19 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/29544/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року (головуючий суддя Неклеса О.М.)
у справі №160/29544/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України
про визнання дій протиправними, зобов'язати вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у задоволенні рапорту позивача від 17.10.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з наявністю матері, яка потребує постійного догляду;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 17.10.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами, у зв'язку з наявністю матері, яка потребує постійного догляду й прийняти за результатами розгляду рапорту відповідне рішення, із урахуванням висновків суду у даній справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби у зв'язку і тим, що відповідно до медичного висновку його матір потребує постійного догляду. На підтвердження обставин до рапорту додані підтверджуючі документи, проте відповідачем необґрунтовано і незаконно відмовлено у задоволенні рапорту.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року позов задоволено.
Суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду підтверджено факт наявності у позивача права на звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, а тому відповідач протиправно відмовив у звільнені позивач з військової служби.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідач вважає, що довідка лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «КНП Центральна лікарня Криничанської селищної ради» №326 від 16.07.2024 не мала враховуватися судом як така, що видана комісією не за встановленою МОЗ України формою, без дотримання визначеного МОЗ України порядку і без достатніх фактичних підстав. Також, відповідач звертає увагу, що п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, з урахуванням змін, внесених Законом №3633-IX від 11.04.2024, передбачає можливість звільнення військовослужбовця лише за наявності сукупності таких умов: 1) існує необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка); 2) батько (мати) військовослужбовця або його дружини (чоловіка) є особою з інвалідністю I чи II групи; 3) відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. На думку відповідача, судом першої інстанції проігноровано, що позивач не надав доказів та матеріали справи таких доказів також не містять, що мати позивача є особою з інвалідністю I чи II групи.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.05.2022 №129 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, а також присвоєно військове звання «старший сержант».
17.10.2024 позивач на ім'я командира 1 стрілецької роти подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю. До рапорту позивачем, зокрема, додано довідку №326 від 16.07.2024 Лікувально-консультативної комісії КП «КНП Центральна лікарня Криничанської селищної ради».
Командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення щодо розгляду рапорту сержанта ОСОБА_1 , командира 3 стрілецького відділення 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 від 21.10.2024 №7599, яким позивачу повідомлено про те, що за наслідками розгляду рапорту Військовою частиною НОМЕР_1 не прийнято позитивного рішення, а саме: рапорт не погоджено. Підстави: до рапорту не додано документів, що підтверджують інвалідність І чи ІІ групи у одного із своїх батьків; до рапорту не додано документів, що підтверджують відсутність в особи з інвалідністю інших членів сім'ї першого ступеню споріднення (батьків, дітей у тому числі усиновлених) чи другого ступеню споріднення (рідних братів, сестер та онуків) та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки; до рапорту не додано документів, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю. Додатково зазначено, що потребу хворого у постійному сторонньому догляді визначають медико-соціальні експертні комісії через виключно високий ступінь втрати здоров'я, який спричиняє виникнення такої потреби (форма 157-1/0, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України 30.07.2012 №577). Разом з тим, відповідачем зазначено, що до рапорту не додано медичних документів за встановленою формою, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю (форма 080-4/о, форма 080-2/о, форма за наказом МОЗ №667 від 31.07.2013).
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірній правовідносини, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходить з такого.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов'язок» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII).
Статтею 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби, які залежать, в тому числі, від виду військової служби.
Так, підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції чинній на момент подання рапорту позивачем) визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
В свою чергу, відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
З системного аналізу вищевказаних норм слідує, що під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються з військової служби через сімейні обставини на підставі пп «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
В даному випадку, позивач разом із рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», подав, зокрема, довідку №326 від 16.07.2024 Лікувально-консультативної комісії КП «КНП Центральна лікарня Криничанської селищної ради», відповідно до якої його мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за станом здоров'я потребує стороннього догляду, сама себе обслуговувати не може.
Однак, як правильно звернув увагу відповідач, позивачем до рапорту не додано документу на підтвердження наявності у його матері інвалідності I чи II групи, як це вимагається положеннями абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII. Таких доказів позивач не надав і під час розгляду даної справи у суді.
Відповідач в оскаржуваному рішенні від 21.10.2024 №7599 послався на те, що до рапорту не додано документів, що підтверджують інвалідність І чи ІІ групи у одного зі своїх батьків.
Проте, суд першої інстанції, при розгляді даної справи, зосередивши свою увагу на тому, що довідка №326 від 16.07.2024 Лікувально-консультативної комісії КП «КНП Центральна лікарня Криничанської селищної ради» є належним документом, що підтверджує необхідність здійснення постійного стороннього догляду за хворою матір'ю позивача, не з'ясував того, що позивачем при поданні рапорту не було у повному обсязі виконано умови абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII, а саме: не додано документу на підтвердження наявності у його матері інвалідності I чи II групи.
Суд апеляційної інстанції також вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме: положення підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII в редакції, яка втратила чинність на момент виникнення спірних правовідносин (на момент подання рапорту позивачем - 17.10.2024) та, яка висувала менше вимог, дотримання яких, надавало військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, право на звільнення з військової служби через сімейні обставини, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року у справі №160/29544/24 скасувати, ухвалити нове рішення.
В позові відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров