18 листопада 2025 року м. Рівне №460/15430/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо переведення позивача з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, виходячи з розміру грошового забезпечення (пенсії) покійного чоловіка з усіма надбавками та доплатами в розмірах, установлених законодавством;
зобов'язання відповідача перевести позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, виходячи з розміру грошового забезпечення (пенсії) ОСОБА_2 з врахуванням відповідного окладу за посадою та з надбавками і доплатами, встановленими йому законодавством на час смерті, в розмірах, зобов'язаних до виплати рішеннями Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2020 у справі № 460/332/20, від 20.06.2023 у справі № 460/9330/23, від 21.09.2023 у справі № 460/20343/23, від 25.03.2024 у справі № 460/28799/23;
визнання протиправною бездіяльності відповідача у видачі позивачу довідки з даними про недоотримані і невиплачені ОСОБА_2 кошти відповідно до вказаних у пункті 2 позовної заяви рішень Рівненського окружного адміністративного суду;
зобов'язання відповідача провести нарахування недоотриманих ОСОБА_2 коштів відповідно до рішень Рівненського окружного адміністративного суду, вказаних у пункті 2 позовної заяви, та видати позивачу довідку з нарахованою сумою коштів, які недоотримані та не виплачені.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.
За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що вона є дружиною покійного ОСОБА_2 , який отримував пенсію за вислугу років, призначену на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У свою чергу, позивач отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач вказує, що пенсійний орган неодноразово перераховував пенсію ОСОБА_2 на підставі рішень Рівненського окружного адміністративного суду, зокрема у справах №№ 460/332/20, 460/9330/23, 460/20343/23 та 460/28799/23. За наслідками останнього з таких перерахунків розмір пенсії ОСОБА_2 склав 23546,25 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. У вересні 2024 року позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Також, в заяві позивач просила надати довідку про суми пенсії, що підлягали виплаті ОСОБА_2 і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, а також здійснити нарахування та виплату таких сум на користь позивача. В листопаді 2024 року позивачем отримано від відповідача лист про недоцільність переведення позивача на пенсію у разі втрати годувальника за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки в такому випадку розмір пенсійної виплати позивача зменшиться. Водночас, будь-якої інформації з приводу сум пенсії, що підлягали виплаті ОСОБА_2 і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, так само як і виплати таких сум на користь позивача, вказаний лист не містив. Позивач не погоджується з такою бездіяльністю відповідача та вважає її протиправною, а тому просить позов задовольнити в повному обсязі.
07.02.2025 через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач отримуєте пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 6170,85 грн. Згідно з приписами статей 36, 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, призначається пенсія по втраті годувальника в розмірі 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. Відповідач зазначає, що сума грошового забезпечення ОСОБА_2 склала 8765,44 грн, у зв'язку з чим основний розмір пенсії у разі втрати годувальника на дату призначення її позивачу складав би 2629,63 грн ( з розрахунку: 8765,44 грн х 30 %). З огляду на вказане, відповідач стверджує про недоцільним переходу позивача на пенсію в разі втрати годувальника на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Також, відповідач вказує, що нараховані суми заборгованості на виконання рішень Рівненського окружного адміністративного суду у справах №№ 460/1143/22, 460/9330/23, 460/28799/23 не входять до складу недоотриманої ОСОБА_2 пенсії та будуть виплачені позивачу після заміни сторони правонаступником при відповідному фінансуванні на ці цілі з Державного бюджету України. З огляду на вказане, відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.
ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою суду від 20.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 (14.11.1950) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком, обчислену за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно з довідкою про доходи від 26.08.2024 № 7707 4276 1074 2790, станом на серпень 2024 року розмір пенсії позивача становить 6170,85 грн.
Позивач є дружиною ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 31.08.2022.
ОСОБА_2 також перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримував пенсію за вислугу років, призначену за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням 28 років вислуги у розмірі 79 % відповідних сум грошового забезпечення.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2020 у справі № 460/332/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88455390), яке набрало законної сили, задоволено повністю позовну заяву ОСОБА_2 , а саме:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо зменшення ОСОБА_2 відсоткового значення розміру пенсії з 79 % до 70 % сум грошового забезпечення;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.01.2016 перерахунок пенсії ОСОБА_2 , відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у порядку і розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 79 % сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі № 460/9330/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111688744), яке набрало законної сили, задоволено повністю позовну заяву ОСОБА_2 , а саме:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нездійснення ОСОБА_2 нарахування та виплату щомісячної доплати в сумі 2000 грн відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб";
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_2 нарахування та виплату щомісячної доплати в сумі 2000 грн відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" з 01.07.2021, з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 460/20343/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113633195), яке набрало законної сили, задоволено повністю позовну заяву ОСОБА_2 , а саме:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нездійснення виплати ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" з 01.07.2021, без обмеження максимального розміру пенсії;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_2 в розмірі 2000 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", починаючи з 01.07.2021, без обмеження максимальним розміром такої пенсії та з врахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі № 460/28799/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117885760), яке набрало законної сили, задоволено частково позовну заяву ОСОБА_2 , а саме:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Рівненської області щодо невиплати проіндексованого розміру пенсії ОСОБА_2 з 01.03.2023 на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", без обмеження максимального (граничного) розміру такої пенсії;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" з 01.03.2023 без обмеження пенсії максимальним розміром;
в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відповідно до рішення про перерахунок пенсії від 29.07.2024 у пенсійній справ № N/A036292 - МВС, станом на 01.06.2024 розмір пенсії ОСОБА_2 становив 23546,25 грн, в т.ч.: основний розмір пенсії (79 % грошового забезпечення з урахуванням 28 років вислуги) - 16268,64 грн; індексація базового ОСНП 2022 - 2277,61 грн; індексація базового ОСНП 2023 - 1500,00 грн; індексація базового ОСНП 2024 - 1500,00 грн; щомісячна доплата відповідно до ПКМУ № 713 від 14.07.2021 (згідно з рішенням суду) - 2000,00 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 23.07.2024.
В подальшому, позивач звернулася до відповідача із заявою від 30.09.2024, у якій просила перевести її з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника, виходячи з розміру пенсії покійного ОСОБА_2 з усіма надбавками, що підлягали виплаті ОСОБА_2 на час смерті. Також, у заяві позивач просила надати довідку про суми пенсії, які підлягали нарахуванню та виплаті ОСОБА_2 згідно з рішеннями Рівненського окружного адміністративного суду в справах №№ 460/332/20, 460/9330/23, 460/20343/23 та 460/28799/23, а також на підставі статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" здійснити нарахування та виплату таких сум на її користь. Вказана заява отримана відповідачем 02.10.2024 та зареєстрована за вхідним № 11639/В-1700-24.
Листом від 30.10.2024 за № 12539-11639/В-02/8-1700/24 відповідач повідомив позивачу про необхідність додаткового вивчення та перевірки матеріалів його пенсійної справи, у зв'язку з чим відповідно до статті 34 Закону України "Про звернення громадян" термін розгляду його звернення продовжено на строк не більше сорока п'яти календарних днів з дня реєстрації адміністративним органом.
В подальшому, листом від 26.11.2024 за № 1700-0203-8/67201 відповідач повідомив позивачу про те, що згідно зі статтею 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом листа - Закон), право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, що мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Статтями 36 (пункт "б"), 37 Закону передбачено, що сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, призначається пенсія по втраті годувальника в розмірі 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. У листі вказано, що 08.08.2024 позивачем подані заяву (документи) на призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 , яка зареєстрована в Головному управлінні Пенсійного фонді України 08.08.2024 за № 1678. На дату звернення позивач отримуєте пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 6170,85 грн. В свою чергу, для визначення позивачу розміру пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовано грошове забезпечення покійного чоловіка ОСОБА_2 , встановленого з дотриманням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, в розмірі 8765,44 грн. Відповідно основний розмір пенсії в разі втрати годувальника на дату призначення складав би 2629,63 грн (8765,44 грн х 30 %), а з урахуванням передбачених чинним законодавством доплат - 5022,00 грн. Також у листі вказано про те, що 14.08.2024 позивачем подана заява про відмову від призначення пенсії в разі втрати годувальника у зв'язку з незгодою на отримання пенсії в меншому розмірі. Таким чином, у листі пенсійний орган констатував, що пенсія в разі втрати годувальника на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" позивачу не призначалася, оскільки отримувана ним пенсія за віком, обчислена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є вищою, а бажаний позивачем перехід на інший вид пенсії - недоцільним.
Позивач, не погоджуючись бездіяльністю відповідача щодо його переведення пенсію у разі втрати годувальника та виплатою належних померлому годувальнику сум пенсії, а також вважаючи таку бездіяльність протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Також, пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема: основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Згідно з Преамбулою, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Також, пунктом 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про прокуратуру" та цього Закону, призначається одна пенсія за вибором особи. Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до Закону України "Про прокуратуру", та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Порядок фінансування пенсій, призначених відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановлюється зазначеними законами.
Отже, чинним законодавством України особі надано право обирати вид пенсії, який вона буде отримувати.
Як встановлено судом, в межах спірних правовідносин ОСОБА_1 було виявлено бажання перейти з пенсії за віком, обчисленої за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію у разі втрати годувальника на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
При цьому, спір у цій адміністративній справі виник, зокрема, у зв'язку з тим, що, на думку позивача, належний їй до виплати розмір пенсії у разі втрати годувальника має обчислюватися з розміру пенсії покійного (померлого) годувальника - ОСОБА_2 , з урахуванням доплат (надбавок, підвищень тощо), присуджених рішеннями Рівненського окружного адміністративного суду в справах №№ 460/332/20, 460/9330/23, 460/20343/23 та 460/28799/23, що становив 23546,25 грн.
Вирішуючи вказане питання, суд виходить з такого.
З 01.01.1992 введено в дію Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XIІ (далі - Закон № 2262-XIІ). Згідно з Преамбулою, цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Зі змісту статті 13 Закону № 2262-XIІ слідує, що розмір пенсії за вислугу років обчислюється з урахуванням набутої вислуги років у відсотковому співвідношенні до відповідних сум грошового забезпечення, які отримувала особа до звільнення зі служби та виходу на пенсію.
В свою чергу, умови призначення пенсій в разі втрати годувальника врегульовані Розділом IV Закону № 2262-XIІ.
Так, статтею 29 Закону № 2262-XIІ передбачено, що пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Згідно з частиною першою статті 30 Закону № 2262-XIІ, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
При цьому, пунктом "б" частини четвертої статті 30 Закону № 2262-XIІ визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю.
Відповідно до статті 31 Закону № 2262-XIІ , члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
За змістом заяв по суті сторонами не заперечується факт перебування позивача на утриманні ОСОБА_2 .
Пунктом "б" статті 36 Закону № 2262-XIІ установлено, що сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Отже, розмір пенсії у разі втрати годувальника обчислюється із заробітку годувальника, тобто з відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням яких померлому (загиблому) годувальнику була призначена пенсія за вислугу років.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд вказує, що ухваленні Рівненським окружним адміністративним судом рішення у справах №№ 460/332/20, 460/9330/23, 460/20343/23 та 460/28799/23 не стосувалися заробітку (відповідних сум грошового забезпечення) ОСОБА_2 , з урахуванням якого (яких) останньому було обчислено основний розмір пенсії за вислугу років.
Так, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2020 у справі № 460/332/20 було захищено (відновлено) право ОСОБА_2 на отримання пенсії за вислугу років в розмірі 79 % заробітку (відповідних сум грошового забезпечення). Разом з тим, позивач має право на отримання пенсії у разі втрати годувальника, розмір якої має становити 30 % заробітку (відповідних сум грошового забезпечення) померлого (загиблого) годувальника.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі № 460/9330/23 захищено (відновлено) право ОСОБА_2 на отримання щомісячної доплати в сумі 2000 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", тобто складової пенсії, яка не входить до структури заробітку (відповідних сум грошового забезпечення) ОСОБА_2 .
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21.09.2023 у справі № 460/20343/23 захищено (відновлено) право ОСОБА_2 на отримання пенсії без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.07.2021.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі № 460/28799/23 захищено (відновлено) право ОСОБА_2 на отримання пенсії з 01.03.2023 без обмеження її максимального розміру та з врахуванням суми індексації пенсії, визначеної відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році".
Суд звертає увагу на те, що зі змісту прохальної частини заяви позивача від 30.09.2024 (отриманої відповідачем 02.10.2024 та зареєстрованої за вхідним № 11639/В-1700-24), так само як і прохальної частини позовної заяви, чітко слідує волевиявлення останньої домогтися від пенсійного органу призначення пенсії у разі втрати годувальника за нормами Закону № 2262-XIІ, виходячи з розміру пенсії покійного ОСОБА_2 , а не його заробітку (відповідних сум грошового забезпечення), що суперечить наведеним вище приписам пункту "б" статті 36 Закону № 2262-XIІ.
Також, суд враховує, що в матеріалах судової справи наявна копія заяви позивача від 14.08.2024, за змістом якої вона повідомляє пенсійному органу про свою незгоду на призначення пенсії у разі втрати годувальника за нормами Закону № 2262-XIІ в меншому розмірі, аніж отримувана нею пенсія за віком за нормами Закону № 1058-IV.
Таким чином, з урахуванням встановлених у справі обставин та умов їх нормативно-правового регулювання, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині про:
визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо переведення позивача з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, виходячи з розміру грошового забезпечення (пенсії) покійного чоловіка з усіма надбавками та доплатами в розмірах, установлених законодавством;
зобов'язання відповідача перевести позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, виходячи з розміру грошового забезпечення (пенсії) ОСОБА_2 з врахуванням відповідного окладу за посадою та з надбавками і доплатами, встановленими йому законодавством на час смерті, в розмірах, зобов'язаних до виплати рішеннями Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2020 у справі № 460/332/20, від 20.06.2023 у справі № 460/9330/23, від 21.09.2023 у справі № 460/20343/23, від 25.03.2024 у справі № 460/28799/23.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання останнього видати позивачу довідки про суми пенсії, що підлягали виплаті ОСОБА_2 на виконання рішень Рівненського окружного адміністративного суду у справах № 460/332/20, 460/9330/23, 460/20343/23, 460/28799/23 і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, то суд вказує наступне.
За правилами статті 61 Закону № 2262-XIІ, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
В разі смерті пенсіонера членам його сім'ї або особі, яка здійснила його поховання, виплачується для цього допомога в розмірі тримісячної пенсії, але не менше п'ятикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Допомога на поховання не виплачується, якщо поховання пенсіонера здійснено за рахунок держави.
Отже, суми недоодержаної пенсії особами, які отримували пенсію згідно з Законом № 2262-XIІ, виплачуються членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або членам сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера. При цьому дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Верховним Судом в постанові від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а сформульований правовий висновок про те, що у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Таким чином, Закон № 2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону № 2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
З огляду на вказане, суд відхиляє як безпідставне та необґрунтоване твердження відповідача про те, що нараховані суми заборгованості на виконання рішень Рівненського окружного адміністративного суду у справах №№ 460/332/20, 460/1143/22, 460/9330/23, 460/28799/23 не входять до складу недоотриманої ОСОБА_2 пенсії та можуть бути виплачені позивачу після заміни сторони правонаступником.
Також, суд звертає увагу на те, що згідно зі статтею 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
З 17.10.1996 введено в дію Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР). Згідно з Преамбулою, цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (частина перша статті 3 вказаного Закону).
Положеннями частини третьої статті 3 Закону № 393/96-ВР визначено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Приписами статей 4 - 6 Закону № 393/96-ВР регламентується коло питань, рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, а також установлені вимоги до звернення, мова звернень і рішень та відповідей на них.
Статтею 7 Закону № 393/96-ВР встановлено заборону відмови в прийнятті та розгляді звернення й передбачено обов'язок із прийняття та розгляду звернень, оформлених належним чином і поданих у встановленому порядку.
За правилами частини першої статті 15 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно до статті 19 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що кожен громадянин України має гарантоване право звернутись до уповноваженого органу із проханням сприяти реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів, а орган, до якого він звернувся, зобов'язаний об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити доводи скарги, невідкладно вжити заходів щодо відновлення порушених прав, виявити та усунути причини та умови, які сприяли порушенням, надати мотивовану відповідь у строки встановленні статтею 20 Закону № 393/96-ВР та повідомити особу про наслідки розгляду.
З огляду на вказане вище, суд констатує, що позивач і відповідач є суб'єктами правовідносин у сфері звернень громадян з відповідними правами й обов'язками, зокрема з правом позивача скерувати звернення й обов'язком відповідача розглянути його і надати на нього відповідь. Вказане також стверджується змістом листа від 30.10.2024 за № 12539-11639/В-02/8-1700/24, згідно з яким відповідач повідомив позивачу про необхідність додаткового вивчення та перевірки матеріалів його пенсійної справи, у зв'язку з чим відповідно до статті 34 Закону № 393/96-ВР продовжив термін розгляду його звернення на строк не більше сорока п'яти календарних днів.
При цьому, суд враховує, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов'язку суб'єктом владних повноважень. Так, істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.04.2020 по справа № 813/4351/16 (адміністративне провадження № К/9901/23316/18).
Як встановлено судом, згідно з пунктом 2 прохальної частини заяви від 30.09.2024 позивач просив (дослівно): "надати мені довідку з даними про недоотримані чоловіком кошти, які підлягали нарахуванню та виплаті відповідно до вказаних вище рішень суду і на підставі ст. 61 Закону України 2262-12 здійснити мені їх виплату". Також, зі змісту заяви слідує, що рішеннями суду, про які вказано у пункті 2 прохальної частини заяви від 30.09.2024, є рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2020 у справі № 460/332/20, від 20.06.2023 у справі № 460/9330/23, від 21.09.2023 у справі № 460/20343/23 та , від 25.03.2024 у справі № 460/28799/23.
Дослідивши зміст листів від 30.10.2024 за № 12539-11639/В-02/8-1700/24 та від 26.11.2024 за № 1700-0203-8/67201, суд встановив, що запитувані довідки відповідач позивачу не надав та будь-яких роз'яснень з приводу неможливості їх надання у листах не вказав. Докази надання відповідачем відповіді на заяву позивача від 30.09.2024 у названій частині іншим листом матеріали судової справи не містять. У свою чергу, відзив на позовну заяву також не містить жодних обґрунтувань з приводу розгляду заяви позивача від 30.09.2024 у названій частині та/або неможливості надання запитуваних довідок.
Отже, всупереч приписам статті 19 № 393/96-ВР відповідач не провів належний розгляд заяви позивача від 30.09.2024 в частині надання довідок про суми пенсії, що підлягали виплаті ОСОБА_2 на виконання рішень Рівненського окружного адміністративного суду у справах № 460/332/20, 460/9330/23, 460/20343/23, 460/28799/23 і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, а також не повідомив позивача про результати вирішення вказаного питання.
За наведених обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині:
визнання протиправною бездіяльності відповідача у видачі позивачу довідки з даними про недоотримані і невиплачені ОСОБА_2 кошти відповідно до вказаних у пункті 2 позовної заяви рішень Рівненського окружного адміністративного суду;
зобов'язання відповідача видати позивачу довідку з нарахованою сумою коштів, які недоотримані та не виплачені ОСОБА_2 відповідно до рішень Рівненського окружного адміністративного суду, вказаних у пункті 2 позовної заяви.
Водночас, підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести нарахування недоотриманих ОСОБА_2 коштів відповідно до рішень Рівненського окружного адміністративного суду у справах № 460/332/20, 460/9330/23, 460/20343/23, 460/28799/23 відсутні, оскільки наявними у справі копіями розрахунків на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № N/A 036292 за дорученнями №№ Д N/A036292/18, Д N/A036292/20, Д N/A036292/21 стверджується, що станом на день ухвалення судом цього рішення відповідні розрахунки відповідачем вже проведені.
Також, при ухвалені цього рішення суд враховує, що згідно з заявами по суті між сторонами відсутній спір з приводу фактичних розмірів сум пенсій нарахованих ОСОБА_2 на виконання рішень суду у справах №№ 460/332/20, 460/9330/23, 460/20343/23, 460/28799/23, а також те, що в межах цієї адміністративної справи позивачем не заявляються позовні вимоги про виплату вказаних коштів на підставі статті 61 № 2262-ХІІ.
Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити повністю.
Також, суд зауважує, що з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні, ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Так, за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн, відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 довідок про суми пенсії, що підлягали виплаті ОСОБА_2 на виконання рішень Рівненського окружного адміністративного суду в справах №№ 460/332/20, 460/9330/23, 460/20343/23, 460/28799/23 і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надати ОСОБА_1 довідки про суми пенсії, що підлягали виплаті ОСОБА_2 на виконання рішень Рівненського окружного адміністративного суду в справах №№ 460/332/20, 460/9330/23, 460/20343/23, 460/28799/23 і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області суму судового збору в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять грн, 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 18.11.2025.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028; код ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076).
Суддя Ольга ПОЛІЩУК