01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Епель О.В.
19 листопада 2025 року Справа № 620/2156/25
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) за період з 17.06.2016 по 28.02.2018 14 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 17.06.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо невиплати фіксованої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) за період з 01.03.2018 по 24.12.2019 включно, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) фіксовану індексацію грошового забезпечення у розмірі 3 896, 56 грн. щомісячно за період з 01.03.2018 по 24.12.2019 включно в сумі 82 971, 95 грн., відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо відмови нарахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди отриманої під час проходження військової служби за період 2016-2018 роки на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 );
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виплатити грошову допомоги для оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби за 2016-2018 роки з урахуванням раніше виплачених сум на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 );
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо відмови нарахувати та виплатити грошову допомогу на вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди отриманої під час проходження військової служби за 2016 рік на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 );
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виплатити грошову допомогу на вирішення соціально-побутових з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби за 2016 з урахуванням раніше виплачених сум на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 );
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо відмови нарахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за період 2018-2019 роки з урахуванням індексації - різниці грошового забезпечення на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 );
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за період 2018-2019 роки з урахуванням індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 17.06.2016 по 28.02.2018 з застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 17.06.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 24.12.2019 із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 24.12.2019 із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2016, 2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2016, 2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині- відмовлено.
Ухвалюючи зазначене рішення в частині задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що місяцями, за якими здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовими місяцями) військовослужбовців, повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.
Також суд вказав, Відповідач безпідставно оминув норми абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, суд зазначив, що така винагорода має щомісячний характер, а тому вона має бути врахована під час розрахунку матеріальної допомоги для оздоровлення за 2016, 2017 роки. Водночас, суд відзнаив, що в 2018 році виплата додаткової грошової винагороди не мала щомісячного характеру, а тому відсутні правові підстави для її врахування у 2018 році.
Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зазначив про їх передчасність, а окрім того відзначив, що нарахування конкретних сум індексації та здійснення відрахування з нарахованої суми індексації грошового забезпечення податків та зборів згідно чинного законодавства належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця.
Також суд дійшов до висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо її отримання позивачем в 2016 році.
Окрім того, суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким адміністративний позов - задовольнити повністю, зазначаючи доводи, аналогічні тим, що були викладені у позовній заяві.
Зокрема, Позивач акцентує увагу на тому, що сума індексації - різниці у березні 2018 року склала 3896, 56 грн, оскільки розмір підвищення становить 566,59 грн. А загалом, за період з 01.03.2018 по 24.12.2019 до виплати належить 82971, 95 грн.
Також ОСОБА_1 зазначає, що нарахування та виплата індексації має бути проведена Відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку № 44.
В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постановах від 10.10.2024 у справі №500/8015/23, від 30.04.2024 у справі № 360/700/23 та інших.
З цих та інших підстав Позивач вважає, що судом першої інстанції при вирішенні цієї справи було неповно встановлено обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цієї справи в цілому.
Не погоджуючись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року, Відповідач також подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування своїх вимог Відповідач зазначає, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року, оскільки грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів населення. Крім того, стверджує, що Порядок №1078 не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди. Зазначає, що у березні-листопаді 2018 року підстави для індексації грошового забезпечення були відсутні, а такого поняття як «фіксована сума індексації» Порядок №1078 не містить. При цьому, представник військової частини стверджує, що у разі підвищення посадового окладу у березні 2018 року порівняння суми підвищення грошового забезпечення мало здійснюватися з урахуванням посадового окладу до та після його підвищення та всіх складових грошового забезпечення, які були встановлені на березень 2018 року.
Також Відповідач посилається на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, та Міністерства соціальної політики України від 16.04.2015 №1068580814-15/10, від 09.06.2016 №252/10/136-16.
Крім того, військова частина зазначає, що грошове забезпечення почало Позивачу нараховуватися лише з 29 червня 2016 року та покликається на наявність у неї дискреційних повноважень щодо здійснення індексації грошового забезпечення.
Також Відповідач зазначає, що щомісячної додаткової грошової винагороди не включається до складових щомісячного грошового забезпечення, з яких обчислюється одноразова грошова допомога для оздоровлення, передбачена нормами Закону №2011-ХІІ для військовослужбовців. При цьому, представник військової частини посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постанові від 16 липня 2020 року по справі №820/5473/17.
Окремо Відповідач стверджує, що Позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом і під час звільнення від останнього не надходило претензій або зауважень щодо сум, нарахованих та виплачених йому при звільненні.
З цих та інших підстав Відповідач вважає, що судом першої інстанції при вирішенні цієї справи було неповно встановлено обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цієї справи в цілому.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2025 та від 14.07.2025 було відкрито апеляційне провадження, установлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу Позивача у якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів ОСОБА_1 та посилаючись на помилкове тлумачення ним норм законодавства.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 17.06.2016 по 24.12.2019, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу із послужного списку позивача /т.1 а.с.20/.
В наказі командира військової частини польова пошта НОМЕР_4 від 29.06.2016 №157, зокрема зазначено, що позивача призначено на посаду наказом Командувача Сухопутних військ ЗС України від 17.06.2016 №269 / т.1 а.с.83/.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2020 № 6 позивач був виключний зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлений для подальшого проходження служби у розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 /т.1 а.с.21/.
Згідно з довідками про щомісячні види грошового забезпечення позивачу не виплачувалася індексація грошового забезпечення за період з червня 2016 року по січень 2019 року, при цьому за період з лютого 2019 року по грудень 2019 року позивачу нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення /т.1 а.с.23-26/.
Згідно довідки-розрахунку від 03.02.2025 № 697/ФЕС сум індексації позивачу, останній з квітня 2018 року по січень 2019 року не отримував індексацію грошового забезпечення, з лютого 2019 року по грудень 2019 позивачу виплачувалась індексація грошового забезпечення, базовий місяць - березень 2018 року /т.1 а.с.27/.
Також як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідок про щомісячні види грошового забезпечення, позивачу у спірний період виплачувалась: щомісячна додаткова грошова винагорода з червня 2016 року по березень 2018 року включно; грошова допомога для оздоровлення в період з 2016 року по 2018 рік включно /т.1 а.с.23-25/.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закону № 1282-ХІІ), Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294), постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 1 Закону № 2011-ХІІ закріплено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: грошовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з частиною другою статті 6 цього ж Закону, Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У свою чергу схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008.
У подальшому після прийняття Постанови № 704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 та набрав чинності 20.07.2018.
Пункт 2 розділу І Порядку № 260 у первинній редакції передбачав, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.
На підставі наказу Міністерства оборони України від 01.06.2020 №180 «Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» були внесені зміни до переліку щомісячних додаткових та щомісячних одноразових видів грошового забезпечення.
Цей наказ набрав чинності 30.06.2020. Відтоді, пунктом 2 розділу І Порядку № 260 установлено, що до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
Стосовно одноразових додаткових видів грошового забезпечення, то пункт 2 розділу І Порядку № 260 саме у зазначеній редакції передбачав, що до них належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
У статті 1 Закону №1282-ХІІ законодавець навів визначення таких понять:
- індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;
- індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;
- поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Перелік об'єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
До таких об'єктів індексації в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону №1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).
Межі індексації, визначені частиною шостою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону №1282-ХІІ.
У первинній редакції частина перша статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, який набрав законну силу 1 січня 2016 року.
Тож з 01.01.2016 за правилами частини першої статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Інші положення статті 4 цього Закону з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.
Зокрема, частина друга статті 4 Закону № 1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №1282-ХІІ підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У статті 9 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок № 1078.
Положення вказаного Порядку визначають норми аналогічні тим, що закріплені Законом № 1282-ХІІ та наведені судом вище.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Пунктом 4 Порядку № 1078 установлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку №1078, а з 15.03.2018 врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пункт 5 Порядку №1078 застосовується з 1 грудня 2015 року у новій редакції на підставі постанови Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року.
Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Цей же абзац діяв з 15 березня 2018 року до 1 квітня 2021 року у редакції постанови Уряду № 141 від 28 лютого 2018 року і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Абзац 2 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 1 грудня 2015 року дотепер у редакції постанови Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 1 грудня 2015 року у редакції постанови Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Цей же абзац з 15 березня 2018 року дотепер діє у редакції постанови Уряду №141 від 28 лютого 2018 року та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 1 грудня 2015 року дотепер у редакції постанови Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року у редакції постанови Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 діяв з 1 грудня 2015 року у редакції постанови Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Цей же абзац з 15 березня 2018 року до 1 квітня 2021 року діяв у редакції постанови Уряду № 141 від 28 лютого 2018 року і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений у новій редакції на підставі постанови Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року.
У цій редакції пункт 10-2 Порядку № 1078 застосовувався з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016 року у зв'язку із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ № 77 від 11.02.2016 року; до 01.01.2016 року поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладено обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
При цьому, звільнення особи з військової служби жодним чином не скасовує її право на отримання відповідних виплат, що не були нею одержані під час проходження служби за незалежних обставин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 825/694/17.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Разом з тим, з аналізу вищенаведених правових норм, зокрема приписів Постанов №№ 1294, 704 та Порядку № 1078, убачається, що якщо останнє підвищення окладу за посадою до березня 2018 року відбулось у січні 2008 року, а отже для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовця має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови № 704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Отже, наведені позовні вимоги у цій частині та похідні від них вимоги щодо зобов'язання Відповідача нарахувати і виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 17.06.2016 (оскільки Позивача призначено на посаду саме 17.06.2016, а не 29.06.2016, як помилково зазначає Відповідач) по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року підлягають задоволенню.
Аналізуючи доводи Відповідача про наявність у нього дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця та передчасність позовних вимог ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає, що дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один із правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Так, з 01.12.2015 положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів".
За змістом пояснюючої записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
У зв'язку з цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників. Зокрема визначено, що з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
Отже, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2019 № 1013) є січень 2008 року.
З наведеного слідує логічний висновок, що у спірному періоді повноваження державних органів щодо визначення "місяця підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078 не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.
З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині.
Переглядаючи рішення суду в іншій частині, а саме щодо індексації грошового забезпечення Позивача за період з 01.03.2018 по 24.12.2019 року, колегія суддів зазначає наступне.
Так, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 установлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.
З огляду на викладене, судова колегія звертає увагу на те, що розмір грошового забезпечення Позивача змінився в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.
У свою чергу, повертаючись до означених вище видів індексації та суті спору в цій справі, колегія суддів зазначає, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року і з грудня 2018 року у Позивача з'явилося право на індексацію, яка надалі виплачувалася йому до звільнення з військової служби. Це саме «поточна індексація», яка не є предметом спору в цій справі.
Аналогічний правових підхід викладено в постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.
Далі, щодо «фіксованої» суми індексації, яка безпосередньо становить предмет спірних правовідносин у цій справі, слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок № 1078 такого поняття не містять.
Цей термін застосовувався у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте постановою Уряду № 1013 від 09.12.2015 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 фактично йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Водночас системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) надає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.
При цьому, з огляду на те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, а також з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Тому, колегія суддів приймає до уваги та вважає обґрунтованими відповідні доводи Апелянта.
З урахуванням того, що 01.03.2018 набрала чинності постанова КМУ № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу Позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації його грошового забезпечення.
Тому в березні 2018 року як місяці підвищення доходу Відповідачу належало вирішити питання, чи має Позивач право на отримання суми індексації-різниці.
Втім, як убачається з матеріалів справи, Відповідач не нараховував і не виплачував Позивачу вказаний вид індексації за період з 01.03.2018 по 24.12.2019.
Разом з тим, суд першої інстанції частково задовольняючи позов, не перевірив обґрунтованість нарахованих Позивачем сум індексації, не розрахував їх і, відповідно, у судовому рішенні не вказав конкретні суми, на які Позивач має право та які Відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила, що в березні 2018 року розмір грошового забезпечення Позивача в сукупності було підвищено на 566,59 грн (10779,84 у березні 2018 року - 10213,25 у лютому 2018 року). Тобто ця сума є розміром підвищення доходу Позивача в березні 2018 року.
Оскільки станом на березень 2018 року величина приросту індексу споживчих цін становила 253,3 %, у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, то сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 році, якби не відбулося чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, мала становити 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30% / 100 = 4463,15 грн).
Отже розмір підвищення доходу Позивача не перевищував суму можливої індексації, а був меншим за таку суму на 3896, 56 ( 4463,15 - 566,59 ) грн.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що Відповідачем порушено право Позивача на отримання індексації-різниці його грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.12.2019 включно.
Отже, наведені позовні вимоги та похідні від них вимоги щодо зобов'язання Відповідача нарахувати і виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.12.2019 включно підлягають задоволенню у фіксованій величині з розрахунку 3896, 56 грн на місяць.
Щодо вимоги Позивача про зобов'язання Відповідача виплатити індексацію - різницю у загальному розмірі за весь час її невиплати, колегія суддів зазначає, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки така вимога охоплюється наведеним вище розрахунком.
Також, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявлені Позивачем вимоги щодо зобов'язання Відповідача нарахувати і виплатити індексацію за спірний період із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, оскільки аналіз пунктів 2-3 Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Так, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону №1282-ХІІ.
Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення Позивачу має бути проведена Відповідачем з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 27.07.2023 у справі №380/813/22 та від 27.09.2023 у справі №420/23176/21, від 18.04.2024 у справі №160/10789/22.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в контексті доводів Відповідача щодо відсутності правових підстав для включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складових грошового забезпечення, з яких обчислюються спірні виплати, апеляційний суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з апеляційної скарги, при нарахуванні Позивачу грошової допомоги на оздоровлення, Відповідач керувався нормами Інструкцій № 550 та №260, Постановою № 899.
Разом з тим, застосовуючи положення зазначених Інструкцій як спеціального нормативно-правового акту, Апелянт не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Так, колегія суддів зазначає, що частиною четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам вказаного Закону.
Аналогічний правовий висновок був неодноразово викладений Верховним Судом, зокрема у постановах від 31.07.2019 у справі №826/3398/17, від 15.10.2019 у справі №240/445/19, від 16.10.2020 у справі №826/4043/16, від 26.02.2021 у справі №620/3346/19, від 31.03.2021 у справі №620/2878/20 та від 28.05.2021 у справі №400/1955/20.
Колегія суддів також враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Так, ухвалюючи постанову від 06.02.2019 у вищезазначеній справі Велика палата дійшла наступних висновків: згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Оскільки додаткова грошова винагорода має щомісячний характер, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 825/997/17.
Отже, доводи Апелянта про те, що винагорода не включається до складових грошового забезпечення, з яких обчислюються спірні виплати, судова колегія вважає необґрунтованими з огляду на викладене вище.
Враховуючи наведене правове регулювання та обставин справи, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Апелянт протиправно не включив до складу грошового забезпечення Позивача щомісячну додаткову грошову винагороду.
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що ані Позивач, ані Відповідач не зазначає жодних доводів щодо помилковості висновків суду першої інстанції грошової допомоги для оздоровлення за 2018 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації-різниці, а також щодо грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, вимоги апеляційної скарги Позивача у цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів Відповідача щодо пропуску Позивачем строку звернення до суду з цим позовом, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 при вирішенні питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати (грошового забезпечення), згідно з якими:
- якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України в редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 1 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце в період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України в попередній редакції; у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»;
- з урахуванням п. 1 гл. «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними ст. 233 КЗпП України, почався 1 липня 2023 року.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Предметом спору в цій справі є нарахування та виплата ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення та інших виплат за період з 01.01.2016 по 24.12.2019.
Отже, спірні правовідносини охоплюють часовий проміжок лише до внесення змін до статті 233 КЗпП України.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, який звернувся з цим позовом до суду, не пропустив строку на звернення до суду з позовом за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Аналізуючи всі доводи Апелянта, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Позивача підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга Відповідача - залишенню без задоволення, а рішення суду - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати фіксованої індексації грошового забезпечення у розмірі 3 896, 56 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 24.12.2019 та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, а такі позовні вимоги - задоволенню частково.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати в цій справі перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.12.2019 у фіксованій величині 3 896, 56 в місяць із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб та за період з 17.06.2016 по 28.02.2018 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб та за період скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов у цій частині - задовольнити.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 17.06.2016 по 28.02.2018 включно із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.12.2019 у розрахунку 3 896, 56 (три тисячі вісімсот дев'яносто шість гривень та п'ятдесят шість копійок) грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 19 листопада 2025 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк