Справа № 755/8503/25
про залишення апеляційної скарги без руху
19 листопада 2025 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Оксененко О.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, -
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 травня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Перевіривши подану апеляційну скаргу, вважаю, що її не може бути прийнято до апеляційного провадження та вона підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: пропущено десятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини четвертої статті 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Проте, в абзаці другому частини першої статті 295 КАС України зазначено, що якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Крім того, приписи статті 295 КАС України визначають, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 травня 2025 року було направлено на електронну адресу ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою (а.с. 38). Також у матеріалах справи наявний протокол судового засідання суду першої інстанції, з якого вбачається, що відповідач та перекладач були присутні під час розгляду справи та оголошення cудового рішення (а.с. 25-29).
Втім, апеляційну скаргу подано лише 22 вересня 2025 року представником ОСОБА_1 адвокатом Янгул Г.І.
У поданій апеляційній скарзі представником скаржника Янкул Г.І. заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якому зазначено, що договір про надання правничої допомоги між адвокатом Янкул Г.І. та ОСОБА_1 укладено тільки 14 серпня 2025 року.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обгрунтоване тим, що з моменту укладення договору були направлені адвокатські запити для отримання інформації та подальшого її долучення до суду.
Крім того, скаржник зазначає, що іншої правничої допомоги до цього не отримував, що, на його думку, обмежувало можливість реалізації його процесуальних прав.
Серед наведених доводів також вказано, що самостійно подати апеляційну скаргу ОСОБА_1 не мав можливості через відсутність юридичної освіти та недостатнє розуміння законодавства.
Однак, вищевказані причини пропуску строку не є поважними, оскільки відповідач був обізнаний про результат розгляду справи, та про строки оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 травня 2025 року у даній справі (враховуючи, що під час розгляду справи був присутній перекладач), а також і сам ОСОБА_1
Згідно з частинами першою та другою статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Крім того, частиною третьою статті 16 КАС України передбачено, що безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 02.06.2011 року № 3460-VI право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.
Таким чином, позивач не був позбавлений можливості на отримання безоплатної правничої допомоги, в тому числі, представництва під час складання та подачі апеляційної скарги на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 травня 2025 року у даній адміністративній справі у межах, встановлених КАС України.
Водночас, наявність чи відсутність укладеного договору із адвокатом, а також і час його укладення не є обставинами, які виправдовують недотримання встановлених законом строків апеляційного оскарження.
У свою чергу, позивачем не наведено будь-яких обставин та не надано доказів тому, що він мав об'єктивні перешкоди самостійного звернення до суду апеляційної інстанції, чи щодо отримання правової допомоги з цього питання у безоплатному (зокрема в порядку Закону України «Про безоплатну правову допомогу») чи платному порядку з дня проголошення судового рішення.
Посилання у поданій апеляційній скарзі на незнання позивачем української мови та необізнаність у галузі права, у тому числі і щодо можливості оскарження рішення суду першої інстанції, є цілком безпідставними.
За відсутності доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення за отриманням правової допомоги та/або послуг перекладача, посилання на юридичну необізнаність та незнання української мови, не може бути поважною причиною для поновлення строків апеляційного оскарження.
Згідно п. 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
При цьому, слід зазначити, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Водночас, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.
У свою чергу, поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Апелянтом не обґрунтовано та не надано жодного належного доказу, що унеможливило останнього подати у встановлений адміністративним судочинством термін апеляційну скаргу.
Таким чином, скаржнику для усунення недоліків апеляційної скарги необхідно надати до суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших поважних, на думку апелянта, причин такого пропуску, що підтверджувалися б належними та відповідними доказами.
Відповідно до вимог частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтями 295, 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Оскільки вищевказані обставини перешкоджають прийняттю апеляційної скарги до провадження суду апеляційної інстанції, тому відповідно до статей 169, 295, 296 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.
Керуючись статтями 169, 295, 296, 298 КАС України, суд, -
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 травня 2025 року -- відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 травня 2025 року - залишити без руху.
Встановити строк для усунення вказаних недоліків протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
У разі не усунення недоліків у зазначений вище строк у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя О.М. Оксененко