Справа № 640/11948/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кухар Наталія Андріївна
18 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТОП ПЛЮС" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-
У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТОП ПЛЮС» звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про корегування митної вартості товарів від 04 лютого 2021 року №UA100300/2021/000255/2 та від 05 лютого 2021 року № UA100300/2021/000256/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проходження процедури митного оформлення товарів позивачем було надано митному органу документально підтверджені дані про ціну договору. Вказані документі не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товару, проте відповідачем протиправно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів, яке підлягає скасуванню.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТОП ПЛЮС» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішень задоволено повністю.
Висновки суду мотивовані тим, що документи, подані до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених частиною 3 статті 53 МК України, і підтверджують вартість заявленого до митного оформлення товару, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Київська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 та від 11.08.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою Київської митниці, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євротоп Плюс» та фірмою XIAMEN EVERTOP FITNESS PRODUCTS CO. LTD (Китай) (продавець) було укладено Контракт № 7535, за умовами якого продавець поставить покупцю товар на умовах згідно Інкотермс 2010, що зазначаються в специфікаціях на кожну окрему поставку.
На виконання умов вищезазначеного Контракту та відповідно до Інвойсу від 10.12.2020 №2479D2/05720 продавцем було поставлено позивачу товари усього на суму 29710 дол США доларів США.
03.02.2021 позивачем подано до Київської митниці вантажну митну декларацію №UA100300/2021/002460 з метою здійснення митного оформлення товару.
Разом із вантажною митною декларацією, на підтвердження заявленої митної вартості декларант позивача подав Київській митниці наступні документи:
- Зовнішньоекономічний контракт № 7535 від 01.08.2019;
- Пакувальник лист № 2479 D2/05720 від 10.12.2020;
- Рахунок-фактура (інвойс) 10.12.2020;
- Коносамент № MRFB20122352B від 28.12.2020;
- Автотранспортна накладна № 5563 від 02.02.2021;
- Сертифікат про походження товару А № G216930358890013 від 14.01.2021;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № UA00040376 від 31.01.2021;
- Довідка №SODS00059680 від 31.01.2021 р;
- Доповнення до зовнішньоекономічного контракту №1 від 16.12.2020;
- Специфікація №11 від 04.12.2020;
- Договір про перевезення № SС/АF-012139 від 27.08.2019;
- Заявка на перевезення №SODS00059680 від 02.12.2020;
- МД країни відправлення №371120200000470602 від 11.12.2020.
Митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основним) методом.
Від Київської митниці до позивача надійшов електронний запит (повідомлення), у якому зазначено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:
-у рахунку-фактурі (інвойсі) відсутнє будь-яке посилання на контракт/додаток до контракту;
- в декларації країни експортера від 11.12.2020 № 371120200000470602 зазначені два контейнера, проте в коносаменті від 28.12.2020 вказаний лише один контейнер № MRFB20122352А.
Повідомлено про необхідність надання додаткових документів відповідно до ч. 2, 3 ст. 53 МКУ:
- інші платіжні та /або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- виписку з бухгалтерської документації;
- прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення;
-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями, та /або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Листом від 04.02.2021 позивач повідомив, що документи було подано в повному обсязі, просить завершити перевірку заявленої митної вартості за наявними документами.
04.02.2021 відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів UA 100300/2021/000255/2, відповідно до якого митну вартість товару було скориговано за резервним методом визначення митної вартості до рівня 40762,51 дол. США (вартість за одиницю 3,8864 дол.США.)
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар № 1 - митна декларація від 27 січня 2021 року № UA 100300/2021/001740 (вартість товару згідно джерела інформації - 3,8864 долара США/кг).
У зв'язку з прийнятим відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості податки та збори збільшилися на 49 528,63 грн.
Відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів №UA100300/2021/00039.
Товари випущені у вільний обіг товари за МД №UA100300/2021/002460 від 03.02.2021, відповідно до Митного кодексу України, з наданням гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.
05.02.2021 позивачем подано до Київської митниці вантажну митну декларацію №UA100300/2021/002597 з метою здійснення митного оформлення товару.
Разом із вантажною митною декларацією, на підтвердження заявленої митної вартості декларант позивача подав Київській митниці наступні документи:
- Зовнішньоекономічний контракт № 7535 від 01.08.2019;
- Пакувальник лист № 2479 D1/05720 від 10.12.2020;
- Рахунок-фактура (інвойс) № 2479 D1/05720 від 10.12.2020;
- Коносамент № MRFB20122352А від 28.12.2020;
- Автотранспортна накладна № 0820 від 03.02.2021;
- Сертифікат про походження товару А № G216930358890012 від 14.01.2021;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № UA00040375 від 31.01.2021;
- Довідка №SODS00058920 від 31.01.2021 р;
- Доповнення до зовнішньоекономічного контракту №1 від 16.12.2020;
- Специфікація №10 від 03.12.2020;
- Договір про перевезення № SС/АF-012139 від 27.08.2019;
- Заявка на перевезення №SODS00058920 від 02.12.2020;
- МД країни відправлення №371120200000470626 від 11.12.2020.
Митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основним) методом.
Від Київської митниці до позивача надійшов електронний запит (повідомлення), у якому зазначено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:
-у рахунку-фактурі (інвойсі) відсутнє будь-яке посилання на контракт/додаток до контракту;
- в декларації країни експортера від 11.12.2020 № 371120200000470626 зазначені два контейнера, проте в коносаменті від 28.12.2020 вказаний лише один контейнер № MRFB20122352А;
- копія митної декларації країни відправлення надана без врахування положень ст.254 Митного кодексу України.
Повідомлено про необхідність надання додаткових документів відповідно до ч. 2, 3 ст. 53 МКУ:
- інші платіжні та /або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- виписку з бухгалтерської документації;
- прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- копію митної декларації краіни відправлення;
-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями, та /або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Листом від 05.02.2021 позивач повідомив, що документи було подано в повному обсязі, просить завершити перевірку заявленої митної вартості за наявними документами.
05.02.2021 відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів UA 100300/2021/000256/2, відповідно до якого митну вартість товару було скориговано за резервним методом визначення митної вартості до рівня 19340,67 дол.США (вартість за одиницю 3,8864 дол.США.).
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар № 1 - митна декларація від 27 січня 2021 року № UA 100300/2021/001740 (вартість товару згідно джерела інформації - 3,8864 долара США/кг).
У зв'язку з прийнятим відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості податки та збори збільшилися на 23 512,9 грн.
Відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів №UA100300/2021/00040.
Товари випущені у вільний обіг за МД №UA100300/2021/002641 від 05.02.2021, відповідно до Митного кодексу України, з наданням гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 МК України).
За змістом частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно зі статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Зі спірного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не визнана митним органом у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості та містять розбіжності, які наведені у повідомленнях митниці.
Зазначені обставини не дали можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі, відповідність числового значення доданої складової, та ціну товару, що сплачена або повинна бути сплачена за товар, оскільки для складових митної вартості декларантом не надано достовірних документів.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У частині доводів апелянта щодо декларації країни експортера та коносаменту, суд дослідив декларації країни відправлення №371120200000470602 від 11.12.2020 та №371120200000470626 від 11.12.2020 та встановив, що в митних деклараціях зазначено два контейнери DFSU 7255563 та DFSU 3410820, які вказані в коносаменті № MRFB20122352B від 28.12.2020 та коносаменті № MRFB20122352А від 28.12.2020, що свідчить про те, що товар переміщався на підставі різних коносаментів, у яких вказано номери контейнерів.
Щодо перекладу копії митної декларації країни відправлення, судом враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
З метою вирішення питання практичної реалізації Угоди про інформаційне забезпечення між Держмитслужбою та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, 02.08.2010 підписано протокол, яким передбачено, зокрема, що експортна митна декларація на товари походженням з КНР може використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації такої декларації та її перекладу на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати.
Зі змісту зазначеної статті вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов'язку подання документів саме українською мовою.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18 зазначив, що митний орган відповідно до статті 254 МК України вимагає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Отже, вимога органу доходів і зборів про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.
Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19.
Проте, відповідачем не надано доказів на підтвердження звернення до позивача з вимогою про необхідність надання перекладу на українську мову документів, які були подані до митного оформлення, з обґрунтуванням необхідності перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації (із зазначенням про те, які саме відомості необхідно перевірити або підтвердити).
При цьому, митна декларація країни постачальника, в силу ст. 53 МК України, є не обов'язковим документом для здійснення розмитнення товарів.
Як вірно наголосив суд першої інстанції, митна декларація країни відправлення не є документом, який відповідно до ч.2 ст. 53 МК України підтверджує митну вартість товарів.
Щодо застосування резервного методу визначення митної вартості товару, судом враховано наступне.
У постанові від 25 лютого 2020 року по справі №260/718/19 Верховний Суд зауважив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність визначення митної вартості декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Також, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13 січня 2022 року у справі № 520/11061/2020, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Резервний метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях і це обґрунтування повинне бути підтвердженим у рішенні про коригування митної вартості.
Разом з тим, у оскаржуваних рішеннях про коригування заявленої митної вартості інші дані, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, відсутні.
Щодо доводів апеляційної скарги про упереджене ставлення суду першої інстанції до митного органу, колегія суддів наголошує, що апелянтом не наведено жодного доказу, що суддя по справі проявляв будь-яку прихильність чи упередженість під час розгляду даної справи.
Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Натомість, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 195, 243, 250, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан