19 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/289/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року
у справі №160/289/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті нарахованої йому пенсії за період з 01.04.2019 по 31.08.2023 у сумі 233158,18 грн. та за період з 01.09.2023 по 31.05.2024 у сумі 18000,00 грн, всього в розмірі 258158,18 грн., яка викладена в листі від 26.12.2024 №69179-52154/П-01/8-0400/24;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати нарахованої йому пенсії за період з 01.04.2019 по 31.08.2023 у сумі 233158,18 грн. та за період з 01.09.2023 по 31.05.2024 у сумі 18000,00 грн., всього у розмірі 251158,18 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/289/25 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.170 КАС України.
Суд виходив з того, що фактичною підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами стало невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішень суду у справах №160/7728/23 і №160/32422/23 в частині виплати позивачу заборгованості з пенсії. Суд дійшов висновку про відсутність підстав стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору, оскільки має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд неправильно визначив тотожність справ, зазначає, що вимоги у цій справі не є альтернативними до позовних вимог у справах №160/7728/23 і №160/32422/23. Скаржник зауважує, що суд при вирішенні питання у відкритті провадження у справі не звернув увагу на постанову Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 465/273/16-а, на яку посилався позивач в позовній заяві та в якій розмежовано такі способи захисту (предмету позову) як «зобов'язання нарахувати та виплатити» та «стягнення коштів». Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою, що в рішення у справах №160/7728/23 та №160/32422/23 судом не визначені суми, які підлягають виплаті відповідачем позивачу, а в справі № 160/289/25 позивач не просить суд зобов'язати відповідача сплатити борг, а просить стягнути борг, що свідчить про іншу природу позовних вимог, їх предмет та підстави.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Умовами застосування цієї підстави для відмови у відкритті провадження є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають) та остаточне вирішення тотожного спору рішенням або постановою суду, ухвалою про закриття провадження в адміністративній справі, яке набрало законної сили.
Як встановлено судом, та підтверджено матеріалами справи, в межах адміністративної справи №160/7728/23 Дніпропетровським окружним адміністративним судом вирішений спір між тими ж сторонами з приводу відмови ОСОБА_1 в проведенні з 01.04.2019 перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ФД 71740 від 26.09.2022.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі № 160/7728/23, яке набрало законної сили 26.06.2023, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ФД 71740 від 26.09.2022.
В межах адміністративної справи № 160/32422/23 Дніпропетровським окружним адміністративним судом вирішений спір між тими ж сторонами з приводу відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті (поновленні) щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн. передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2024 у справі №160/32422/23, яке набрало законної сили 12.03.2024, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та поновити щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2023 у розмірі 2000,00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713, з урахуванням виплачених сум.
Листом від 26.12.2024 №69179-52154/П-01/8-0400/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі №160/7728/23 позивачу нараховано доплату пенсії за період з 01.04.2019 у сумі 233158,18 грн та на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 у справі №160/32422/23 позивачу нараховано доплату до пенсії з 01.09.2023 по 31.05.2024 у сумі 18000,00 грн.
Одночасно пенсійний орган повідомив, що нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили.
Позивач, вважаючи протиправним дії пенсійного органу, які полягають у відмові в задоволенні заяви щодо погашення заборгованості з виплати нарахованих на виконання означених вище судових рішень сум пенсії в загальному розмірі 251158,18 грн, звернувся до суду з цим позовом.
Проаналізувавши предмет спору у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що він фактично спрямований на виконання рішень суду в частині виплати позивачу заборгованості з пенсії, а тому відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору, оскільки фактично має місце спір між тими ж сторонами по той самий предмет та з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права в частині надання правової оцінки обґрунтованості підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі, суд погоджується з судом першої інстанції, адже правовідносини між сторонами щодо перерахунку пенсії вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до ст.52, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахована пенсія, право позивача на яку підтверджено судовими рішеннями у справах №160/7728/23 і №160/32422/23, підлягає безумовній виплаті позивачу. Тому при виконанні судових рішень про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, доплати до пенсії відповідач повинен також здійснювати виплату донарахованих коштів.
Також суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів безпосередньої відмови відповідача у виплаті донарахованих на виконання рішень суду у справах №160/7728/23 і №160/32422/23 пенсійних коштів. Відповідач у листі від 26.12.2024, на яких посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, повідомив, що виплата відповідних сум на виконання рішень суду, буде здійснена позивачу після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету, в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили.
Наведене вище свідчить, що вимоги позивача фактично стосуються питання виконання рішень суду у справах №160/7728/23 і №160/32422/23, про що правильно зазначив суд першої інстанції.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог, зводяться до незгоди із діями відповідача щодо виконання судових рішень. І як вважає позивач, належним способом захисту порушеного права на отримання пенсії в належному розмірі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з пенсії, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем в повному обсязі прийнятих на користь позивача рішень суду.
Отже, той факт, що позивач вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті нарахованої йому на виконання означених вище рішень суду пенсії не свідчить, що між цими сторонами виник новий спір.
Встановлені у справі обставини беззаперечно вказують на те, що публічно-правовий спір між позивачем та відповідачем вирішено рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2025 у справі №160/7728/23 та від 08.02.2024 у справі №160/32422/23, а заявлений у даній справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання вказаних рішень суду, що набрали законної сили.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України також передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність встановлену законом.
Згідно з ч.2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий судовий захист та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень, тому не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством.
Так, однією із конституційних гарантій забезпечення обов'язковості судового рішення є існуючий інститут судового контролю за виконанням судових рішень.
За правилами ст.381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Зокрема, відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Вищезазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення.
Порядок здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, відповідно до наведеної норми ст.383 КАС України, не передбачає розгляд вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в іншому, новому, судовому провадженні. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Окрім того, відповідно до ч.3 ст. 378 КАС України невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів особи шляхом подання позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Таким чином, вимоги позивача не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства.
Інших належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права або ж порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Зокрема, висновки суду першої інстанції, з якими погоджується суд апеляційної інстанції, узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.12.2021 у справі №170/167/17, від 31.01.2022р у справі №400/822/20, від 20.04.2022 у справі №233/3744/17 та 21.12.2022 у справі №620/4090/22.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає відсутніми передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 311, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №160/289/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров