19 листопада 2025 рокум. Рівне№569/1830/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
До Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшла справа за вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його розглянути заяву від 03.12.2024 та прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що він звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Позивач зазначає, що вказану заяву з додатками позивач 03.12.2024 надіслав до відповідача рекомендованим відправленням із повідомленням про вручення, яке було доставлене та вручене відповідачу, однак станом на день подання позовної заяви рішення за результатами розгляду такої заяви по суті відповідачем не прийнято, а лише повідомлено листом про необхідність прибути до відповідача особисто. У зв'язку з наведеним позивач вважає таку бездіяльність відповідача щодо не прийняття відповідного рішення за результатами розгляду його заяви протиправною та просить зобов'язати відповідача розглянути його заяву від 03.12.2024 про надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає про те, що на виконання вимог чинного законодавства 12.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 було надано відповідь позивачу на його звернення від 03.12.2024 з роз'ясненнями вимог норм чинного законодавства та надіслано її засобами поштового зв'язку (про що зроблено відмітку на відповіді на заяву позивача від 12.12.2024 вих.№1/23862), де позивачу роз'яснено порядок подання заяви на отримання відстрочки та процедура її розгляду згідно з нормами чинного законодавства, зокрема, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі постанова КМУ №560), де передбачено додатком 5 долучення до заяви на відстрочку підтвердних документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". З огляду на вказане вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Матеріали справи за вказаною позовною заявою надійшли до суду 13.02.2025 і були зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 13.02.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2025 визначено суддю Махаринця Д.Є. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 17.03.2025 суд у складі судді Махаринця Д.Є. прийняв зазначену позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №569/1830/25 за вказаним позовом, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановив учасникам справи строки подання до суду інших заяв по суті спору.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав до суду 27.03.2025 відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову та додав витребувані судом копії доказів.
Розпорядженням керівника апарату суду від 09.09.2025 №839 на підставі пунктів 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2025№1, у зв'язку із тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Махаринця Д.Є., головуючого судді у справі №569/1830/25, та з урахуванням рішення зборів суддів від 25.08.2025 (протокол зборів №5) призначено повторний автоматизований розподіл справи №569/1830/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2025 справу №569/1830/25 передано на розгляд судді Максимчуку О.О.
Ухвалою від 19.11.2025 суд прийняти до провадження адміністративну справу №569/1830/25, розгляд і вирішення цієї справи №569/1830/25 продовжив одноособово суддею Максимчуком О.О. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) зі стадії розгляду справи по суті.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивач 03.12.2024 подав до відповідача заяву про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До вказаної заяви позивач додав засвідчені копії документів, а саме копії: свідоцтва про народження дитини ОСОБА_2 , медичного висновку №92 про дитину-інваліда віком до 18 років від 25.09.2023.
Зазначену заяву з додатками позивач надіслав цінним листом з описом вкладення засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» (номер поштового відправлення 3301603956100) на ім'я ІНФОРМАЦІЯ_3 на поштову адресу відповідача.
У позовній заяві позивач стверджує про те, що жодного рішення по суті порушеного в заяві питання відповідач не приймав та позивач не отримував.
Водночас, з наявного в матеріалах справи листа відповідача від 12.12.2024 №1/23862 слідує, що на заяву позивача від 03.12.2024 відповідач повідомив про те, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії - начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву за формою визначеною у додатку 4 постанови КМУ №560, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5 даної постанови КМУ №560. Враховуючи вищевикладене позивачу для вирішення питання з надання та оформлення у встановленому законом порядку відстрочки від призову на військову службу під мобілізації потрібно особисто прибути за вищевказаною адресою та подати відповідну заяву.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви про надання позивачу відстрочки по суті протиправною, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу приписів статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває на цей час.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
В статті 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Водночас статтею 23 Закону №3543-XII передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
1) заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку;
2) визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
3) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;
4) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
5) жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
6) жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
7) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
8) усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;
9) зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду;
10) опікун особи, визнаної судом недієздатною;
11) які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
12) які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;
13) які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю;
14) члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи;
15) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
16) керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів, органів державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
17) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
18) судді, судді Конституційного Суду України, члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступник, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя;
19) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
20) Голова та інші члени Рахункової палати;
21) працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів) Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, апарату Міністерства внутрішніх справ України та експерти установ експертної служби Міністерства внутрішніх справ України;
22) дипломатичні службовці, які займають дипломатичні посади, Міністерства закордонних справ України, а також особи, які мають дипломатичний ранг Надзвичайний і Повноважний Посол;
23) державні службовці, які готують висновки до проектів нормативно-правових актів, проводять їх фахову, наукову, юридичну експертизу та/або експертизу прийнятих нормативно-правових актів, державні службовці, які безпосередньо виконують функції із забезпечення кібербезпеки, кіберзахисту та безпеки інформаційних технологій, роботи з розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних, впровадження та підтримки новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в органах, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;
24) інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в пунктах 3-15 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, у вказаний період можуть бути прийняті на військову службу за контрактом.
Отже, приписами пункту 5 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
З аналізу вищезазначених норм слідує, що Законом №3543-XII визначений перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації є вичерпний та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову, або підпадають під умови відстрочки слід надати той обсяг документів, який підтвердить існування обставин, достатніх для того, щоб уповноважений суб'єкт владних повноважень міг прийняти відповідне рішення.
В ході розгляду справи з наявних у ній матеріалів суд встановив, що позивач вважає, що він має право на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до пункту 5 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII як особа, яка виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років.
18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), який серед іншого визначає також алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Відповідно до пунктів 56 та 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (пункт 59 Порядку №560).
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6. Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено також додаток 5 до Порядку №560, яким є Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Пунктом 1 додатку 5 до Порядку №560 визначено вичерпний перелік документів, які дають право на відстрочку особам, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років, зокрема: для підтвердження інвалідності дитини - медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ, або індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу; для підтвердження родинних стосунків з батьками (для рідних батьків) - свідоцтво про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного. Вказаний перелік є вичерпним та не передбачає подання інших документів в обов'язковому порядку.
5. Висновки суду по суті спору та позовних вимог.
Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права і висновки Верховного суду про їх застосування, суд дійшов до наступних висновків по суті спору та позовних вимог.
Приписами Закону №3543-XII та Порядку №560 не передбачено обов'язку військовозобов'язаного особистого відвідування територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Суд звертає увагу, що вказаний Порядок не містить заборон, щодо звернення особою, яка має право на відстрочку із заявою про надання відстрочки засобами поштового зв'язку. При цьому у спірних правовідносинах відповідач не ставить під сумнів факт, що заява про відстрочку була направлена позивачем особисто.
З урахуванням наведеного суд відхиляє як безпідставні і необґрунтовані доводи відповідача щодо недодержання позивачем порядку подання заяви та документів про надання відстрочки, оскільки, як слідує із матеріалів справи, позивачем особисто направлено відповідачу заяву та відповідні документи засобами поштового зв'язку, що не заперечується відповідачем.
Суд встановив, що позивач засобами поштового зв'язку направив до відповідача заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ, яку отримано відповідачем, водночас матеріали справи не місять та відповідачем не надано жодного рішення по суті за результатами розгляду такої заяви, що є порушенням норм чинного законодавства та права позивача на надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Відповідач за результатами розгляду вказаної вище заяви позивача від 03.12.2024 не прийняв жодного відповідного рішення про задоволення або відмову у задоволенні цієї заяви, тобто не оформив для позивача довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації або не прийняв обґрунтованого рішення про відмову позивачу у наданні відстрочки, як того вимагають приписи пункту 60 Порядку №560.
Окрім того, не вважається рішенням по суті розгляду заяви позивача наданий відповідачем лист від 12.12.2024 №1-23862, оскільки такий лист-відповідь носить інформативний характер та не свідчить про прийняття рішення по суті порушеного у заяві питання, а також вказана відповідь не тягне за собою жодних юридичних наслідків, а відтак, не є актом індивідуальної дії.
З урахуванням наведеного суд вважає, що відповідач, діючи як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, зобов'язаний був прийняти певне рішення за наслідком її розгляду, адже надання відстрочки або відмова у наданні відстрочки відповідно до Порядку №560 передбачає письмове оформлення одного з таких рішень за результатами розгляду заяви про її надання.
Зважаючи на те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не прийняв передбаченого Порядком №560 акту владно-розпорядчого характеру за результатами розгляду отриманої заяви позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не з'ясовував наявності або відсутності передбачених вказаним Законом підстав для надання відстрочки, суд дійшов висновку про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка порушує законні права та інтереси позивача.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Індивідуальний акт державного органу - це юридична форма рішення суб'єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що відповідач в установленому чинним законодавством порядку не розглянув по суті заяву позивача про надання йому відстрочки від призову за мобілізацією та не прийняв за результатами її розгляду одного із передбачених Порядком №560 рішень, суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності такої своєї бездіяльності, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
6. Розподіл судових витрат.
Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. А тому, у зв'язку з прийняттям судом за результатами розгляду спору рішення про задоволення позову, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у сумі 605,60 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду в установленому чинним законодавством порядку заяви ОСОБА_1 від 03.12.2024 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути в установленому чинним законодавством порядку заяву ОСОБА_1 від 03.12.2024 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти рішення за результатами її розгляду у порядку та у строки, визначені законодавством України, і з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК