11 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/5908/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Ретинської В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року
у адміністративній справі № 160/5908/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована огнеупорна компанія» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована огнеупорна компанія» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а саме, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: №0030140712 від 17.01.2025 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 007 296,25 грн. (1 605 837,00 грн. - за податковим зобов'язанням і 401 459,25 грн. за штрафними санкціями); та №0030190712 від 17.01.2025 року, яким застосовано штраф в розмірі 3400,0 грн. відсутність реєстрації податкових накладних, а також стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована огнеупорна компанія» судовий збір у сумі 24224,00 грн.
Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем по справі з підстав неповного з'ясування обставини, що мають значення для справи, а також неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити рішення про відмову у задоволені вимог позивача у повному обсязі.
Апеляційна скарга відповідача мотивована безпідставністю не врахування судом першої інстанції фактичних обставин та доводів контролюючого органу, яким в ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем податкового законодавства при проведенні реорганізації шляхом виділу нового підприємства, а на підтвердження реальності здійснення господарської операції по передачі придбаних з ПДВ ТМЦ (основних засобів на загальну суму 47 009,95 грн., запасів (виробничих запасів та товарів) на загальну суму 7982172,81 грн., тощо) позивачем не було надано до перевірки контролюючого органу документи на підтвердження фактичного переміщення матеріальних активів. За відсутні первинних документів, підтверджуючих транспортування ТМЦ від ТОВ «Спеціалізована огнеупорна компанія» до ТОВ «Спецремонт-обслуговування» та навантажувальних-розвантажувальних робіт (переміщення) при тому, що ТМЦ в такій кількості та вазі потребують значних витрат для переміщення, відповідач з урахуванням принципу привалювання «сутності над формою», а також з огляду на те, що станом на дату складення додатків №1-6 до розподільчого балансу від 01.05.2023 р. про передачу ТОВ «Спеціалізована огнеупорна компанія» до ТОВ «Спец-ремонт-обслуговування» ТМЦ відповідно до розподільчого балансу від 01.05.2023 р., фактично було списано зі складу ТМЦ на загальну суму 8 029 182,76 грн. при тому, що у суб'єкта господарювання «правонаступника» відсутні працюючі та об'єкти оподаткування (звітність за формою 1ДФ до ДПІ за місцем реєстрації, звітність за формою 20-ОПП не подавалась, і інформація щодо наявності місць зберігання відсутня), що у сукупності на переконання контролюючого органу не підтверджує реальність здійснення ТOB «Спеціалізована огнеупорна компанія» господарської операції виділу внаслідок відсутності первинних документів, підтверджуючих передачу активу ТМЦ правонаступнику, а такі факти, як відсутність розрахункових рахунків у банках «правонаступника» та відсутність найманих працівників і не нарахування заробітної плати, також як і відсутність будь-якої господарської діяльності з моменту створення «правонаступника» по теперішній час (з 18.05.2023 року звітність за жодний період не подано) характеризує новоствореного платника як такого, що не мав наміру проводити господарську діяльності, і відповідно свідчить про те, що в межах виділу відбулося переведення прав та обов'язків ТОВ «Спеціалізована огнеупорна компанія» до новоствореного ТОВ «Спецремонт-обслуговування», яке спрямоване на ухилення ТОВ «Спеціалізована огнеупорна компанія» від виконання зобов'язань, а підприємство «правонаступник» (ТОВ «Спецремонт-обслуговування») створено лише для документального оформлення виділу без реального руху активів та зобов'язань. Відповідно, на переконання контролюючого органу документальне оформлення операції виділення на ТОВ «Спецремонт-обслуговування» не створює реальної зміни активу та пасиву ТОВ «Спеціалізована огнеупорна компанія» у розумінні передачі частини майна платника податків, що реорганізується.
За описаних обставин та наголошуючи на положеннях п.2 п.3 ст.109 ЦК України та пп.14.1.31 п.14.1 ст.14, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України і ст.1, ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.1 розділу 2 Положення, відповідач наполягає, що ТОВ «Спеціалізована огнеупорна компанія» у спірному випадку було занижено податкові зобов'язання на загальну суму 1605837,00 грн., в тому числі за травень 2023 року в сумі 1605837,00 грн., а висновки контролюючого органу про виявлені під час перевірки порушення податкового законодавства та про заниження підприємством за період з 01.04.2021 по 30.11.2024 податку на додану вартість на загальну суму 1605837,00 грн., у тому числі за травень 2023 року в сумі 1605837,00 грн - не спростовано, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та на безпідставність доводів відповідача, який внаслідок помилкового розуміння положень ст.56 Господарського кодексу України, ст.109 Цивільного кодексу України, ст.47 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю», ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», а також положень пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України дійшов хибних та безпідставних висновків про порушення позивачем податкового законодавства при проведенні реорганізації шляхом виділу нового підприємства шляхом незаконного списання кредиторської заборгованості.
Посилаючись на зміст наданих до перевірки контролюючого органу документи: рішення учасника ТОВ «Спеціалізована огнеупорна компанія» про виділ з Товариства нової юридичної особи ТОВ «Спецремонт-обслуговування» та передачу їй активів і пасивів у вигляді частини майна та частини зобов'язань згідно з передавальним актом та розподільчим балансом і додатків до розподільчого балансу, позивач наголошує, що відповідач навіть не посилається на наявність недоліків зазначених первинних документів, а аналіз цих документів з урахування наведених вище норм матеріального права свідчить про наявність у даному спірному випадку усіх характерних ознаків, що притаманні для переходу до правонаступника майна, прав та обов'язків юридичної особи, що реорганізується,. Оскільки обсяг правонаступництва визначається тим майном, правами та обов'язками, які передаються за розподільчим балансом, тобто має місце парцелярне (часткове) правонаступництво, позивач акцентуючи увагу на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладалася у постанові від 15.11.2023 по справі №918/119/21 стосовно виділу, як виду реорганізації, який не має наслідком припинення юридичної особи, яка реорганізується, оскільки остання залишається суб'єктом права, однак зі зменшеним обсягом майна, прав та/або обов'язків, а також на положення Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, позивач наголошу, що виділ ТОВ «Спецремонт-обслуговування» із ТОВ «Спеціалізована огнеупорна компанія» в розумінні положень ч.4 ст.4 Закону №75 5-IV є завершеним, а тому з огляду на положення пп.14.1.191. пп.14.1.202. п.14.1 ст.14, п.185.1. ст.185, п.188.1 ст.188, пп.196.1.7. п.196.1 ст.196, п.198.5. і п.198.7. ст.198, пп.213.1.9. і пп.213.1.14 п.213.1 ст.213 Податкового кодексу України, і відсутності доказів на підтвердження невідповідності вимогами Закону №755-ІУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» поданих позивачем документів для проведення державної реєстрації створення юридичної особи в результаті виділу та наявності у державного реєстратора підстав для зупинення чи відмови у державній реєстрації при проведенні реєстраційних дій, а також того, що на дату виділу у ТОВ «Спеціалізована огнеупорна компанія» податкового боргу не було, майно платника податків не обтяжувалося податковою заставою, і передача товарно-матеріальних цінностей та кредиторської заборгованості на рівнозначну суму фактично відбулася, а чинним законодавством не передбачено будь-які типові документи для оформлення операцій при передачі основних засобів, нематеріальних активів, товарно- матеріальних цінностей під час виділу - позивач акцентує увагу на тому, що відповідно до пп.196.1.7 п. 196.1 ст.196 ПК України операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а тому передача активів в рамках реорганізації не призводить до нарахування податкових зобов'язань податку на прибуток, тим більш, що податковий кодекс не передбачає податкових різниць за операціями приєднання, злиття, поділу чи виділу, перетворення, також як і передача активів від одного підприємства до іншого не обкладається ПДВ (пп.98.1.4 ПК).
Окремо, позивач звертає увагу на те, що висновки податкового органу ґрунтуються лише на податковій інформації стосовно ТОВ «Спецремонт-обслуговування», а державна реєстрація новоутвореного підприємства «Спецремонт-обслуговування», як юридичної особи, не скасовувалась, судом фіктивною не визнавалась, а тому, висновки податкового органу про виникнення у позивача обов'язку включення до складу доходів суми кредиторської заборгованості по отриманим товарам, яка фактично була передана новоствореній юридичні особі за розподільчим балансом, є необгрунтованими, що у сукупності з вищевикладеними положеннями чинного законодавства на переконання позивача свідчать про те, що операції щодо передачі за розподільчим балансом основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості, інших активів та зобов'язань за рішенням власників або уповноваженого ними органу при утворенні нового підприємства шляхом реорганізації (виділу) не можуть вважатися операціями з поставки ТМЦ у розумінні податкового законодавства, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.02.2021 по справі №200/13 883/19-а та від 25.05.2021 по справі № 822/2434/16. Оскільки доводи контролюючого органу щодо заниження грошового зобов'язання за операціями з передачі активів створеному шляхом виділу підприємству «Спецремонт-обслуговування» ґрунтуються на припущеннях та помилковому трактуванні, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладених у постановах від 10.10.23р. по справі №480/7472/21 та від 19 січня 2023 року по справі № 810/4427/18 і від 20 травня 2022 року у справі № 480/4827/20, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України є обов'язковими для врахування, просить залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги відповідача в цілому.
Заслухавши пояснення представників відповідача та позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, їх юридичної оцінки та застосування до них норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача та задля скасування рішення суду першої інстанції виходячи з нижченаведеного.
Як встановлено за матеріалами справи, оскаржувані у цій справі позивачем податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0030140712 від 17.01.2025 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 007 296,25 грн. (1 605 837,00 грн. за податковим зобов'язанням, 401 459,25 грн. за штрафними санкціями) та № 0030190712 від 17.01.2025 року, яким застосовано штраф в розмірі 3400,0 грн. відсутність реєстрації податкових накладних - були винесені на підставі акту № 4204/04-36-07-12/39583785 від 27.12.2024 року, складеного за результатом проведеної згідно виданих ГУ ДПС у Дніпропетровській області направлень від 12.12.2024 № 11626, від 12.12.2024 № 11627, від 17.12.2024 № 11779 відповідно до п.19-1.1 ст.19-1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп.78.1.7 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82, пп.98.1.4 п.98.1 ст.98.1, Податкового кодексу України у зв'язку з отриманням інформації про внесення до ЄДР запису про прийняття рішення засновників (учасників) ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ОГНЕУПОРНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 39583785) про реорганізацію юридичної особи шляхом виділу та наказу від 12.12.2024 N6493-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ОГНЕУПОРНА КОМПАНІЯ» документальної позапланової виїзної перевірки за період діяльності з 01.04.2021 - 12.12.2024 за період діяльності з 01.04.2021 по теперішній час з метою перевірки дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства та за період з 01.04.2021 по теперішній час з метою перевірки дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.
До суду позивач звернувся з позовом у цій справі не погоджуючись з висновками Акту Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 4204/04-36-07-12/39583785 від 27.12.2024 року про заниження у період з 01.04.2021 по 30.11.2024 встановлено податку на додану вартість на загальну суму 1 605 837,00 грн., у тому числі за травень 2023 року в сумі 1 605 837,00 грн, що визначено як порушення вимог п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України та п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при реєстрації податкових накладних та несвоєчасній реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких протиправно було винесено податкові повідомлення-рішення від 17.01.2025 року № 0030140712 та № 0030190712.
Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції обговоривши доводи учасників спору та долучені до матеріалів справи письмові докази правильно встановив предмет спору і характер спірних правовідносин, яким надав правову оцінку з урахуванням норм чинного законодавства.
Зокрема, керуючись пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 та пп.98.1.4 п.98.1 ст.98 Податкового кодексу України і ч.1 ст.104 та ст.109 ЦК України, та виходячи у даному спірному випадку з того, що поняття «виділення» не визначено нормами Податкового кодексу України (ст.14 не містить визначення такого поняття), суд першої інстанції обґрунтовано наголошуючи на положення ст.370 КАС України, якою прописано обов'язковість врахування контролюючими органами та їх посадовими особами суб'єктами владних повноважень правових висновків Верховного Суду, акцентував увагу на викладену у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 року по справі №822/2434/16 позицію за якою «..виділ не є різновидом припинення або реорганізації юридичної особи, а є одним із способів створення юридичної особи. Основною відмінністю виділу є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється певним майном існуючої юридичної особи. При цьому, попередня юридична особа не припиняється. Наслідком виділу є перехід за розподільчим балансом до нової юридичної особи, що утворилася унаслідок виділу, частини майна, прав та обов'язків юридичної особи, з якої був здійснений виділ, і яка не припиняється, а продовжує функціонувати за зменшеного обсягу активів та пасивів, тобто має місце часткове правонаступництво. Виділ, який є переходом за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (стаття 109 ЦК України), не визнається законодавцем видом реорганізації…».
Саме з аналізу наведених приписів чинного законодавства та судової практики, суд першої інстанції правильно наголосив, що у звязку з суперечністю (неоднозначністю, множинності) тлумачення визначення термінів «виділення» та «виділу», що впливає на права та обов'язки суб'єктів господарювання, посадові особи контролюючого органу зобов'язані були у ході перевірки враховувати висновки, викладені у судових рішеннях, і оскільки рішенням ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ОГНЕУПОРНА КОМПАНІЯ» від 17.05.2023 року було здійснено саме «виділ» юридичної особи ТОВ «СПЕЦ-РЕМОНТ ОБСЛУГОВУВАННЯ», а вказаним рішенням було затверджено також Розподільчий Баланс про передачу частини активів позивача до новоутвореної юридичної особи ТОВ «СПЕЦ-РЕМОНТ- ОБСЛУГОВУВАННЯ», суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що у даному спірному випадку мав місце саме «виділ» - створення нової юридичної особи ТОВ «СПЕЦ-РЕМОНТ-ОБСЛУГОВУВАННЯ» в результаті чого за розподільчим балансом здійснено перехід частини майна та обов'язків юридичної особи (позивача), з якої було здійснено виділ, і яка не припиняється, а продовжує функціонувати за зменшеного обсягу активів та пасивів.
Колегія суддів у повному обсязі погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки описані вище обставини «виділу» не є видом реорганізації, і у спірному випадку «виділ» є одною із форм створення нової юридичної особи без припинення юридичної особи позивача, яка продовжує функціонувати за зменшеного обсягу активів та пасивів, і відповідно «виділ» не є реорганізацією юридичної особи-позивача.
Погоджується колегія суддів також з висновками суду першої інстанції в частині, яка стосується незаконного списання кредиторської заборгованості в результаті здійснення процедури реорганізації - виділу, які зокрема мотивовані судом першої інстанції тим, що відповідач навіть не посилається на наявність недоліків у наданих позивачем під час перевірки первинних документів. Судом першої та апеляційної інстанції також не встановлено таких недоліків під час дослідження: Рішення учасника ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ОГНЕУПОРНА КОМПАНІЯ» було прийнято рішення про виділ з ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ОГНЕУПОРНА КОМПАНІЯ» нової юридичної особи та передачу їй активів та пасивів у вигляді частини майна та частини зобов'язань, згідно з передавальним актом та розподільчим балансом та Розподільчого балансу про передачу частини майна, прав та обов'язків ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ОГНЕУПОРНА КОМПАНІЯ» до TOB «СПЕЦ-РЕМОНТ ОБСЛУГОВУВАННЯ» (код ЄДРПОУ 45073090) від 01.05.2023 затвердженого Рішенням учасника ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ОГНЕУПОРНА КОМПАНІЯ» від 17.05.2023 року № 1705/2023/1, за яким передано активи (основні засоби, запаси, дебіторську заборгованість за товари, роботи послуги та іншу поточну дебіторську заборгованість) на загальну суму 108286 952,79 грн. та пасиви (поточну кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги та поточну кредиторську заборгованість за розрахунками з учасниками) на загальну суму 108286 952,79 грн. ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ОГНЕУПОРНА КОМПАНІЯ»; а також розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань інформації про те, що ТОВ «СПЕЦ-РЕМОНТ ОБСЛУГОВУВАННЯ» (код ЄДРПОУ 45073090) є правонаступником ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ОГНЕУПОРНА КОМПАНІЯ»; а також наданих на підтвердження даної операції до перевірки рішення учасника TOB «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ОГНЕУПОРНА КОМПАНІЯ» від 17.05.2023 року №1705/2023, рішення учасника ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ОГНЕУПОРНА КОМПАНІЯ» від 17.05.2023 року № 1705/2023/1, розподільчого балансу від 01.05.2023 р., передавального акту від 17.05.2023, додатків № 1-6 до розподільчого балансу від 01.05.2023 р., відповідно до яких ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ОГНЕУПОРНА КОМПАНІЯ» передає, а ТОВ «СПЕЦ-РЕМОНТ-ОБСЛУГОВУВАННЯ» (код ЄДРПОУ 45073090) приймає пасиви та активи зазначені в розподільчому баланс від 01.05.2023 року, за якими зокрема: згідно із додатком № 1 до розподільчого балансу від 01.05.2023 р. щодо передачі 03 від ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ОГНЕУПОРНА КОМПАНІЯ» до TOB «СПЕЦ-РЕМОНТ-ОБСЛУГОВУВАННЯ» (код ЄДРПОУ 45073(90) на загальну суму 47009,95 грн. які придбано з ПДВ, та додатку № 2 до розподільчого балансу від 01.05.2023 р. щодо передачі запасів від ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ОГНЕУПОРНА КОМПАНІЯ» до ТОВ «СПЕЦ-РЕМОНТ-ОБСЛУГОВУВАННЯ» (код ЄДРПОУ 45073090) на загальну суму 7982172,81 грн, які придбано з ПДВ встановлення його підписання ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ОГНЕУПОРНА КОМПАНІЯ» головою комісії з виділення - Сердюк В.М. та директором ТОВ «СПЕЦ-РЕМОНТ- ОБСЛУГОВУВАННЯ» - Мирошниченко М.А.
За наведених вище обставин та з урахуванням положень ч.1 ст.47 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 №2275-VIII (далі - Закон №2275-VIII) і п.2 ст.109 ЦК України аналіз яких свідчить про те, що для виділу притаманна характерна ознака перехід майна, прав та обов'язків юридичної особи, що реорганізується, до її правонаступника, і при цьому обсяг правонаступництва визначається тим майном, правами та обов'язками, які передаються за розподільчим балансом, тобто має місце парцелярне (часткове) правонаступництво, а отже виділ є видом реорганізації, який не має наслідком припинення юридичної особи, яка реорганізується, оскільки остання залишається суб'єктом права, однак зі зменшеним обсягом майна, прав та/або обов'язків, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 15.11.2023 по справі №918/119/21 - суд першої інстанції у даному спірному випадку правильно підсумував, що створення ТОВ «СПЕЦ-РЕМОНТ-ОБСЛУГОВУВАННЯ» шляхом виділення на підставі розподільчого балансу з ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ОГНЕУПОРНА КОМПАНІЯ» за рахунок його активів та пасивів, та, враховуючи наведені норми чинного законодавства, внаслідок створення нового підприємства шляхом виділення на підставі розподільчого балансу у ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ОГНЕУПОРНА КОМПАНІЯ» відбулись реальні зміни активів та пасивів, а висновки податкового органу за результатами перевірки стосовно того, що документальне оформлення операції виділення не створює реальної зміни активу і пасиву в розумінні передачі частини майна платника податків, що реорганізується, є необґрунтованими та безпідставними, які зроблені податковим органом лише на підставі наявної в нього податкової інформації, яка носить лише інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, та, як наслідок, не доводить наявності податкових правопорушень ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ОГНЕУПОРНА КОМПАНІЯ», на які посилається контролюючий орган в акті перевірки.
Правильним колегія суддів вважає посилання суду першої інстанції у цьому випадку на те, що відповідно до пп.196.1.7 п.196.1 ст.196 ПК України операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а документ сформований в системі «Електронний суд» 20.02.2025 «Передача активів в рамках реорганізації» не призводить до нарахування податкових зобов'язань податку на прибуток, і нормами Податкового кодексу не передбачається податкових різниць за операціями приєднання, злиття, поділу чи виділу, перетворення.
Оскільки передача активів від одного підприємства до іншого не обкладається ПДВ (пп. 98.1.4 ПК України), тобто, платник ПДВ, що реорганізується шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділу відповідно до закону, не здійснює ні нарахування податкових зобов'язань на товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту і які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку, ні зменшення податкового кредиту по операціях з їх придбання, а державна реєстрація новоутвореного підприємства «СПЕЦ-РЕМОНТ-ОБСЛУГОВУВАННЯ», як юридичної особи, не скасовувалась, судом фіктивною не визнавалась, суд першої інстанції також правильно наголосив на необґрунтованості висновків податкового органу про виникнення у позивача обов'язку включення до складу доходів суми кредиторської заборгованості по отриманим товарам, яка фактично була передана новоствореній юридичні особі за розподільчим балансом.
Наведені положення чинного законодавства дійсно свідчать про те, що операції щодо передачі за розподільчим балансом основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості, інших активів та зобов'язань за рішенням власників або уповноваженого ними органу при утворенні нового підприємства шляхом реорганізації (виділу) не можуть вважатися операціями з поставки ТМЦ у розумінні податкового законодавства., що також вже раніше прописувалося Верховним Судом у постанові від 25.05.2021 по справі № 822/2434/16 та у постанові від 10.10.23р. у справі №480/7472/21.
З огляду на вищенаведені фактичні обставини, норми права та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів не знаходить підставі для визнання незаконими чи необґрунтованими висновки суду першої інстанції у цій справі про те, що доводи контролюючого органу щодо заниження грошового зобов'язання за операціями з передачі активів створеному шляхом виділу підприємству «СПЕЦ-РЕМОНТ-ОБСЛУГОВУВАННЯ» ґрунтуються лише на припущеннях та помилковому трактуванні законодавства, а податкове повідомлення рішення № 0030140712 від 17.01.2025 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню з підстав помилковості висновків контролюючого органу в частині, яка стосується оцінки операції з реорганізації ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ОГНЕУПОРНА КОМПАНІЯ» шляхом виділу нової юридичної особи ТОВ «СПЕЦ-РЕМОНТ-ОБСЛУГОВУВАННЯ» як об'єкту оподаткування податком на додану вартість.
Погоджується колегія суддів також з висновками суду першої інстанції про протиправність винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення штраф в розмірі 3400,00 грн за не реєстрацію ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ОГНЕУПОРНА КОМПАНІЯ» податкових накладних на виконання п.201.1 ст.201 ПК України на суму вартості списаних в процедурі виділу ТМЦ, як таких що не використовуються за призначенням в господарській діяльності підприємства.
На переконання колегії суддів, вирішуючи спір у цій справі по суті суд першої інстанції дійшов правильних висновків про протиправність нарахування контролюючим органом податкових зобов'язань з ПДВ на суму списаних в процедурі виділу ТМЦ, як таких що не використовуються за призначенням в господарській діяльності, і відповідно, нарахування штрафних санкцій позивачу також є не законним.
Оскільки усі доводи апеляційної скарги відповідача також як і викладені ГУ ДПС у Дніпропетровській області висновки акту перевірки № 4204/04-36-07-12/39583785 від 27.12.2024 року ґрунтується виключно на припущеннях та базах даних ДПС, колегія суддів визнає цілком законим та обґрунтованим рішення суду першої інстанції у цій справі про протиправність податкових повідомлень-рішень №0030140712 від 17.01.2025 року та № 0030190712 від 17.01.2025 року, які жодним чином не спростовано доводами відповідача, а задовольнивши вимоги позивача суд правильно вирішив питання про розподіл судових витрат.
Підсумовуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року - залишити без змін
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов