17 листопада 2025 року м. Рівне №460/17889/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення від 20.03.2023 за №056950001125 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності та зобов'язання зарахувати до загального страхового стажу період проходження ним строкової військової служби в Радянській армії з 01.05.1982 по 01.05.1984, а також згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 12.06.1991 (дублікат) періоди роботи з 27.02.1989 по 05.06.1991 у Шахтобудівельному управлінні №13 тресту "Донецькшахтобуд" та з 20.06.1991 по 07.07.1997 у шахті "Південнодонбаська №3" виробничого об'єднання "Донецьквугілля" та призначити пенсію по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 13.03.2023, здійснивши нарахування та виплату пенсії з урахуванням заробітної плати, яка враховується при обчисленні пенсії, згідно з довідкою Відокремленого підрозділу "Шахта Південнодонбаська №3 імені Миколая Сафоновича Сургая" ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" від 17.07.2014 №997/1.
В обґрунтування позову зазначено, що в березні 2023 року позивач звернувся до територіального органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії по інвалідності. Повідомлено, що оскільки на адресу позивача не надходило рішення за результатами розгляду його заяви, то він звернувся з відповідним запитом до пенсійного органу. У відповідь на запит зазначено, що йому було відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вважає, що надав пенсійному органу усі необхідні для призначення пенсії документи, а оскаржуваним рішенням йому необґрунтовано та без урахування всіх обставин справи відмовлено у призначенні пенсії. За таких обставин, просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 03.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив про відсутність у позивача необхідного стажу. Вважає, що у спірних правовідносинах, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією за законами України. За таких обставин, просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши заяви по суті, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
В березні 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст.32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За правилами екстериторіальності заяву і додані до неї заяви передано для розгляду до ГУ ПФУ в Рівненській області.
20.03.2023 ГУ ПФУ в Рівненській області за результатами розгляду вказаної заяви прийнято рішення №056950001125 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2 пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 14 років. При цьому, зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудової книжки НОМЕР_2 від 12.06.1991, оскільки надано дублікат; до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до п.3 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не зараховано періоди роботи, зазначені в трудовій книжці, оскільки відсутні уточнюючі довідки про пільговий характер роботи.
Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України № 1058-IV від 09.07.2003 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", надалі - (Закон №1058-IV ), відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Приписами ст.30 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством. Органи Пенсійного фонду та застрахована особа мають право в установленому законом порядку оскаржити рішення органів медико-соціальної експертизи (ст.31 Закону № 1058-IV).
Згідно з нормами ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія по інвалідності III групи призначається за наявності у особи страхового стажу, передбаченого статтею 32 Закону - від 56 років до 59 років включно - 14 років.
Тобто, вказаною нормою визначено право осіб з інвалідністю на пенсію інвалідності за наявності відповідного віку та страхового стажу, виходячи з часу настання інвалідності або дня звернення за пенсією.
Матеріали справи свідчать, що 13.06.2022 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААВ №797546 від 13.06.2022.
У зв'язку з цим, в березні 2023 року позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення йому пенсії по інвалідності, однак відповідачем було відмовлено у такому через нестачу необхідного страхового стажу.
Згідно зі ст.1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
В силу вимог ст.62 Закону №1788-ХІІ відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики № 259/34/5 від 08.06.2001, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника
Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
На виконання статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв Постанову "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами за змістом заяв по суті, позивача надав відповідачу разом з заявою про призначення пенсії по інвалідності дублікат трудової книжки, оскільки її оригінал був втрачений.
Так, згідно з записами трудової книжки (дубліката) НОМЕР_3 від 12.06.1991 ОСОБА_1 з 27.02.1989 прийнятий у Шахтобудівельне управління №13 тресту "Донецькшахтобуд" підземним прохідником 4 розряду з повним робочим днем у шахті (запис №1), з 08.08.1989 - переведений підземним гірничим з повним робочим днем у шахті (запис №2); з 26.03.1990 - переведений підземним прохідником 4 розряду з повним робочим днем у шахті (запис №3); з 02.02.1991 - переведений підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем у шахті (запис №4); з 05.06.1991 - звільнений у зв'язку з переведенням на шахту Південно-Донбаську №3 (запис №5); з 20.06.1991 - прийнятий у шахту "Південнодонбаську" №3 виробничого об'єднання "Донецьквугілля" гірником по ремонту гірських виробок 4 розряду з повним робочим днем у шахті (запис №6); з 02.11.1993 - переведений гірником підземних робіт 3 розряду з повним робочим днем у шахті (запис №7); з 03.10.1994 - переведений гірником по ремонту гірських виробок підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті (запис №8); з 07.07.1997 - звільнений за власним бажанням (запис №9).
Відповідно до пп. 5.1-5.3 Інструкції № 58, особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.
Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.
Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.
Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.
Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.
Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.
У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.
У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
Відповідно до пп. 2.11- 2.12 Інструкції № 58, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
При цьому, суд наголошує, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на її особисті права. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 17.09.2024 у справі №440/4164/23, від 28.02.2018 у справі № 677/277/17, від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Суд також враховує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки, аналогічні за своїм змістом, містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Суд також враховує, що з аналізу змісту наведених вище норм Порядку №637 слід дійти висновку, що у разі відсутності у трудовій книжці записів про роботу, відповідний стаж роботи особи встановлюється на підставі виписок, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи. Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17 та від 21.05.2020 у справі №550/927/17.
Водночас, на підтвердження періодів роботи ОСОБА_1 у Шахтобудівельному управлінні №13 тресту "Донецькшахтобуд" та у шахті "Південнодонбаська №3" виробничого об'єднання "Донецьквугілля" позивач до заяви про призначення пенсії подав уточнюючі довідки ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" від 18.07.2014 №293 та Відокремленого підрозділу "Шахта Південнодонбаська №3 імені Миколая Сафоновича Сургая" ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" від 18.07.2014 №143, які за змістом відповідають записам дублікату трудової книжки позивача.
Суд зауважує, що записи у наданому дублікаті трудової книжки виконані чітко, засвідчені відтиском печатки відповідних підприємств, а також містять інформацію про накази щодо дати прийняття та звільнення позивача з роботи та не містить виправлень/підтирань чи інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
Натомість, згідно з оскаржуваним рішенням відповідачем до страхового стажу позивача зараховано лише 6 місяців 13 днів.
З огляду на встановлене, доводи відповідача про незарахування до страхового стажу позивача періоду згідно з трудової книжки НОМЕР_2 від 12.06.1991, оскільки надано її дублікат і не надано уточнюючих довідок, суд оцінює критично та відхиляє як безпідставні.
Також матеріали справи свідчать, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача також період проходження ним строкової військової служби з 01.05.1982 по 01.05.1984.
У позовній заяві позивачем повідомлено, що ним було втрачено військовий квиток під час евакуації з с.Водяне Покровського району Донецької області на підконтрольну Україні територію у зв'язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України.
Поряд з цим, 28.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідь на адвокатський запит надано довідку №772, згідно з якою повідомлено, що ОСОБА_1 дійсно проходив військову службу з 05.1982 по 05.1984. Підставою видачі даної довідки: облікова картка по ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до п.«в» ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом "к" ч.1 п.109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590, передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.
Отже, період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби у Радянській армії, а саме з 01.05.1982 до 01.05.1984 підлягає до зарахування до загального страхового стажу.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно норм п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Водночас, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу. Відповідач, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії з підстав непідтвердження наявності у нього достатнього стажу роботи, будь-яких додаткових документів від нього не вимагав, жодних дій по їх самостійному отриманню не вчиняв.
З аналізу норм пенсійного законодавства вбачається, що у зв'язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії Управління зобов'язане перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
При цьому, суд акцентує, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.
Зі свого боку, позивач вчинив всі необхідні для призначення пенсії дії та надав усі необхідні для цього документи.
На переконання суду, дії відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи з 27.02.1989 по 05.06.1991 та з 20.06.1991 по 07.07.1997, та служби з 01.05.1982 до 01.05.1984 є непропорційними заявленій легітимній меті, тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
З огляду на викладене, суд вважає, що ГУ ПФУ в Рівненській області, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності, без урахування вказаних періодів роботи і служби позивача, діяли не на підставі, не в межах та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому рішення про таку відмову №056950001125 від 20.03.2023 не відповідає критеріям правомірності, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, є протиправним і підлягає скасуванню.
Таким чином, належним способом захисту та відновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача є зобов'язання ГУ ПФУ в Рівненській області зарахувати до страхового стажу період роботи позивача з 27.02.1989 по 05.06.1991, з 20.06.1991 по 07.07.1997, служби з 01.05.1982 до 01.05.1984 та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, з урахуванням вказаних періодів.
Водночас, щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити пенсію за по інвалідності на підставі довідки про заробітну плату від 17.07.2014 №997/1, суд враховує, що повноважним органом для обрахунку та призначення пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого й належить розгляд документів. Суд не може перебирати компетенцію суб'єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не надана оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії чи його достатність, за умови, що таких дій не вчинив відповідач.
Таким чином, оскільки пенсійним органом ще не здійснено розрахунок загального стажу роботи позивача згідно зі всіма записами трудової книжки та не зроблено висновок чи такий є достатнім для призначення пенсії позивачу, не надано оцінку дотримання позивачем сукупності всіх умов для призначення пенсії по інвалідності, то позовна вимога про зобов'язання призначити позивачу пенсію на даній стадії є передчасною.
Враховуючи наведене, суд вважає, що належним способом відновлення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання ГУ ПФУ в Рівненській області повторно розглянути питання щодо призначення позивачу пенсії за віком із врахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення.
В силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача частково відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
З огляду на наведене, позовна заява підлягає до часткового задоволення.
Правові підстави для застосування положень ст.139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яка полягає у незарахуванні до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 27.02.1989 по 05.06.1991, з 20.06.1991 по 07.07.1997 та служби з 01.05.1982 до 01.05.1984.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 27.02.1989 по 05.06.1991, з 20.06.1991 по 07.07.1997 та служби з 01.05.1982 до 01.05.1984.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №056950001125 від 20.03.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.03.2023 про призначення пенсії, з урахуванням періодів з 27.02.1989 по 05.06.1991, з 20.06.1991 по 07.07.1997 та з 01.05.1982 до 01.05.1984.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 17 листопада 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Д.П. Зозуля