Справа № 826/12267/18 Головуючий у 1-й інстанції: Бездрабко О.І.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
18 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
за участю секретаря судового засідання Краснової О.Р.,
представника відповідача Національного банку України - Найди Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного банку України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі за адміністративним позовом ІНТЕНТОСТ СІСТЕМС ЛТД (INTENTOST SYSTEMS LTD) та Мелігант Груп ЛТД до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство «Банк «Юнісон» про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2018 року ІНТЕНТОСТ СІСТЕМС ЛТД (INTENTOST SYSTEMS LTD) та Мелігант Груп ЛТД (далі - позивачі) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного банку України (далі - відповідач 1/апелянт/НБУ), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач 2/Фонд), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство «Банк «Юнісон» (далі - третя особа/ПАТ «Банк «Юнісон») про:
- визнання протиправним та скасування рішення Правління НБУ № 345-рщ від 18 червня 2018 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК ЮНІСОН»;
- визнання протиправним та скасування рішення виконавчої дирекції Фонду від 19 червня 2018 року № 1725 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «БАНК ЮНІСОН» та делегування повноважень ліквідатора банку»;
- зобов'язати НБУ повернути ПАТ «БАНК ЮНІСОН» банківську ліцензію від 08 лютого 2013 року № 267 та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій від 15 лютого 2013 року № 267 разом з додатком.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року позов ІНТЕНТОСТ СІСТЕМС ЛТД (INTENTOST SYSTEMS LTD) та Мелігант Груп ЛТД задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Правління НБУ № 345-рщ від 18 червня 2018 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК ЮНІСОН».
Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 червня 2018 року № 1725 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «БАНК ЮНІСОН» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Зобов'язано НБУ повернути ПАТ «БАНК ЮНІСОН» банківську ліцензію від 08 лютого 2013 року № 267 та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій від 15 лютого 2013 року № 267 разом з додатком.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційні скарги ПАТ «Банк «Юнісон», НБУ, Фонду задоволено.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ІНТЕНТОСТ СІСТЕМС ЛТД (INTENTOST SYSTEMS LTD) та Мелігант Груп ЛТД відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року касаційні скарги ІНТЕНТОСТ СІСТЕМС ЛТД (INTENTOST SYSTEMS LTD) та Мелігант Груп ЛТД задоволено частково.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року скасовано.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання НБУ повернути ПАТ «Банк «Юнісон» банківську ліцензію від 08 лютого 2013 року № 267 та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій від 15 лютого 2013 року № 267 разом з додатком скасовано, провадження у справі у зазначеній частині закрито.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року залишено без змін.
01 березня 2021 року від НБУ до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року за нововиявленими обставинами.
У заяві наголошено, що після ухвалення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року та постанови Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 10 грудня 2020 року стали відомі обставини, які спростовують висновки цих судів щодо наявності у Мелітант Груп ЛТД та Інтентос Сістемс ЛТД статусу власників істотної участі ПАТ «Банк «Юнісон». Зокрема, у позовній заяві Мелітант Груп ЛТД до Господарського суду м. Києва у справі № 910/14754/20 та в доданому договорі про передачу залишкового майна зазначено, що кожен із цих акціонерів володіє лише 9, 44 % акцій банку. Це свідчить, що їх частка не досягає порогу істотної участі, визначеного Законом України «Про банки і банківську діяльність». Відтак позивачі не охоплюються наглядовою діяльністю НБУ у розумінні статті 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а тому не мають права оскаржувати рішення НБУ відповідно до статті 79 цього Закону. Ці дані спростовують і висновок Касаційного адміністративного суду Верховного Суду про те, що позов у попередній адміністративній справі подавався в інтересах самого банку, а не акціонерів. Заявник також посилався на договори між ПАТ «Банк «Юнісон» (в особі уповноваженої особи Фонду) та акціонерами, зокрема договір від 17 березня 2020 року про передачу залишкового майна та договір від 24 вересня 2020 року про відступлення права вимоги. З цих документів слідує, що Мелітант Груп ЛТД діє виключно у власних майнових інтересах, оскільки саме йому відступлено право вимоги щодо отримання майна банку, а подальше звернення до господарського суду має на меті відшкодування шкоди акціонерам, а не захист прав самого банку. Позивачі не довели, яким саме чином рішення НБУ та Фонду про ліквідацію банку порушують їхні права. Навпаки, саме у процедурі ліквідації їм було передано залишкове майно банку, що свідчить про відсутність порушення їхніх інтересів. Мелітант Груп ЛТД вже оскаржував попередні рішення НБУ у справі № 826/7238/16 щодо неплатоспроможності й тимчасової адміністрації банку, однак у задоволенні позову було відмовлено всіма інстанціями. Тому нинішні позовні вимоги про скасування рішення щодо ліквідації фактично спрямовані на повернення банку в режим тимчасової адміністрації, що суперечить правам інших власників та кредиторів, оскільки їх інтереси реалізуються саме в межах ліквідації згідно зі статтею 52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ дана справа отримана Одеським окружним адміністративним судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви НБУ про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року за нововиявленими обставинами.
Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені НБУ обставини не відповідають критеріям нововиявлених у розумінні статті 361 КАС України, оскільки факти, на які посилається заявник (розмір часток акціонерів, характер їх інтересу, питання наявності у них права на звернення до суду та порушення їх прав), вже були предметом дослідження апеляційної та касаційної інстанцій, у тому числі з точки зору відсутності/наявності істотної участі, дії позивачів в інтересах банку чи виключно в інтересах акціонерів та меж наглядової діяльності НБУ. Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2020 року визнав помилковими висновки апеляційного суду щодо відсутності у позивачів права на звернення до суду та констатував, що позов подано саме в інтересах банку, а не його акціонерів, а тому спроба НБУ поставити це під сумнів через інше тлумачення тих самих фактичних даних та нові посилання на справу № 910/14754/20 фактично зводиться до переоцінки доказів і правових висновків, що прямо не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами. Договори від 17 березня 2020 року та 24 вересня 2020 року, на які посилається заявник, були укладені вже після ухвалення рішення у справі № 826/12267/18, тобто не існували на момент її розгляду, а відтак не можуть кваліфікуватися як нововиявлені обставини, що об'єктивно існували, але не були відомі заявнику. З огляду на усталену практику Верховного Суду та позицію ЄСПЛ щодо принципу правової визначеності, суд дійшов висновку, що доводи НБУ спрямовані лише на повторний перегляд остаточного судового рішення та зміну висновків щодо права позивачів на звернення до суду, що є недопустимим. Відтак у задоволенні заяви НБУ відмовлено, а клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження також залишено без задоволення, оскільки положення статті 266-1 КАС України та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» від 13 травня 2020 року № 590-ІХ щодо закриття проваджень стосуються справ, у яких на момент набрання ними чинності не було ухвалено остаточного рішення по суті, тоді як у даній справі таке рішення вже було прийняте, і норми про закриття провадження не поширюються на стадію перегляду за нововиявленими обставинами.
В апеляційній скарзі НБУ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою задовольнити вимоги заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Зазначено, що суд першої інстанції неправильно застосував норми статей 361- 363 КАС України, оскільки не врахував, що НБУ навів істотні нововиявлені обставини, які існували на час розгляду справи, але не могли бути йому відомі. НБУ стверджує, що отримані у 2021 році матеріали з господарської справи № 910/14754/20, зокрема договори від 17 березня 2020 року про передачу залишкового майна та від 24 вересня 2020 року про відступлення права вимоги, однозначно свідчать, що Мелігант Груп ЛТД та Інтентос Сістемс ЛТД діяли не в інтересах банку, а виключно у власних майнових інтересах акціонерів, що спростовує ключовий висновок Верховного Суду від 10 грудня 2020 року про те, що позов був поданий в інтересах банку. Документи з господарської справи підтверджують, що обидва позивачі володіли лише 9, 44 % акцій кожен, тобто не мали статусу власників істотної участі та не охоплювалися наглядовою діяльністю НБУ в розумінні статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Відповідно, вони не мали права оскаржувати рішення НБУ щодо відкликання ліцензії та ліквідації банку. Крім того, господарський позов Мелігант Груп ЛТД про відшкодування шкоди прямо базується на рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року та постанові Верховного Суду від 10 грудня 2020 року, що підтверджує те, що початковий адміністративний позов подавався як інструмент для подальшого стягнення майнових вимог акціонерів, а не для захисту прав банку. Факт державної реєстрації припинення ПАТ «Банк «Юнісон» ще у 2020 році, який не оскаржувався, підтверджує відсутність у позивачів реального порушення прав у зв'язку з оскаржуваними рішеннями НБУ та Фонду. У сукупності ці обставини є істотними нововиявленими фактами, що впливають на висновки у справі, а тому ухвала суду першої інстанції про відмову в перегляді рішення підлягає скасуванню, а заява НБУ - задоволенню.
У відзиві на апеляційну скаргу Фонд просив частково задовольнити апеляційну скаргу, а провадження у справі закрити. Зазначив, що вимоги НБУ у заяві про перегляд фактично стосуються спору щодо прав учасників неплатоспроможного банку на майно та збитки, тобто спору, який не відповідає нормам частини сьомої та десятої статті 266-1 КАС України й узагалі не підлягає адміністративній юрисдикції. Фонд наголошує, що після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» від 13 травня 2020 року № 590-ІХ провадження у таких справах підлягає закриттю, якщо позовні вимоги спрямовані не на законність актів щодо віднесення банку до неплатоспроможних чи відкликання ліцензії, а на відновлення майнових прав акціонерів. Фонд звертає увагу, що позивачі у цій справі фактично вимагають установлення порушення своїх корпоративних прав як акціонерів та компенсації шкоди, що прямо віднесено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» від 13 травня 2020 року № 590-ІХ до спорів, які не можуть розглядатися адміністративним судом. Суд першої інстанції цього не врахував і помилково застосував процесуальні норми щодо нововиявлених обставин замість обов'язкового процесуального наслідку - закриття провадження відповідно до пункту 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» від 13 травня 2020 року № 590-ІХ та частини сьомої статті 266-1 КАС України. Позовні вимоги не відповідають імперативним правилам спеціального закону, оскільки їх зміст спрямований на перегляд майнових наслідків ліквідації банку, а не на оскарження актів НБУ чи Фонду в межах їх регуляторної компетенції. У зв'язку з цим Фонд вважає, що провадження не може продовжуватися, а ухвала суду першої інстанції має бути скасована з одночасним закриттям справи як такої, що не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Позивачі та Фонд, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Щодо третьої особи в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за їх відсутності.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Надаючи правову оцінку наявності підстав для відмови у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) постанова або ухвалу суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Згідно з частиною другою статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
За частиною четвертою статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
НБУ ініціював перегляд судового рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.
В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.
Отже, нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.
Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 2а-23903/09/1270, від 03 квітня 2018 року у справі № 477/1012/14-а, від 26 червня 2019 року у справі № 493/410/15-а, яка відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню у цій справі.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
При цьому «істотність» обставини означає те, що якби суд її міг урахувати при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат вирішення. Тобто нововиявленою обставиною є фактичні дані, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином доведені та засвідчені.
Згідно з висновками Верховного Суду України у постанові від 10 липня 2017 року у справі № 760/12617/15-ц та Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2018 року у справі № 910/15628/16 необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставина, на яку посилається заявник як на нововиявлену, не відповідає критеріям, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України, а відтак не може бути підставою для перегляду судового рішення.
Як підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами НБУ послався на те, що Мелітант Груп ЛТД та ІНТЕНТОСТ СІСТЕМС ЛТД не є власниками істотної участі у ПАТ «Банк «Юнісон»», а отже не мали права на звернення до суду з позовом про оскарження рішень НБУ та Фонду щодо ліквідації банку. НБУ також вказував, що позов подано не в інтересах банку, а в інтересах його акціонерів, що підтверджується матеріалами господарської справи № 910/14754/20.
Разом з тим як правильно зазначив суд першої інстанції, питання наявності у позивачів права на звернення до адміністративного суду вже було предметом оцінки як апеляційного, так і касаційного судів під час первісного розгляду справи. У цих провадженнях, зокрема, аналізувалися доводи НБУ про відсутність у Мелітант Груп ЛТД та ІНТЕНТОСТ СІСТЕМС ЛТД істотної участі в банку, про подання позову в інтересах акціонерів, а не юридичної особи банку, та про відсутність порушення прав позивачів.
Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 01 жовтня 2019 року дійшов висновку, що зазначені компанії не охоплюються наглядовою діяльністю НБУ і, відповідно до статті 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність», позбавлені права оскаржувати акти НБУ.
Проте Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2020 року, не погодившись з цим висновком, зазначив, що у цій справі позов пред'явлений саме в інтересах банку, а не його акціонерів, а відсутність прямої вказівки на банк як позивача у вступній частині позовної заяви є формальним технічним недоліком, який не впливає на правильність вирішення справи по суті.
Касаційний суд також звернув увагу, що Мелітант Груп ЛТД вже зверталася до суду з аналогічним позовом у справі № 826/7238/16 і в тому провадженні право на звернення до суду від її імені визнавалося належним та не ставилося під сумнів НБУ.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2020 року вже надав оцінку як наявності порушеного права позивачів, так і правомірності врахування судом ухвали Ржищівського міського суду від 08 червня 2018 року про забезпечення позову.
Колегія суддів зазначає, що подання Мелітант Груп ЛТД після завершення первісного касаційного розгляду позову до господарського суду у справі № 910/14754/20 не може свідчити про виникнення нововиявлених обставин, оскільки правова позиція Верховного Суду у цій справі вже остаточно визначила характер та спрямування первісних позовних вимог.
Договори про передачу залишкового майна (від 17 березня 2020 року) та про відступлення права вимоги (від 24 вересня 2020 року), на які посилається НБУ, з огляду на час їх укладення, об'єктивно не могли існувати та не існували на момент розгляду справи судом першої інстанції, а тому за своєю природою не можуть вважатися нововиявленими обставинами у значенні статті 361 КАС України.
Отже, наведені заявником обставини стосуються виключно переоцінки вже досліджених доказів та правових висновків, що прямо виключено частиною четвертою статті 361 КАС України зі складу підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Правєдная проти Росії» від 18 листопада 2004 року зазначив, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин.
Зважаючи на це, вказані заявником обставини не є нововиявленими, а тому заява НБУ про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню.
Апеляційний суд відхиляє доводи Фонду щодо необхідності закриття провадження у справі на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» від 13 травня 2020 року № 590-ІХ, який набрав чинності 23 травня 2020 року (далі - Закон № 590-ІХ).
Зазначеним законом внесено зміни до КАС України, зокрема доповнено статтею 266-1, пунктом 2 частини дев'ятої якої передбачено, що суд не може визнавати недійсними, нечинними чи протиправними рішення, дії або бездіяльність, вчинені під час процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку або його ліквідації.
Разом з тим, пунктами 5 та 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що правила щодо закриття провадження застосовуються лише до тих судових проваджень, які були розпочаті до набрання чинності Законом № 590-ІХ, та станом на день набрання ним чинності не були завершені ухваленням остаточного судового рішення в жодній інстанції.
Матеріали справи підтверджують, що на момент набрання чинності Законом № 590-ІХ у даній адміністративній справі вже було ухвалено остаточне судове рішення, яке набрало законної сили.
Відтак така справа не підпадає під дію пункту 6 розділу ІІ зазначеного Закону, тому її провадження не може бути закритим з наведених Фондом підстав.
Таким чином, посилання Фонду на норми Закону № 590-ІХ як на підставу для закриття провадження є помилковими, а заявлене клопотання - необґрунтованим.
Клопотання НБУ щодо необхідності закриття провадження є безпідставним, оскільки положення пункту 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-ІХ застосовуються виключно до тих справ, судовий розгляд яких на момент набрання чинності цим Законом не був завершений постановленням остаточного рішення. У даній справі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року набрало законної сили задовго до прийняття Закону № 590-ІХ, а тому механізм закриття провадження, на який посилається заявник, не охоплює процедуру перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Такий перегляд не є незавершеним судовим розглядом, а становить окремий інститут адміністративного процесу, що не відновлює первинний розгляд спору. Відтак, жодна норма статті 266-1 КАС України чи пункту 6 розділу II Закону № 590-ІХ не передбачає можливості закриття провадження під час розгляду заяви про нововиявлені обставини у справі, за якою остаточне рішення було ухвалене до 23 травня 2020 року. Отже, посилання НБУ на імперативність закриття провадження є необґрунтованими та не можуть слугувати підставою для припинення перегляду справи.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Штульман І.В.
Повний текст постанови виготовлено 19.11.2025.