Справа № 620/324/25 Суддя (судді) першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ
19 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, третя особа Головне управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Головне управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Чернігівської обласної прокуратури, які полягають у відрахуванні з середнього заробітку ОСОБА_1 у розмірі 2 846 830,57 грн, за час вимушеного прогулу за період з 11.04.2017 по 18.12.2023, військового збору у розмірі 5% (142 341,53 грн);
- зобов'язати Чернігівську обласну прокуратуру здійснити перерахунок суми утриманого з середнього заробітку ОСОБА_1 у розмірі 2 846 830,57 грн, за час вимушеного прогулу, за період з 11.04.2017 по 18.12.2023, військового збору - відрахувати військовий збір у розмірі 1,5% (42 702,46 грн);
- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області перерахувати на поточний (картковий) рахунок ОСОБА_1 зайво стягнутий військовий збір у сумі 99 639,07 грн, без будь-якого оподаткування та відрахувань (повністю).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.
Зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі № 825/324/17 середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнутий (нарахований) з відповідача на користь позивача, стосується періоду з 11.04.2017 по 18.12.2023, тобто, стосується податкового періоду до набрання чинності вказаним Закону (до 01.12.2024), а тому повинен оподатковуватися за ставкою військового збору 1,5%.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Чернігівської обласної прокуратури, які полягають у відрахуванні з середнього заробітку ОСОБА_1 у розмірі 2 846 830,57 грн, за час вимушеного прогулу з 11.04.2017 по 18.12.2023, військового збору у розмірі 5%, замість утримання військового збору в розмірі 1,5%.
Зобов'язано Чернігівську обласну прокуратуру здійснити перерахунок ОСОБА_1 суми утриманого з середнього заробітку у розмірі 2 846 830,57 грн, за час вимушеного прогулу з 11.04.2017 по 18.12.2023, військового збору в розмірі 3,5%.
В решті позову відмовлено.
Суд дійшов висновку про те, що відповідачем протиправно утримано військовий збір у розмірі 5 відсотків під час нарахування та виплати позивачу належних сум на виконання судового рішення.
Для повернення зайво стягнутого військового збору необхідно вчинити дії, зокрема, звернення платника військового збору із заявою до органу, що контролює справляння надходжень бюджету - Головного управління ДПС у Чернігівській області, яке, в свою чергу, здійснює направлення подання (висновку) до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області. Отже, заявлена позовна вимога до Головного управління ДПС у Чернігівській області, за відсутності вчинених зазначених вище дій, є передчасною та не підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апелянт наголошує на тому, що Чернігівською обласною прокуратурою нараховано та виплачено грошові кошти ОСОБА_1 за рішенням суду у справі № 825/324/17, тобто вже після внесених змін щодо розміру ставки військового збору, передбачених Законом № 4015. Жодної заборгованості перед ОСОБА_1 не рахувалося. Правильність утримання 5% військового збору з коштів, виплачених позивачу, підтверджується листом Державної податкової служби України від 14.01.2025 № 517/5/99-00-24-01-01-05.
Судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, доводи Чернігівської обласної прокуратури проігноровано, а позиція щодо позовних вимог Головного управління ДПС у Чернігівській області у рішенні суду взагалі відсутня.
Суд невірно застосував норми матеріального права (пп. 1 пп. 1.3 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ та положення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4015), у зв'язку з тим, що визначальною підставою є дата нарахування та виплати ОСОБА_1 (доходу) грошових коштів відповідно до рішення суду.
15 вересня 2025 року представником Головного управління ДПС у Чернігівській області подано додаткові пояснення, у яких вказує про те, що також не погоджується з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі № 620/324/25. Судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, а доводи Чернігівської обласної прокуратури та Головного управління ДПС у Чернігівській області взагалі проігноровано. Судом першої інстанції при винесенні рішення на користь позивача не всебічно та не в повному обсязі досліджено всі обставини справи.
01 жовтня 2025 року представник Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області подав відзив на апеляційну скаргу. Просить задовольнити апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури.
08 жовтня 2025 року позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.
14 жовтня 2025 року апелянтом подано відповідь на відзив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 у справі №825/324/17, зокрема, стягнуто з Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.04.2017 по 18.12.2023 у розмірі 1 669 145,00 грн. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 21 600,70 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі №825/324/17 скасовано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з Чернігівської обласної прокуратури, та викладено абзац п'ятий резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.04.2017 по 18.12.2023 у розмірі 2 868 431,27 грн».
Постановою Верховного суду від 18.12.2024 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 у нескасованій частині та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі №825/324/17 залишено без змін.
26.12.2024 відповідно до виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.05.2024 по справі № 825/324/17 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернігівській області стягнуто з Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2 846 830,57 грн, з відрахуванням з вказаної суми установлених податків та інших обов'язкових платежів:
142 341,53 грн - військовий збір;
512 429,50 грн - податок на доходи фізичних осіб;
2 192 059,54 грн - кошти на користь ОСОБА_1 .
Вважаючи протиправними дії відповідача в частині стягнення військового збору в розмірі 5%, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пункту 162.1. статті 162 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа-резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, та податковий агент.
Згідно із підпунктами 163.1.1., 163.1.2. пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до пункту 18.1. статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Згідно із підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподаткований дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Кодексу.
Крім того, пунктом 161 підрозділу 10 Розділу XX ПК України встановлення справлення військового збору.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (підпункт 1.2. пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX ПК України). Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Верховним Судом України у постанові від 18.07.2018 у справі №359/10023/16-ц зроблено висновок, що податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07.10.2020 у справі №523/14396/19 зазначив, що суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника середній заробіток за час вимушеного прогулу, без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів, які підлягають сплаті податковим агентом.
Відповідно до підпункту 16-1 пункту 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції, чинній після внесення до нього змін згідно Закону України № 4015-IX від 10.10.2024 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану», тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Ставка збору становить:
1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту;
2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, з розрахунку на календарний місяць;
3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - 1 відсоток від доходу, визначеного згідно із статтею 292 цього Кодексу;
4) для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань - 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту).
Згідно з приписами пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 4015-IX від 10.10.2024 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану», доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.
Підставою виникнення спірних правовідносин слугує розрахунок Чернігівською обласною прокуратурою, як податковим агентом, військового збору у розмірі 5% при нарахуванні середнього заробітку ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу в розмірі 2 846 830,57 грн на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі № 825/324/17.
Так, позивач посилається на те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнутий (нарахований) з відповідача на його користь, стосується періоду з 11 квітня 2017 року по 18 грудня 2023 року, тобто, стосується податкового періоду до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» № 4015-IX від 10 жовтня 2024 року (до 01 грудня 2024 року), а тому повинен оподатковуватися за ставкою військового збору 1,5%.
Відповідач вважає визначальним моментом саме дату нарахування середнього заробітку ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу в розмірі 2 846 830,57 грн - 26 грудня 2024 року, що відповідно відбулось після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» № 4015-IX від 10 жовтня 2024 року.
Суд першої інстанції керувався тим, що в даному випадку визначальною є не дата нарахування, а період, за який таке нарахування проводиться.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з підпунктом 14.1.54. пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:
а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України або постійними представництвами нерезидентів в Україні;
б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;
в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;
г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;
ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;
д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);
е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;
є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;
ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю;
з) доходів від відчуження прав на видобуток та розробку родовищ корисних копалин, мінеральних джерел та інших природних ресурсів;
и) прибутків від відчуження акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав в іноземних компаніях, організаціях, утворених відповідно до законодавства інших держав (іноземні юридичні особи), які відповідають відповідним умовам;
і) прибутків нерезидентів від відчуження акцій, корпоративних прав у статутному капіталі юридичної особи - резидента України, за умови що у будь-який час впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість таких акцій, корпоративних прав на 50 і більше відсотків утворювалася за рахунок нерухомого майна, що розташовано в Україні та належить такій юридичній особі - резиденту України або використовується такою юридичною особою - резидентом України на підставі договору операційної або фінансової оренди (лізінгу) чи аналогічного договору, і таке використання має відображатися в обліку такої юридичної особи як актив, у тому числі актив з права користування, згідно з вимогами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Підпунктом 162.1.1. пункту 162.1. статті 162 ПК України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно з підпунктом 163.1.1. пункту 163.1. статті 163 ПК України, об'єктом оподаткування фізичної особи-резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до пункту 164.1. статті 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У той же час положення підпункту 164.2.14. пункту 164.2. статті 164 ПК України визначають перелік доходів платника податку, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, зокрема, дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Важливим у даному випадку є визначення правової природи стягнутого на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року в справі №755/12623/19 (провадження № 14-47цс21), з'ясовуючи правову природу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зробила висновок про те, що за своїм змістом він є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2 846 830,57 грн не має компенсаційного характеру, а є оплатою за працю, право на яку виникло у ОСОБА_1 за періоди його незаконного позбавлення можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин - з 11 квітня 2017 року по 18 грудня 2023 року.
Керуючись приписами пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 4015-IX від 10 жовтня 2024 року, враховуючи, що дохід ОСОБА_1 у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу нарахований за наслідками податкових періодів з 11 квітня 2017 року по 18 грудня 2023 року, тобто до набрання чинності цим Законом, таким чином такий дохід оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом (1,5%), незалежно від дати їх фактичної виплати (надання) (грудень 2024 року).
Відповідно до положень частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, колегія суддів уважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем протиправно утримано військовий збір у розмірі 5 % під час нарахування та виплати позивачу належних сум на виконання судового рішення.
Висновки апелянта про те, що визначальною підставою є виключно дата нарахування та виплати ОСОБА_1 (доходу) грошових коштів, не знайшли свого підтвердження за наслідком апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Посилання апелянта на лист (податкову консультацію) Державної податкової служби України від 14 січня 2025 року № 517/5/99-00-24-01-01-05 судова колегія відхиляє, оскільки розрахунок військового збору при нарахуванні ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та виплата відповідних сум здійснені 26 грудня 2024 року, тобто до отримання означеного листа.
У пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.
В частині доводів апелянта про відсутність позиції суду першої інстанції щодо позовних вимог Головного управління ДПС у Чернігівській області, судова колегія зауважує, що податковий орган залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів. При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України не наділяє сторін правом заявлення позовних вимог до третіх осіб.
На підставі вищенаведеного у сукупності, судова колегія дійшла висновку, що наведені у апеляційній скарзі доводи Чернігівської обласної прокуратури не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення як підстав для його скасування.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
З огляду на результат апеляційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 242, 308, 315, 311, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 19.11.2025
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан