19 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 280/6244/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1
на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року
у справі №280/6244/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі № 280/6244/23, яке набрало законної сили 11.04.2024, задоволено частково позов ОСОБА_1 , пред'явлений до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши період роботи з 23.07.2021 по 03.05.2023 до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
24.06.2024 позивачці видані виконавчі листи у цій справі.
15.11.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 , в якій заявник просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі № 280/6244/23.
Заява мотивована тим, що відповідачем-1 не виконується вказане рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, а тому існують підстави для встановлення судового контролю за його виконанням.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року в задоволенні заяви відмовлено.
Суд визнав відсутніми підстави для встановлення судового контролю, оскільки рішення суду в частині нарахування коштів виконано відповідачем в належний час та в повному обсязі, а виплата коштів буде здійснена відповідно до надходження коштів на виконання судових рішень.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник наполягає на тому, що існують підстави для встановлення судового контролю за його виконанням, оскільки відповідачем-1 не виконується рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 грошової допомоги.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
В абз. 1 пп. 3.2 п. 3 рішення Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч.3 ст.14 КАС України).
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З моменту набрання законної сили судовим рішенням виникає безумовний обов'язок його виконання.
У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України в редакції на час розгляду судом першої інстанції заяви про встановлення судового контролю суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст.382 КАС України).
Отже, згідно з вказаною статтею судовий контроль за виконанням судового рішення передбачає: зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення; можливість накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень за наслідками розгляду звіту.
З огляду на положення наведеної норми процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що суд, вбачаючи обґрунтований сумнів заявника у невиконанні/неповному виконанні рішення суду, має прийняти до провадження відповідну заяву, адже це є заходом для забезпечення конституційного права особи на судовий захист.
Такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням того, що контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, що прямо передбачено ст. 129-1 Конституції України, і такі повноваження суду запровадженні з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
В даному випадку суд першої інстанції, проаналізувавши норми Закону України «Про виконавче провадження», зазначив, що статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначена процедура виконання рішення немайнового характеру, яка за своїм змістом є подібною до судового контролю, про встановлення якого подано дану заяву. І процедури у разі невиконання рішення, визначені в ст. 63 зазначеного Закону та в ст. 382 КАС України, є тотожними.
За таких правового регулювання суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки подібні процедури повинні реалізовуватися в межах виконавчого провадження державним виконавцем, в порядку ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд апеляційної інстанції не погоджується з судом першої інстанції, оскільки встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення не пов'язане із застосуванням примусового порядку виконання рішення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та результатів виконавчого провадження.
Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, що полягає у перевірці всіх обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду та відновленню порушених прав особи - позивача.
При цьому слід враховувати, що виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок, який не залежить від того, подала особа, на користь якої прийнято рішення, заяву чи виконавчий лист. Зазначені вище правові норми ст.382 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення, і як, наслідок, реалізацію основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а передбачає також його виконання. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами і мати ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
Виходячи з наявних у справі доказів, беззаперечним є той факт, що боржником - пенсійним органом рішення суду в частині виплати належної позивачці відповідно до цього ж рішення суду грошової допомоги не виконано, порушені права позивачки не відновлені.
На теперішній час рішення суду, яке набрала законної сили, залишається невиконаним, що свідчить про невжиття заходів щодо виконання цього рішення.
Посилання суду першої інстанції на наведені пенсійним органом обставини, що нарахована позивачці сума 86511,90 грн внесена до Реєстру судових рішень, виконання яких гарантовано державою, що визнано судом першої інстанції як відсутність у відповідача-1 наміру ухилитися від виконання рішення суду, суд апеляційної інстанції вважає помилковим.
Обмежившись лише доводами пенсійного органу, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі без дослідження обставин та причин, які можуть бути підставою для зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, та без дослідження тих дій та заходів, які вживав та мав вжити відповідач щодо безумовного виконання рішення суду в його зобов'язуючій частині.
Згідно зі ст. 320 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи, що в силу ч. 1 ст. 382 КАС України зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення може суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Керуючись ст. 311, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі №280/6244/23 скасувати.
Справу направити до Запорізького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров