01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Епель О.В.
19 листопада 2025 року Справа № 580/779/25
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі
за позовом Харківського Національного університету
Повітряних сил імені Івана Кожедуба
до ОСОБА_1
про стягнення коштів,
Історія справи.
Харківський Національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач), в якому просив стягнути на його користь заборгованості в розмірі 706274,95 грн на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилався на те, що Відповідача відраховано з інституту у зв'язку з достроковим розірванням контракту через небажання продовжувати навчання, а відтак він повинен відшкодувати витрати на його утримання у розмірі 706274,95 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у разі дострокового розірвання контракту на курсантів законом та умовами контракту покладено обов'язок щодо відшкодування витрат, пов'язаних з їх утриманням. Водночас, у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, зазначаючи, що вимога про відшкодування виплаченого щомісячного забезпечення за увесь період навчання в університеті є прямим порушенням його конституційних прав.
Також Апелянт посилався на відсутність підстав для стягнення з нього сум грошового забезпечення, вони не визначені законом такими, що включаються у витрати, пов'язані із утриманням військовослужбовця у вищому навчальному закладі. При цьому, ОСОБА_1 відзначає, що на момент зарахування на навчання курсант проходив військову службу за контрактом і його грошове утримання було вище грошового утримання в Інституті, а отже не може входити до витрат і стягуватись.
Крім того, Апелянт стверджує, що не підлягає стягненню компенсація ПДФО та 22 %, адже таке не є фактично отриманим.
Також ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що він, ще до вступу до університету мав статус учасника бойових дій.
З цих та інших підстав, на думку Відповідача, оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору в частині.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2025 було відкрито апеляційне провадження, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача у якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягає на правильності власної правової позиції.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з посвідченням від 29.12.2017 серії НОМЕР_1 відповідач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Випискою з карткового рахунку відповідача підтверджується, що йому нарахована стипендія: 12.09.2023 - 12226,76грн, 10.10.2023 - 23382,03грн, 09.11.2023 - 23382,03грн, 29.11.2023 - 23382,03грн, 09.12.2023 - 23382,03грн, 26.12.2023 - 16388,53грн, 20.01.2024 - 6993,50грн, 09.02.2024 - 23382,03грн, 08.03.2024 - 23382,03грн, 09.04.2024 - 23382,03грн, 08.05.2024 - 23382,03грн, 22.05.2024 - 21431,15грн, 08.06.2024 - 23382,03грн, 09.07.2024 -23382,03грн, 09.08.2024 - 23382,03грн, 11.09.2024 - 23510,28грн, 10.10.2024 - 23510,28грн, 06.11.2024 - 23382,32грн, 12.11.2024 - 23510,28грн, 10.12.2024 - 23510,28грн.
Згідно з довідкою позивача від 24.12.2024 №176/176/24/1164/107/ПС для відшкодування уточненого розрахунку розміру коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта 1 курсу факультету ЗРВ (набору 2023 року), відповідач проходив військову службу за контрактом з 27.11.2020 до 15.08.2023, зарахований курсантом 1-го курсу наказом 31244 від 31.07.2023 (до списку зарахований 16.08.2023 наказом №237 від 17.08.2023). Проходив військову службу під час навчання курсантом у ВНЗ з 16.08.2023 до 26.12.2024.
Контрактом від 17.08.2023 про проходження військової служби (навчання) у ЗСУ курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти підтверджується, що Міністерством оборони України в особі начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба з молодшим сержантом - відповідачем укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у позивача протягом строку його дії. Вказано, що відповідач бере на себе зобов'язання, зокрема, відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених ч.10 ст.25 ЗУ «про військовий обов'язок і військову службу». У п.3 Контракту вказано, що курсант добровільно бере на себе зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі у разі його дострокового розірвання через систематичне невиконання умов Контракту або невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану). У п.9 Контракту міститься відмітка, що чинність Контракту припинено 26.12.2024 у зв'язку з відрахуванням від подальшого навчання через небажання продовжувати. З 26.12.2024 виключений зі списків змінного складу.
02.12.2024 відповідач звернувся рапортом до начальника навчального курсу, в якому просив клопотання про відрахування його від подальшого навчання у зв'язку з небажанням продовжувати навчання. Також просив направити його для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 . Зазначив, що з постановою від 12.07.2006 № 914 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти» ознайомлений.
Того ж дня тимчасово виконуючий обов'язки начальника навчального курсу факультету зенітних ракетних військ капітан Павло АВРАМЕНКО клопотав про відрахування відповідача відповідно до п.3.2 Інструкції про порядок переведення, відрахування та Положення курсантів (слухачів) ВВНЗ МОУ через небажання продовжувати навчання. Таке ж клопотання 03.12.2024 подав позивачу і начальник факультету зенітних ракетних військ Олександр РЕЗНІЧЕНКО.
Витягом із наказу позивача від 25.12.2024 № 378 підтверджується, що відповідача відраховано від подальшого навчання через небажання продовжувати навчання та відповідно до п.36 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з 26.12.2024 припинено чинність дії контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу достроково, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем. Оголошено суму відшкодування за час навчання у позивача у розмірі 242979,72грн. Наказано стягнути суму у розмірі 706274,95грн за період навчання в університеті відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 12.07.2006 №964 та п.10 ст.25 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу». Суму у вказаному вище розмірі внести до книги обліку нестач університету.
Згідно з довідкою позивача від 26.12.2024 №170/176/100/754/3052/ПС про доходи відповідача йому за період з 16.08.2023 до 24.12.2024 нараховано:
за вересень 2023 року: грошове забезпечення - 12412,96грн, компенсацію ПДФО - 2234,33грн, 22% - 2730,85рн;
за жовтень 2023 року: грошове забезпечення - 23738,10грн, компенсацію ПДФО -- 4272,86грн, 22% - 5222,38грн;
за листопад 2023 року: грошове забезпечення - 23738,10грн, додаткову винагороду на період воєнного стану/інші виплати - 23738,10грн, компенсацію ПДФО - 8545,72грн, 22% - 5222,38грн;
за грудень 2023 року: грошове забезпечення - 23738,10грн, компенсацію ПДФО - 4272,86грн, 22% - 5222,38грн;
за січень 2024 року: грошове забезпечення - 23738,10грн, компенсацію ПДФО - 4272,86грн, 22% - 5222,38грн;
за лютий 2024 року: грошове забезпечення - 23738,10грн, компенсацію ПДФО - 4272,86грн, 22% - 5222,38грн;
за березень 2024 року: грошове забезпечення - 23738,10грн, компенсацію ПДФО - 4272,86грн, 22% - 5222,38грн;
за квітень 2024 року: грошове забезпечення - 23738,10грн, компенсацію ПДФО - 4272,86грн, 22% - 5222,38грн;
за травень 2024 року: грошове забезпечення - 23738,10грн, додаткову винагороду на період воєнного стану/інші виплати - 21757,51грн, компенсацію ПДФО - 8189,21грн, 22% - 10009,03грн;
за червень 2024 року: грошове забезпечення - 23738,10грн, компенсацію ПДФО - 4272,86грн, 22% - 5222,38грн;
за липень 2024 року: грошове забезпечення - 23738,10грн, компенсацію ПДФО - 4272,86грн, 22% - 5222,38грн;
за серпень 2024 року: грошове забезпечення - 23738,10грн, компенсацію ПДФО - 4272,86грн, 22% - 5222,38грн;
за вересень 2024 року: грошове забезпечення - 23738,10грн, індексацію - 130,20грн, компенсацію ПДФО - 4296,29грн, 22% - 5193,74грн;
за жовтень 2024 року: грошове забезпечення - 23738,10грн, індексацію - 130,20грн, додаткову винагороду на період воєнного стану/інші виплати - 23738,10грн, компенсацію ПДФО - 8569,15грн, 22% - 10416,12грн;
за листопад 2024 року: грошове забезпечення - 23738,10грн, індексацію - 130,20грн, компенсацію ПДФО - 4296,29грн, 22% - 5193,74грн;
за грудень 2024 року: грошове забезпечення - 43647,48грн, індексацію - 343,53грн, компенсацію ПДФО - 7918,38грн, 22% - 9526,87грн.
Усього - 636160,95грн.
Відповідно до розрахунку коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням відповідача за період з 16.08.2023 до 16.12.2024 складають 636160,95грн.
Згідно з розрахунком на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням по продовольчому забезпеченню відповідача під час навчання у позивача у період з 16.08.2023 до 26.12.2024 становлять 54680,95грн.
Довідкою начальника речової служби тилу університету підполковника Павла ДРАГОТИ підтверджується, що заборгованість відповідача станом на 26.12.2024 з речової служби тилу університету відсутня.
Відповідно до розрахунку коштів, пов'язаних з утриманням курсанта І курсу факультету ЗРВ (набору 2023 року) по медичній службі фактичні витрати, пов'язані з утриманням відповідача, за період з 16.08.2023 до 26.12.2024 складають 304,59грн, а саме витрати на ВЛК.
Згідно з довідкою-розрахунком на відшкодування витрат комунальних послуг та спожитих енергоносіїв, пов'язаних з утриманням курсанта - відповідача під час навчання у позивача у період з 16.08.2023 до 26.12.2024 становлять. Водопостачання - 1227,16грн, водовідведення - 668,13грн, електропостачання - 7569,92грн, опалення - 5663,25грн. Усього - 15128,46грн. Вказано, що розрахунок здійснюється згідно з наказом МОУ від 16.07.07 №419/831/240/605/537/219/534, виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта на добу: тепла - 0,0134 Гкал, водопостачання та водовідведення - 0,2074 м.куб., електроенергія - 2,56кВт/год. Тарифи змінюються згідно з постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідач 26.12.2024 ознайомлений (підтверджується підписом відповідача) із загальним розрахунком від 26.12.2024 № 3051 коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням. Фактичні витрати, пов'язані з утриманням, складають: грошове забезпечення - 636160,95грн, продовольче забезпечення - 54680,95 грн, речове забезпечення - 0,0 грн, медичне забезпечення - 304,59 грн, перевезення до місця щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку - 0,0 грн, з оплати комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв - 15128,46грн. Усього - 706274,95грн.
У зв'язку з тим, що Відповідач не відшкодував означені витрати в добровільному порядку, Позивач звернувся до суду з цим позовом про їх стягнення.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII (далі - Закон № 1934-XII), «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок № 964), спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Службою безпеки України «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534 (далі - Наказ № 419/831/240/605/537/219/534), Порядком та умовами надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 № 975 (далі - Порядок № 975) .
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 3 Закону № 1934-XII організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Статтею 15 Закону № 1934-XII визначено, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частинами першою, третьою, п'ятою та сьомою статті 25 Закону № 2232-XII визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського та офіцерського складу проводиться у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.
Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.
З громадянами України - курсантами закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами п'ятим, восьмим і дев'ятим частини другої статті 23 цього Закону.
Курсанти з числа військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, після зарахування до закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладають контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.
Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Згідно пункту 1 Порядку № 964, цей Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти.
Пунктами 3, 4 Порядку № 964 визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
На виконання пункту 3 вищевказаного нормативно-правового акту Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ № 419/831/240/605/537/219/534.
Означеним Наказом затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Згідно із пунктом 2.1.1 Порядку розрахунку витрат, витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Відповідно до пункту 2.1.2 Порядку розрахунку витрат, витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.
За змістом пункту 2.1.4 Порядку розрахунку витрат витратами на медичне забезпечення є витрати, пов'язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.
Приписами пункту 2.1.5 Порядку розрахунку витрат встановлено, що витрати на перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад визначаються виходячи з фактичних витрат, пов'язаних з оплатою транспортних послуг (вартість квитків, зборів та платежів, постільної білизни тощо).
Відповідно до пункту 2.1.6 Порядку розрахунку витрат, до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.
Згідно частини п'ятнадцятої статті 44 Закону України від 01.07.2014 №1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон №1556-VII) передбачено, що Держава забезпечує особам, визнаним постраждалими учасниками Революції Гідності, учасниками бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та їхнім дітям, особам, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей", та їхнім дітям, дітям загиблих (померлих) осіб, визначених у частині першій статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дітям, один із батьків яких загинув під час масових акцій громадянського протесту або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час масових акцій громадянського протесту, дітям осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України та які загинули (померли), дітям, зареєстрованим як внутрішньо переміщені особи, дітям, які проживають у населених пунктах на лінії зіткнення, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти за певним ступенем вищої освіти, але не більш як до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття вищої освіти у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Державна цільова підтримка для здобуття вищої освіти надається у вигляді:
повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти;
соціальної стипендії;
безоплатного забезпечення підручниками;
безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах;
безоплатного проживання в гуртожитку;
інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України.
Механізм надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, які навчаються у державних або комунальних професійно-технічних, вищих навчальних закладах визначають Порядок та умови надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 № 975 (далі - Порядок №975).
Пунктом 4 Порядку №975 (у редакції, чинній на час початку відповідачем навчання) передбачено, що державна цільова підтримка надається дітям осіб, визнаних учасниками бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у вигляді:
повної оплати навчання для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем (рівнем вищої освіти) за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів - у разі зарахування на місця державного (регіонального) замовлення відповідно до умов та правил прийому (з урахуванням квот, установлених відповідно до законодавства);
пільгових довгострокових кредитів для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти;
першочергового переведення здобувачів освіти, зарахованих відповідно до умов та правил прийому на навчання на підставі угод, укладених з фізичною або юридичною особою, на навчання на місцях державного (регіонального) замовлення у державних або комунальних закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, що одержані за рахунок перерозподілу закладом професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти або відповідним державним замовником наявних обсягів державного (регіонального) замовлення;
соціальної стипендії для осіб, які навчаються за державним або регіональним замовленням за денною формою здобуття освіти;
безоплатного забезпечення підручниками - за рахунок бібліотечного фонду відповідного закладу освіти;
безоплатного доступу до Інтернету, систем баз даних у державних та комунальних закладах освіти.
Згідно із пунктом 8 Порядку №975 для отримання державної цільової підтримки особи, зазначені у пункті 1 цих Порядку та умов, подають особисто на ім'я керівника відповідного професійно-технічного або вищого навчального закладу заяву, складену в довільній формі, із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки, на які особи претендують. До заяви додаються завірені в установленому порядку копії документів, зазначених у пункті 7 цих Порядку та умов.
Державна цільова підтримка певного виду надається за рішенням керівника навчального закладу.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що законодавством передбачено обов'язок курсантів вищих військових навчальних закладів відшкодувати витрати, пов'язані з їх утриманням, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання.
При цьому до таких витрат входять, зокрема витрати на грошове, продовольче, речове, медичне забезпечення під час навчання.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що контракт із Відповідачем як курсантом Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба був розірваний через небажання ОСОБА_1 продовжувати навчання.
При цьому, доводи Апелянта про те, що він на момент зарахування на навчання курсант проходив військову службу за контрактом і його грошове утримання було вище, не звільняє його від обов'язку відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням, оскільки він не закінчив навчання в університеті, а контракт було розірвано з вказаних вище причин.
Разом з тим, укладаючи означений контракт, Відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з його утриманням у ВНЗ у разі дострокового його розірвання через небажання продовжувати навчання /т.1 а.с.19/.
Окрім того, апеляційний суд відзначає, що вказаний розрахунок містить, зокрема витрати на грошове забезпечення Відповідача, які включаються до фактичних витрат, пов'язаних з його утриманням, і підписаний ним без зауважень.
Так, відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення військовослужбовців - це гарантовані державою грошові кошти, які спрямовані на стимулювання кваліфікованих військових кадрів.
Водночас, грошове забезпечення курсантів вищих військових навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання, а тому, за наявності на те підстав підлягають компенсації Міністерству оборони України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13 березня 2024 року у справі №440/14068/21.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позовних вимог Позивача в цій справі, зокрема в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат на грошове забезпечення.
При цьому, апеляційний суд приймає до уваги, що стосовно обов'язку особи відшкодувати вартість навчання у разі відмови відпрацювати визначену договором кількість років Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) висловлювався у низці справ.
Так, у справі «Chitos проти Греції» (рішення від 04 червня 2015 року, заява № 51637/12) ЄСПЛ зазначав, що заявник не може правомірно стверджувати, що не знав принципу і обсягу зобов'язання, яке він взяв на себе, обравши кар'єру офіцера і військового лікаря. Однією з головних переваг вступу до армії було безкоштовне навчання. Дійсно, збройні сили беруть на себе вартість усього навчання такої особи, сплачують їй платню і надають соціальне забезпечення як кадровому офіцеру. Натомість від офіцера після отримання диплома вимагається взяти на себе зобов'язання служити у відповідному званні певну кількість років.
ЄСПЛ уважає, що накладене на кадрових офіцерів зобов'язання після завершення навчання нести службу протягом певного строку є невід'ємним від покладеного на них завдання. Обчислення строку дії контрактів офіцерів, які отримали освіту коштом армії, і умови розірвання таких контрактів належать до розсуду держави.
Вимога держави повернути кошти, витрачені на навчання офіцерів і військових медиків, а також на їх забезпечення відповідно до потреб, виправдовують заборону розривати контракт протягом певного строку і встановлення відшкодування витрат, яких зазнала держава протягом років навчання. Зобов'язання військових лікарів, які бажають піти у відставку до завершення контракту, сплатити державі певну суму на відшкодування витрат, понесених на їх навчання, цілком виправдовується перевагами, яких не мають цивільні студенти у сфері медицини, зокрема забезпеченим працевлаштуванням, отриманням платні тощо. Сам принцип відкупу років, які залишається відслужити, не становить порушення принципу пропорційності.
У справі «Lazaridis проти Греції» (рішення від 12 січня 2016 року, заява № 61838/14) заявник (лікар, підполковник армії) подав клопотання про його дострокове відрахування з армії. Генеральний штаб армії зобов'язав заявника виплатити державі відшкодування у сумі 121 321,72 євро як компенсацію за дострокове звільнення. Заявник оскаржив таке рішення до суду. Суд відхилив його скаргу, у зв'язку із тим, що заявник, отримавши відповідну освіту, зобов'язався відслужити в армії дев'ятнадцять років і вісімнадцять днів, але він прослужив лише чотирнадцять років, два місяці та шість днів. Заявник оскаржив це рішення національного суду.
ЄСПЛ дійшов висновку, що зобов'язання військових лікарів, які бажали залишити армію до закінчення строку виконання обов'язку, відшкодувати державі витрати, понесені на їх навчання, було цілком виправданим з огляду на привілеї, якими вони користувалися порівняно із цивільними студентами-медиками. Особа, яка вступає на навчання до Військової академії, усвідомлює, що аналогом безкоштовної освіти, винагороди та соціальних переваг, якими користується така особа в силу свого військового статусу, є зобов'язання служити в рядах армії протягом визначеного періоду після закінчення навчання.
Обов'язок офіцерів армії нести службу протягом визначеного періоду після завершення їх підготовки відповідає встановленій меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме за допомогою військових установ особи отримують загальну медичну освіту, відповідну спеціалізацію, а також мають можливість займатися приватною медициною в неробочий час. Таким чином, сам принцип викупу решти років служби не порушує принцип пропорційності.
В аналогічній справі «Charalambos Pierrakos проти Греції» (рішення від 26 травня 2020 року, заява № 51743/17) суд постановив, що обов'язок медичних працівників, які хотіли б покинути збройні сили держави до закінчення терміну служби, виплачувати державі певні суми відшкодування витрат на навчання є повністю виправданим з урахуванням привілеїв, якими вони користуються в порівнянні зі студентами в галузі цивільної медицини. Особі, яка зараховується на навчання до військового закладу освіти, відомо, що у разі безкоштовного навчання, виплати винагороди за службу та у зв'язку з військовим статусом, вона зобов'язується служити в армії протягом відповідного періоду після закінчення навчання. Такий обов'язок відповідає загальновизнаній меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме військові абітурієнти, які вивчали медицину та здобували відповідну спеціалізацію мали можливість займатися приватною медичною практикою. Таким чином, принцип відшкодування (викупу) решти років служби не порушує принцип пропорційності (дивитись згадувану вище справу «Chitos проти Греції», п.п. 92-100). Ці міркування застосовні і в даному випадку.
У справі «Yanaюэk проти Туреччини» (рішення від 06 січня 1993 року заява № 14524/89) щодо права на освіту ЄСПЛ зазначив, що гарантування права на освіту не виключає застосування дисциплінарних стягнень; встановлені обмеження у справі заявника щодо права на освіту у Військовій академії не обмежують його право на освіту у цивільних навчальних закладах.
Щодо захисту права власності у рішенні ЄСПЛ вказано, що у заявника виник борг перед державою щодо відшкодування плати за навчання, харчування, проживання у разі невиконання обов'язку стосовно проходження військової служби в армії у встановлений законодавством період. Комісія вважає, що обов'язок здійснити такі відшкодування після відрахування з навчального закладу не порушує права заявника відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.
Тож, ураховуючи норми національного законодавства та усталену практику ЄСПЛ у розгляді подібних спорів можна дійти висновку, що обов'язок особи відшкодувати на користь держави кошти, витрачені на її навчання (пов'язані із цим витрати, їх окремі види тощо) за невиконання умов контракту не є втручанням у право власності особи, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, та не становить порушення принципу пропорційності. Відповідно до практики ЄСПЛ такі суми відшкодування на корить держави можуть визначатись з урахуванням вартості навчання, виплат на утримання особи, яка навчається (наприклад, вартість проживання, їжі та обладнання, наданих особі під час навчання), субсидованої державою стипендії особі, яка навчається.
Щодо доводів Апелянта про те, що не підлягає відшкодуванню ЄСВ та ПДФО, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вже вище зазначалося, відповідно до п. 2.1.1 Порядку витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Згідно з п.168.5. ст.168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Тобто, сума утриманого ПДФО одразу компенсується військовослужбовцям за рахунок коштів з державного бюджету, а тому у військовослужбовців не зменшуються нарахування грошового забезпечення через сплату зазначеного податку.
Також, відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 % до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до абз.7 п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення.
Згідно з абз.2, 3 п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.
Відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (частина 7 статті 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, період навчання позивача, за який з грошового забезпечення ОСОБА_1 було сплачено ЄСВ включений до його страхового стажу.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат з урахуванням ПДФО та ЄСВ.
Аналізуючи доводи Відповідача про те, що він є учасником бойових дій, а тому має право на повну або часткову оплату навчання за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, колегія суддів зазначає наступне.
Так, дійсно особи, визнані учасниками бойових дій, мають право на повну оплату за навчання для здобуття професійно-технічної та вищої освіти за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем (рівнем вищої освіти) за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів - у разі зарахування на місця державного (регіонального) замовлення відповідно до умов та правил прийому.
При цьому, Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово відзначав те, що з'ясування складових державної цільової підтримки, порядку її надання та складових витрат, пов'язаних з утриманням відповідача, їх порівняння є необхідним для вирішення спорів цієї категорії (постанови від 19 жовтня 2023 року у справі № 400/929/22, від 25 травня 2023 року у справі №420/3813/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 1.380.2019.003864, яка відповідає раніше висловленій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 20 грудня 2019 року у справі № 460/582/19).
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що приписи статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядку № 975 не містять відомостей про те, що державна цільова підтримка поширюється на утримання у закладах вищої освіти курсантів та осіб офіцерського складу або ж покриває його подальше відшкодування. Зокрема, норми чинного законодавства не передбачають, що державна цільова підтримка розповсюджується на грошове, продовольче, медичне забезпечення, вартість спожитих енергоносіїв та вартість речового майна.
Стосовно відшкодуванню фактичних витрат за спожиті комунальні послуги та енергоносії під час навчання з врахуванням пільг, передбачених п.5-6 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», колегія суддів зазначає про таке.
Так, у період навчання Відповідача у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, порядок надання пільги, щодо оплати комунальних послуг, було врегульовано Порядком надання пільг у грошовій формі з оплати житлово-комунальних послуг та спожитих енергоносіїв окремим категоріям громадян, які мають на них право затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 р. № 483 та нині чинним Порядком надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 373.
Для отримання вищезазначених пільг необхідно подати пакет документів, звернутися до органу соціального захисту за місцем проживання для включення до реєстру пільговиків та отримати довідку-дозвіл про оформлення пільги за фактичним місцем проживання. В разі оформлення пільги за фактичним місцем проживання, подається документальне підтвердження того, що таку пільгу за місцем реєстрації особа не реалізувала.
Після цього потрібно звернутися до постачальника/надавача відповідних послуг із заявою про оформлення пільги.
Отже, колегія суддів зазначає, що оскільки Відповідач відповідної заяви не подавав, пільга ним не реалізована.
Таким чином, Відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати за спожиті комунальні послуги та енергоносії під час навчання в Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба у сумі, яка розрахована Позивачем та деталізована в довідці-розрахунку.
Окрім того, норми Порядку №975 визначають, що державна цільова підтримка також не надається автоматично. Пункт 8 цього Порядку чітко визначає, що вона надається виключно за рішенням керівника навчального закладу на підставі заяви особи, яка має право та бажає її отримати.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що Відповідач звертався за отриманням вказаної підтримки, а також доказів того, що керівником ВНЗ приймалося рішення про її надання.
Наявність у Відповідача права на отримання державної цільової підтримки щодо оплати навчання відповідно до статті 12 Закону № 3551-XII не свідчить про те, що таке право було реалізоване у встановленому законом порядку.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.11.2024 у справі № 440/18379/23, за змістом якої, передбачена Законом №3551-XII пільга у вигляді права на державну цільову підтримку для здобуття вищої освіти у державних закладах освіти реалізується у визначеному порядку, передбачене Законом №3551-XII право на безкоштовне навчання не є безумовним.
Проаналізувавши усі складові витрат, пов'язаних з утриманням Відповідача у навчальному закладі, зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає помилковими доводи Відповідача про те, що наявність у відповідача статусу учасника бойових дій, звільняє його від обов'язку відшкодування таких витрат.
Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 19 листопада 2025 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк