Справа № 420/19383/25
19 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не проведення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно.
- Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, починаючи з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення та індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 року включно по день фактичної виплати.
- Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що виключений зі списків особового складу та на виконання рішень суду у справі № 340/157/24, № 340/1076/4 на день подання позову розрахунок не проведено та не нараховано середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, у зв'язку з чим змушений звернутися до суду з даним позовом. Також не нараховано компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно, та індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно, відповідно стаття 4 Закону №2050-ІІІ та постанови Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 про затвердження «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».
Представником відповідача Військової частини НОМЕР_1 відзив на позовну заяву до суду не надано.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою від 23.06.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.10.2023 року №298 (по стройовій частині) його було виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 по справі №340/157/24 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 по справі №340/1076/24 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, а також з урахуванням раніше виплачених сум.
Також судом встановлено, що станом на день подання позову розрахунок з позивачем не проведено, що позивач підтверджує у позові.
Крім того, як зазначає позивач, відповідачем не нараховано середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, у зв'язку з чим він змушений звернутися до суду з даним позовом. Також не нараховано компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно, та індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно, відповідно стаття 4 Закону №2050-ІІІ та постанови Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 про затвердження «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».
Вирішуючи даний спір, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно ст.2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Отже, суд доходить висновку, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення у належному розмірі та нарахування цих доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
Суд зауважує, що наразі позивачу виплата спірної індексації та індексації-різниці ще не здійснена, а тому його права на виплату компенсації згідно Закону № 2050-ІІІ, що має здійснюватися у тому ж місяці, в якому виплачується заборгованість, не є порушеними.
Тому такі вимоги позивача є передчасними та задоволенню не підлягають.
Саме з моментом набуття права на компенсацію згідно Закону № 2050-ІІІ нерозривно пов'язаний як момент порушення права позивача на цю компенсацію, так і момент початку перебігу строку звернення до суду з позовом щодо її нарахування. До моменту набуття позивачем права на компенсацію (момент отримання доходу) неможна стверджувати про порушення права позивача на її отримання. І лише з моменту порушення права позивача на компенсацію в останнього виникає право на звернення до суду на захист порушеного права на таку компенсацію.
Питання строку звернення до суду з позовом щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ було предметом розгляду Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного Суду (далі - СП КАС ВС) у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, в якій Судова палата вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові КАС ВС від 09.06.2021 у справі № 240/186/20 (№ в ЄДРСР 97532785), постанові КАС ВС від 17.11.2021 у справі № 460/4188/20 (№ в ЄДРСР 101150404), постанові КАС ВС від 27.07.2022 у справі № 460/783/20 (№ в ЄДРСР 105444326), постанові КАС ВС від 11.05.2023 у справі № 460/786/20 (№ в ЄДРСР 110803019) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювала, зокрема, такі висновки:
а) у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;
в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду.
Суд наголошує, що на виконання судових рішень від 15.03.2024 року у справі № 340/157/24 та від 14.06.2024 у справі № 340/1076/24 позивачу наразі ще не здійснена виплата індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, що позивач підтверджує у позові.
Отже, наразі відсутній дохід, який би було нараховано та виплачено позивачу з порушенням строку його виплати.
Тому про порушення права позивача на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону № 2050-ІІІ через порушення строку виплати вищевказаної індексації та індексації-різниці можна стверджувати лише з моменту виплати позивачу заборгованої частини грошового забезпечення, якщо така виплата відбудеться без нарахування та виплати відповідної компенсації.
До цього часу права позивача на отримання компенсації не є порушеними.
За викладених обставин, суд враховує висновки СП КАС ВС у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 (що зроблені Судовою Палатою), відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС україни.
За викладених обставин суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає, що відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Згідно ч. 2 ст. 117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Як встановив суд, відповідач ще не здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення та індексації-різниці грошового забезпечення на виконання рішень у справах № 340/157/24 та № 340/1076/24, тоді як право позивача на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні безпосередньо пов'язане з датою остаточного розрахунку, який у спірних правовідносинах відповідачем ще здійснено не було.
Відтак, зазначені позовні вимоги також є передчасними та задоволенню не підлягають.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем наразі не допущено протиправної бездіяльності щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а тому позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів
.