П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/3255/25
Категорія 112010200Головуючий у суді І інстанції: Устинов І.А. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 27.02.2025 року № 143250013117, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 27.02.2025 року № 143250013117, зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що йому протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового (трудового) стажу періоди роботи, зазначені в трудовій книжці, а також стаж роботи на пільгових умовах газоелектрозварювальником зі шкідливими умовами праці, що призвело до відмови у призначенні пенсії.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.02.2025 року № 143250013117. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 20.07.1977 по 24.10.1978 р.р., з 30.01.1981 по 24.08.1990 р.р. та повторно розглянути заяву позивача від 20.02.2025. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи частково позов, суд першої інстанції не врахував, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано всі періоди роботи відповідно до виписки з трудової книжки від 20.07.1977р., оскільки не надано оригінал трудової книжки чи уточнюючі довідки з підприємств з зазначенням періодів роботи позивача. Розглянувши заяву позивача та додані до неї документами відповідачем було винесене рішення від 27.02.2025 року №143250013117 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу для призначення пенсії з урахуванням страхового стажу позивача.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 20.02.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.02.2025 № 143250013117 позивачу відмовлено у призначенні виплат.
Підстава відмови: відсутність необхідного страхового стажу. Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що страховий стаж позивача складає 10 років 0 місяців 28 днів. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 20.07.1977 по 24.10.1978 р.р. - 1 рік 3 місяці 5 днів стажу, з 30.01.1981 по 24.08.1990 р.р.- 9 років 6 місяців 26 днів стажу.
Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що позивачем до заяви про призначення пенсії було додано, зокрема виписку з трудової книжки від 20.07.1977 року, відповідно до якої зазначені записи щодо роботи позивача у спірний період - з 20.07.1977 по 24.10.1978 та з 30.01.1981 р. по 24.08.1990 року. Таким чином, суд доходить висновку про безпідставність не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача зазначених періодів до страхового стажу. Тому, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.02.2025 року за №143250013117 підлягає скасуванню, а зазначений період зарахуванню до страхового стажу позивача.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону №1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Відповідно до ч.3 ст.26 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).
Згідно з п. 1 ч. 22 Закону № 1058 відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду поміж іншого для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637 від 12.08.1993 року (далі - Постанова № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відмовляючи позивачу у врахуванні спірного стажу, відповідач виходив з того, що у нього виникають сумніви щодо достовірності даних про періоди роботи позивача зазначені згідно записів із виписки.
Однак, така підстава не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тоді як вже зазначалось судом вище по тексту рішення згідно п. 2 Постанови № 637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно приписів п.3 ст. 44 Закону № 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах.
У своїй апеляційній скарзі апелянт зазначив, що оскаржуване рішення було прийнято у зв'язку із тим, що не надано оригінал трудової книжки чи уточнюючі довідки з підприємств з зазначенням періодів роботи позивача.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що пенсійні органи у разі виникнення в них сумнівів щодо записів у виписці з трудової книжки позивача та недостатності у ній відомостей про роботу, наділений правом перевірити та витребувати їх, однак цим правом не скористались.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача зазначених періодів до страхового стажу. Тому, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.02.2025 року за №143250013117 підлягає скасуванню, а зазначений період зарахуванню до страхового стажу позивача.
При цьому, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача врахувати позивачу стаж роботи на пільгових умовах газоелектрозварювальником зі шкідливими умовами праці з 20.07.1977 по 24.10.1978 р.р. - 1 рік 3 місяці 5 днів стажу та з 30.01.1981 по 24.08.1990 р.р.- 9 років 6 місяців 26 днів стажу, а також врахувати до загального стажу для призначення пенсії стаж роботи зі шкідливими умовами праці за всі підтверджені періоди роботи на посаді газоелектрозварювальника, оскільки спірним рішенням відповідач не відмовляв позивачу у їх зарахуванні. Спірне рішення стосується лише не зарахування періодів роботи позивача з 20.07.1977 по 24.10.1978 та з 30.01.1981 р. по 24.08.1990 року до його страхового стажу.
Згідно приписів частини першої ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Тобто, враховуючи вищевказані норми чинного законодавства, суд першої інстанції вірно зазначив, що з метою належного та ефективного захисту прав позивача, відповідача необхідно зобов'язати повторно розглянути заяву позивача від 20.02.2025 про призначення пенсії за віком.
Також, суд зазначає, що відсутні підстави для зобов'язання відповідача призначити пенсію з 02.08.2022, враховуючи, що рішення ГУ Пенсійного фонду у Львівській області від 02.08.2022, винесеного за результатами розгляду заяви позивача не є предметом розгляду у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року по справі № 400/3255/25, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький