19 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 340/1058/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року (головуючий суддя Казанчук Г.П.)
у справі №340/1058/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невиплаті ОСОБА_1 за період з 21.06.2022 по 03.03.2023 грошового забезпечення та додаткової винагороди з розрахунку 100000 гривень в місяць, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 , за період з 21.06.2022 по 03.03.2023 грошове забезпечення та додаткову винагороду з розрахунку 100000 гривень в місяць, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невиплаті відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №62 від 03.03.2023 ОСОБА_1 :
- надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період з 03.03.2023 по 03.03.2023;
- компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік;
- одноразової грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік;
- матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , відповідно Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №62 від 03.03.2023, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 :
- надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період з 03.03.2023 по 03.03.2023;
- компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік;
- одноразову грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік;
- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік.
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДПРОУ НОМЕР_2 ), що полягає у невиплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДПРОУ - НОМЕР_2 ) виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення її недоліків, шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення з цим позовом та надати документальні докази поважності причин його пропуску.
04.03.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача про поновлення позивачу строку звернення до суду, в якій зазначено, що з 01.07.2022 по 12.11.2023 позивач безперервно проходив службу у складі військових частин ЗС України. Під час виконання бойових завдань позивач не міг здійснювати дії щодо захисту своїх прав і тільки після переміщення останнього до ІНФОРМАЦІЯ_2 йому надано на ознайомлення документи з його особової справи щодо всіх його попередніх переміщень по службі. Тому, як стверджує представник позивача, позивачу лише 12.11.2023 стало відомо про причини невиплати грошового забезпечення у період з 21.06.2022 по 03.03.2023, оскільки він вважається таким, що самовільно залишив військову частину, та саме у зв'язку з цим йому було припинено нарахування та виплату грошового забезпечення. Отже, на переконання адвоката, ОСОБА_1 про порушення своїх прав, що є предметом розгляду у цій справі, дізнався 12.11.2023, тому перебіг строку звернення до суду розпочався з 13.11.2023. Додатково представник позивача зазначив, що з 12.11.2023 по 22.02.2024 (у період проходження служби в ТЦК та СП) у АДРЕСА_1 відбулося 310 сигналів повітряної тривоги, сукупна тривалість яких становила понад 327 годин, що еквівалентно 13 добам безперервної повітряної тривоги.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України у зв'язку з тим, що наведені представником позивача причини пропуску строку звернення до суду визнані неповажними.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач, через свого представника, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та безпідставно не враховано наведені позивачем обставини, що зумовили пропуск строку звернення до суду з цим позовом, зокрема судом не враховано, що позивач проходить військову службу, яка є безперервною, а також часті та тривалі повітряні тривоги у місті Кропивницький.
Дана адміністративна справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 311 КАС України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, виходив з того, що у цій адміністративній справі частина спірних правовідносин пов'язана із проходженням позивачем публічної служби і стосується не нарахування та невиплати йому грошового забезпечення, додаткової винагороди та надбавок до грошового забезпечення, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік, одноразової грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, тому застосуванню підлягає спеціальний строк звернення до суду, встановлений частиною 1 статті 233 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX. Інша частина позовних вимог, стосується грошової компенсації вартості не отриманого речового майна, по якій застосуванню підлягає місячний строк звернення до суду, передбачений частиною 5 статті 122 КАС України.
Стосовно строку звернення до суду з вимогами, пред'явленими за період проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 - з 21.06.2022 по 03.03.2023, суд першої інстанції зазначив, що не отримання позивачем грошового забезпечення у вказаний період є достатньою підставою вважати, що саме тоді позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, тобто про факт порушеного права (припинення виплати грошового забезпечення) позивачу було достеменно відомо після фактичного не отримання грошового забезпечення кожного місяця з липня (за червень) 2022 року по квітень (за березень) 2023 року.
Щодо визначеної представником позивача дати 12.11.2023 - ознайомлення позивача з документами зі своєї особової справи, в тому числі із змістом Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №62 від 03.03.2023, згідно якому ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знято зі всіх видів забезпечення, суд першої інстанції зауважив, що 12.11.2023 позивач дізнався не про факт його порушеного права, а лише про підстави його порушення.
Також суд з'ясував, що представником позивача взагалі не вказується про наявність підстав пропуску строку звернення до суду із вимогами щодо невиплати грошового забезпечення за означеним вище наказом №62 від 03.03.2023.
Отже, вирішуючи питання дотримання строку звернення позивача до суду з цим позовом в частині нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо застосування приписів ст.233 КЗпП України, втім фактично відповідними нормами КЗпП України не керувався.
За правилами ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).
Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 КАС України).
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.1 та п.9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Виходячи з наведених процесуальних норм, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Суд апеляційної інстанції враховує, що Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголосив, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Закон України №2352-ІХ та, відповідно, і нова редакція статті 233 КЗпП України набрали чинності з 19 липня 2022 року.
Таким чином, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, залишив поза увагою той факт, що заявлені позивачем вимоги стосуються як періоду до внесення змін до ст. 233 КЗпП України (до 19.07.2022), так і періоду після внесення таких змін.
Таким чином, в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 13.05.2024 слід керуватися чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені особі при звільненні (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини, які впливають на обчислення строку звернення позивача до суду в частині вимог, що стосуються виплати позивачу грошового забезпечення.
Щодо грошової компенсації вартості не отриманого речового майна, суд першої інстанції правильно вказавши, що в цій частині позовних вимог застосуванню підлягає строк звернення до суду, передбачений частиною 5 статті 122 КАС України, фактично не надав жодної оцінки обставинам, що мають значення для вирішення питання дотримання строку звернення до суду з такими вимогами, висновок суду про пропуск строку звернення до суду в цій частині позовних вимог зроблений без будь-якого мотивування.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала про повернення позовної заяви прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що відповідно до ст. 320 КАС України є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 320, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі №340/1058/24 скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров