19 листопада 2025 року м. Рівне №460/12761/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), про:
визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 23.07.2024 № 262340020136 щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача, що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періоду роботи з 01.10.2000 по 31.12.2003 та у призначенні позивачу пенсії за віком;
зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу роботи позивачу, що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоду роботи з 01.10.2000 по 31.12.2003 та призначити позивачу пенсію за віком з 15.07.2024.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.
За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що в липні 2024 року, він звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання з заявою про призначення пенсії за віком за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування". Заява позивача за принципом екстериторіальності була скерована для розгляду по суті до відповідача. За наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії відповідачем прийнято рішення від 23.07.2024 № 262340020136, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу обсягом 30 років. Зокрема, до страхового стажу позивача частково зараховано період трудової діяльності з 01.10.2000 по 31.12.2003, позаяк, у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату внесків за позивача за вказаний період в повному обсязі. Такі дії пенсійного органу позивач вважає протиправними, оскільки обов'язок щодо своєчасної сплати страхових внесків покладено на роботодавця, а тому їх несплата протягом періоду роботи з 01.10.2000 по 31.12.2003 не має позбавляти позивача права на зарахування таких періодів до страхового стажу. З огляду на вказане, позивач стверджує, що набутий ним страховий стаж становить понад 30 років, у зв'язку з чим спірне рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, а тому просить позов задовольнити в повному обсязі.
17.02.2025 через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що в силу вимог чинного законодавства персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов'язковим. З огляду на вказане, за доданими документами до страхового стажу позивачу враховано частково період його трудової діяльності згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 з 01.10.2000 по 31.12.2003 з урахуванням даних відомостей системи персоніфікованого обліку. Відтак, страховий стаж позивача становить 28 років 08 місяців 09 днів, а тому у відповідності до положень статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" він не набув права на призначення пенсії за віком. З огляду на вказане, просить відмовити в задоволенні позову повністю.
ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою суду від 28.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.
15.07.2024 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
На підставі пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, за принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії від 15.07.2024 направлено для розгляду до відповідача.
23.07.2024 відповідачем прийнято рішення № 262340020136, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Таку відмову, як слідує зі змісту оскаржуваного рішення, пенсійний орган обґрунтовує відсутністю у позивача необхідного страхового стажу обсягом не менше 30 років. Так, за наслідками опрацювання поданих позивачем документів відповідач встановив, що страховий стаж останнього становить 28 років 08 місяців 09 днів. Водночас, за доданими документами період трудової діяльності згідно з записами №№ 18, 19 трудової книжки серія НОМЕР_1 з 01.10.2000 по 31.12.2003 враховано частково з урахуванням даних відомостей системи персоніфікованого обліку (довідки форми ОК-5). Також, не враховано період з 01.01.2004 по 30.04.2017, оскільки в індивідуальному реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про нараховані та сплачені суми внесків.
Позивач, не погоджуючись з рішенням про відмову в призначенні пенсії, діями щодо незарахування спірних періодів трудової діяльності до страхового стажу та, відповідно, вважаючи такі рішення і дії протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Суд зауважує, що з огляду на предмет спору та зміст спірних правовідносин, ключовим питанням у цій справі є наявність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду трудової діяльності з 01.10.2000 по 31.12.2003 в повному обсязі та у зв'язку з цим набуття останнім страхового стажу достатнього для призначення пенсії за віком за нормами статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, змістом заяв по суті стверджується, що між учасниками справи відсутній спір з приводу незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.2004 по 30.04.2017 у зв'язку з відсутністю відомостей про нараховані та сплачені суми страхових внесків.
Вирішуючи спірне у цій справі питання, суд виходить з такого.
З 01.04.1992 введено в дію в повному обсязі Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII). Згідно з Преамбулою, цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій; Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Згідно з Преамбулою, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За правилами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, - не менше 30 рік.
Відтак, приписи статті 26 Закону № 1058-IV пов'язують набуття особою права на призначення пенсії за віком з досягненням такою особою відповідного пенсійного віку та наявністю у неї необхідного страхового стажу.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Також, частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, суд констатує, що до страхового стажу зараховується період трудової діяльності особи, протягом якого вона підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
При цьому, оскільки спірні періоди трудової діяльності, які позивач просить зарахувати до страхового стажу, частково існували до набрання чинності Законом № 1058-IV, то такі мають зараховуватись до страхового стажу в порядку та на умовах, визначених Законом № 1788-XII, що був чинним на той момент.
Згідно з пунктом "а" статті 3 Закону № 1788-XII (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом:
особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Крім того, пунктом "а" частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
При цьому, статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Також, пунктом 2 Порядку № 637 встановлено, що у разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Аналіз вказаних вище норм права дає суду підстави для висновку про те, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, є трудова книжка особи. При цьому, лише у разі відсутності в особи трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.
Зі змісту оскаржуваного рішення від 23.07.2024 № 262340020136 слідує, що відповідач на підставі трудової книжки позивача частково зарахував до його страхового стажу період трудової діяльності з 01.10.2000 по 31.12.2003 з урахуванням даних відомостей системи персоніфікованого обліку (довідки форми ОК-5).
Відповідно до записів №№ 18, 19 у трудовій книжці серії НОМЕР_2 (дата заповнення 10.09.1980), позивач у період з 01.10.2000 по 31.12.2003 працював на посаді провідного наукового співробітника лабораторії лазерної техніки та технологій в Інституті фундаментальних проблем високих технологій Української академії наук національного прогресу (код ЄДРПОУ 21458281).
Суд повторює, що згідно з пунктом 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Аналіз змісту вказаної норми права дозволяє прийти до висновку про те, що до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування обчислення страхового стажу здійснювалося на підставі трудової книжки, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній - на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання та архівними установами.
Більше того, такі документи (трудова книжка та документи, видані за місцем роботи, служби, навчання та архівними установами) є підставою для внесення відомостей про трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 01.01.2004, до частини персональної електронної облікової картки застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В свою чергу, досліджуючи питання щодо моменту впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд встановив таке.
З метою створення організаційних передумов, проведення підготовчих робіт та вирішення першочергових завдань, пов'язаних із реформуванням системи пенсійного забезпечення, Указом Президента України від 04.05.1998 № 401/98 "Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування" (далі - Указ № 401/98) доручено Кабінету Міністрів України у місячний строк:
розробити і затвердити комплекс заходів щодо поетапного впровадження, протягом 1998-2000 років, у Пенсійному фонді України автоматизованого персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування та передбачити їх фінансування в межах бюджету цього Фонду на 1998-2000 роки;
підготувати і затвердити Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування.
На виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401/98, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 04.06.1998 № 794 "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування" (далі - Постанова № 794), пунктом 1 якої затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (додається).
Згідно з пунктом 2 Постанови № 794, Уряд доручив Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 року впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
В свою чергу, пунктом 3 Постанови № 794 (в редакції змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2001 № 1498) установлено, що починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку.
Аналіз змісту положень Указу № 401/98 та Постанови № 794 дозволяє прийти до висновку про те, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування було впроваджено в Україні з 01.07.2000.
Відтак, до 01.07.2000 обчислення страхового стажу здійснюється на підставі трудової книжки, а з 01.07.2000 на підставі трудової книжки з урахуванням персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд звертає увагу, що записи №№ 18, 19 у трудовій книжці позивача про роботу в технологій в Інституті фундаментальних проблем високих технологій Української академії наук національного прогресу виконані акуратно (не містять виправлень, підтирань, закреслень тощо), місять відомості про розпорядчі документи, на підставі яких зроблені такі записи, засвідчені підписом, печаткою підприємця та на основі їх можна чітко встановити межі періоду трудової діяльності позивача і посаду, яку він займав.
Отже, достовірність записів №№ 18, 19 у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 (дата заповнення 10.9.1980) не викликає сумнівів.
Разом з тим, за загальним правилом несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Тотожна правова позиція була висловлена Верховним судом у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17.
Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, наявність в розпорядженні пенсійного органу відомостей про часткову сплату страхових внесків протягом спірного періоду не позбавляє особу права на зарахування усього такого періоду до страхового стажу. Так, предметом судового розгляду колегією суддів касаційної інстанції у справі 490/12392/16-а були подібні спірні правовідносини та стосувалися зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи на підприємстві з 03.05.1996 по 08.06.2001. Колегія суддів встановила, що протягом спірного періоду роботи позивача підприємство частково сплатило страхові внески, а саме у березні 1996 року та у вересні-листопаді 1996 року. Разом з тим, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів констатувала, що внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві з 03.05.1996 по 08.06.2001, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Відтак, постановою Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного від 22.11.2017 та залишено в силі постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.06.2017, якою пенсійний орган було зобов'язано зарахувати до страхового стажу позивача увесь період роботи на підприємстві з 03.05.1996 по 08.06.2001.
За наведеного, суд приходить до висновку про те, що часткова сплата страхувальником страхових внесків, так само як взагалі не сплата страхових внесків, не може нівелювати право працівника на включення відповідного періоду роботи до страхового стажу в повному обсязі.
Таким чином, суд констатує, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення (або часткове включення) періоду роботи з 01.10.2000 по 31.12.2003 до страхового стажу за порушення, вчинене в Інститутом фундаментальних проблем високих технологій Української академії наук національного прогресу, оскільки згідно з Законом № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе страхувальник.
Отже, вимоги позивача в частині зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоду роботи з 01.10.2000 по 31.12.2003 є обґрунтованими і підлягають до задоволення.
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд приходить до наступних висновків.
На момент звернення за призначенням пенсії позивач досягнув віку 61 років.
Крім того, частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що на момент досягнення віку 60 років страховий стаж позивача має становити не менше 30 року.
За змістом оскаржуваного рішення від 23.07.2024 № 262340020136, відповідачем визнаються обставини щодо наявності у позивача страхового стражу обсягом 28 років 08 місяці 09 днів. При цьому, спірний період з 01.10.2000 по 31.12.2003 був зарахований відповідачем до трудового стажу частково.
Разом з тим, в ході судового розгляду учасниками справи не надано, а судом не здобуто, жодних доказів, на підставі яких можливо встановити в якому обсязі (календарному обчисленні) період трудової діяльності позивача з 01.10.2000 по 31.12.2003 був зарахований до визнаного відповідачем його страхового стажу обсягом 28 років 08 місяці 09 днів.
Відтак, суд позбавлений можливості перевірити, чи становитиме набутий позивачем страховий стаж понад 30 років у разі зарахування періоду трудової діяльності з 01.10.2000 по 31.12.2003 в повному обсязі.
До встановлення таких обставин зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком буде передчасним.
Відтак, на переконання суду, в даному випадку для забезпечення належного та ефективного відновлення порушених прав позивача на підставі частини четвертої статті 245 КАС України слід ухвалити судове рішення про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 23.07.2024 № 262340020136, а також зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 15.07.2024 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, у якій колегія суддів дійшла висновку про те, що дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії.
Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак позовну заяву належить задовольнити повністю.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, за подання даного адміністративного позову позивачем сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн, а тому судові витрати останнього в частині сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 23.07.2024 № 262340020136.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період трудової діяльності з 01.10.2000 по 31.12.2003 в повному обсязі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.07.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом в даному судовому рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області суму судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн, 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 19.11.2025.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028; код ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076).
Суддя Ольга ПОЛІЩУК