Рішення від 19.11.2025 по справі 420/23377/25

Справа № 420/23377/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд

у складі

головуючого судді Скупінської О.В.,

при секретарі Подобіній О.М.

за участю

представників позивача Поперечного Д.І. (за ордером),

представника відповідача Лоскутов В.С. (за витягом),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, вимоги

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 15.07.2025 надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати рішення №54226/15-32-24-04-20 від 11.12.2024 р. з ЄВ на суму 122 440,57 грн., вимогу №54224/15-32-24-04-20 від 11.12.2024 р. з ЄВ на суму 266 944,52 грн.

Ухвалою судді від 21.07.2025 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі 3115,08 грн або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

22.07.2025 на усунення недоліків надійшла уточнена позовна заява (вх. №74064/25), в якій просить:

1. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.12.2024 №54211/15-32-24-04-20, № 54214/15-32-24-04-20, № 54221/15-32-24-04-20, рішення №54226/15-32-24-04-20 від 11.12.2024 р., вимогу №54224/15-32-24-04-20 від 11.12.2024 р.;

2. Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.06.2025 р. №Ф-0875-1532.

В обґрунтування уточненого позову ОСОБА_1 зазначила, що у зв'язку з повномасштабним вторгненням російських військ на територію України та триваючим воєнним станом, здійснювати господарську діяльність ставало дедалі складнішим, у зв'язку з чим Позивачкою 17.08.2023 р. було прийнято рішення припинити підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 (номер запису: 2005560060002159007). Враховуючи припинення господарської діяльності, Головним управлінням ДПС в Одеській області було ініційовано проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності щодо ФОП ОСОБА_1 . Так, згідно даних Державного реєстратора про припинення підприємницької діяльності від 17.08.2023 №20100900600001000231 та на підставі наказу від 25.09.2024 № 9656-п, виданого Головним управлінням ДПС в Одеській області, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період діяльності з 01.01.2018 по 17.08.2023, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності 23.06.2015-17.08.2023. За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Позивачки було складено акт № 49573/15-32-24-04-15 від 07.11.2024. На підставі зазначеного акту ГУ ДПС в Одеській області були по винесено ряд рішень про грошові зобов'язання в тому числі і оскаржувані. Пізніше Головне управління ДПС в Одеській області приймає вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20 червня 2025 №Ф-0875-1532 на загальну суму 382999грн х ЄВ (недоїмка 260599,12 грн, штрафи 122440,57 грн). Окрім того, позивачка не була обізнана про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та не приймала в ній участь. Про проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 та про її результати дізналася з листа Головного управління ДПС в Одеській області №2863/6/15-32-24-05-06 від 21.01.2025, яким контролюючий орган відповів на адвокатський запит щодо надання інформації. Відповідь було отримано адвокатом на електронну адресу 22.01.2025. Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення від 11.12.2024 №54211/15-32-24-04-20 на суму 1020 грн, № 54214/15-32-24-04-20 на загальну суму 334 538 грн, № 54221/15-32-24-04-20 на загальну суму 28 781,84 грн, рішення №54226/15-32-24-04-20 від 11.12.2024 на суму 122 440,57 грн, вимога №54224/15-32-24-04-20 від 11.12.2024 на суму 266 944,52 грн та вимога від 20 червня 2025 року №Ф-0875-1532 на загальну суму 382 999 грн є незаконними, та необґрунтованими, позивачка звернулась до суду з вказаним позовом.

Разом з вказаною уточненою позовною заявою в якості додатку було надано платіжну інструкцію №0.0.4463188257.1 від 17.07.2025 про сплату судового збору у розмірі 10565,26 грн.

28.07.2025 від представника позивача надійшла заява (вх. №ЕС/76052/25), в якій повідомив при поданні позовної заяви позивач допустив технічну помилку, зазначивши: «Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 » замість коректного: «Фізична особа-платник податків ОСОБА_1 ».

В якості додатку надав уточнену позовну заяву в новій редакції в якій статус позивачки ОСОБА_1 визначено як фізична особа-платник податків.

Також додали квитанцію ID: 0290-5478-5649-3958 від 25.07.2025 додатково сплаченого судового збору у розмірі 358,56 грн.

Згідно даних КП «Діловодство спеціалізованого суду» судовий збір за платіжною інструкцією №0.0.4463188257.1 від 17.07.2025 та квитанцію ID: 0290-5478-5649-3958 від 25.07.2025 у загальному розмірі зараховано судовий збір зараховано у сумі 10923,80 грн зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвалою судді від 08.08.2025 прийнято до розгляду позовну заяву в редакції від 28.07.2025 фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , відкрито провадження у адміністративній справі за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, вимогу.

28.08.2025 (вх.№ ЕС88162/25) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управлінням ДПС в Одеській області не визнає та категорично не погоджується з доводами позивача, вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Щодо покликань позивача на невиконання контролюючим органом вимоги щодо належного її повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзною перевірки, то у відзиві зазначено, що Головним управлінням ДПС в Одеській області засобами поштового зв'язку надіслано усю кореспонденцію за податковою адресою позивача, а саме 68600, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, вул. Захаріаді Олександра, буд. 158А, отже контролюючим органом не було порушено процедуру направлення кореспонденції. Більше того позивачем було отримано податкові повідомлення-рішення, що свідчить про вибірковість отримання кореспонденції, а отже платник податків діяв недобросовісно. Відповідач зазначає, що з моменту початку проведення перевірки у платника податків виникає обов'язок надання ГУ ДПС в Одеській області на виконання відповідного запиту (запитів) інформації та її документального підтвердження з питань в межах предмету податкової перевірки (із зазначенням конкретного переліку документів та інформації, що запитуються). Невиконання платником таких вимог має наслідком застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу. Як стверджує відповідач, контролюючий орган направив запит, наказ, акт перевірки та податкові повідомлення-рішення за податковою адресою позивача, отже норми ПКУ не було порушено.

Щодо покликань позивача на те, що Головне управління ДПС в Одеській області мало можливість зв'язатися з ФОП ОСОБА_1 за номером телефону, який зазначався як офіційний номер для здійснення зв'язку та міститься в базах даних ІКС "Податковий блок", то відповідач наголошує, що це не вважається повідомлення належним чином.

Щодо встановлених порушень, то у відзиві зазначено, що перевіркою визначення оподатковуваного доходу встановлено заниження оподатковуваного доходу за 2018 - 2023 рік на загальну суму 1593972,48 грн, а саме за 2018 - 349 105,93 грн, за 2019 - 474 1081,36 грн, за 2020 - 286881,71 грн, за 2021 -67 113,70 грн, за 2022 - 131 360,30 грн, 2023 - 285 402,48 грн, в результаті чого порушено п.167.1 ст.167, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010. № 2755-VI із змінами та донараховано за результатами перевірки податок з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування у сумі 267630,93 грн, а саме за 2018 - 62839,09 грн, за 2019 -74729,93 грн, за 2020 - 42964,15 грн, за 2021 - 12080,46 грн, за 2022 - 23644,86 грн, 2023 - 51372,44 грн.

Враховуючи вищевикладене, контролюючий орган вважає, що податкові повідомлення-рішення винесені без порушення чинного законодавства, отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 04.09.2025, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження по справі та призначено її до розгляду по суті позовних вимог.

09.10.2025 (вх.№ ЕС106023/25) від представника позивача до суду надійшла заява про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000 грн.

13.10.2025 (вх.№ЕС107109/25) від представника Головного управління ДПС в Одеській області до суду надійшло клопотання, в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу по справі № 420/23377/25

У судовому засіданні 11.11.2025 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

У судовому засіданні 11.11.2025 року суд оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладено проголошення судового рішення на 14:30 год. 19.11.2025 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , була зареєстрована фізичною особою-підприємцем виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області 08.10.2021, номер запису : 2010090000000000231 за податковою адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач здійснювала такі види діяльності за КВЕД: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний); 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

17.08.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис 2010090060001000231 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, за власним рішенням суб'єкта господарювання.

Наказом Головного управління ДПС в Одеській області від 25.09.2024 №9656-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 » на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-IV (зі змінами), у зв'язку з надходженням від Єдиного Державного реєстру юридичних, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця від 17.08.2023 року № 2010090060001000231 наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), податкова адреса: АДРЕСА_1 з 25 жовтня 2024 року тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2018 по 17.08.2023 з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період діяльності з 23.06.2015 по 17.08.2023 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

25.09.2025 Головним управління ДПС в Одеській області видано повідомлення №983/24-04-14 на проведення перевірки.

Разом із відзивом відповідачем надано до суду копію рекомендованого повідомлення №6760206982086 з фіскальним чеком від 27.09.2024 та довідкою відділення поштового зв'язку про причини повернення вказаного поштового відправлення.

Так, поштове відправлення №6760206982086 повернуто з відміткою відділення поштового зв'язку від 04.10.2024 «адресат відсутній за вказаною адресою».

Головним державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб, координації та інформаційно аналітичного забезпечення управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПІ в Одеській області Потапенко Вікторією Василівною складено запит Головного управління ДПС в Одеській області про надання документів від 27.09.2024 № 13413/КПР/15-32-24-04-06 фізичній особі платнику податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

28.10.2024 Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт про ненадання документів до проведення планової невиїзної перевірки на запит контролюючого органу №7218/15-32-24-04-16.

В акті вказано, що запит надіслано поштою 25.09.2024, кв. № 6760206982086 та що даний запит був повернутий відділенням поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» 03.10.2024.

Разом із відзивом відповідачем надано до суду копію рекомендованого повідомлення №0600967780976 з накладною та довідкою відділення поштового зв'язку про причини повернення вказаного поштового відправлення.

На вказаному рекомендованому повідомленні зазначено, що направлявся запит.

Так, поштове відправлення повернуто з відміткою відділення поштового зв'язку від 18.10.2024 «за закінченням терміну зберігання». При цьому датою надсилання запиту було 30.09.2024.

Судом встановлено, що на підставі пп. 19-1.1, ст. 19-1, пп. 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року. № 2755-IV (зі змінами), п.2, ч.1, ст. 13 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно даних Державного реєстратора про припинення підприємницької діяльності від 17.08.2023 № 2010090060001000231 та згідно наказу Головного управління ДПС в Одеській області № 9656-П від 25.09.2024, головним державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб, координації та інформаційно аналітичного забезпечення управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС в Одеській області Потапенко Вікторією Василівною, Головним управлінням ДПС в Одеській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи платника податків ОСОБА_1 , (далі ФОПП ОСОБА_1 ) місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період діяльності 01.01.2018 - 17.08.2023, сплати та Єдиного внеску на правильності нарахування, обчислення загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності 23.06.2015-17.08.2023, відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акта (довідки).

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача було складено акт № 49573/15-32-24-04-15 від 07.11.2024.

На підтвердження направлення акту на адресу позивача разом із відзивом відповідачем надано до суду фіскальний чек про направлення рекомендованого листа №6760206997156 від 07.11.2024 та конверту, який повернутий відділенням поштового зв'язку з відміткою від 19.11.2024 року «адресат відсутній за вказаною адресою».

При цьому з вказаних доказів не вбачається вміст відповідного відправлення.

Так, перевіркою фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 за період діяльності 01.01.2018-17.08.2023, встановлено порушення:

- пп.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами, в частині не надання до перевірки документів, що стосуються здійснення підприємницької діяльності та формування податкової звітності;

- п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами, в частині невчасного надання ліквідаційних декларацій про майновий стан за 2020, 2023 роки: за 2020 рік - 05.02.2022, за 2023 - 29.09.2023;

- п.167.1 ст.167, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та донараховано за результатами перевірки податок з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування у сумі 267630,93 грн, а саме за 2018 - 62839,09 грн, за 2019 - 74729,93 грн, за 2020 - 42964,15 грн, за 2021 - 12080,46 грн, за 2022 - 23644,86 грн, 2023 - 51372,44 грн;

- п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами, в частині невчасної сплати самостійно узгодженої суми податку з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування 2019 20.02.2020 нараховано 10609,57 грн, які сплачено 25.02.2020 із простроченням платежу до 30 календарних днів;

- п.п. 1.3, п.п.1.4 п. 16.1 підрозділом 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу, донараховано військовий збір за результатами річного декларування 2018-2023 років у сумі 23025,47 грн, в тому числі за 2018 - 5236,59 грн, за 2019 - 6227,50 грн, за 2020 - 4303,23 грн, за 2021 - 1006,70 грн, за 2022-1970,41 грн, за 2023 - 4281,04 грн;

- п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами, в частині невчасної сплати самостійно узгодженої суми військового збору за 2019 20.02.2020 нараховано 884,13 грн, який сплачено 24.02.2020 із простроченням платежу до 30 календарних днів;

- пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами, в частині невчасного надання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4квартал 2022 року - 10.02.2023;

- п. 57.1 ст. 57, пп.168.1.5 п.168.5 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, встановлена кредиторська заборгованість по податку з доходів фізичних осіб *11010100, станом на дату реєстрації акту перевірки, у сумі 208,04 грн;

- ст.7, ст.9 Закону № 2464-VI від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та донараховано ЄСВ за період перевірки у сумі 266944,52 грн, а саме за 2018 - 76803,26 грн, за 2019 - 104303,89 грн, за 2020-66215,11 грн, за 2021 - 14765 грн, за 2022 4857,26 грн;

- пп. 1, 2 та 4 частини другої ст. 6 Закону № 2464-VI від 08.07.2010р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в частині невчасної сплати щомісячних узгоджених сум ЄСВ за період листопад 2018-червень 2019 у загальній сумі 4779,36 грн;

- п. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Кодексу, в результаті чого встановлена кредиторська заборгованість по військовому збору у сумі 209,51 грн;

- п.223.2 ст.223 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 із змінами, в частині невчасного подання декларації з акцизного податку за грудень 2022 по строку до 20.01.2023- надано 09.02.2023;

- пп.213.1.9 п.213.1 ст.213, пп.215.3.10 п.215.3 ст.215 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами, за результатами перевірки донараховано акцизний податок за травень 2022 року у сумі 885 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, 11.12.2024 року Головним управлінням ДПС в Одеській області щодо позивача, зокрема, прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 54211/15-32-24-04-20, яким за порушення пп.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, пп.121.1 ст.121 Податкового кодексу України нараховано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) на суму 1020,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 54221/15-32-24-04-20, яким за порушення п. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір» на загальну суму 28781,84 грн (податкове зобов'язання 23 025 грн, штрафна санкція 5756,37 грн);

- податкове повідомлення-рішення № 54214/15-32-24-04-20, яким за порушення п.167.1 ст.167, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фіз осіб, що спл фіз особами за результатами річного декларування на загальну суму 334 538 грн (податкове зобов'язання 267 630,93 грн, штрафна санкція 66 907,73 грн).

На підставі акту перевірки № 49573/15-32-24-04-15 від 07.11.2024 Головним управлінням ДПС в Одеській області 11.12.2024 прийнято рішення №54226/15-32-24-04-20 від 11.12.2024, яким застосовано до ОСОБА_1 штрафні санкції в розмірі 122 440,57 грн.

Також, судом встановлено, що 11.12.2024 Головним управлінням ДАС в Одеській області відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на підставі акту № 49573/15-32-24-04-15 від 07.11.2024 виставлено позивачу вимогу №54224/15-32-24-04-20 форми Ф про сплату 266 944, 52 грн.

Крім того, судом встановлено, що 20 червня 2025 року Головним управлінням ДАС в Одеській області виставлено позивачу вимогу №Ф-0875-1532 про сплату 382 999 грн, з яких: недоїмка - 260 599,12 грн, штрафи - 122 440,57 грн.

Як стверджує відповідач, позивачем було отримано податкові повідомлення-рішення на підтвердження чого до суду надано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6760206993185.

Вважаючи протиправними та такими, що підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення від 11.12.2024 №54211/15-32-24-04-20, № 54214/15-32-24-04-20, № 54221/15-32-24-04-20, рішення №54226/15-32-24-04-20 від 11.12.2024, вимогу №54224/15-32-24-04-20 від 11.12.2024 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.06.2025 №Ф-0875-1532, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовані положеннями Податкового кодексу України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 р. у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

З урахуванням зазначеного, а також визначених позивачем підстав зазначених в позовній заяві, першочерговим у даній справі є вирішення питання дотримання контролюючим вимог податкового законодавства щодо процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОПП ОСОБА_1 .

Положеннями пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 ПК України визначено, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пп.21.1.1 та пп.21.1.4 п.21.1 ст.21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

В п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Приписами п. 79.1 ст. 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

В п.79.3 ст.79 ПК України зазначено, що присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Положеннями п.42.2 ст.42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з приписами п.42.5 ст.42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З зазначених приписів ПК України вбачається, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення.

Податковим законодавством передбачено два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків (без використання електронного кабінету): надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Верховний Суд у питанні застосування положень п.79.2 ст.79 ПК України у взаємозв'язку з п.42.2 ст.42 ПК України дотримується усталеної позиції, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 р. у справі № 816/228/17 дійшла висновків, що аналізованими нормами Податкового кодексу України (зокрема, пункт 42.2 статті 42, пункт 78.4, пункт 79.2 статті 79) з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Отже, при вирішенні питання своєчасного повідомлення платника податків про проведення відносно нього перевірки є встановлення факту направлення контролюючим органом до початку перевірки наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, а також дати, з якої наказ про проведення перевірки та повідомлення вважаються врученими у відповідності до вказаних вимог податкового законодавства.

При цьому Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов'язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов'язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього (постанови Верховного Суду від 10.05.2022 у справі № 804/2455/18, від 11.02.2021 у справі № 802/549/16-а, від 07.08.2025 № 420/37047/23).

З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що наказ про проведення перевірки, запит, акт за її результатами та оскаржувані податкові повідомлення-рішення були надіслані за податковою адресою позивача.

Частина поштових відправлень повернулась до податкового органу з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою».

Зокрема, надіслані наказ та направлення повернулись до податкового органу з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Надсилання даного відправлення відбулось 27.09.2024, а повернення - 04.10.2024.

Пунктом 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2009 року №270 визначено, що у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку, відправлення “EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

В даному випадку, зберігання наказу та направлення відбулось у строк, менший як 14 днів.

Випадки проставлення відмітки «адресат відсутній» визначені пунктами 82 та 83 вищевказаних правил, а саме:

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою “Судова повістка», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою “Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

При цьому жодне із даних правил не є релевантним при надсиланні контролюючим органом документів щодо проведення перевірки.

В постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 640/16786/20 колегія суддів дійшла висновку, що з огляду на норми Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, можна дійти висновку, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвища. Цей запис здійснює працівник поштового зв'язку.

Дослідженими доказами підтверджено, що підстави стверджувати, що позивач відсутня за податковою адресою відсутні, оскільки за нею ОСОБА_1 таки було отримано копію податкових повідомлень-рішень, а також, оскільки частина кореспонденції поверталась до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Судом встановлено, що хоча контролюючим органом і було направлено повідомлення та наказ про проведення перевірки у встановлений чинним законодавством спосіб, в той же час, з незалежних від контролюючого органу та платника податків підстав таке відправлення не вручено адресату.

Відправлення із копією наказу на проведення перевірки не зберігалось у відділенні поштового зв'язку у встановлений вищевказаним Порядком строк.

В п. 79.2 ст. 79 ПК України передбачено, що у разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 640/9016/20, від 26.09.2024 у справі № 600/6022/23-а.

Оскільки відповідачем було дотримано процедуру направлення наказу та направлення на проведення перевірки на податкову адресу позивача, суд вважає, що розпочавши перевірку 25.10.2024 контролюючий орган діяв відповідно до приписів податкового законодавства.

В той же час, вищевказані обставини дають підстави для твердження про те, що позивач з незалежних від неї причин не змогла отримати поштове відправлення з наказом про проведення перевірки.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 11.12.2024 № 54211/15-32-24-04-20, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому великий платник податків на запит контролюючого органу зобов'язаний також надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" копії таких документів, що створюються ним в електронній формі з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше двох робочих днів, наступних за днем отримання запиту.

Для платників податків, які відповідно до цього пункту зобов'язані надавати інформацію в електронному вигляді, загальний формат та порядок подачі такої інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі невстановлення електронного формату та порядку надання такої інформації платник податків звільняється від обов'язку подання її в електронній формі.

Для проведення електронної перевірки платник податків забезпечує подання до контролюючого органу засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" документів, які відповідно до цього Кодексу пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів(якщо такі документи створюються таким платником податків в електронній формі та зберігаються на машинних носіях інформації). Загальний формат та порядок подання такої інформації встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положеннями пункту 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Приписами пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідно до пунктів 85.7, 85.8 статті 85 Податкового кодексу України отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України визначено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Вимоги цієї статті щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у підпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.

Згідно п. 44.3 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:

44.3.1. 2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу;

44.3.2. 1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту;

44.3.3. 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту;

44.3.4. 1095 днів - для документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.

Строки зберігання документів та інформації, визначені цим пунктом, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої цим Кодексом, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - з дня завершення строку їх дії).

У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1825 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, у встановленому законодавством порядку передаються до архіву.

Передбачені цим пунктом строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.

Відповідно до п.177.10 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.

Облік доходів і витрат від здійснення діяльності з роздрібної торгівлі пальним, з роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, яка здійснюється за адресою місця роздрібної торгівлі пальним, ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Підпунктом 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п.121 ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Так, згідно податкового повідомлення-рішення від 11.12.2024 № 54211/15-32-24-04-20, позивачу за порушення пп.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, пп.121.1 ст.121 Податкового кодексу України нараховано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) на суму 1020,00 грн.

Як вже встановлено судом Головним державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб, координації та інформаційно аналітичного забезпечення управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПІ в Одеській області Потапенко Вікторією Василівною наданий запит Головного управління ДПС в Одеській області про надання документів від 27.09.2024 № 13413/КПР/15-32-24-04-06 фізичній особі платнику податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Тобто, за твердженням контролюючого органу, запит від 27.09.2024 був надісланий платнику податків 25.09.2025, тобто за декілька днів до складення відповідного запиту.

Суд зазначає, що таке надсилання є фактично неможливим, оскільки очевидним є те, що до створення запиту він не міг бути надісланий позивачу.

Оскільки підтвердженням факту ненадання документів у зв'язку із чим було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.12.2024 № 54211/15-32-24-04-20 встановлено є надсилання саме 25.09.2024 поштового відправлення №6760206982086, суд вважає, що у контролюючого органу були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Як вже встановлено судом, разом із відзивом відповідачем надано до суду копію рекомендованого повідомлення №0600967780976 з накладною та довідкою відділення поштового зв'язку про причини повернення вказаного поштового відправлення.

Саме на вказаному поштовому відправленню зазначено, що на адресу відповідача направлявся запит.

В той же час, контролюючим органом не надано оцінку наявності підстав для застосовування до платника податків штрафних санкцій з підстав повернення на адресу Головного управління ДПС в Одеській області поштового відправлення №0600967780976.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 надано до суду в копіях первинні документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів у 2018-2023 роках, а саме: податкову звітність за період 2018-2023 рр., договір поставки №123 від 08.08.2018, договір купівлі-продажу №295 від 30.11.2021, договір поставки №4574 від 22.05.2018, договір купівлі-продажу продовольчих товарів №382 від 03.01.2023, договір поставки №62 від 10.02.2020, договір поставки №1078 від 24.11.2021, договір поставки №565 від 01.04.2023, видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ПП «ТАВРІЯ-ПЛЮС» за 2018 р., видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ПП «ТАВРІЯ-ПЛЮС» за 2019 р., видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ПП «ТАВРІЯ-ПЛЮС» за 2020 р., видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ПП «ТАВРІЯ-ПЛЮС» за 2021-2022 рр, видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ТОВ «ДЖЕРЕЛО» за 2018-2023 рр., видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ТОВ «ТТ» за 2019-2023рр.,видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ТОВ «ГДК» за 2021-2023рр, рахунки, акти, квитанції ФОП ГЕОРГІУ В.І. за 2018-2023рр., видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ФОП Сайтарли 1.Е. за 2018-2022 рр., видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ФОП Сайтарли 1.Е. за 2023 рік, видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ТТПП «МЕГАТТЕП» за 2018 рік, видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ТОВ «ВЕЛЕС» за 2018-2023рр., видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ТОВ «УДК» за 2018-2020 рік, видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» за 2021-2022 рр., видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ТОВ «УТДК» за 2023 рік, видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ТОВ «ГСЄ» за 2020 рік, видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ПП «СТАР ТРЕЙД 1» за 2018-2022 рр., видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ТОВ «ТАЇС-ДІСТРИБЬЮШН» за 2018-2020рр.

Тобто, підстав вважати, що позивач незабезпечила зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів у суду відсутні.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2024 № 54211/15-32-24-04-20.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 11.12.2024 № 54214/15-32-24-04-20, № 54221/15-32-24-04-20, суд зазначає таке.

Так, згідно висновків акту перевірки за період 01.01.2018 29.10.2020 та 08.10.2021 17.08.2023 фізична особа -платник податків ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування.

До контролюючого органу надано декларації про майновий стан: за 2018 рік вх. Головного управління ДПС в Одеській області № 9430 від11.02.2019; за 2019 рік вх. Головного управління ДПС в Одеській області № 6891 від 10.02.2020; за 2020 рік вх. Головного управління ДПС в Одеській області № 8284788 від 05.02.2021; за 2021 рік вх. Головного управління ДПС в Одеській області № 9429689235 від 08.02.2022; за 2022 рік вх. Головного управління ДПС в Одеській області № 9307397057 від 10.02.2023; за 2023 рік вх. Головного управління ДПС в Одеській області № 9254916566 від 29.09.2023 ліквідаційна.

При перевірці достовірності відображених у деклараціях про майновий стан і доходи за 2018-2023 сум загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження підприємницької діяльності використано наступні документи: - відомості, відображені в податкових деклараціях про майновий стан та доходи за 2018-2023pp.; - відомості Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів за 2018-2023 роки; - відомості щодо проведених розрахунків через РРО за 2018-2023 рік, згідно даних АС «Податковий блок».

Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2018 по 29.10.2020 та за період діяльності 08.10.2021 -17.08.2023 ЦПРП ОСОБА_1 задекларовано в рядку Додатку Ф.2 до Декларації про майновий стан «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою» валовий дохід, отриманий від роздрібної торгівлі та діяльності ресторанного господарства у сумі 2 964 060,13 грн. ФОПП ОСОБА_1 зареєстрована платником акцизного податку, 14.01.2018, тому згідно пп.177.3.1 п.177.3 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями для фізичної особи підприємця, зареєстрованого як платника акцизного податку: «не включаються до доходу фізичної особи-підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів».

Перевіркою повноти визначення задекларованих ФОПП ОСОБА_1 показників у рядку 01 Додатку до декларацій, визначений за правилами податкового/бухгалтерського обліку" за період з 01.01.2018 по 17.08.2023 встановлено порушення, а саме заниження оподаткового доходу у декларації за 2022 рік на 5746,00 грн.

В акті вказано, що за 2022 рік виторг по АС «СОД РРО» становив 403165,35 грн, сума акцизного податку за 2022 рік, згідно декларацій з акцизного податку зазначена підприємцем 18879 грн, тобто валовий дохід за результатами перевірки становить 384286,35 грн. У інші податкові періоди заниження/завищення валового доходу не встановлено.

В результаті вище викладеного встановлено заниження оподатковуваного валового доходу за 2022 рік на 5746 грн, чим порушено пп.177.2 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами.

В ході проведення перевірки до складу витрат враховані наступні витрати:

*2018 рік нарахована заробітна плата найманим працівникам 238815 грн, ЄСВ 71010000 52239,30 грн, сплата єдиного соціального внеску *71040000-9828,72грн., сплата за ліцензії 12500 грн;

*2019 рік нарахована заробітна плата найманим працівникам 225939,82 грн, ЄCB 71010000 49706,75 грн, сплата єдиного соціального внеску *71040000-10567,99 грн, сплата за ліцензії 10000 грн;

*2020 рік нарахована заробітна плата найманим працівникам 97650 грн, ЄСВ *71010000-25161,84 грн, сплата єдиного соціального внеску *71040000- 15681 грн, сплата за ліцензії - 5000 грн;

*2021 рік нарахована заробітна плата найманим працівникам 13000 грн, ЄСВ *71010000-2860 грн, сплата єдиного соціального внеску *71040000- 1620 грн, сплата за ліцензії - 2500 грн;

*2022 рік нарахована заробітна плата найманим працівникам 131780 грн, ЄСВ 71010000 - 27651,60 грн, сплата єдиного соціального внеску *71040000- 4290 грн, сплата за ліцензії 10000 грн;

*2023 рік нарахована заробітна плата найманим працівникам 141200 грн, ЄСВ 71010000 - 31064 грн, сплата єдиного соціального внеску *71040000-2863,45 грн, сплата за ліцензії - 7500 грн.

Враховуючи вище викладене, перевіркою встановлено, що позивачем порушено п.85.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України та за результатами перевірки встановлено завищення валових витрати за 2018-2023 роки на 1588 226,48 грн.

Перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку 2 до податкової декларації, встановлено порушення п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України заниження оподатковуваного доходу за 2018 -2023 рік на загальну суму 1593 972,48 грн, а саме за 2018 - 349105,93 грн, за 2019-474108,36 грн, за 2020-286881,71 грн, за 2021-67113,70 грн, за 2022 - 131360,30 грн, 2023-285402,48 грн.

В результаті вказаного, як зазначено в акті, позивачем:

- порушено п.167.1 ст.167, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та донараховано за результатами перевірки податок з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування у сумі 267630,93 грн, а саме за 2018 - 62839,09 грн, за 2019 -74729,93 грн, за 2020 -42964,15 грн, за 2021 - 12080,46 грн, за 2022 - 23644,86 грн, 2023 - 51372,44 грн;

- порушено п.п. 1.3, п.п.1.4 п. 16.1 підрозділом 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу та донараховано військовий збір за результатами річного декларування 2018-2023 років у сумі 23025,47 грн, в тому числі за 2018 -5236,59 грн, за 2019 - 6227,50 грн, за 2020-4303,23 грн, за 2021-1006,70 грн, за 2022 - 1970,41 грн, за 2023-4281,04 грн.

Суд не погоджується з вказаними твердженнями контролюючого органу, виходячи з такого.

Так, згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996) зобов'язання це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Кредиторською заборгованістю підприємства визнається сума його боргу перед іншими особами, які стосовно цього підприємства є кредиторами. Кредитори - це особи, яким підприємство заборгувало кошти, їхні еквіваленти, активи, а також роботи чи послуги. Кредиторська заборгованість - це один з видів зобов'язань підприємства.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посадиі прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України)осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9 вказаного Закону).

Відповідно до пунктів 5, 6 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за № 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до вимог п. 177.1 ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 167.1 статті 167 ПК України передбачено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно п. 177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, пов'язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з п.177.4.6 ст.177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту;

документально не підтверджені витрати;

витрати, щодо яких за сукупністю умов здійснення операції є підстави вважати, що наявні обставини (факти) свідчать про її здійснення з метою надання неправомірної вигоди службовій особі (у тому числі службовій особі іноземної держави);

витрати, які контролюючий орган не враховує (не визнає) внаслідок того, що відповідно до законодавства встановлено, що операція здійснена від імені та/або в інтересах платника податку з метою надання неправомірної вигоди під час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 369, 369-2 Кримінального кодексу України, прямо чи опосередковано (через третіх осіб), незалежно від розміру неправомірної вигоди.

Для цілей застосування абзацу шостого цього підпункту при розгляді обставин (фактів), пов'язаних з відповідною операцією, що можуть свідчити про її здійснення з метою надання неправомірної вигоди службовій особі, враховуються фактичні дії сторін операції та фактичні обставини здійснення операції відповідно до її суті, а для операції, пов'язаної із службовою особою іноземної держави, також керуються переліком, оприлюдненим на офіційному веб-сайті Національного антикорупційного бюро України відповідно до пункту 12 частини першої статті 16 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України".

Пунктом 177.10 статті 177 ПК України передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Відповідно до вимог підпунктів 1.1-1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Судом встановлено, що при визначенні чистого доходу з якого підлягають сплаті податок на доходи та військовий збір позивачем до складу витрат, окрім визнаних відповідачем витрат, зокрема, на сплату заробітної плати було включено собівартість придбаного товару за договорами у приватного підприємства «ТАВРІЯ ПЛЮС», товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕЛО», товариства з обмеженою відповідальністю «ТТ», товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ДИСТРИБЮШИН КОМПАНІ», товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПІРІТС ЄВРОПА», товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгова дистрибуційна компанія», товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ Україна», товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія», торгівельно-транспортного приватного підприємства «МЕГАТТЕП», товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕС», товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЇС-ДІСТРИБЬЮШН», приватного підприємства «СТАР ТРЕЙД 1», фізичних осіб-підприємців Сайтарли І.Е., Георгіу В.І.

Як вже встановлено судом, ОСОБА_1 надано до суду в копіях первинні документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів у 2018-2023 роках, а саме: податкову звітність за період 2018-2023 рр., договір поставки №123 від 08.08.2018, договір купівлі-продажу №295 від 30.11.2021, договір поставки №4574 від 22.05.2018, договір купівлі-продажу продовольчих товарів №382 від 03.01.2023, договір поставки №62 від 10.02.2020, договір поставки №1078 від 24.11.2021, договір поставки №565 від 01.04.2023, видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ПП «ТАВРІЯ-ПЛЮС» за 2018 р., видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ПП «ТАВРІЯ-ПЛЮС» за 2019 р., видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ПП «ТАВРІЯ-ПЛЮС» за 2020 р., видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ПП «ТАВРІЯ-ПЛЮС» за 2021-2022 рр, видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ТОВ «ДЖЕРЕЛО» за 2018-2023 рр., видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ТОВ «ТТ» за 2019-2023рр.,видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ТОВ «ГДК» за 2021-2023рр, рахунки, акти, квитанції ФОП ГЕОРГІУ В.І. за 2018-2023рр., видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ФОП Сайтарли 1.Е. за 2018-2022 рр., видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ФОП Сайтарли 1.Е. за 2023 рік, видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ТТПП «МЕГАТТЕП» за 2018 рік, видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ТОВ «ВЕЛЕС» за 2018-2023рр., видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ТОВ «УДК» за 2018-2020 рік, видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» за 2021-2022 рр., видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ТОВ «УТДК» за 2023 рік, видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ТОВ «ГСЄ» за 2020 рік, видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ПП «СТАР ТРЕЙД 1» за 2018-2022 рр., видаткові накладні та квитанції по взаємовідносинам з ТОВ «ТАЇС-ДІСТРИБЬЮШН» за 2018-2020рр.

При визначення суми податку, що підлягає сплаті, позивачем до складу витрат було включено собівартість товару, що придбаний за вищевказаними договорами.

Так, згідно додатку до податкової декларації ОСОБА_1 за 2018 рік, а саме: розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою у 2018 році сума одержаного доходу позивача склала 709297,51 грн. Позивачем до складу документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю за вказаний період включено: 325344,09 грн - вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції; 291229,86 грн - витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату; 45915,00 грн - інші витрати.

Згідно додатку до податкової декларації ОСОБА_1 за 2019 рік, а саме: розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою у 2019 році сума одержаного доходу позивача склала 829264,98 грн. Позивачем до складу документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю за вказаний період включено: 535874,84 грн - вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції; 231588,08 грн - витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату; 2860 грн - інші витрати.

Згідно додатку до податкової декларації ОСОБА_1 за 2020 рік, а саме: розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою у 2020 році сума одержаного доходу позивача склала 478566,53 грн. Позивачем до складу документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю за вказаний період включено: 301292,71 грн - вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції; 122811,84 грн - витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату; 6270 грн - інші витрати.

Згідно додатку до податкової декларації ОСОБА_1 за 2021 рік, а саме: розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою у 2021 році сума одержаного доходу позивача склала 99979,51 грн. Позивачем до складу документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю за вказаний період включено: 71453,70 грн - вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції; 13000,00 грн - витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату; 2640 грн - інші витрати.

Згідно додатку до податкової декларації ОСОБА_1 за 2022 рік, а саме: розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою у 2022 році сума одержаного доходу позивача склала 378540,13 грн. Позивачем до складу документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю за вказаний період включено: 135704,30 грн - вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції; 160771,60 грн - витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату; 5860 грн - інші витрати.

Згідно додатку до податкової декларації ОСОБА_1 за 2023 рік, а саме: розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою у 2023 році сума одержаного доходу позивача склала 468411,47 грн. Позивачем до складу документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю за вказаний період включено: 295765,93 грн - вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції; 172264,00 грн - витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату.

Наданими позивачем до суду доказами підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 мала витрати в своїй господарській діяльності за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 рік, які документально підтверджені.

Позаяк господарська діяльність позивача була пов'язана з діяльністю ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний), роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, а отже придбання товарів за вищевказаними договорами повністю відповідає меті такої діяльності.

Вищевказані документи в їх сукупності підтверджують відповідність понесених позивачем в спірний період витрат при здійсненні господарської діяльності, які щорічно нею вказувалися у наданих до Головного управління ДПС в Одеській області податкових деклараціях.

Суд звертає увагу, що відсутність вказаних документів у контролюючого органу не було пов'язано з відмовою позивача надати їх контролюючому органу під час перевірки, а тим, що вона фактично не була обізнана про проведення стосовно неї документальної позапланової невиїзної перевірки.

Відповідно п.109.1 ст.109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

В межах спірних правовідносин не надання позивачем необхідних до перевірки документів відбулося не з вини позивача, при цьому надані до суду копії первинних документів підтверджують, що позивач, здійснювала господарську діяльність у межах заявлених видів діяльності, виключає протиправність діянь платника податку, та як наслідок, притягнення його до відповідальності.

Суд враховує принципи податкового законодавства, а саме презумпцію правомірності рішень платника податку, за змістом якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України).

Згідно п.56.21 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд зазначає, що юридична конструкція норми п.56.21 ст.56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків, як з боку контролюючого органу, так і суду.

Більше того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов'язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом.

При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.02.2021 у справі № 380/671/20.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що якщо податковий орган не отримав документи - це не є автоматичною підставою застосовувати приписів пункту 44.6 статті 44 ПК України, адже саме із Акту перевірки вбачається, що позивачка займалася продажом підакцизної продукції за наявності РРО, що давало змогу перевіряючим (контролюючому органу) проаналізувати відповідну податкову інформацію про надходження цього товару до адресу позивачки від його контрагентів, які є платниками акцизного збору та ПДВ, наслідком чого є підтвердження витрат Позивачкою.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частинні визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень Головного управління ДПС в Одеській області від 11.12.2024 № 54214/15-32-24-04-20, № 54221/15-32-24-04-20 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом рішення №54226/15-32-24-04-20 від 11.12.2024, суд зазначає таке.

Так, згідно акту перевірки, в ході перевірки правильності нарахування єдиного внеску в сум чистого доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22%, встановлено заниження суми доходу на 1213384,12 грн, а саме 2018 - 349105,93 грн, за 2019 - 474108,36 грн, за 2020-300977,69 грн, за 2021-67113,70 грн, за 2022 - 23078,44 грн.

В ході перевірки правильності нарахування єдиного внеску з сум чистого доходу, на який нараховується єдиний внесок встановлено порушення ст.7, ст.9 Закону № 2464-VI від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та донараховано ЄСВ за період перевірки у сумі 266944,52 грн, а саме за 2018 - 76803,26 грн, за 2019 - 104303,89 грн, за 2020 -66215,11 грн, за 2021 - 14765 грн, за 2022 - 4857,26 грн.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).

Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

Згідно з ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) працівникам, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Відповідно до ч.1-ч.4 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення єдиного внеску із сум, виражених в іноземній валюті (крім випадків сплати єдиного внеску в іноземній валюті, передбачених абзацами другим - четвертим частини п'ятої цієї статті), здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України на день обчислення єдиного внеску.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п.3 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Оскільки фактичною підставою для визначення позивачу до сплати суми єдиного внеску у розмірі 266944,2 грн є висновки контролюючого органу про заниженням позивачем доходу, зважаючи на те, що суд визнав такі твердження контролюючого органу необґрунтованими, суд вважає, що рішення 54226/15-32-24-04-20 від 11.12.2024 також є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) №54224/15-32-24-04-20 від 11.12.2024 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.06.2025 №Ф-0875-1532.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно пункту 59.1. статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно пункту 59.3. статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Оскільки оскаржувані податкові висновки виставлені з підстав не сплати позивачем грошових зобов'язань щодо яких, як встановлено судом, у позивача відсутній обов'язок по сплаті, суд дійшов висновку, що вищевказані вимоги про сплату боргу (недоїмки) №54224/15-32-24-04-20 від 11.12.2024 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.06.2025 №Ф-0875-1532 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Решта доводів висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір в розмірі 10565,26 грн, що підтверджується копією квитанції №0.0.4463188257.1 від 17.07.2025 про сплату 10565,26 грн та копією платіжної інструкції №0290-5478-5649-3958 від 25.07.2025 про сплату судового збору у розмірі 358,56 грн.

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 10565,26 грн.

Як вже вказано судом, 09.10.2025 (вх.№ ЕС106023/25) від представника позивача до суду надійшла заява про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000 грн.

Вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:

договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України "Про лобіювання" (п. 6);

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно із положеннями ст. 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 134 КАС України врегулювано питання витрат на професійну правничу допомогу, тобто тих, які позивач просить суд стягнути з відповідачів.

Так, відповідно до ч.1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 2 та 3 статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас за приписами ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов'язані із наданням правової допомоги.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:

- договір про надання правничої допомоги від 13.01.2025, який укладено між ОСОБА_2 (Клієнт) та адвокатом Поперечним Д.І. відповідно до умов якого адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

- акт прийому-передачі надання правничої допомоги №1 від 09.10.2025.

З наданого до суду акту вбачається, що загальна вартість наданої правничої допомоги склала 80000,00 грн та склалася з:

1) підготовки позовної заяви, яка охоплювала такі етапи:

- збір і систематизацію доказової бази, у тому числі підготовку та направлення запитів до контролюючого органу;

-аналіз і вивчення первинних бухгалтерських документів за спірний період (договори, акти, накладні, платіжні документи податкова звітність) з подальшим їх описом у позовній заяві та підготовкою копій для суду й відповідача;

- пошук і аналіз судової практики Верховного Суду та інших судів у подібних спорах, підготовку добірки релевантних рішень для формування правової позиції;

- формування правової позиції у справі, її узгодження з Клієнтом надання рекомендацій щодо стратегії захисту;

- фактичне складання позовної заяви із додатками, її підписання та подання до суду;

- проведення усних консультацій з Клієнтом під час формування правової позиції та підготовки пакету первинних документів (68000,00 грн).

2. Підготовка уточненої позовної заяви з оновленням фактичних обставин, уточненням правової аргументації, повторною оцінкою доказів і узгодженням із Клієнтом позиції для подальшого розгляду (4000,00 грн).

3. Участь у судових засіданнях в Одеському окружному адміністративному суді, у тому числі:

- підготовку до засідань, формування виступів та правових позицій відповідно до запитань суду; представництво інтересів Клієнта, оголошення заяв, клопотань, усних пояснень та реагування на доводи відповідача;

- безпосередню участь у судових засіданнях (15.09.2025 09.10.2025);

- підготовку коротких післясудових звітів для Клієнта (8000,00 грн).

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.

Підсумовуючи викладене, суд звертає увагу заявника на те, що понесені позивачем судові витрати повинні бути не лише фактично сплаченими та неминучими, а і обґрунтованими, тобто не завищеними та співмірними з критерієм складності справи.

Таким чином враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте на користь позивача, складність справи, розгляд справи в порядку загального позовного провадження та кількість підготовлених і поданих представником позивача заяв до суду, їх складність та об'ємність, суд вважає, що сума витрат вказана заявником є завищеною, відтак, на засадах співмірності та справедливості на користь позивача підлягає стягненню 15000,00 грн понесених судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвокатом Поперечним Д.

Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, вимогу- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 11.12.2024 №54211/15-32-24-04-20, № 54214/15-32-24-04-20, № 54221/15-32-24-04-20, рішення №54226/15-32-24-04-20 від 11.12.2024,

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області №54224/15-32-24-04-20 від 11.12.2024.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС в Одеській області від 20.06.2025 №Ф-0875-1532.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 10565,26 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5, код ЄДРПОУ ВП: 44069166).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА

Попередній документ

131892716

Наступний документ

131892718

Інформація про рішення:

№ рішення:	131892717
№ справи:	420/23377/25
Дата рішення:	19.11.2025
Дата публікації:	21.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Одеський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (19.11.2025)
Дата надходження:	15.07.2025
Предмет позову:	про визнання протиправним та скасування рішення,вимогу

Розклад засідань:

Минулі засідання (7)

04.09.2025 16:00	Одеський окружний адміністративний суд
01.10.2025 14:00	Одеський окружний адміністративний суд
09.10.2025 14:00	Одеський окружний адміністративний суд
21.10.2025 14:00	Одеський окружний адміністративний суд
04.11.2025 14:00	Одеський окружний адміністративний суд
11.11.2025 14:00	Одеський окружний адміністративний суд
19.11.2025 14:30	Одеський окружний адміністративний суд

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

СКУПІНСЬКА О В

відповідач (боржник):

Головне управління ДПС в Одеській області

позивач (заявник):

Фізична особа-підприємець Гусєва Тетяна Миколаївна

представник позивача:

Поперечний Денис Ілліч