19 листопада 2025 рокум. Рівне№460/2658/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
1. Стислий виклад позицій учасників справи
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд: визнати протиправним рішення відповідача про відмову у проведенні перерахунку пенсії №956110118755 від 05.11.2024 та зобов'язати відповідача провести з 30 жовтня 2024 року перерахунок пенсії позивача, а саме - перевести з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно із ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 11.02.1998 по 31.12.2003.
Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що звернувся до пенсійного органу з заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ), однак отримав відмову у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання. Звертає увагу, що відповідач не врахував до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення період навчання в с. Борове Сарненського району, яке відноситься до зони радіоактивного забруднення. Вказує, що наявність статусу особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії 3 є підтвердженням проживання станом на 01.01.1993 не менше трьох років. Відтак, вважає рішення відповідача протиправним, а тому просить позовні вимоги задовольнити повністю.
29.07.2025 від відповідача-2 надійшов відзив. В своїх запереченнях щодо позовної заяви вказує, що в заміну рішення про призначення пенсії від 26.03.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідно до частини 2 статті 55 Закону №796-ХІІ, 14.04.2025 прийнято рішення №172350006407 про відмову в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку, у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення. Вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не підтверджено достатній період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 14.02.2025 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 14.02.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2025 визначено суддю Махаринця Д.Є. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 21.02.2025 суд у складі судді Махаринця Д.Є. прийняв зазначену позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №460/2658/25 за вказаним позовом, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановив учасникам справи строки подання до суду інших заяв по суті спору.
Розпорядженням керівника апарату суду від 09.09.2025 №851 на підставі пунктів 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2025№1, у зв'язку із тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Махаринця Д.Є., головуючого судді у справі №460/2658/25, та з урахуванням рішення зборів суддів від 25.08.2025 (протокол зборів №5) призначено повторний автоматизований розподіл справи №460/2658/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2025 справу №460/2658/25 передано на розгляд судді Максимчуку О.О.
Ухвалою від 19.11.2025 суд прийняти до провадження адміністративну справу №460/2658/25, розгляд і вирішення цієї справи №460/2658/25 продовжив одноособово суддею Максимчуком О.О. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) зі стадії розгляду справи по суті..
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Борове Рокитнівського району Рівненської області, є громадянином України, має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідкою (категорії 3), виданою позивачу 03.09.2024 Рівненською обласною державною адміністрацією.
Відповідно до довідки Рокитнівської селищної ради від 23.09.2024 №8-1570 позивач зареєстрований за місцем проживання в с. Борове Сарненського району Рівненської області в період з 19.07.1990 по даний час, територія даного населеного пункту віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.
Відповідно до довідки Рокитнівської селищної ради від 28.10.2024 №8-1714 позивач проживає та зареєстрований за адресою с. Борове Сарненського району Рівненської області в період з 26.04.1986 по 26.06.1987, так як навчався в Борівській середній школі, яка розташована в с. Борове Сарненського району Рівненської області, а територія даного населеного пункту віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.
Згідно довідки Борівського ліцею Рокитнівської селищної ради від 20.11.2024 №123 позивач в період з 20.08.1990 по даний час працює вчителем в Борівській середній школі Рівненської області Рокитнівського району.
Після досягнення віку 54 роки, позивач 30.10.2024 звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 6 років.
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області і за результатами розгляду відповідачем прийнято рішення від 05.11.2024 року №956110118755, яким позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки згідно документів підтверджено тривалість проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 2 роки 5 місяців 14 днів, а до періодів (роботи, навчання) проживання в забрудненій зоні не враховано періоди згідно довідки від 28.10.2024 №8-1714, оскільки довідка видана на підставі атестату про середню освіту, який не є первинним документом, що підтверджує період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.
Позивач не погоджується з такими рішеннями відповідача, а тому звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідачів.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є рішення відповідача про відмову у проведенні перерахунку пенсії №956110118755 від 05.11.2024 та зобов'язання відповідача провести з 30 жовтня 2024 року перерахунок пенсії позивача, а саме - перевести з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно із ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 11.02.1998 по 31.12.2003.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-ІV.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон №796-XII.
Згідно зі статтею 49 Закону №796-XI, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-ІV і цього Закону. Згідно з п.13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Обов'язковою умовою наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи до 01 січня 1993 року (у зоні гарантованого добровільного відселення - протягом трьох років). Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.
Отже, період проживання та/або праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, далі - Порядок №22-1).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).
Відповідно до статті 15 Закону №796-XII довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Видача посвідчень проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що позивачу видано довідку Рівненською обласною державною адміністрацією 03.09.2024, відповідно до якої позивач належить до громадян, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ.
Водночас, суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території. Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 та від 18.03.2025 у справі №460/27065/23.
Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Верховний Суд у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23, від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23 дійшов до висновків про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 05.11.2024 є відсутність необхідного періоду проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення. В оскаржуваному рішенні відповідача зазначено, що згідно документів підтверджено тривалість проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 2 роки 5 місяців 14 днів, до періодів (роботи, навчання) проживання в забрудненій зоні не враховано періоди згідно довідки від 28.10.2024 №8-1714, оскільки довідка видана на підставі атестату про середню освіту, який не є первинним документом, що підтверджує період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення. Водночас, до періоду постійного проживання (постійної роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано: - період навчання в с. Борове Сарненського району Рівненської області з 26.04.1986 по 26.06.1987 згідно довідки Рокитнівської селищної ради від 28.10.2024 №8-1714, оскільки така довідка видана на підставі атестату про середню освіту, який не є первинним документом, що підтверджує період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.
Отже, ключовим питанням у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту фізичного перебування позивача на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
В ході розгляду справи суд встановив, що відповідно до довідки Рокитнівської селищної ради від 23.09.2024 №8-1570 позивач зареєстрований за місцем проживання в с. Борове Сарненського району Рівненської області в період з 19.07.1990 по даний час, територія даного населеного пункту віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.
Відповідно до довідки Рокитнівської селищної ради від 28.10.2024 №8-1714 позивач проживає та зареєстрований за адресою с. Борове Сарненського району Рівненської області в період з 26.04.1986 по 26.06.1987, так як навчався в Борівській середній школі, яка розташована в с. Борове Сарненського району Рівненської області, територія даного населеного пункту віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутня інформація про те, що станом на дату прийняття оскаржуваних рішень відповідні довідки була відкликані, будь-якими суб'єктами оскаржені та відповідним органом скасовані, а тому слугують належними доказами у справі та підтверджують факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення у вищевказані періоди.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18) та постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17 (№61-16015св18), які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
Суд також зауважує, що відповідно до приписів статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Згідно з підпунктом 5 п. 6 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України для виконання покладених на нього завдань має право: проводити планові, а у випадках, передбачених законом, позапланові перевірки у роботодавців та інших осіб бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб або для призначення пенсій, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок. При цьому, у випадку виникнення сумніву щодо достовірності відомостей про умови роботи особи, яка претендує на отримання пенсії, чи правильності нарахування пенсії, згідно з ч. 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підпункту 5 п. 6 Положення про Пенсійний Фонд України органи, що призначають пенсії, вправі проводити перевірки, в тому числі щодо достовірності відомостей, зазначених в уточнюючих довідках. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №442/5949/16-а.
У той же час, матеріали справи не містять доказів витребування відповідачем будь-яких документів від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб з метою з'ясування періодів роботи чи проживання позивача в забрудненій зоні, які б підтвердили або спростували певну інформацію, зокрема щодо періодів проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення.
Судом вже зазначалось вище, що за змістом частин третьої та четвертої статті 15 Закону №796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Довідкою про період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення від 28.10.2024 №8-1714, яка видана Рокитнівською селищною радою, підтверджується факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 26.06.1987 у період навчання позивача в Борівській середній школі, яка розташована в с. Борове Сарненського району Рівненської області, територія даного населеного пункту віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.
Така довідка, згідно зі змісту заяв по суті, є чинною та не скасованою у встановленому законом порядку, а тому приймається до уваги судом при вирішенні справи по суті.
Суд також враховує висновки Верховного Суду у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23, від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23, де Суд дійшов до висновків про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Оскільки період навчання є тривалим та пов'язаним із фактичним перебуванням позивача в зоні радіоактивного забруднення, отже суд зауважує, що слід зарахувати період з 26.04.1986 по 26.06.1987, до періоду проживання позивача в забрудненій зоні, відповідно до довідки від 28.10.2024 №8-1714.
Окрім зазначеного суд встановив, що позивач в подальшому також проживав у зоні гарантованого добровільного відселення, а зокрема в с. Борове Сарненського району Рівненської області в період з 19.07.1990 по даний час і територія якого віднесена до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106.
Наведене у сукупності вказує на помилковість висновків ГУ ПФУ в Хмельницькій області у рішенні від 05.11.2024 №956110118755 про те, що у позивача відсутній необхідний період проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки станом на 01.01.1993 позивач проживав у зоні гарантованого добровільного відселення понад 3 роки та з 19.07.1990 продовжує проживати в зоні радіоактивного забруднення, що підтверджується відповідними довідками орану місцевого самоврядування, наявними в матеріалах справи та не спростованими відповідачем.
Суд зауважує, що другою обов'язковою умовою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII є наявність у особи відповідного страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
В силу приписів статті 26 Закону №1058-IV, для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку особи мають право за наявності страхового стажу, зокрема у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Отже, для осіб, які набули право на зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-XII, призначається пенсія за умови: 1) досягнення віку 60-6 = 54 роки, 2) наявності страхового стажу 31-6 = 25 років.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії він досягнув 54 річного віку та має страховий стаж 30 років 2 місяці 27 днів, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком стажу (Форма РС-право).
При цьому позивач зауважує, що відповідачем протиправно не зарахованого до його страхового стажу період роботи з 11.02.1998 по 31.12.2003. Зі змісту позовної заяви слідує, що 20 серпня 1990 року позивача було прийнято на посаду вчителя початкових класів в Борівську середню школу Рокитнівського району Рівненської області, в якій позивач працює по даний час. Вказані обставини позивач підтверджує трудовою книжкою та довідкою з місця роботи.
Щодо такого незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів його роботи, суд зазначає таке.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
У законодавстві, що діяло до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення" йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.
З наявної в матеріалах справи трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 15.08.1989 суд встановив, що в період з 28.08.1990 по даний час позивач працює вчителем в нині Борівському ліцеї Рокитнівської селищної ради (раніше Боровська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Рокитнівської районної ради Рівненської області). Вказане також підтверджується наявними в матеріалах справи довідками Борівського ліцею Рокитнівської селищної ради від 02.10.2024 №103.24 та від 20.11.2024 №123.
При цьому, як слідує з наявного в матеріалах справи розрахунку стажу (Форми РС-право), відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 11.02.1998 по 31.12.2003.
Суд зауважує, що матеріали справи містять належні, допустимі та достатні докази працевлаштування позивача в період з 11.02.1998 по 31.12.2003, а відтак такий період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, який протиправно не був зарахований відповідачем, враховуючи висновки суду наведені вище в цьому рішенні.
Таким чином в ході судового розгляду цієї справи суд встановив, що позивач досягнув віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-IV з урахуванням зменшення, проживав необхідну кількість років в зоні гарантованого добровільного відселення та має достатню кількість страхового стажу для призначення (переведення) пенсії відповідно до Закону №796-ХІІ, а тому суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачу правомірно відмовлено в перерахунку пенсії за віком зі зниженням пенсії віку, оскільки у позивача відсутній необхідний період проживання.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи і наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення від 05.11.2024 №956110118755 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому це рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурними підрозділами визначено ГУ ПФУ в Хмельницькій області, рішеннями яких позивачу відмовлено в перерахунку пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Хмельницькій області, оскільки саме ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийнято відповідне рішення про відмову в призначенні даного виду пенсії позивачу за результатами повторного розгляду його заяви про призначення/перерахунок пенсії.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, згідно з якою дії зобов'язального характеру щодо зарахування стажу, призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
За правилами пункту 4.10. розділу IV Порядку №22-1 (у редакції згаданих вище змін), після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії. З аналізу вказаних вище положень випливає, що після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення (перерахунок) пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, тобто територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, тобто, територіальному органу Пенсійного фонду України, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця перебування особи для здійснення виплати такої пенсії. Тобто, нарахування та виплату пенсії проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання (реєстрації)/перебування особи.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у проведенні перерахунку пенсії №956110118755 від 05.11.2024 та зобов'язання відповідача призначити (перевести) позивача з 30 жовтня 2024 на пенсію за віком згідно з ст. 55 Закону №796-ХІІ, зарахувавши до страхового стажу позивача період роботи з 11.02.1998 по 31.12.2003.
5. Розподіл судових витрат.
З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправною відмови відповідача та зобов'язання його до вчинення певних дій, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв'язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 05.11.2024 №956110118755 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити (перевести) ОСОБА_1 з 30.10.2024 на пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 11.02.1998 по 31.12.2003.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: вул. Гната Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29013, код ЄДРПОУ: 21318350).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК