Справа № 826/10676/16 Суддя (судді) першої інстанції: Серьогіна Олена Василівна
18 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Пласт" до Київської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Пласт" звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому з урахуванням уточненого позову просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Київської митниці щодо не підготовки (не формування) висновку (електронного висновку) про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-Пласт», а саме сум надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 20 164,36 грн та податку на додану вартість в розмірі 62 136,47 грн за вантажними митними деклараціями: №10025000/2013/079226 від 16.12.2013 року; №100250001/2014/011477 від 28.04.2014 року; №100250000/2014/025234 від 03.12.2014 року; №100250001/2015/001456 від 10.02.2015 року; №100250001/2015/002225 від 26.02.2015 року;
- зобов'язати Київську митницю підготувати (сформувати) висновок (електронний висновок) про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-Пласт» (вул. М. Донця, буд.17/46, оф.1, м. Київ, 03126, ідентифікаційний код: 38138158), а саме сум надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 20 164,36 грн та податку на додану вартість в розмірі 62 136,47 грн за вантажними митними деклараціями: №10025000/2013/079226 від 16.12.2013 року; №100250001/2014/011477 від 28.04.2014 року; №100250000/2014/025234 від 03.12.2014 року; №100250001/2015/001456 від 10.02.2015 року; №100250001/2015/002225 від 26.02.2015 року; та надіслати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Альфа-Пласт», у зв'язку із переплатою коштів до державного бюджету, 25.04.2016 року звернулося до відповідача із заявою про повернення надмірно сплачених коштів. Проте, не дивлячись на норми чинного законодавства, відповідачем, за наслідками розгляду заяви позивача про повернення надмірно сплачених коштів, надано відповідь, якою останнього повідомлено, що при скасуванні рішень про коригування митної вартості товарів судом не визначається, що внаслідок скасування таких рішень виникли надмірно сплачені кошти, які в свою чергу підлягають поверненню з Державного бюджету України, тому підстави для підготовки висновків про повернення надмірно сплачених митних платежів з держбюджету до Головного управління Державно казначейської служби України за вищевказаними адміністративними справами у Київської міської митниці ДФС відсутні. Наведена позиція відповідача, на думку позивача, порушує норми митного законодавства, яке, з цього приводу, регулює правовідносини сторін. Так, в ч.7 ст.54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Враховуючи те, що неправомірність дій відповідача стосовно визначення митної вартості задекларованого позивачем товару за резервним методом встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили, заявлена ТОВ «Альфа-Пласт» митна вартість ввезеного на територію України товару, в силу вимог ч.7 ст.54 МК України, вважається визнаною автоматично.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у поверненні з державного бюджету надміру сплачених митних платежів Товариству з обмеженою відповідальністю «Альфа-Пласт».
Зобов'язано Київську митницю сформувати електронний висновок про повернення з державного бюджету надміру сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Пласт» сум митних платежів у загальному розмірі 67 489,57 грн, сум надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі та податку на додану вартість за вантажними митними деклараціями: №10025000/2013/079226 від 16.12.2013 року; №100250001/2014/011477 від 28.04.2014 року; №100250001/2015/001456 від 10.02.2015 року; №100250001/2015/002225 від 26.02.2015 року; та надіслати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Висновки суду мотивовані тим, що позивач підтвердив факт надмірної сплати коштів, у зв'язку з чим у митниці виник обов'язок скласти відповідний висновок з направленням його до органу Держказначейства для виконання.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Київська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2025 та від 11.08.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою Київської митниці, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
01.09.2025 позивач подав відзив на апеляційну скаргу.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.07.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Пласт» (покупець) та компанією Toray International Europe GmbH (Німеччина) (продавець) укладено Контракт №11/07/12, відповідно до умов якого, продавець продає, а покупець купує товар в асортименті та кількості вказаному в інвойсах.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Пласт» в рамках дії вищезазначеного контракту, здійснило імпортні операції з купівлі-продажу товару, та з метою його митного оформлення подало до Київської міської митниці ДФС наступні документи:
- вантажну митну декларацію №10025000/2013/079226 від 16.12.2013 року, якою позивач задекларував ввезений на територію України товар, а саме: поліацеталь марки Kocetal 300 у загальній кількості 10 000 кг;
- вантажну митну декларацію №100250001/2014/011477 від 28.04.2014 року, якою позивач задекларував ввезений на територію України товар, а саме: поліацеталь марок Kocetal 300 та Kocetal GF706 у загальній кількості 6 000 кг;
- вантажну митну декларацію №100250000/2014/025234 від 03.12.2014 року, якою позивач задекларував ввезений на територію України товар, а саме: поліацеталь марок Kocetal 300, Kocetal GF706 та Kocetal 700 ВК у загальній кількості 8 375 кг;
- вантажну митну декларацію №100250001/2015/001456 від 10.02.2015 року, якою Позивач задекларував ввезений на територію України товар, а саме: поліацеталь марок Kocetal 300 та Kocetal GF706 у загальній кількості 4 375 кг;
- вантажну митну декларацію №100250001/2015/002225 від 26.02.2015 року, якою позивач задекларував ввезений на територію України товар, а саме: поліацеталь марки Kocetal 300 у загальній кількості 6000 кг.
При цьому, митну вартість ввезеного товару визначено (задекларовано) позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Відповідачем, за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, прийняті відповідні рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості товарів, винесено картки відмови у прийнятті поданих ТОВ «Альфа-Пласт» митних декларацій та визначено митну вартість імпортованих товарів за шостим резервним методом.
Позивач, не погоджуючись із скоригованою відповідачем митною вартістю товарів, звернувся до суду.
Так, між позивачем та відповідачем в порядку адміністративного судочинства розглянуто спори за наступними справами:
- №826/6459/14, за наслідками розгляду якої визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товару №100250001/2013/601016/2 від 17.12.2013 року та визнано протиправною та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 17.12.2013 року № 100250001/2013/00053;
- №826/12950/14, за наслідками розгляду якої визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не скасуванні рішення про коригування митної вартості товару №100250001/2014/000077/2 від 29.04.2014 року та зобов'язано відповідача скасувати рішення про коригування митної вартості товару №100250001/2014/000077/2 від 29.04.2014 року;
- №826/11862/15, за наслідками розгляду якої визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не скасуванні рішення про коригування митної вартості товару №100250001/2015/000006/1 від 11.02.2015 року та зобов'язано відповідача скасувати рішення про коригування митної вартості товару №100250001/2015/000006/1 від 11.02.2015 року;
- №826/11863/15, за наслідками розгляду якої визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не скасуванні рішення про коригування митної вартості товару №100250001/2015/000007/1 від 27.02.2015 року та зобов'язано відповідача скасувати рішення про коригування митної вартості товару №100250001/2015/000007/1 від 27.02.2015 року;
- №826/6917/15, за наслідками розгляду якої визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не скасуванні рішення про коригування митної вартості товару №100250001/2014/000287/2 від 04.12.2014 року та не поверненні фінансових гарантій, наданих ТОВ «Альфа-Пласт» під час митного оформлення товарів за вантажною митною декларацією про коригування митної вартості товару №100250001/2014/000287/2 від 04.12.2014 року та повернути ТОВ «Альфа-Пласт» фінансові гарантії надані під час митного оформлення товарів за вантажною митною декларацією №100250001/2014/025277.
25.04.2016 року ТОВ «Альфа-Пласт», у зв'язку із переплатою коштів до державного бюджету, звернулося до відповідача із заявою про повернення надмірно сплачених коштів.
Листом відповідача від 25.04.2016 року №б/н, за наслідками розгляду заяви позивача про повернення надмірно сплачених коштів, надано відповідь, якою останнього повідомлено, що при скасуванні рішень про коригування митної вартості товарів судом не визначається, що внаслідок скасування таких рішень виникли надмірно сплачені кошти, які в свою чергу підлягають поверненню з Державного бюджету України, тому підстави для підготовки висновків про повернення надмірно сплачених митних платежів з держбюджету до Головного управління Державно казначейської служби України за вищевказаними адміністративними справами у Київської міської митниці ДФС відсутні.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не підготовки (не формування) висновку про повернення позивачу з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.
Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок повернення) визначав процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264 Митного кодексу України.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу III Порядку - для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.
Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147.
З урахуванням зазначеного судова колегія враховує, що законодавством відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України чітко визначався механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.
У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) мала бути повернута декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.
При цьому, необхідно враховувати, що підпунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України та пунктом першим розділу 3 зазначеного Порядку встановлено, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення або надмірною сплатою.
Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, за наслідками вирішення якого може бути заявлено вимогу про повернення надмірно сплачених митних платежів, позивач має право подати таку заяву протягом зазначеного строку з дня прийняття рішення, яким вирішено спір. Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало захист прав, та інтересів позивача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.
Відповідно до фактичних обставин справи, судовими рішеннями у справах №826/6459/14, №826/12950/14, №826/11862/15, №826/11863/15, №826/6917/15 визнано протиправними та скасовані рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови. При цьому в рішеннях суду зазначено про те, що прийнятими рішеннями відповідача скориговано митну вартість товару у бік її збільшення, а імпортований позивачем товар розмитнено та випущено у вільний обіг шляхом сплати суми митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів визначених митним органом, в тому числі під гарантійні зобов'язання.
При цьому, рішенням суду у справі №826/6917/15 адміністративний позов задоволено та визнано протиправною бездіяльність Київської міської митниці ДФС, яка полягає у не скасуванні рішення про коригування митної вартості товару №100250001/2014/000287/2 від 04.12.2014 року та не поверненні фінансових гарантій, наданих ТОВ «Альянс-Пласт» під час митного оформлення товарів за вантажною митною декларацією №100250001/2014/025277 та зобов'язано Київську міську митницю ДФС скасувати рішення про коригування митної вартості товару №100250001/2014/000287/2 від 04.12.2014 року та повернути ТОВ «Альфа-Пласт» фінансові гарантії надані під час митного оформлення товарів за вантажною митною декларацією №100250001/2014/025277.
Згідно таблиці митних платежів, яка міститься в матеріалах даної справи, сума переплачених митних платежів за ВМД-1, яку було подано для митного декларування №100250000/2014/025234 від 03.12.2014 року (рішення відповідача про коригування №100250001/2014/000287/2 від 04.12.2014 року, ВМД-2 із скоригованою вартістю товару №100250001/2014/025277) становить 14 811,26 грн.
Таким чином, надмірно сплачені платежі складали 82 300,83 грн, із яких: ввізне мито: 2 792,19 + 1 823,69 + 2 848,20 + 1 423,06 + 11 277,22 =20 164,36 (грн); ПДВ: 11 727,20 + 7 659,49 + 11 963,06 + 5 976,85 + 24 809,87 = 62 136,47 (грн).
З урахуванням того, що рішенням суду по справі №826/6917/15 зобов'язано відповідача повернути ТОВ «Альфа-Пласт» фінансові гарантії надані під час митного оформлення товарів за вантажною митною декларацією №100250001/2014/025277, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що надмірно сплачені платежі позивача, які підлягають поверненню на даний час складають 82 300,83 грн - 14811,26 грн (рішення відповідача про коригування №100250001/2014/000287/2 від 04.12.2014 року) = 67 489,57 грн.
Відповідно, здійснена декларантом сплата митних платежів в розмірі 67 489,57 грн на підставі рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, яке в подальшому було скасовано у судовому порядку, фактично є надмірно сплаченою сумою митних платежів.
При цьому, відмовляючи позивачу у формуванні висновку про повернення надміру сплачених коштів відповідач керувався лише тим, що питання повернення коштів не було предметом розгляду вищезазначених справ.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За доводами апелянта, декларовані позивачем товари були випущені у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, тому сплачені декларантом суми коштів не є ані надміру сплаченими грошовими коштами, ані помилково сплаченими грошовими зобов'язаннями.
Судова колегія враховує, що згідно із підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом (підпункт 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України).
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені визначено статтею 43 ПК України, статтею 301 МК України, Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 2015 року №1146 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за №1679/28124; далі - Порядок №1146).
Так, у відповідності до пунктів 43.1 та 43.2 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Згідно із підпунктом 43.3 статті 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (пункт 43.4 статті 43 ПК України).
Порядок №1146 регламентує взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 ПК України, частини другої статтi 45 та частини другої статтi 78 Бюджетного кодексу України.
Аналогічні положення визначені пунктами 3, 5 Порядку №1146.
Згідно із пунктом 4 Порядку №1146 повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків здійснюється з бюджету, до якого такі кошти були зараховані. Якщо платіж, що повертається, був сплачений до загального (спеціального) фонду державного або відповідного місцевого бюджету, але згідно із законодавством не передбачений серед джерел формування відповідного бюджету, повернення здійснюється за рахунок податків та зборів, не віднесених до інших категорій (код класифікації доходів бюджету 19090000) або інших надходжень (код класифікації доходів бюджету 24060300) відповідного бюджету.
Пунктом 6 Порядку №1146 визначено, що у заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштiв, що повертаються:
1) на поточний рахунок платника податку в установі банку;
2) на погашення грошового зобов'язання та пені (податкового боргу) з iнших платежiв, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно вiд виду бюджету;
3) готiвкою за чеком у разi вiдсутностi у платника податкiв рахунку в установі банку;
4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку;
5) поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку;
6) для подальших розрахункiв як авансові платежі (передоплата) або грошова застава:
на небюджетний рахунок з облiку коштiв забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві;
банкiвський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу ДФС у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).
Отже, з системного аналізу положень статті 43 ПК України та Порядку №1146 слідує, що умовами для повернення надміру сплачених грошових зобов'язань є: 1) подання платником заяви у довільній формі з обов'язковим зазначенням суми і виду помилково та/або надміру сплаченого платежу, напряму або напрямів перерахування коштiв, що повертаються; 2) подання такої заяви протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми; 3) відсутність податкового боргу; 4) наявність переплати з відповідного платежу.
Згідно із пунктом 27 частини першої статті 4 МК України митними платежами є: а) мито; б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції).
Частиною другою статті 271 МК України визначено, що в Україні застосовуються такі види мита: 1) ввізне мито; 2) вивізне мито; 3) сезонне мито; 4) особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне, додатковий імпортний збір.
Таким чином, грошові зобов'язання, заяви про повернення яких направлено позивачем до відповідачів, є саме митними платежами.
Частиною третьою статті 301 МК України визначено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
З урахуванням викладених вимог нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що відповідач наділений повноваженнями щодо підготовки та надання висновків про повернення сум надміру сплачених грошових зобов'язань та пені з митних та інших платежів, які сплачуються саме під час митного оформлення товарів, а в даному випадку мало місце саме нарахування митних платежів контролюючим органом.
Апелянт також зазначив про те, що після скасування рішення про коригування митної вартості товарів, митним органом процедурно не завершено перевірку визначення митної вартості товарів, що в свою чергу позбавляє можливості встановити наявність або відсутність надмірно сплачених коштів за вищезазначеними митними деклараціями.
В даній частині доводів апелянта судова колегія враховує, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, постанова від 12.12.2019, справа №826/7380/15, провадження № 11-778апп18 у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) мала бути повернута декларанту.
Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).
За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).
ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).
При цьому, судова колегія також враховує загальні способи захисту права у публічно-правових відносинах, що визначені положеннями статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи зі змісту приписів частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача, а саме: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.
При цьому скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 1540/3828/18 Верховний Суд вказав, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів є такими, що не діють з моменту прийняття внаслідок їх судового оскарження, відтак твердження апелянта про триваючу процедуру перевірки визначення митної вартості товарів, що в свою чергу позбавляє можливості встановити наявність або відсутність надмірно сплачених коштів за вищезазначеними митними деклараціями є безпідставними та відхиляються колегією суддів.
Суд також враховує, що відповідач самостійно покликається на лист Міндоходів України від 29.05.14 №12496/7/99-99-19-05-02-17, яким повідомлено митницю, що скасування судом рішення про коригування митної вартості товарів свідчить про нечинність такого рішення з моменту його прийняття.
Посилання відповідача на можливість підготовки спірного висновку лише за наслідками податкової документальної перевірки суперечать приписам частини шостої статті 264 Митного кодексу України.
Щодо вимоги надання позивачем документів, що підтверджують суму надмірно сплачених митних платежів на суму 82 300,8 грн судова колегія зауважує, що у межах даних правовідносин спірною сумою є 67 489,57 грн. Крім того, факт сплати позивачем грошових коштів за кожною митною декларацією з скоригованою вартістю товару встановлено судовими рішеннями, що набрали законної сили, у справах №№ 826/6459/14, 826/12950/14, 826/11862/15, 826/11863/15 та 826/6917/15. Зазначена обставина, в силу приписів частини 1 статті 72 КАС України, не потребує повторного доказування.
При цьому, за змістом апеляційної скарги відповідач погоджує, що позивачем до заяви було надано рішення суддів різних інстанцій, якими скасовано рішення про коригування митної вартості товарів та митні декларації, в яких передбачено найменування товару, його кількість, вага та сума митних платежів, що сплачена до Державного бюджету України.
Також, апелянт наводить висновок про те, що під час здійснення митного оформлення декларант розрахував та сплатив митні платежі в сумі, що потребувала сплаті, а отже, кошти за митною декларацією не є надмірно сплаченими, а є такими, що сплачені позивачем самостійно, відтак є узгодженими.
Судова колегія враховує, що платник зобов'язаний спочатку сплатити самостійно узгоджену суму зобов'язання та не має права її оскаржувати, але не позбавлений права повернути помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання відповідно до положень статті 43 ПК України та статті 301 МК України.
Так, за правилами частини першої статті 24 МК України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у МК України відсутнє, але міститься в податковому законодавстві.
Так, згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України, правила якого застосовуються до відносин, пов'язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов'язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 200/10028/19-а вказав, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з'ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю. Якщо суд визнає рішення або дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 ПК України, статті 45 БК України.
Щодо покликань апелянта на протилежні висновки Верховного Суду у справі №826/1661/14 судова колегія враховує, що постановою Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 3 листопада 2015 року в наведеній справі постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2014 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2015 року скасовано. Ухвалено у справі нове рішення. Визнано протиправною бездіяльність Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України щодо нерозгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю «АТ-Інжинірінг» від 23 грудня 2013 року № 22; зобовязано Київську міжрегіональну митницю Міністерства доходів і зборів України прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю «АТ-Інжинірінг» сум надмірно сплаченого ПДВ та ввізного мита та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві.
Також, Верховний Суд України висловлював правовий висновок щодо розгляду справ цієї категорії. Зокрема, у постановах від 15 квітня 2014 року (справа № 21-29а14), 12 листопада 2014 року (справи №№ 21-268а14, 21-391а14), 25 листопада 2014 року (справа № 21-338а14) він зазначив, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.
Таким чином, за наявності рішень судів, якими визнано протиправними та скасовано спірні рішення Митниці про коригування митної вартості товарів та заяви Товариства, поданої до Митниці у встановленому порядку, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що Митниця не виконала процедурних обов'язків щодо алгоритму дій, покладених на неї зазначеними вище порядками, а тому така бездіяльність митного органу є протиправною.
Подібний висновок міститься також і в постановах Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року (справа № 21-207а14) та 24 березня 2015 року (справа № 21-3а15).
Доводи апелянта щодо законодавчої необґрунтованості позову у справі №826/6917/15 судова колегія відхиляє за безпідставністю.
Щодо доводів апеляційної скарги про упереджене ставлення суду першої інстанції до митного органу, колегія суддів наголошує, що апелянтом не наведено жодного доказу, що суддя по справі проявляв будь-яку прихильність чи упередженість під час розгляду даної справи.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 195, 243, 250, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан