Справа № 500/5419/25
19 листопада 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), у розмірі 30 000,00 грн щомісячно, за період його відрядження у загальній сумі 160447,00 грн за період з 20.11.2024 по 07.07.2025 включно за час виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі 30 000, 00 грн щомісячно за період його відрядження у загальній сумі 160447,00 грн за період з 20.11.2024 по 07.07.2025 включно за час виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , відшкодування моральної шкоди у розмірі 160000,00 (сто шістдесят тисяч) гривень 00 копійок.
Позов обґрунтовано тим, що з 20.11.2024 по 07.07.2025 позивач перебував у відрядженні у складі Оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі - ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), де виконував бойові (спеціальні) завдання у складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». За цей період з 20.11.2024 по 07.07.2025 включно (188 днів) ОСОБА_1 мав право на отримання додаткової грошової винагороди в розмірі 188 000 гривень. Проте позивачу фактично Військовою частиною НОМЕР_1 було виплачено додаткову грошову винагороду у сумі: 24 672 грн за два місяці - листопад та грудень 2024 року та 2 859 грн за липень 2025 року, а саме за період з 01.07.2025 по 07.07.2025 включно. Звертає увагу, що розмір додаткової грошової винагороди становить 30000,00 грн на місяць з розрахунку щодо кількості днів відрядження, а тому розмір недоотриманої ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди за увесь період його відрядження в ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » становить 160 447,00 грн. Також зазначає, що відповідачем підтверджується той факт, що позивача не був відсторонений від виконання бойових (спеціальних) завдань в складі ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » за увесь час свого відрядження та не був виведений поза штат Військової частини НОМЕР_1 протягом періоду свого відрядження з 20.11.2024 по 07.07.2025 включно.
Вважає дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн відповідно до Постанови №168 в період з 20.11.2024 по 07.07.2025 включно протиправними.
Крім того представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 зазнав приниження честі і гідності як військовослужбовець, який має передбачене законом право на належне грошове забезпечення та додаткову грошову винагороду. Багатократні запити до командування і публічні відповіді відповідача створили відчуття несправедливості й приниження; колеги та близькі дізнавалися про ситуацію, що завдало йому духовних страждань і дискредитувало його в очах оточення. Відповідні дії спричини і порушення професійної діяльності ОСОБА_1 , оскільки зосередженість на власних фінансових проблемах знизили його службову ефективність як діючого військовослужбовця, що могло спричинити небажані наслідки для служби, додатковий стрес і страх дисциплінарних наслідків.
За цих мотивів просить стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 160000,00 грн, тобто у розмірі, що еквівалентний до недоотриманого грошового забезпечення позивачем за весь період його відрядження. Позовні вимоги просить задовольнити повністю.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.
Відповідач 29.09.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та, серед іншого, вказує, що сержанту ОСОБА_1 виплачувалась додаткова грошова винагорода у розмірі 30000,00 та 100000,00 тисяч гривень пропорційно дням участі в бойових (спеціальних) завданнях на підставі довідок виданих Військовою частиною НОМЕР_2 про виплату додаткової винагороди з зазначенням військовослужбовців які були відрядженні до Військової частини НОМЕР_2 та днями їхньої участі в бойових (спеціальних) завданнях. Лише сам факт перебування ОСОБА_1 у відряджені в ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » не дає законних підстав для здійснення перерахунку та виплати додаткової грошової винагороди.
Вказує, що Військова частина НОМЕР_1 не має законних підстав для здійснення перерахунку та виплати додаткової грошової винагороди молодшому сержанту ОСОБА_1 . Грошова винагорода сержанту ОСОБА_1 виплачена відповідно до Постанови №168 в повному розмірі.
З огляду на вказане відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю (а.с.42-45).
У відповіді на відзив представник позивача з аргументами відповідача не погоджується та просить позовні вимоги задовольнити повністю. Звертає увагу на те, що відрядження ОСОБА_1 до ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » було цільовим, а саме з метою нарощування фортифікаційного обладнання оборонних рубежів у зоні ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Це прямо відноситься до бойових (спеціальних) завдань у розумінні Постанови № 168. Фортифікаційні роботи у зоні бойових дій безпосередньо спрямовані на зміцнення обороноздатності та забезпечення безпеки підрозділів. Зазначає, що увесь період цільового відрядження для нарощування фортифікаційного обладнання оборонних рубежів у зоні ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та виконання бойових завдань вже є підставою для здійснення виплати додаткової грошової винагороди у сумі 30000,00 грн щомісячно (а.с.67-69).
На виконання вимог ухвали суду від 22.09.2025 Військовою частиною НОМЕР_2 надано витяги з бойових розпоряджень та журналу бойових дій щодо ОСОБА_1 , які в подальшому були підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди передбаченої Постановою №168 (а.с.77-104).
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 надати суду довідку про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 у серпні 2025 року за липень 2025 року, витяг із додатку №1 до наказу №146 від 07.03.2025 щодо ОСОБА_1 , розрахунок нарахованої позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, в розрізі конкретних місяців (за листопад-грудень 2024 року, січень-лютий 2025 року, травень 2025 року, липень 2025 року) та відповідних сум винагороди (виходячи з 30 тис. грн чи 100 тис. грн), докази виплати ОСОБА_1 нарахованої додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 (платіжні інструкції про зарахування коштів на банківську карту позивача).
Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання вимог ухвали надані витребуванні судом документи, а саме додаток №1 до наказу №146 від 07.03.2025, довідка про грошове забезпечення, довідка про розмір нарахованої та фактично виплачену додаткову винагороду відповідно до Постанови №168 та копії платіжних інструкцій про зарахування коштів на банківську картку позивача.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді головного сержанта-командира 1 відділення взводу дорожніх машин роти забезпечення руху інженерного батальйону Військової частини НОМЕР_1 за мобілізацією (а.с.22).
Відповідно до наказу №356 від 19.11.2024 позивача відряджено до Оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Військова частина НОМЕР_2 , з метою нарощування фортифікаційного обладнання оборонних рубежів в оперативній зоні ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (а.с.26 зворот).
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №200 від 08.07.2025 позивач прибув та приступив до виконання службових обов'язків з відрядження 08.07.2025 з Військової частини НОМЕР_2 (а.с.24 зворот).
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №201 від 09.07.2025 позивача переведено до Військової частини НОМЕР_3 на підставі витягу з розпорядження Генерального Штабу Збройних Сил України (про переміщення військовослужбовців рядового, сержантського та старшинського складу) від 17.06.2025 № 180 вих. № 2288 від 17.06.2025 (а.с.19).
20.08.2025 представником позивача сформовано адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 з проханням надати інформацію (а.с.18). У відповідь на запит відповідач листом від 23.08.2025 надав витребувану представником інформацію та копії відповідних документів (а.с.21 зворот).
Військова частина НОМЕР_1 листом від 01.09.2025 у відповідь на адвокатський запит повідомляла, що сержант ОСОБА_1 в оперативній зоні ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не був відсторонений від виконання бойових (спеціальних) завдань в складі ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за увесь час свого відрядження та не був виведений поза штат військової частини НОМЕР_1 (а.с.21).
Згодом 03.09.2025 представником позивача направлено до відповідача заяву про перерахунок та виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 у сумі 30 тисяч гривень щомісячно за виконання бойових (спеціальних) завдань за час відрядження, у загальній сумі 160 447 грн (а.с.25).
Відповідач листом від 09.09.2025 №2246 відмовив у задоволенні вказаної заяви про перерахунок та виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 та зазначив, що сержанту ОСОБА_1 виплачувалась додаткова грошова винагорода у розмірі 30 000 та 100 000 тисяч гривень пропорційно дням участі в бойових (спеціальних) завданнях на підставі довідок виданих Військовою частиною НОМЕР_2 про виплату додаткової винагороди з зазначенням військовослужбовців, які були відряджені до Військової частини НОМЕР_2 та днями їхньої участі в бойових (спеціальних) завданнях. Лише сам факт перебування ОСОБА_1 у відрядженні в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не дає законних підстав для здійснення перерахунку та виплати додаткової грошової винагороди. Враховуючи вище викладене, Військова частина НОМЕР_1 вказувала, що не має законних підстав для здійснення перерахунку та виплати додаткової грошової винагороди молодшому сержанту ОСОБА_1 (а.с.20).
Не погодившись із такими діями суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
До спірних правовідносин суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Спірні правовідносини врегульовано, зокрема Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
Відповідно до положень статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Положеннями абзацу третього пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 установлено, на період воєнного стану військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Згідно пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок №260 в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану визначено розділом XXXIV Порядку №260.
Згідно з пунктом 2 цього розділу на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" виплачується в таких розмірах, зокрема 30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту);
За змістом пункту 4 розділу XXXIV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Відповідно до пунктів 9 та 10 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Суд також звертає увагу, що додаткова винагорода 30000,00 грн, запроваджена Постановою №168 на період дії воєнного стану, носила постійний характер і щомісячно виплачувалася у складі грошового забезпечення усім військовослужбовцям Збройних Сил України, незалежно від їхньої участі у бойових діях та заходах. Тим же військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях та заходах, розмір цієї додаткової винагороди збільшувався до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їхньої участі у таких діях та заходах.
У зв'язку зі змінами у нормативному регулюванні питання виплати додаткової винагороди з 01.06.2023 не має регулярного (постійного) характеру, а умовою її виплати конкретному військовослужбовцю є виконання ним бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями). Отож, така допомога виплачується військовослужбовцям по факту виконання ними відповідних бойових (спеціальних) завдань в умовах, які передбачені в пункті 2 розділу XXXIV та в пункті 1 розділу XXXVII Порядку №260. Розмір такої винагороди не є сталим, а для кожного військовослужбовця щомісячно визначається пропорційно часу участі у бойових діях та виконання ним відповідних бойових (спеціальних) завдань протягом місяця, виходячи із базового розміру 100000 грн, 50000 грн, 30000 грн в місяць, або 70000 грн за кожні 30 днів виконання бойових (спеціальних) завдань. Військовослужбовці, які протягом місяця не залучалися до участі у бойових діях та виконання бойових (спеціальних) завдань, таку винагороду не отримують.
Тому починаючи з червня 2023 року додаткова винагорода 30000,00 грн та 100000,00 грн нараховувалася у розмірах, обчислених пропорційно дням його безпосередньої участі у бойових діях та заходах та у виконанні бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями).
Суд акцентує увагу на тому, що в межах даної справи спірним періодом невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць зазначається період з 20.11.2024 по 07.07.2025 включно.
Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі №200/660/23 звернув увагу, що при вирішенні даної категорії справ необхідним є встановлення, які саме завдання позивач виконував і де проходив службу. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані.
Як вбачається з матеріалів справи позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації у складі Військової частини НОМЕР_1 . У листопаді 2024 року позивача відряджено до Оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Військової частини НОМЕР_2 , де перебував у відряджені до 08.07.2025.
Позивач здійснював бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, згідно яких мав право на отримання щомісяця додаткової винагорода у розмірі 30000,00 та 100000,00 тисяч гривень пропорційно дням участі в бойових (спеціальних) завданнях.
В матеріалах справи містяться витяги з журналу виконання бойових дій щодо ОСОБА_1 , які були підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, зокрема за такі періоди: з 21.11.2024 по 23.11.2024, з 24.11.2024 по 30.11.2024, з 01.12.2024 по 08.01.2025, за 26.01.2025, за 28.01.2025, з 04.02.2025 по 11.02.2025, за 01.05.2025, з 20.05.2025 по 22.05.2025, з 23.05.2025 по 25.05.2025, з 03.07.2025 по 04.07.2025, за 05.07.2025 (а.с.76-100).
Відповідачем відповідно до наявних даних було видано накази про виплату позивачу додаткової винагороди за 2024-2025 роки, а саме: №6 від 07.01.2025, №529 від 21.08.2025, №414 від 26.06.2025, №382 від 24.12.2024, №124 від 24.02.2025, №146 від 07.03.2025 (а.с.52-64). Згідно з цими наказами позивачу виплачувалася додаткова винагорода в розрізі місяців та відповідних сум винагороди 30000,00 грн чи 100000,00 грн пропорційно дням виконання бойових завдань, зокрема додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн позивачу виплачувалася пропорційно за листопад 2024 року - 1 день (21.11), за грудень 2024 року - 5 днів (11.12, 17.12, 23.12, 30-31.12), за січень 2025 року - 10 днів (01.01-08.01, 26.01, 28.01), за лютий 2025 року - 8 днів (04.02-11.02), за травень 2025 року - 7 днів (01.05, 20.05-25.05), за липень 2025 року - 3 дні (03.07-05.07), що, в свою чергу, відповідає періодам зазначеним в додатках до наказів про виплату додаткових винагород.
У довідці №1269 від 22.08.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 наявні відомості про нараховану та виплачену позивачу додаткову винагороду відповідно до Постанови №168, а саме: у грудні 2024 року виплачено додаткову винагороду за листопад 2024 року в сумі 30000,00 грн, у січні 2025 року за грудень 2024 року - в сумі 67129,03 грн, у лютому 2025 року за січень 2025 року - в сумі 22580,65 грн, у березні 2025 року за лютий 2025 року - в сумі 18248,85 грн, у червні 2025 року за травень 2025 року - в сумі 6774,19 грн, відомостей про виплачену суму додаткової винагороди за липень довідка №1269 не містить (а.с.51).
Представником відповідача на підтвердження проведених виплат також надано довідку від 17.11.2025 № 1701 про розмір нарахованої та фактично виплаченої позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, в розрізі місяців та відповідних сум винагороди (виходячи з 30000,00 грн чи 100000,00 грн) пропорційно дням виконання бойових завдань:
за листопад 2024 року, виходячи з 30 тис. грн за 1 календарний день - 1000,00 грн;
за грудень 2024 року, виходячи з 30 тис. грн за 5 календарних днів - 4838,71 грн; (а ще в грудні 2024 проведено виплату виходячи з 100 тис. грн за 13 календарних дні - 41935,48 грн; за 6 календарних днів - 19354,84 грн; за 7 календарних днів - 22580,65 грн);
за січень 2025 року, виходячи з 30 тис. грн за 10 календарних днів - 9677,42 грн; за лютий 2025 року: виходячи з 30 тис. грн за 8 календарних днів - 8571,43 грн;
за травень 2025 року, виходячи з 30 тис. грн за 7 календарних днів - 6774,19 грн;
за липень 2025 року, виходячи з 30 тис. грн за 3 календарних дні - 2903,23 грн (а.с.113).
На підтвердження вказаних відомостей також представником відповідача надано копії платіжних інструкцій про зарахування відповідних сум на рахунок позивача.
Свою позицію щодо наявності права на виплату додаткової винагороди у розмірі до 30000,00 грн позивач, серед іншого, обґрунтовував тим, що він у період з 20.11.2024 по 07.07.2025, перебуваючи у відрядженні на підставі бойового розпорядження командувача угруповання сил і засобів підтримки Збройних Сил України №343/4078дск від 06.07.2024, щоденно виконував бойові завдання.
Разом з цим, позивач свою участь у спірний період у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Харківської області будь-якими документами, як то бойовими наказами, журналами бойових дій, рапортами командира підрозділу, не підтвердив, а відповідно до наявних журналів виплати позивачу проводилися пропорційно часу виконання бойового завдання.
Посилання позивача на бойове розпорядження №343/4078дск від 06.07.2024 не доводить його безпосередню щоденну участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у спірний період.
Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.11.2024 №356, виданий на підставі такого бойового розпорядження, вказівки на те, що ОСОБА_1 відряджався в район ведення бойових дій саме для ведення бойових дій чи виконання бойових завдань не містить.
Крім того, як можна зрозуміти з поданих позивачем заяв по суті справи, позивач не пов'язує своє право на виплату додаткової винагороди у підвищеному розмірі власне з виконанням ним бойових завдань та заходів, які у значенні Постанови №168. Це підтверджується, зокрема тим, що позивач на обґрунтування своєї позиції не зазначає, до виконання яких завдань чи заходів він був залучений під час перебування у відповідному позиційному районі протягом спірного періоду, не конкретизує, у якому місці та за яких обставин ці завдання ним виконувалися, не наводить щонайменшої деталізації виконуваних ним бойових завдань чи заходів.
У цьому контексті суд уважає за доцільне підкреслити, що для належного обґрунтування наявності права на отримання передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди у розмірі до 30000,00 грн, військовослужбовець повинен не лише послатися на сам факт своєї участі у бойових діях та заходах, але й навести конкретні обставини такої участі, включаючи опис, обставини та умови виконуваних завдань.
У спірному випадку позивач фактично уважає достатньою підставою для виплати йому додаткової винагороди у розмірі до 30000,00 грн факт перебування його в районі ведення бойових дій на підставі бойового розпорядження, яким його було направлено до такого району ведення бойових дій. Між тим, саме лише перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій, не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 30000,00 гривень, передбаченої Постановою №168.
Оскільки, позивачу у період з 20.11.2024 по 07.07.2025 виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 30000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у відповідності до Постанови №168, про що свідчать накази командира, то суд приходить до висновку про необгрунтованість та безпідставність позовних вимог. У позові слід відмовити повністю.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні основних позовних вимог, то відсутні підстави для задоволення і похідної позовної вимоги про стягнення моральної шкоди з Військової частини НОМЕР_1 .
У зв'язку з відмовою у позові відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений та підписаний 19 листопада 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.