Справа № 420/36491/25
19 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просить суд:
- визнати незаконними дії Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо незняття арешту з майна ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 накладеного на підставі:
постанови державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Білого К.І. від 20.01.2011 року у виконавчому провадженні В-6/810 (№23946118), номер запису про обтяження №10755878;
постанови державного виконавця Приморський відділ державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 05.08.2016 року у виконавчому провадженні №51709241, номер запису про обтяження №16357815.
Адміністративний позов від імені позивача підписано та подано до суду 27.10.2025 року представником позивача адвокатом Коваленко Т.Б.
Ухвалою суду від 03.11.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 був залишений без руху та позивачу встановлений 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
Судом було зазначено, що недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності пропуску позивачем такого строку.
На виконання вищевказаної ухвали суду, представник позивача адвокат Коваленко Т.Б. надала до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, в обґрунтування якої зазначила, що позивач, з метою отримання правничої допомоги, спочатку звернувся до адвоката Ткаченка М.О. Однак, у зв'язку з подальшими розбіжностями у позиції та неналежною комунікацією між сторонами 05.05.2025 року договір про надання правової допомоги було розірвано. Лише 20.10.2025 року, після укладення нового договору про надання правничої допомоги з адвокатом Коваленко Т.Б. та підписання акту приймання-передачі документів між адвокатами, позивач вперше отримав можливість ознайомитися з документами, що стосувалися його справи.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 287 КАС України встановлені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
За ч.1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Так, згідно п.1 ч.2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду у справах подібної категорії - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до реалізації власних прав та інтересів та виконання своїх процесуальних обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Так, в межах викладених позовних вимог позивач оскаржує дії Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо незняття арешту з його майна, накладеного в межах виконавчих проваджень В-6/810 (№23946118) та №51709241.
З адміністративного позову вбачається, що позивач дізнався про накладення арешту на його майно в січні 2025 року при переоформленні у нотаріуса спадкового майна на свою доньку. В адміністративному позові представник позивача адвокат Коваленко Т.Б. також посилається на те, що 12.03.2025 року Райтенком Т.Г. на адресу виконавчого органу було направлено заяву про зняття арешту з його майна, однак відповіді на неї він не отримав. 30.04.2025 року до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) представником позивача адвокатом Ткаченко М.О. було надіслано адвокатський запит з цього приводу, на який відповідачем (Приморським ВДВС) було надано відповідь від 09.05.2025 року про відмову щодо зняття арешту з майна позивача.
Водночас, даний адміністративний позов надійшов до суду лише 27.10.2025 року, із значним пропуском визначеного п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України десятиденного строку звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування пропуску строку звернення до суду представник позивача адвокат Коваленко Т.Б. посилалась на те, що з метою отримання правничої допомоги позивач спочатку звернувся до адвоката Ткаченка М.О., однак, у зв'язку з подальшими розбіжностями у позиції та неналежною комунікацією між сторонами 05.05.2025 року договір про надання правової допомоги було розірвано. Лише 20.10.2025 року, після укладення нового договору про надання правничої допомоги позивачем з адвокатом Коваленко Т.Б. та підписання акту приймання-передачі документів між адвокатами, позивач вперше отримав можливість ознайомитися з документами, що стосувалися його справи. Зокрема, позивачу стало відомо про адвокатський запит ОСОБА_2 від 30.04.2025 року до Приморського відділу ДВС м. Одеси, а також про отриману відповідь №87548 від 09.05.2025 року на вищевказаний запит, з якої вбачається відмова органу ДВС у знятті арешту з майна позивача.
Колегією суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у постанові від 25.02.2025 року у справі №420/29091/24 було зазначено, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Крім того, колегія суддів зазначила, що для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав.
При цьому, розглядаючи клопотання представника позивача адвокат Коваленко Т.Б. про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду, суд, по перше, зазначає, що розбіжності у позиції позивача (як клієнта) та його адвоката при обранні способу захисту порушених прав та законних інтересів позивача не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з вказаним адміністративним позовом. Факт звернення позивача до іншого адвоката у жовтні 2025 року після розірвання договору з адвокатом Ткаченко О.М. у травні цього року жодним чином не обґрунтовує поважність причин невжиття позивачем дій на захист власних прав та інтересів в зазначений проміжок часу. По-друге, зазначені обставини свідчать лише про те, що сторона позивача була обізнана про порушення прав та інтересів Райтенко Т.Г., зокрема, наявністю арешту його майна ще з січня 2025 року, коли позивач звернувся до нотаріуса з метою переоформлення спадкового майна (земельних ділянок).
При цьому подальші дії сторони позивача, на які є посилання в адміністративному позові (звернення 12.03.2025 року позивач звернувся до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про зняття арешту з майна, в якій позивач самостійно зазначав про наявність виконавчого провадження №23946118, неотримання відповіді на це звернення, укладення 13.04.2025 року із адвокатом Ткаченко М.О. договору про надання правової допомоги, надіслання адвокатом запиту до виконавчого органу, укладення 05.05.2025 року договору про розірвання договору про надання правової допомоги адвокатом Ткаченко М.О., укладення 20.10.2025 року договору із адвокатом Коваленко Т.Б.), спростовують доводи представника позивача про те, що про порушення свого права позивач дізнався лише 20.10.2025 року після ознайомлення з відповіддю ДВС, отриманою при наданні доступу до процесуальних документів адвокату Коваленко Т.Б. від адвоката Ткаченко М.О.
За вищевикладених обставин суд також не приймає в якості належного обґрунтування посилання представника позивача на неможливість звернення до суду з вказаним адміністративним позовом у встановлений законом 10-денний строк через перебування його за кордоном, оскільки воно є неконкретним, та таким що не доводить поважність причин пропуску звернення до суду з урахуванням наведених обставин.
Зазначені обставини жодним чином не свідчать про те, що в адміністративній справі №420/36491/25 існували чинники, які об'єктивно ускладнювали або унеможливлювали вчасне звернення позивача до суду з вказаним адміністративним позовом або самостійно, або за участю представника.
Таким чином, вказані представником позивача підстави пропуску строку звернення до суду в адміністративній справі №420/36491/25, на думку суду, не можуть бути визнані поважними причинами в розумінні ч.1 ст.123 КАС України для пропуску особою встановленого строку звернення до суду з позовною заявою.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи вищезазначене суд доходить висновку, що причини пропуску строку звернення до суду, зазначені представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, не є поважними, а тому відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду в адміністративній справі №420/36491/25.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
На підставі викладеного, керуючись приписами ст.ст. 5-11, 121-123, 169, 171, 241, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -
Відмовити позивачу у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду в адміністративній справі №420/36491/25.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Білостоцький О.В.