19 листопада 2025 рокум. Рівне№460/15222/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
1. Стислий виклад позицій учасників справи
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його перерахувати та виплатити пенсію позивачу починаючи із 12.06.2024 (в межах встановленого законом шестимісячного строку звернення до суду), зарахувавши до його загального страхового стажу періоди роботи: з 09.08.1990 по 08.02.1992 у Кооперативі «Механик»; з 10.02.1992 по 13.12.1997 у МП «Опал» та з 02.08.1999 по 31.08.2000 у ТзОВ «Оттімо» в календарному обчисленні.
Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що відповідач протиправно не зарахував до загального страхового стажу позивача при призначенні пенсії за віком у календарному обчисленні періоди роботи: з 09.08.1990 по 08.02.1992 у Кооперативі «Механик»; з 10.02.1992 по 13.12.1997 у МП «Опал»; з 02.08.1999 по 31.08.2000 у ТзОВ «Оттімо», які підтверджені записами трудової книжки. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України, а тому вважає порушеним своє право на зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи та просить суд позов задовольнити повністю.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 12.12.2024 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 12.12.2024.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2024 визначено суддю Махаринця Д.Є. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 16.12.2024 суд у складі судді Махаринця Д.Є. прийняв зазначену позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №460/15222/24 за вказаним позовом, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановив учасникам справи строки подання до суду інших заяв по суті спору.
Розпорядженням керівника апарату суду від 09.09.2025 №813 на підставі пунктів 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2025№1, у зв'язку із тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Махаринця Д.Є., головуючого судді у справі №460/15222/24, та з урахуванням рішення зборів суддів від 25.08.2025 (протокол зборів №5) призначено повторний автоматизований розподіл справи №460/15222/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2025 справу №460/15222/24 передано на розгляд судді Максимчуку О.О.
Ухвалою від 19.11.2025 суд прийняти до провадження адміністративну справу №460/15222/24, розгляд і вирішення цієї справи №460/15222/24 продовжив одноособово суддею Максимчуком О.О. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) зі стадії розгляду справи по суті.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивач звернувся до відповідача із запитом про надання інформації про пенсійні виплати позивача та проведені перерахунки його пенсії.
Відповідач розглянув звернення позивача, про результати розгляду повідомив листом від 11.11.2024 №1700-0202-8/64257, де зазначив про те, що згідно з електронною пенсійною справою з 31.08.2023 за заявою від 29.08.2023 екстериторіально (тобто незалежно від місця прийому заяв та місця проживання осіб, які подають заяви) позивачу було призначено пенсію за віком з урахуванням страхового стажу 38 років 10 місяців 16 днів (зарахований по 30.06.2023) та заробітної плати 12859,68 грн (за період з 01.09.2000 по 30.06.2023, коефіцієнт якої 1,05091), а згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 (дата заповнення 20.09.1980) до страхового стажу не зараховано період роботи з 09.08.1990 по 08.02.1992, оскільки запис про звільнення з роботи №13 в трудовій книжки не засвідчено печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. За результатами додаткової перевірки електронної пенсійної справи встановлено: згідно із записами №14-16 трудової книжки НОМЕР_1 (дата заповнення 20.09.1980) безпідставно враховано до страхового стажу період роботи в МП “Опал» з 10.02.1992 по 13.12.1997, оскільки відтиск печатки на звільнення не придатний для сприйняття змісту (неможливо ідентифікувати назву підприємства), що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Так, з 31.08.2023 (дати призначення) страховий стаж для обчислення пенсії становить 33 роки 1 місяць 12 днів (зарахований по 31.07.2023).
Позивач не погоджується з такою позицією відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи, а тому звернувся до суду з цим позовом з наведеними позовними вимогами.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є бездіяльність відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоді роботи з 09.08.1990 по 08.02.1992 у Кооперативі «Механик»; з 10.02.1992 по 13.12.1997 у МП «Опал» та з 02.08.1999 по 31.08.2000 у ТзОВ «Оттімо» в календарному обчисленні.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 (далі Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
За приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;
роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно із частиною 2 статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено частинами 4 - 6, 9, 10 статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
При цьому, на думку суду, виходячи зі змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно із частинами 11 та 12 статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із закону.
Як слідує з наявного в матеріалах справи розрахунку стажу (Форми РС-право) при призначенні позивачу пенсії відповідачем не зараховано до страхового позивача періоди роботи з 02.08.1999 по 31.08.1999, з 01.10.1999 по 30.11.1999 та з 01.01.2000 по 31.08.2000.
При цьому, з наявної в матеріалах справи трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 20.09.1980 суд встановив, що позивача з 02.08.1999 обрано директором ТзОВ «Оттімо» на основі протоколу №1 від 02.08.1999.
Зі змісту листа відповідача від 11.11.2024 слідує, що періоди підприємницької діяльності з 01.12.1998 по 31.12.1998, з 01.03.1999 по 31.03.1999, з 01.06.1999 по 30.06.1999, з 01.09.1999 по 30.09.1999, з 01.12.1999 по 31.12.1999 було зараховано до страхового стажу за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, вищенаведені з Форми РС-право періоди роботи позивача, а зокрема з 02.08.1999 по 31.08.1999, з 01.10.1999 по 30.11.1999 та з 01.01.2000 по 31.08.2000 не були враховані відповідачем до страхового стажу позивача, у зв'язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків.
Однак, як судом зазначалось вище, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Суд також зазначає, що до 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
У законодавстві, що діяло до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення" йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.
Як суд вже зазначав вище, записами трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 20.09.1980 підтверджується, що позивача з 02.08.1999 обрано директором ТзОВ «Оттімо» на основі протоколу №1 від 02.08.1999.
Виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання роботодавцями обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до пільгового та страхового стажу позивача такого періоду роботи.
Оскільки періоди роботи позивача з 02.08.1999 по 31.08.1999, з 01.10.1999 по 30.11.1999 та з 01.01.2000 по 31.08.2000 не були зараховані відповідачем до страхового стажу позивача, при цьому вказані періоди підтверджують записами трудової книжки позивача, отже такі слід зарахувати до страхового стажу позивача. Водночас суд зауважує, що з Форми РС-право суд встановив, що на момент призначення позивачу пенсії, відповідачем були зараховані до страхового стажу позивача періоди його роботи з 01.09.1999 по 30.09.1999 та з 01.12.1999 по 31.12.1999, отже в цій частині права позивача щодо зарахування таких періодів до його страхового стажу, відповідачем не порушені.
Окрім зазначеного, позивач просить суд зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити пенсію позивачу починаючи із 12.06.2024 (в межах встановленого законом шестимісячного строку звернення до суду), зарахувавши до його загального страхового стажу періоди роботи з 09.08.1990 по 08.02.1992 у Кооперативі «Механик» та з 10.02.1992 по 13.12.1997 у МП «Опал», оскільки такі не були зараховані відповідачем до страхового стажу позивача.
Зі змісту листа відповідача від 11.11.2024 суд встановив, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 09.08.1990 по 08.02.1992, оскільки запис про звільнення з роботи №13 в трудовій книжки не засвідчено печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та період роботи в МП “Опал» з 10.02.1992 по 13.12.1997, оскільки відтиск печатки на звільнення не придатний для сприйняття змісту (неможливо ідентифікувати назву підприємства), що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Зі змісту трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 20.09.1980 суд встановив, що 09.08.1990 позивач прийнятий на посаду інженера-техніка в коопертив «Механік» (на підставі наказу №2 від 09.08.1990 та 08.02.1992 звільнений за власним бажанням (на підставі наказу №6 від 05.02.1992), 10.02.1992 позивач був прийнятий в МП «Опал» (на підставі наказу №9 від 08.02.1992 та 13.12.1997 звільнений за власним бажанням (на підставі наказу №48 від 13.12.1997).
Суд вже зазначав вище, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, надання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Водночас, трудова книжка позивача містить чіткі записи про періоди працевлаштування позивача, в яких він працював. При цьому доказів визнання недостовірними записів у трудових книжках щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не було взято до уваги.
Також суд звертає увагу, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Витребування та перевірка додаткових документів і довідок є обов'язком пенсійного органу, тобто перекладання тягаря доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неналежне виконання пенсійним органом свого обов'язку щодо перевірки відомостей, зазначених у поданих документах не може бути підставою для обмеження конституційного права особи на отримання належної їй пенсії. Вказані висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Відтак, періоди роботи позивача з 09.08.1990 по 08.02.1992 та з 10.02.1992 по 13.12.1997 протиправно не зараховано до страхового стажу позивача.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи і наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, позов належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача період його роботи з 09.08.1990 по 08.02.1992 у Кооперативі «Механик», з 10.02.1992 по 13.12.1997 у МП «Опал» та з 02.08.1999 по 31.08.1999, з 01.10.1999 по 30.11.1999 та з 01.01.2000 по 31.08.2000 у ТзОВ «Оттімо» та зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача такі періоди його роботи.
6. Розподіл судових витрат.
З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання його до вчинення певних дій, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв'язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 09.08.1990 по 08.02.1992 у Кооперативі «Механик», з 10.02.1992 по 13.12.1997 у МП «Опал» та з 02.08.1999 по 31.08.1999, з 01.10.1999 по 30.11.1999 та з 01.01.2000 по 31.08.2000 у ТзОВ «Оттімо».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 09.08.1990 по 08.02.1992 у Кооперативі «Механик», з 10.02.1992 по 13.12.1997 у МП «Опал» та з 02.08.1999 по 31.08.1999, з 01.10.1999 по 30.11.1999 та з 01.01.2000 по 31.08.2000 у ТзОВ «Оттімо».
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ: 21084076).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК