Справа № 420/15550/25
19 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно зі ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
19 травня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якій позивач, з урахуванням нової редакції позовної заяви від 06.06.2025, просить суд:
визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області по не врахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , при призначенні пенсії 28.04.2025 року період роботи з 15.08.1085 року по 1.05.1988 року неправомірною;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 15.08.1085 року по 1.05.1988 року до страхового стажу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому при призначенні пенсії протиправно не зараховано до страхового стажу спірні періоди роботи. Позивач зазначає, що його трудовою книжкою підтверджуються спірні періоди роботи та вважає, що відповідачем протиправно не враховано періоди роботи до страхового стажу.
Відповідач надав відзив, в якому, зазначив, що пенсійний орган правомірно не зарахував спірні періоди до страхового стажу, оскільки відсутній номер наказу про прийняття на роботу, чим порушено вимоги Інструкції №162.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій зауважив на відсутності у відзиві спростувань його доводів у позовній заяві.
Суд ухвалою від 01 серпня 2025 року прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивачу призначено пенсію за віком з 28.04.2025 згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
При призначенні пенсії, пенсійним органом не зараховано до страхового стажу періоди роботи позивача з 15.08.1985 року по 01.05.1988 року, що підтверджується розрахунком стажу форми РС-право.
Згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_1 , в період з 15.08.1984 по 01.05.1988 позивач працював вчителем історії у Старозбур'ївській середній школі.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо незарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно ч.2 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Пунктом 2.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), визначено, що до заяви про призначання пенсії додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 для призначення пенсії надаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - постанова КМУ № 637).
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), статтею 48 Кодексу законів про працю України, пунктом 1 Постанови КМУ № 637 та пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_1 , в період з 15.08.1984 по 01.05.1988 позивач працював вчителем історії у Старозбур'ївській середній школі.
Пунктами 1,2,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зі змісту наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а звернув увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Окрім цього, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Вказану позицію сформував Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
На момент внесення у трудову книжку позивача записів була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах та організаціях, затверджених постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 року (далі - Інструкція №162).
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції, прийом на роботу без трудової книжки не допускається. Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №162, питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.
Пунктом 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови визначено, що трудові книжки робітників та службовців при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 зазначеної постанови, відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Недотримання роботодавцем вимог Інструкції №162 (відсутність номера наказу про прийняття на роботу) не може бути підставою для незарахування позивачу спірного періоду роботи, оскільки працівник не може нести відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудової книжки.
З огляду на викладене, суд вважає, що періоди роботи з 15.08.1984 по 01.05.1988 мають бути зарахованими до страхового стажу позивача.
Таким чином, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України та задовольнити позов шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незарахування позивачу до страхового стажу при призначенні пенсії періодів роботи з 15.08.1984 по 01.05.1988 та зобов'язання відповідача зарахувати ці періоди до страхового стажу позивача.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, норми діючого законодавства, правові позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 968,96 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, буд. 6, м. Херсон, Херсонська обл., 73036, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 при призначенні пенсії періодів роботи з 15.08.1984 до 01.05.1988.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 15.08.1984 до 01.05.1988 до страхового стажу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Дмитро БАБЕНКО