18 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/7725/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 в адміністративній справі №160/7725/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Погорілий Антон Михайлович, до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 03.12.2024 № 912010194811;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.01.2021 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням складових суддівської винагороди, зазначених у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 04.10.2024 за № Б-с-1337 та з урахуванням раніше проведених виплат;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.01.2022 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням складових суддівської винагороди, зазначених у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 04.10.2024 за № Б-с-1338 та з урахуванням раніше проведених виплат;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.01.2023 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням складових суддівської винагороди, зазначених у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 04.10.2024 за № Б-с-1339 та з урахуванням раніше проведених виплат;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.01.2024 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням складових суддівської винагороди, зазначених у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 04.10.2024 за № Б-с-1340 та з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». 27.11.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1) із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці. Разом із заявою позивачем було надано оригінали довідок-розрахунків від 04.10.2024, виданих ТУ ДСА України в Дніпропетровській області про розрахунок базового розміру посадового окладу судді виходячи з показників прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2021, 2022, 2023 та 2024 роки. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (відповідач-2) № 912010194811 від 03.12.2024 відмовлено у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 . Не погоджуючись з таким рішенням органів пенсійного фонду, позивач звернулася до суду з цим позовом за захистом своїх прав. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 в адміністративній справі №160/7725/25 адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити в позовних вимог
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі №160/7725/25.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року закінчино дії по підготовці справи до апеляційного розгляду та призначено слухання в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, дослідивши доводи клопотання про зупинення провадження у справі, перевіривши матеріали справи, вважає, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з п. 3 частини 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Ця підстава виникає в процесі тоді, коли постановлення рішення можливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для цієї справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.
Зупинення провадження з підстав, передбачених цією нормою, допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо, тобто коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі та рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.
Як вбачається з офіційного сайту Конституційного Суду України, Конституційним Судом України відкрито конституційне провадження у справі за поданням Пленуму Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн. для цілей визначення посадового окладу судді (4/364 (25) від 26.09.2025).
В свою чергу, положеннями статті 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.
Отже, виключно до компетенції Конституційного Суду України віднесено вирішення питання щодо відповідності положень Закону України Конституції України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Основний Закон України, закріпивши частиною 1 статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього (абз. 2, 3 п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року справа № 1-рп/99).
Відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Частиною 6 пункту 4 рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року у справі № 1-31/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) передбачено, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Системний аналіз наведених норм в контексті зазначених положень рішень Конституційного Суду України свідчить про те, що у випадку визнання неконституційними абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", останній втрачає чинність з дня ухвалення відповідного рішення. Проте, як було зазначено вище, Конституційний Суд вправі визначити у своєму рішенні, порядок і строки його виконання.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19 зазначила, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.
Колегія суддів Великої Палати Верховного Суду вважала, що поновлення порушеного права особи внаслідок допущення до неї конституційної несправедливості має пріоритетне значення під час розгляду справи судом у зв'язку із застосуванням до неї положень Закону, які не відповідали Конституції України не з моменту ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення щодо визнання неконституційними цих норм, а з моменту виникнення спірних відносин та застосування до них суб'єктом владних повноважень дефектної норми, оскільки принцип верховенства права у такому випадку втілюється через правозахисний судовий механізм, який серед іншого вимагає від судового органу будь-якої інстанції застосовувати Конституцію України як норми прямої дії у разі якщо він, обираючи норму права яка підлягає застосуванню до спірних відносин, дійшов до висновку, що така норма суперечить Конституції України.
Відповідно, вирішення Конституційним Судом України питання відповідності Конституції України положень абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" стосується підстав позову, заявлених позивачем у справі №160/7725/25.
В свою чергу, відповідно до положень статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно, для повного і всебічного з'ясування обставин у справі №160/7725/25, а також уникнення можливої конституційної несправедливості щодо позивача, колегія суддів робить висновок про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі до вирішення Конституційним Судом України конституційного подання Пленуму Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік", яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн. для цілей визначення посадового окладу.
За приписами ч. 4 ст. 236 КАС України про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути оскаржена.
Відповідно до ч. 2 ст. 321 КАС України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 236, 242, 243, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі - задовольнити.
Зупинити провадження у справі №160/7725/25 за позовом за позовом за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії до вирішення Конституційним Судом України конституційного подання Пленуму Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п'ятого частини першої статті 7 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік", яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн. для цілей визначення посадового окладу.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
В повному обсязі ухвалу складено та підписано суддями 18 листопада 2025 року.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов