П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/8830/25
Категорія 112010200Головуючий у суді І інстанції: Єфіменко К.С. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що у серпні 2024 року позивач отримав одноразову грошову допомогу, як учасник бойових дій у розмірі 1 000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2024 р. № 369 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань». Проте позивач вважає, що грошова допомога була виплачена в розмірі меншому, ніж передбачено чинним законодавством України. Позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо перерахунку грошової допомоги та виплати заборгованості. Листом у відповідь Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило у здійснені перерахунку. Зазначене змусило позивача звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо письмової відмови вих.№ 7915-5885/М-02/8-1500/25 від 26.03.2025 року в перерахунку та виплаті щорічної разової допомоги ветерану війни-учаснику бойових дій ОСОБА_1 до Дня Незалежності України за 2024 рік в повному розмірі: 11805 грн. (5) п'ять мінімальних пенсій за віком, яка дорівнюється прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, як ветерану війни-учаснику бойових дій в розмірі: 11805 грн. (5) п'ять мінімальних пенсій за віком, яка дорівнюється прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", враховуючи щорічну зміну розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми (1000 грн.) такої допомоги за 2024 рік.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що розмір грошової допомоги визначено не Головним управлінням, а Постановою №369. Дії Головного управління щодо виплати грошової допомоги у 2024 році полягають в одноразовому включенні суми грошової допомоги у визначеному Постановою № 369 розмірі до відомості (списку) на виплату пенсій. Повноважень на вчинення дій, не передбачених Постановою №369, органам Пенсійного фонду України не надано. Постанова №369 вичерпно врегульовує порядок дій державних органів у процедурі виплати грошової допомоги.
ОСОБА_1 було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, відповідач вказує, що посилання апелянта в скарзі на Постанову Кабінету Міністрів України № 369 від 02.04.2024року є безпідставними, тому що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на правильному тлумаченні норм матеріального права та відповідають встановленим обставинам справи.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є військовим пенсіонером і має статус ветерана війни-учасника бойових дій, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 17.01.2001 р., копією посвідчення ветерана війни-учасника бойових дій: НОМЕР_2 від 06.02.1998 р..
Позивачу при виплаті 03.08.2024 року був обчислений розмір щорічної разової грошової допомоги як ветерану війни-учаснику бойових дій до Дня Незалежності з обмеженням фіксованою сумою 1000 грн, а не в повному розмірі - (5) п'ять прожиткових мінімумів: 11805, грн, установлених для осіб, які втратили працездатність станом на 01.01.2024 р.
Відповідачем 03.08.2024 р. при здійсненні соціальної виплати щорічної разової грошової допомоги за 2024 рік до Дня Незалежності України протиправно було застосовано положення Постанови Кабінету Міністрів України № 369 від 02.04.2024 року «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році в частині значного зменшення виплати в нарахованому фіксованому розмірі 1000 грн., а не визначеному законом повному розмірі - (5) п'ять прожиткових мінімумів: 11805, грн, установлених для осіб, які втратили працездатність станом на 01.01.2024 р.
Невиплата позивачеві щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в розмірі п'ять мінімальних пенсій за віком, яка дорівнюється прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб станом на 01.01.2024 р. підтверджується відповідним документом: листом вих.№7915-5885/М-02/8-1500/25 від 26.03.2025 року про виплату позивачу соціальної виплати - щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України, як ветерану війни-учаснику бойових дій за 2024 рік в розмірі 1000 грн.
28.02.2025 року з метою усунення зазначених порушень, які пов'язані з недоврахуванням та невиплатою в повному розмірі (п'ять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність - 11805 грн) щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України , як ветерану війни-учаснику бойових дій за 2024 рік та стягнення заборгованості, позивач надіслав на електронну адресу відповідача письмову заяву позивача ВЕБ-15001-ФС-25-036458.
26.03.2025 року відповідач надав відповідь листом вих. № 7915-5885/М-02/8-1500/25, відповідного рішення за поданою позивачем заявою від 28.02.2025 року не прийняв, мотивуючи тим, що «Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 № 369 “Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань» визначено розміри виплати у 2024 році разової допомоги до Дня Незалежності України. Оскільки учасникам бойових дій визначена доплата в сумі 1000,00 грн, тому зазначена сума зарахована ОСОБА_1 на поточний рахунок разом із пенсією за серпень 2024 року».
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують право позивача на належний рівень соціального забезпечення, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що позивач має право на отримання грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2024 році в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як учасник бойових дій, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду не погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон №3551-XII).
Відповідно до статті 2 Закону № 3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни (стаття 4 Закону № 3551-XII).
До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема, особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини (частина перша статті 7 Закону № 3551-XII).
За змістом пункту 1 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Згідно ст.12,13 Закону № 3551-XII визначено, що щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Державне соціальне забезпечення - це організаційно-правова форма соціального забезпечення певних груп населення за рахунок бюджетних коштів у випадках і на умовах, передбачених законодавством.
Складовими державного соціального забезпечення є: 1) державне пенсійне забезпечення; 2) державна соціальна допомога; 3) державне соціальне обслуговування; 4) заходи соціальної підтримки.
Соціальна допомога - це періодичні, одноразові виплати за рахунок бюджетних коштів певному колу осіб з метою надання соціальної підтримки у випадках та на умовах, передбачених відповідними нормативно-правовими актами.
Тобто соціальна допомога не є видом пенсії, вона виплачується громадянам у будь-якому віці залежно від їхньої соціальної потреби та матеріального стану.
Щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни, а також учасникам бойових дій передбачена статтями 12, 13 Закону № 3551-XII, є однією із складових державної соціальної допомоги.
Така грошова допомога була запроваджена ще з 01.01.1999 шляхом внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту Законом від 25.12.1998 №367-XIV та доповненням ч. 4 ст. 12 наступного змісту: Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
В подальшому, ця норма зазнавала неодноразових змін та була предметом судових розглядів як у судах загальної юрисдикції, так і Конституційному Суді України.
Законом України №2983-IX, який набрав чинності 15.04.2023року, частину п'яту статті 12 Закону №3551-XII, попередня редакція якої була такою: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України», викладено в новій редакції такого змісту:
«Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Запроваджена Законом №2983-ІХ разова грошова виплата до Дня Незалежності України за своїм змістом та ознаками (щорічна періодичність; разовий характер; обов'язковість виплати; коло осіб, на яких поширюється) є аналогічною разовій грошовій допомозі до 5 травня, що виплачувалася учасникам бойових дій до внесення Законом №2983-ІХ відповідних змін до частини п'ятої статті 12 Закону №3551-ХІІ.
Водночас, частина п'ята статті 12 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону №2983-ІХ була змінена, зокрема через заміну дати, до якої приурочена така грошова виплата.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 року у зразковій справі №440/12216/23 дійшла висновку, що приурочення зазначеної виплати до іншої дати з мотивів проведення декомунізації, про що чітко викладено в пояснювальній записці, не змінює і не може змінювати її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни, оскільки мета виплати такої соціальної допомоги не змінилася - надання матеріальної підтримки особам з інвалідністю внаслідок війни, вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві.
Оскільки фрагмент цієї статті «у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України» не є новелою у механізмі правового регулювання застосування згаданої виплати для ветеранів війни, тому є підстави для висновку, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України не є зміненою (за умовами та підставами виплати) щорічною разовою грошовою допомогою до 5 травня. Такий правовий результат досягнуто шляхом безпосереднього внесення змін до спеціального Закону №3551-ХІІ, а не через внесення змін у бюджетне законодавство та надання відповідних повноважень Кабінету Міністрів України з метою подальшого ухвалення ним рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій.
За правовою природою грошову виплату до Дня Незалежності України не можна вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни чи учасників бойових дій, оскільки вона, хоча і відрізняється за назвою, порядком визначення розміру виплати, втім по суті є щорічною разовою грошовою допомогою певним суб'єктам - особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій, а приурочення її виплати до іншої дати і зміна порядку визначення її розміру не змінюють її природи саме як одного з видів соціальної допомоги - періодичної, одноразової виплати (допомоги) за рахунок бюджетних коштів певному колу осіб.
Верховна Рада України під час формування соціальної політики держави відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України у законах самостійно визначає, зокрема, основи соціального захисту, та може збільшувати, зменшувати або перерозподіляти соціальні виплати й допомогу з урахуванням принципів пропорційності та соціальної справедливості.
Тимчасове обмеження окремих соціальних пільг (допомог) особам, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність та набули статусу ветеранів війни, а також членам їх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону №389-VIII, може відбуватися за умови внесення змін до спеціального Закону №3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць.
Передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону №3551-XII щорічна разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковою соціальною пільгою (виплатою), яка має разовий характер, є щорічною та поширюється на певне коло осіб.
Аналогічні висновки є релевантними і до спірної щорічної допомоги, яка передбачена частиною п'ятою статті 12 Закону №3551-XII.
Зазначена разова грошова виплата не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у пунктах 1-4 частини першої статті 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада України, як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.
Передбачена частиною п'ятою статті 12 Закону №3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата учасникам бойових дій є видом державної допомоги в загальній системі соціального захисту населення. Така виплата має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері. Оскільки нарахування разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни встановлено законом і конкретно не визначено в Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46, тому Верховна Рада України має певну свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цього виду державної допомоги.
Верховна Рада України може встановлювати, модернізувати або поновлювати зазначений вид державної допомоги, змінювати її розмір, механізми її нарахування та надання, оскільки така допомога не закріплена в Конституції України, а визначається у законах відповідно до соціальної політики держави.
Невід'ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави у цій сфері. Одним з таких органів є Кабінет Міністрів України, який згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» забезпечує проведення державної соціальної політики.
27 грудня 2023 року КМУ прийняв Постанову №1396 «Деякі питання соціального захисту осіб, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах». Цією постановою, зокрема, затверджено Порядок здійснення році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «;Про жертви нацистських переслідувань» (Порядок №1396).
Відповідно до пункту 3 цього Порядку грошова допомога виплачується до 24 серпня щороку в розмірах, визначених законодавством.
З метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», КМУ 02 квітня 2024 року прийняв Постанову №369 «Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2024 році.
Постановою №369 встановлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 року учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
Як зазначалося Великою Палатою Верховного Суду, шляхом прийняття закону Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати учасникам бойових дій, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв'язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.
Політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також вказала, що Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах своїх повноважень внесла зміни до спеціального Закону №3551-ХІІ, законодавчо врегулювавши порядок надання щорічної разової грошової виплати учасникам бойових дій, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила статті 12 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону №2983-ІХ як спеціального закону.
Аналогічна правова позиція також підтримана Верховним Судом в постанові по справі №200/7300/23 від 18 червня 2025 року.
З викладеного вбачається, що ГУ ПФУ в Одеській області, виплачуючи позивачу учаснику бойових дій, грошову допомогу до дня незалежності у 2024 році у розмірі 1000 грн, діяло відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд першої інстанції не врахував висновки ВП ВС у зразковій справі, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішенням було неправильно застосовано норми матеріального права, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року по справі № 420/8830/25, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький