19 листопада 2025 рокум. ПолтаваСправа №440/15525/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О., ознайомився з позовною заявою ОСОБА_1 до Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, та
До Полтавського окружного адміністративного суду 14 листопада 2025 року надійшов позов ОСОБА_1 до Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якому позивачка просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.11.2025 про відкриття виконавчого провадження №79538854;
- визнати протиправною та скасувати постанову Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.11.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 79538854;
- визнати протиправною та скасувати постанову Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.11.2025 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 79538854;
- визнати протиправною та скасувати постанову Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.11.2025 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 79538854.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У силу частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Зокрема, як визначено частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Зі змісту доданих до позовної заяви документів суд встановив, що на виконанні у державного виконавця Решетилівського ВДВС перебуває виконавче провадження №79538854 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 04.11.2025 Великобагачанським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави за подачу апеляційної скарги судового збору у розмірі 16267,20 грн.
Так, постановою Полтавського апеляційного суду від 11.08.2025 у цивільній справі №542/1374/24 стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави за подачу апеляційної скарги судовий збір в сумі 16267,20 грн.
Тож, виконавче провадженні №79538854 відкрито на підставі виконавчого листа, виданого Великобагачанським районним судом Полтавської області у цивільній справі (№542/1374/24), а позивачка є боржником у такому виконавчому провадженні.
Предметом цього спору, окрім іншого, є правомірність постанов державного виконавця від 10.11.2025 про відкриття виконавчого провадження №79538854 та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 79538854.
Статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Згідно зі статтею 447-1 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
У силу частини першої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 , як боржник у виконавчому провадженні №79538854, має право на звернення до Великобагачанського районного суду Полтавської області зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, зокрема, на постанови від 10.11.2025 про відкриття виконавчого провадження №79538854 та про арешт коштів боржника.
У наведеній частині спір не підсудний Полтавському окружному адміністративному суду, оскільки його не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини шостої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
За приписами частини першої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об'єднання в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати за правилами різної підсудності.
Відповідно до частини шостої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Визначальною умовою для роз'єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз'єднання сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Зазначений припис спрямований на те, щоб суб'єкт правовідносин міг з дотриманням принципів адміністративного судочинства і конкретних обставин скористатися правом на судовий захист.
Водночас таке роз'єднання може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз'єднав позовні вимоги.
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 18.09.2025 у справі №520/29352/24.
З урахуванням наведеного суд констатує відсутність підстав для роз'єднання позовних вимог ОСОБА_1 в окремі провадження, оскільки позовні вимоги про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця від 10.11.2025 про відкриття виконавчого провадження №79538854 та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №79538854 мають розглядатися місцем загальним судом, який видав виконавчий лист, у порядку цивільного судочинства, тоді як позовні вимоги про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця від 10.11.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору підсудні окружному адміністративному суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
А оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 належить розглядати за правилами різного судочинства, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі за цим позовом.
Щодо посилань позивачки на розгляд Полтавським окружним адміністративним судом справ №№ 440/2855/25, 440/7407/21, 440/4617/24 суд звертає увагу на відмінність предмету спору та фактичних обставин зазначених справ зі справою №440/15525/25.
Так, у справі №440/2855/25 предметом спору була правомірність постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення штрафу на користь держави відповідно до постанови Валківського районного суду Харківської області у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
У справі №440/7407/21 спір стосувався виключно правомірності дій та постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.
А у справі №440/4617/24 позивачка оскаржувала постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого Полтавським окружним адміністративним судом.
У рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04, §24) ЄСПЛ закріпив поняття "суд, встановлений законом", яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.
Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (заявам 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року) визначено, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".
За наведених обставин, розгляд цієї справи Полтавським окружним адміністративним судом порушить гарантоване статтею 6 ЄКПЛ право позивачки на розгляд її справи судом, встановленим законом, та у силу частини першої статті 318 КАС України буде підставою для скасування рішення Полтавського окружного адміністративного суду з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, що своєю чергою призведе до затягування розгляду справи по суті.
При цьому відмова у відкритті провадження у справі №440/15525/25 не перешкоджає позивачці звернутися до Полтавського окружного адміністративного суду з окремим позовом про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця від 10.11.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.
Керуючись статтями 4, 19, 21, 170, 172, 241, 242, 243, 248, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов.
Роз'яснити позивачці право звернутись до Великобагачанського районного суду Полтавської області зі скаргою на рішення, дії та/або бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні №79538854 на підставі положень статті 447 Цивільного процесуального кодексу України, зокрема щодо оскарження постанов державного виконавця віл 10.11.2025 ро відкриття виконавчого провадження №79538854 та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №79538854.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Олександр КУКОБА