19 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/17044/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Кальник В.В.) в адміністративній справі №160/17044/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
10.06.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач-2), в якій просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 10.01.2025 № 047350007921 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову ОСОБА_1 в пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 06.01.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши додатково до визнаного пільгового стажу за Списком № 2, періоди роботи з 20.09.1993 по 23.07.1996.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на момент звернення за пенсією вона досягла 57 років, в неї загальний трудовий стаж складає 36 років 3 місяці 11 днів, з яких пільгового стажу роботи за Списком № 2 - 7 років 7 місяців 22 дні , що, на думку позивача, дає їй право виходу на пенсію за віком за Списком № 2 у 57 років. Проте, ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах в зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Позивач вважає, що висновок відповідача про те, що вона не має достатньо пільгового стажу за Списком № 2, є протиправним.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.01.2025 № 047350007921 про відмову ОСОБА_1 в пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до визнаного пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 20.09.1993 по 23.07.1996 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено та здійснено розподіл судових витрат у справі.
Відповідачем-2 на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції було безпідставно зараховано до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи позивача з 20.09.1993 по 23.07.1996 в ВАТ «Дніпровський машинобудівний завод», оскільки в трудовій книжці позивача від 02.08.1985 серії НОМЕР_2 відсутні повні відомості про пільговий характер роботи за даний період. Наголошує, що довідки пільгового характеру за вищезазначений період позивачем не надавалися. Враховуючи наведене, вважає, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 пільговий стаж - 4 роки 7 місяців 4 дні - є недостатнім.
Позивач та відповідач-1 правом подання відзивів на апеляційну скаргу не скористались.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 06.01.2025 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою № 31 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року.
Заяву про призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах від 06.01.2025 за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961.
За результатами опрацювання заяви позивача про призначення/перерахунок пенсії за віком від 06.01.2025, відповідачем-2 винесено рішення від 10.01.2025 № 047350007921 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. В рішенні вказано: «…Страховий стаж особи становить - 36 рік 03 місяців 10 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу. Необхідний пільговий стаж відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 10 років. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Пільговий стаж роботи за Списком №2 відсутній.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи за Списком № 2 згідно довідки №77/8-3 від 15.01.2024 року з 01.12.1988 по 31.12.1991 ( у довідці відсутнє посилання на Постанову КМ СРСР №10 від 26 січня 1991 року) та згідно довідки №77/8-4 від 15.01.2024 з 01.01.1992 по 19.09.1993 виданих керуючим санацією АТ «Дніпровський машинобудівний завод» (ЄДРПОУ 14313332), оскільки не зазначено на підставі документів за які роки видано довідки. Довідки пільгового характеру потребують зустрічної перевірки підприємства щодо підстав видачі, оскільки порушено справу про банкрутство підприємства.».
В подальшому, листом №0400-010313-8/48200 від 10.03.2025 Відділ обслуговування громадян № 25 повідомив ОСОБА_1 , що Відділом контрольноперевірочної роботи № 2 управління контрольно-перевірочної роботи перевірки обґрунтованості документів до відділу було направлено акт №0400-011003-1/3778 від 17.02.2025 про перевірку пільгових довідок 77/8-3, 77/8-4 від 15.01.2024, які видані АТ «Дніпровський машинобудівний завод».
Після відпрацювання вищевказаного акту зустрічної перевірки відділом перерахунків №6 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, загальний стаж позивача становить 36 років 3 місяці 11 днів, в т.ч. по Списку №2 - 4 роки 7 місяців 4 дні.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах в зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу
Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково дійшов до висновку про протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та з метою відновлення порушеного права та інтересів позивача, зобов'язав пенсійний орган зарахувати до пільгового стажу позивача період догляду за дитиною до досягнення їй трирічного віку з 20.09.1993 по 23.07.1996 та повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.
Позивачем означене рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на час спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За змістом частини першої статті 4 цього Закону законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв'язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Дослідивши трудову книжку позивача серії НОМЕР_3 від 02.08.1985, судом першої інстанції вірно встановлено, що остання у спірні періоди містить наступні записи:
- з 19.07.1988 - прийнята в цех 14 Дніпровського машинобудівного заводу учнем гальваніка;
- з 01.12.1988 - переведена в цех 14 Дніпровського машинобудівного заводу гальваніком по другому розряду;
- з 09.04.1990 - переведена в цех 14 Дніпровського машинобудівного заводу гальваніком по третьому розряду;
- з 23.07.1996 - звільнена за власним бажанням згідно із ст. 38 КЗпП у зв'язку з доглядом за дитиною.
У період з 20.09.1993 по 01.08.1996 позивач перебувала в частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною до трьох років.
Трудова книжка позивача в частині спірних періодів оформлена у відповідності до вимог законодавства, в трудовій книжці містяться відомості про роботу позивача за списком №2, вказані записи вчинені на підставі наказів по підприємству, завірені підписом уповноваженої особи та печатками підприємства.
Також, як вбачається з матеріалів справи, на підприємстві АТ «Дніпровський машинобудівний завод» відповідно до Наказу від 01.09.1993 № 552, було проведено атестацію робочих місць вперше.
Переліком професій та посад, робота на яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення, що є Додатком до вказаного наказу передбачено посади гальваніка на дільниці цинкування, серебріння та тришарового покриття в цеху №14.
Отже, відповідно до наказу про атестацію робочого місця, який було прийнято на підставі Постанови КМ СРСР №10 від 26 січня 1991 року, розділ XIV підрозділ 5-а 2150500а-11629, посада позивача дійсно віднесена до Списку №2.
В якості підстави для відмови у призначенні позивачу пенсії за Списком № 2 відповідачем-2 в рішенні №047350007921 від 10.01.2025 зазначено про відсутність пільгового стажу, встановленого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.
Колегія суддів критично ставиться до означеної позиції Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, оскільки ним жодним чином не обґрунтовано причини незарахування до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 2 періоду догляду за дитиною до досягнення їй трирічного віку з 20.09.1993 по 23.07.1996.
Як вбачається з матеріалів справи, син позивачки ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ,.
Відповідно до частини другої статті 181 КЗпП України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.
Частиною третьою статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачені види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зокрема, пунктом «ж» вказаної норми, встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
З у рахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до стажу роботи за спеціальністю, тобто вказаний період зараховується до роботи у сфері охорони здоров'я, який у свою чергу, зараховується у стаж роботи за вислугу років.
Відтак, у спірному випадку, період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 20.09.1993 по 23.07.1996 повинно бути зараховано до пільгового стажу позивача за Списком № 2 в одинарному розмірі.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 Порядку №22-1).
Абзацом четвертим пункту 1.8 розділу I Порядку №22-1 визначено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
За приписами п. 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію зокрема: повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення пенсійним органом дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей щодо роботи позивача у спірний період на посаді, яка дає останній право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, не повідомлено позивача про необхідність надання додаткових документів до її заяви про призначення пенсії, як і не доведено відсутності у трудовій книжці позивача, яка у даному випадку є основним документом, що підтверджує стаж відповідних записів чи неточностей.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, колегія суддів вважає правильнимвірним висновок суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.01.2025 № 047350007921 було прийнято суб'єктом владних повноважень не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим ефективним відновленням порушеного права та інтересів позивача в даному випадку є саме зобов'язання пенсійного органу зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоду догляду за дитиною до досягнення їй трирічного віку з 20.09.1993 по 23.07.1996 з повторним розглядом її заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року в адміністративній справі №160/17044/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 19 листопада 2025 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак