вищенаведених податкових декларацій, що свідчить не вчинення усіх залежних від позивача заходів задля дотримання вимог податкового законодавства.
Посилання позивача про подання декларацій неуповноваженою особою суд вважав неспроможними, оскільки під час подання спірних декларації ОСОБА_1 був керівником ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Посилання на спеціальні умови погодження керівника банку суд також вважав неприйнятими, оскільки у спірних правовідносинах позивач виступав як платник податку, що не вимагає від податкового органу під час проведення камеральної перевірки погодження керівника позивача з Національним Банком України.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним та невірним з'ясуванням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права.
Апелянт зазначає про те, що податкове повідомлення-рішення № 733040412 від 01 жовтня 2021 року не містить встановленого обґрунтування підстав для зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (відсутній стислий зміст виявлених перевіркою порушень вимог податкового законодавства). Також, вказане податкове повідомлення-рішення не містить стислого змісту обставин вчинених ПАТ «АКБ КАПІТАЛ» правопорушень, які були виявлені перевіркою порушень вимог податкового законодавства. Як у позовній заяві так і у апеляційній скарзі банк зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 733040412 від 01 жовтня 2021 року оформлено у порушення вимог, передбачених статтею 58 Податкового кодексу України що є самостійною підставою для визнання його протиправним та скасування. Судом першої інстанції не було належним чином досліджене вказане питання, а тому відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд прийшов до хибних висновків.
За приписами частини 3 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
ОСОБА_2 є неуповноваженою особою для подання податкової звітності, всі дії вчинені ним щодо неплатоспроможного банку з точки зору настання юридичних наслідків є нікчемними; ліквідаційна процедура ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» триває з 29 жовтня 2015 року по сьогоднішній час; прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення щодо неплатоспроможного банку суперечить положенням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» з приводу того, що у неплатоспроможного банку не виникає жодних додаткових зобов'язань. Судом першої інстанції не було належним чином досліджено вказане питання, а тому відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд прийшов до хибних висновків.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року та від 20 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 19 листопада 2025 року о 11:40 год.
13 листопада 2025 року відповідач подав додаткові пояснення. Вказує на те, позивач наголошує на протиправних діях свого працівника, яким подано звітність з неналежними показниками, на думку позивача, однак, щодо показників у такій звітності, правомірність яких встановлюється під час перевірки контролюючим органом, позивач не спростовує, оскільки їх правомірність наразі не спростована будь-яким органом, окрім податкового органу під час перевірки.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, ГУ ДПС м. Києві було проведено камеральну перевірку ПАТ «АКБ «Капітал» з питань дотримання вимог податкового законодавства, податкової звітності з податку на прибуток за півріччя 2021 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 01.10.2021 №67089/Ж5/26-15-04-12/13486837.
За результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.140.4.4 п.140 ст.140 ПК України, в результаті чого встановлення зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) періодів у розмірі 1 403 604 175,00 гривень.
На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДПС м. Києві було прийнято ППР від 01.10.2021 №733040412 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1 403 604 175,00 гривень.
Позивачем при поданні звітної податкової декларації з податку на прибуток за півріччя 2021 року (від 05.08.2021 №33165629) допущено порушення вимог пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, а саме: «об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу».
Встановлено розбіжності між задекларованим фінансовим результатом до оподаткування в р.02 (-1 289 570 465 грн) згідно податкової декларації з податку на прибуток (від 05.08.2021 №33165629) та р.2290 (4 424 000 грн) згідно звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за півріччя 2021 року (від 05.08.2021 №9220402924) у сумі 1 293 994 465 грн.
При поданні звітної податкової декларації з податку на прибуток за півріччя 2021 року (від 05.08.2021 №33165629) платником допущено порушення вимог п.п.140.4.4 п.140.4 ст.140 ПКУ, а саме: «Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу».
Встановлено розбіжності між задекларованими різницями, які виникають відповідно до ПКУ р. 03 податкової декларації з податку на прибуток за півріччя 2021 року (від 05.08.2021 №33165629) і р. 3.2.4 додатку РІ (від 05.08.2021 №33165630) до декларації - сума від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років (-1 14 033 710 грн) та р. 04 ( 0 грн) - податкова декларація з податку на прибуток за 2020 рік не подана, що призвело до заниження об'єкта оподаткування у сумі 4 424 000 грн, та податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду у сумі 796 320 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал», колегія суддів зазначає наступне.
За доводами апелянта, спірне податкове повідомлення-рішення не містить стислого змісту обставин вчинених ПАТ «АКБ КАПІТАЛ» правопорушень, які були виявлені перевіркою; оформлено у порушення вимог, передбачених статтею 58 Податкового кодексу України, що є самостійною підставою для визнання його протиправним та скасування.
Надаючи оцінку наведеним доводам, судова колегія враховує наступне.
Так, в межах спірних правовідносин відповідачем проводилась камеральна перевірка податкової декларації з податку на прибуток за півріччя 2021 року Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-Комерційний банк «Капітал» (а.с.71-74).
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути:
1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);
2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;
3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;
4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні";
5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу;
6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;
7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу;
8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;
9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу;
10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;
11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.
Відповідно до приписів статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду у справі № 813/2519/17, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється. Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності поданні платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування). Предметом камеральної перевірки є лише податкова звітність, тобто відомості, зазначені у відповідній податковій звітності та їх відповідність інформації, яка міститься в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші.
За приписами п. 58.1.1. статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення містить:
1) суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов'язання та/або податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок;
2) попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної (у випадках, передбачених цим Кодексом);
3) граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної;
4) попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк;
5) граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій.
Зі змісту спірного податкового повідомлення-рішення від 01 жовтня 2021 року №733040412 вбачається дотримання контролюючим органом вищенаведених приписів п. 58.1.1. статті 58 ПК України (а.с.75).
Щодо покликань апелянта на необхідність викладення стислого змісту виявлених перевіркою порушень вимог податкового законодавства у спірному податковому повідомленні-рішенні, суд враховує, що така інформація зазначається лише у разі винесення податкового повідомлення-рішення прийнятого за результатами документальної перевірки (п. 58.1.2. статті 58 ПК України).
При цьому, як уже встановлено вище, в межах спірних правовідносин контролюючим органом проводилась камеральна перевірка.
На підставі наведеного, доводи щодо порушення порядку оформлення податкового повідомлення-рішення від 01 жовтня 2021 року №733040412, передбаченого статтею 58 Податкового кодексу України, що за позицією апелянта, є самостійною підставою для визнання його протиправним та скасування не знаходять свого належного підтвердження.
Разом з тим, судова колегія враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 вказала, що підставами для скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
За змістом позовної заяви та апеляційної скарги позивачем не доведено наявність процедурних порушень при проведенні спірної перевірки податковим органом, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки податкового повідомлення-рішення від 01 жовтня 2021 року №733040412.
У апеляційній скарзі позивач також зазначає про те, що ОСОБА_1 є неуповноваженою особою для подання податкової звітності, всі дії вчинені ним щодо неплатоспроможного банку з точки зору настання юридичних наслідків є нікчемними.
Надаючи оцінку наведеним доводам, судова колегія враховує наступне.
Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених ПК України) контролюючому орган у строки, встановлені законом на підставі якого здійснюється нарахування таабо сплата податкового зобов'язання.
Згідно п.49.1 та п.49.2 ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлених ПК України строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений ПК України звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПК України, подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
ПАТ "АКБ "Капітал" (ідентифікаційний код 13486837; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) зареєстровано як юридична особа 31 жовтня 1991 року.
20 липня 2015 року Постановою Правління Національного банку України за №466/БТ ПАТ "АКБ "Капітал" віднесено до категорії неплатоспроможних.
20 липня 2015 року рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №140 запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ "АКБ "Капітал" строком на три місяці.
29 жовтня 2015 року Постановою Правління Національного банку України за №753 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано Публічне акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний банк "Капітал".
29 жовтня 2015 року рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 195 припинено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "АКБ "Капітал". Розпочато процедуру ліквідації по 29 жовтня 2017 року включно, призначено ліквідатора.
В подальшому, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2018 року у справі №826/15723/17, частково зміненого постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року та залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11 червня 2019 року, скасовано вищезазначені рішення Правління Національного банку України та виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі №640/5843/19 (набрало законної сили 02 липня 2024 року) встановлені наступні обставини.
Протоколом засідання спостережної ради ПАТ «АКБ «Капітал» № 20/03 від 20 березня 2019 року вирішено призначити ОСОБА_1 на посаду Голови Правління ПАТ «АКБ «Капітал», зобов'язано Голову Правління ОСОБА_1 надати Раді на розгляд та затвердження організаційну структуру в строк до 01 травня 2019 року.
21 березня 2019 року на виконання рішення суду у справі № 826/15723/17 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було вилучено запис щодо перебування ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» в процесі припинення з 12 березня 2019 року та зареєстровано відомості про нового керівника ОСОБА_1
17 жовтня 2019 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на офіційному сайті було розміщено інформацію про те, що виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 15 жовтня 2019 року № 2628 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» строком на один рік з 30 жовтня 2019 року до 29 жовтня 2020 року включно. Повноваження ліквідатора ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» делеговано Білій І.В. строком на один рік з 30 жовтня 2019 року до 29 жовтня 2020 року включно.
Після березня 2019 року іншої постанови Національного банку України щодо ліквідації ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ» прийнято не було.
З наявних в матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15 серпня 2018 року вбачається, що керівником позивача була Біла Ірина Володимирівна, юридична адреса - м. Київ, вул. Хорива, 11а; станом на 25 березня 2019 року керівник - ОСОБА_1, юридична адреса: м. Донецьк, вул. Артема, 163.
Згідно з податковою декларацією від 27 лютого 2020 року з податку на прибуток підприємства за 2019 рік за підписом керівника (уповноваженої особи) Банку ОСОБА_1 у рядку «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначених за правилами бухгалтерського обліку» зазначено: 18 915 000 грн, у рядку 03 РІ «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» (+,-) показників не зазначено.
Згідно з податковою декларацією від 06 квітня 2020 року з податку на прибуток підприємства за І квартал 2020 року за підписом керівника (уповноваженої особи) Банку ОСОБА_1 у рядку «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначених за правилами бухгалтерського обліку» показників не зазначено, у рядку 03 РІ «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» (+,-) показників не зазначено.
На виконання вимог Закону України №590-ІХ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 10 серпня 2020 року прийнято рішення №1484 "Про продовження процедури виведення ПАТ "АКБ "Капітал" з ринку і призначення уповноваженої особи", згідно з яким вирішено продовжити процедуру виведення ПАТ "АКБ "Капітал" з ринку із урахуванням вимог Закону №590-ІХ та відповідно до ч. 5 ст. 44 Закону щодо здійснення ліквідаційної процедури системно важливого банку забезпечуючи виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів; призначити уповноваженою особою Фонду на продовження процедури виведення ПАТ "АКБ "Капітал" з ринку провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білу І.В. та делегувати останній повноваження, що визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52і, 53 Закону; доручено Уповноваженій особі Фонду забезпечити внесення змін щодо уповноваженої особи Фонду як керівника ПАТ "АКБ "Капітал" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.28).
Згідно з податковою декларацією від 04 серпня 2021 року з податку на прибуток підприємства за півріччя 2021 року за підписом керівника (уповноваженої особи) Банку Білої І.В. у рядку «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначених за правилами бухгалтерського обліку» зазначено: 1 293 994 211, у рядку 03 РІ «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» (+,-) зазначено: -114 033 710 грн.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Як встановлено судом, під час подання податкових декларацій від 27 лютого 2020 року та від 06 квітня 2020 року ОСОБА_1 був уповноваженим представником ПАТ «АКБ «КАПІТАЛ», мав повноваження щодо реєстрації документів та електронний підпис якого був чинним, що підтверджується інформацією наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до статей 64, 66 ПК України взяття на облік та внесення змін у дані про юридичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється лише на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру, отриманих згідно із Законом у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами ДПС.
Таким чином, у спірних правовідносинах під час подання податкових декларації від 27 лютого 2020 року та від 06 квітня 2020 року керівник Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» ОСОБА_1 виступав уповноваженим представником платника податку.
Наведені висновки корелюються з положенням підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК України, який констатує презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
За змістом позовної заяви позивач також підтверджує, що у період з 21 березня 2019 року до 12 лютого 2021 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не значилась як керівник Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал».
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» Біла І.В. почала діяти лише з 12 лютого 2021 року.
Щодо посилань позивача на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» № 590-IX в контексті вчинення ОСОБА_1 дій щодо неплатоспроможного банку з точки зору настання юридичних наслідків, судова колегія враховує, що предметом розгляду даної справи є виключно відповідність прийнятого контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам податкового законодавства.
Суд також враховує, що позивач не заперечує наявність розбіжностей між задекларованими різницями, які виникають відповідно до Податкового кодексу України р.3 податкової декларації з податку на прибуток, поданих платником за 2020 та 2021 роки.
Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із ст.134 ПК України з урахуванням положень ПК України. У випадку, якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: - зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); - збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування і (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Згідно пп.140.4.4. п.140.4 ст.140 на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування платника (крім великих платників податків) минулих податкових (звітних) років великі платники податків зменшують фінансовий результат до оподаткування на частину суми від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років до повного його погашання у такому порядку.
Великі платники податків мають право зменшувати фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду (прибуток, збиток або нульове значення) не більше ніж на 50 відсотків непогашеної суми від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.
Так, позивачем не надсилались до контролюючого органу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до наведених податкових декларацій.
Наведені обставини також підтверджено апелянтом у судовому засіданні від 19 листопада 2025 року.
Колегія суддів наголошує, що відповідно до положень пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Серед іншого, слід звернути увагу, що на момент вчинення діяння платник податків діяв свідомо та керувався нормами права, чинними у відповідному темпоральному проміжку.
Наведені висновки відображені у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2025 року у справі № 320/27109/23.
Таким чином посилання позивача на відсутність у його діях вини як на підставу для звільнення від сплати податкових зобов'язань у таких правовідносинах є безпідставними.
Щодо виникнення додаткових зобов'язань у неплатоспроможного банку, судом враховано наступне.
Пунктом 1.3 статті 1 ПК України передбачено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Пунктом 8 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, з наведених правових норм слідує, що у відносинах пов'язаних із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків Закон України "Про банки і банківську діяльність" є спеціальним.
Згідно із частиною третьою статті 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Пункт 2 частини першої статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначає відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду однією з умов ліквідації банку.
Відповідно до частин п'ятої та шостої цієї ж статті Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду.
Фонд у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону № 4452-VI.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 46 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
Відповідно до частини третьої статті 46 Закону України "Про банки і банківську діяльність" під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Частиною п'ятою статті 45 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.
Статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплату витрат та здійснення платежів.
Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що ліквідаційна процедура банку за рішенням Національного банку України розпочинається з моменту отримання такого рішення Фондом. З дня початку процедури ліквідації банку строк виконання усіх грошових зобов'язань останнього вважається таким, що настав. Зобов'язання банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Порядок визначення сум податкових та грошових зобов'язань встановлений статтею 54 ПК України, пунктом 54.1 якої визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 вищезазначеної правової норми, визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Колегія суддів зазначає, що жодною нормою ні Податкового кодексу України, ні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачено ні обмеження прав податкового органу на проведення перевірок банку, ні обмеження щодо винесення рішень про визначення таким банкам податкових зобов'язань.
Також всупереч доводам апеляційної скарги, чинне законодавство не звільняє установу банку, в разі початку процедури ліквідації, від сплати податкових зобов'язань.
Приписами п.3 ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Частиною третьою статті 46 Закону № 4452-VI встановлена заборона на нарахування похідних від основного зобов'язання додаткових зобов'язань, якими за своєю правовою природою є неустойка (пеня).
Разом з тим із змісту спірних податкових повідомлень-рішень вбачається, що такими здійснено нарахування лише податкових зобов'язань, без застосування штрафних санкцій (а.с.75).
Так, розпочата процедура ліквідації банку призводить до певних обмежень щодо погашення зобов'язань.
Однак, проведення перевірки та прийняття рішень є визначенням суми грошових зобов'язань платника податку, врегульоване главою 4 ПК України, та не обмежується введенням щодо банку будь - яких процедур.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03 квітня 2020 року у справі № 826/4114/18, від 16 квітня 2020 року у справі № 821/3497/15-а, від 17 грудня 2020 року у справі № 825/2771/15-а.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення відповідача не є нарахуванням додаткових зобов'язань в розумінні вимог ч. 3 статті 46 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як вказував позивач.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дотримано норм процесуального права.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на те, що апелянтом при подачі апеляційної скарги не здійснено сплату судового збору у повному розмірі, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» несплаченої суми судового збору 26 794,80 гривень до Державного бюджету України.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути за рахунок Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» шляхом безспірного списання на реквізити Шостого апеляційного адміністративного суду: Отримувач коштів ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.), Рахунок отримувача UA638999980313171206081026007, Код класифікації доходів бюджету 22030101 несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 26 794,80 грн (двадцять шість тисяч сімсот дев'яносто чотири гривні вісімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 19 листопада 2025 року
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
А.Б. Парінов