19 листопада 2025 рокум. Рівне№460/182/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд зобов'язати відповідача внести до картки персоніфікованого обліку інформацію про сплату єдиного соціального внеску з березня 2023 року по 05 вересня 2024 року включно та зарахувати в відомостях облікового страхового стажу за вказаний період.
Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що з картки персоніфікованого обліку форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» позивачу стало відомо про відсутність відомостей про трудовий та страховий стаж позивача на державному підприємстві «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№76)», а також відсутні відомості про сплату єдиного соціального внеску. Позивач вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача період його роботи з березня 2023 року по 05 вересня 2024 року у ДП "Підприємство ДКВС України (№76)", що призвело до порушення права позивача на належне пенсійне забезпечення, а тому звернувся до суду із вказаним позовом та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду свій відзив, де в обґрунтування заперечень зазначає, що відповідно до Порядку обміну інформацією між Міністерством доходів і зборів України, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 19.09.2013 №16-1 від органів Державної фіскальної служби до Пенсійного фонду України передаються відомості зі звітів страхувальників та дані щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Зауважує, що станом на 27.11.2024 від органів Державної податкової служби надійшли відомості про нарахування страхувальником ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№76)» (код ЄДРПОУ 08680715) заробітної плати (доходу) за період з березня 2023 по вересень 2024, водночас відомості щодо сплати цим страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за цей період не надходили. З огляду на вказане відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 03.01.2025 у паперовій формі шляхом надсилання позовної заяви з додатками на адресу суду поштовими засобами, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 06.01.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 визначено суддю Махаринця Д.Є. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 10.01.2025 суд у складі судді Махаринця Д.Є. прийняв зазначену позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №460/182/25 за вказаним позовом, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановив учасникам справи строки подання до суду інших заяв по суті спору.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та 27.01.2025 подав до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.
Розпорядженням керівника апарату суду від 09.09.2025 №822 на підставі пунктів 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2025№1, у зв'язку із тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Махаринця Д.Є., головуючого судді у справі №460/182/25, та з урахуванням рішення зборів суддів від 25.08.2025 (протокол зборів №5) призначено повторний автоматизований розподіл справи №460/182/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2025 справу №460/182/25 передано на розгляд судді Максимчуку О.О.
Ухвалою від 19.11.2025 суд прийняв до провадження адміністративну справу №460/182/25, розгляд і вирішення цієї справи №460/182/25 продовжив одноособово суддею Максимчуком О.О. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) зі стадії розгляду справи по суті.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивач ОСОБА_1 згідно трудового договору від 18.01.2021 прийнята на роботу в ДП "Підприємство ДКВС України" (№76).
Позивач 22.11.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із письмовою заявою про внесення змін про стаж позивача до облікової картки Реєстру застрахованих осіб шляхом зарахування до страхового стажу позивача період роботи з березня 2023 року по 05 вересня 2024 року включно у ДП "Підприємство ДКВС України (№76)".
Відповіді на вказане звернення позивача відповідач не надав та матеріали справи не містять такої відповіді.
Позивач вважає, що має право на внесення змін до картки персоніфікованого обліку шляхом зарахування до його загального страхового стажу застрахованої особи період роботи з березня 2023 року по 05 вересня 2024 року включно, а тому звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є бездіяльність відповідача та зобов'язання відповідача внести до картки персоніфікованого обліку інформацію про сплату єдиного соціального внеску з березня 2023 року по 05 вересня 2024 року включно і зарахувати в відомостях облікового страхового стажу за вказаний період.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно зі ст. 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За приписами ч.ч. 1-3 ст. 20 Закону №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
У силу приписів ч. 1 ст. 15 Закону №1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є, зокрема, страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці.
Згідно із ч. 2 ст. 20 Закону №1058-IV, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
За приписами ч. 6 ст. 20 Закону №1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону №1058-IV).
Відповідно до положень ст. 106 Закону №1058-IV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Зокрема ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Отже, обов'язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника - роботодавця, оскільки він здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи - працівника. Застрахована особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства за страховими внесками не може бути підставою для незарахування до страхового стажу такої особи періодів її роботи. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 23.07.2019 у справі №617/927/17.
Таким чином, усі місяці роботи, в тому числі, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі-працівнику заробітну плату та нараховувало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні або незалежно від того, чи обліковуються вказані страхові внески відповідачем у реєстрі застрахованих осіб.
Відповідно до п. 1 ст. 12-1 Закону №2464-VI, Пенсійний фонд України формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У частині 2 статті 20 Закону №2464-VI зазначено, що персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування" від 04.06.1998 №794 на Пенсійний фонд разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією покладено обов'язок забезпечити з 1 жовтня 1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно з п. 3 Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 (далі - Положення №794), в основі персоніфікованого обліку лежить обов'язковість і своєчасність подання відомостей про фізичних осіб; обов'язковість використання індивідуального ідентифікаційного номера даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.
Відповідно до п. 5 та п. 6 Положення №794, персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган). Уповноважений орган має право: своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цього Положення; проводити у роботодавців перевірку достовірності поданих відомостей про фізичних осіб, зокрема перевірку фінансових та інших документів, що підтверджують зазначені відомості; у встановленому порядку притягати до відповідальності осіб, винних у порушенні строків подання відомостей, а також подання неправдивих відомостей про фізичних осіб; видавати у межах своєї компетенції нормативні акти та здійснювати роз'яснення з питань організації персоніфікованого обліку, а також інші права, що випливають із завдань персоніфікованого обліку.
Також на уповноважений орган покладений обов'язок створювати і забезпечувати функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб; забезпечувати автоматизоване використання відомостей про фізичних осіб для визначення права на виплати за пенсійним страхуванням та розміру цих виплат.
Крім того, роботодавців зобов'язано в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них.
Системний аналіз вищезазначених норм законодавства свідчить про те, що відповідальність за накопичення, зберігання, контроль за своєчасністю подання даних та забезпечення функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб покладено на відповідача, а за своєчасність подання - на роботодавця.
Отже, ненарахування, несплата чи невчасне нарахування і сплата роботодавцем ДП "Підприємство ДКВС України (№76)" єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 не є підставою для незарахування періоду її роботи на підприємстві до страхового стажу.
У ході розгляду справи суд встановив, що позивачу з березня 2023 року по 05 вересня 2024 року включно Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№76)" була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу, нараховувалися страхові внески, що підтверджується відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за 2023-2024 роки, де зазначені суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з березня 2023 року по 05 вересня 2024 року.
Сплата Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№76)" нарахованого єдиного соціального внеску за період з березня 2023 року по 05 вересня 2024 року, зокрема, за позивача також підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.
Зважаючи на те, що відповідач не вніс до картки персоніфікованого обліку позивача інформацію про сплату Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№76)" єдиного соціального внеску за позивача в період з березня 2023 року по 05 вересня 2024 року та не зарахував вказаний період до страхового стажу позивача, суд дійшов висновку про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка порушує законні права та інтереси позивача, які підлягають відновленню шляхом зобов'язання відповідача внести до картки персоніфікованого обліку позивача інформацію про сплату Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№76)" за позивача єдиного соціального внеску за період роботи позивача з березня 2023 року по 05 вересня 2024 року.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено суду правомірності та обґрунтованості вчиненої ним бездіяльності щодо позивача у спірних правовідносинах, а тому враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги законодавства України, з метою поновлення порушених прав позивача та виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення.
5. Розподіл судових витрат.
З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання його до вчинення певних дій, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв'язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо невнесення до картки персоніфікованого обліку ОСОБА_1 інформацію про сплату Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 76)" єдиного соціального внеску за ОСОБА_1 в період з березня 2023 року по 05 вересня 2024 року та не зарахування до загального страхового стажу застрахованої особи ОСОБА_1 період роботи з березня 2023 року по 05 вересня 2024 року включно.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області внести до картки персоніфікованого обліку ОСОБА_1 інформацію про сплату за неї Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 76)" єдиного соціального внеску за період з березня 2023 року по 05 вересня 2024 року включно та зарахувати до загального страхового стажу застрахованої особи ОСОБА_1 період роботи з березня 2023 року по 05 вересня 2024 року включно.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ: 21084076).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК