Справа № 420/29780/25
18 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов, -
До суду звернулася Військова частина НОМЕР_1 з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов №ВП78595149 від 07.08.2025 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн., №ВП78595012 від 07.08.2025 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив, третій особі - пояснень щодо позовної заяви.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав заяву про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження. Позов обґрунтований позивачем тим, що Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року по справі № 420/955/24 09.10.2024 року здійснено ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 23 травня 2023 року, а також, виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, визначеного виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня відповідного календарного року, за період з 01 березня 2020 року по день фактичної виплати. Сума до виплати після перерахунку складає 394635 грн. Відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, зокрема відповідач. 28.07.2025 року до Військової частини НОМЕР_1 надійшли постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косюти Василя Ігоровича по справі №420/955/24 по виконавчому провадженню №78595012 від 14.07.2025 року, виконавчому провадженню №78595149 від 14.07.2025 року (про відкриття виконавчого провадження; про стягнення виконавчого збору; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. 04.08.2025 року, тобто протягом 10 діб з дати тримання виконавчих листів, за вихідним №146, старшому державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Косюті В.І. була направлена відповідь, в якій повідомлялось, що відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, зокрема відповідач. Згідно із довідкою Головного управління Державної казначейської служби України у Одеській області від 03.06.2021 року та Реєстраційної картки розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) від 05.09.2017 року Відповідач є розпорядником бюджетних коштів по коду одержувача 011957, знаходиться на казначейському обслуговуванні та фінансується з державного бюджету. Замовлення коштів з метою фінансування різних статей бюджету Військової частини НОМЕР_1 проводиться шляхом подання відповідних заявок до розпорядника коштів вищого рівня. При отриманні фінансування на рахунок частини, частиною ці кошти нараховуються та виплачуються на відповідні рахунки. Отже на підставі викладеного, на виконання вказаного рішення, Військовою частиною НОМЕР_1 протягом жовтня 2024 року-липня 2025 року постійно здійснювалось замовлення коштів на виконання вказаного рішення суду по КЕКВ 2800. Однак, станом на 04.08.2025 року кошти на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/955/24 на рахунок військової частини НОМЕР_1 не надходили і кошти на рахунку за кодом КЕКВ 2800 відсутні. На підставі викладеного, Військова частина НОМЕР_1 просила винести Постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та скасувати постанови по виконавчим провадженням №78595012 та №78595149 про стягнення з боржника військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження. Вказана відповідь була направлена на адресу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) 05.08.2025 року Укрпоштою. 26.08.2025 року до Військової частини НОМЕР_1 надійшли Постанови по виконавчим провадженням №7895149 (вх. №1055 від 26.08.2025 року) та №78595012 (вх.№1056 від 26.08.2025 року) про накладення штрафу на військову частину НОМЕР_1 за невиконання рішення суду та ненадання до відділу жодних відомостей (доказів) виконання рішення суду у справі №420/955/24 або поважності причин його невиконання, а також ненадання виконавцю підтвердженої належними доказами щодо вчинення боржником дій з метою виконання судового рішення. Позивач не погодився із правомірністю постанов про накладення штрафу та звернувся до суду із цим позовом.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає про те, що 12.02.2025 року Одеським окружним адміністративним судом видані виконавчі листи з номерами №420/955/24, відповідно до яких: зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, визначеного виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня відповідного календарного року, за період з 01 березня 2020 року по день фактичної виплати;- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 23 травня 2023 року, а також, виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. 11.07.2025 року у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень в Одеській області Південного МУЮ (м. Одеса) зареєстровано заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни про прийняття до виконання виконавчих листів №420/955/24. 14.07.2025 року державним виконавцем відділу керуючись вимогами статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону №1404-VІІІ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження ВП №78595149 з примусового виконання вимог виконавчого листа №№420/955/24 про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, визначеного виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня відповідного календарного року, за період з 01 березня 2020 року по день фактичної виплати; постанову про відкриття виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження ВП №78595012 з примусового виконання вимог виконавчого листа № 420/955/24 про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 23 травня 2023 року, а також, виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. Згідно з ч. 1 ст. 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. З наведеного у сукупності слід дійти висновку, що державний виконавець при здійсненні примусового виконання рішень вживає заходів для перевірки виконання боржником рішення суду. Аналіз вищенаведених положень законодавства вказує на те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження. Така відповідальність настає за умови, якщо судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Отже, з аналізу вищевикладених приписів Закону №1404-VIII вбачається, що державному виконавцю надані повноваження щодо накладення стягнення у вигляді штрафу, проте постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте, не зробив цього. Так, під час здійснення даних виконавчих проваджень, з дотриманням вищезазначених положень Закону №1404-VIII, державним виконавцем з метою перевірки виконання рішення суду 31.07.2025 на адресу Військової частини НОМЕР_1 надіслано вимоги виконавця в порядку статті 18 Закону №1404-VIII, якими вимагалося виконати рішення суду та надати до відділу підтверджуючі документи в 3-денний строк з дня отримання даних вимог. Станом на 07.08.2025 року боржником до відділу не було надано жодних відомостей (доказів) виконання рішення суду у справі №420/955/24 або поважності причин його невиконання у визначений судом спосіб та у встановлений виконавцем строк, зокрема постановою про відкриття виконавчого провадження та вимогою виконавця, у зв'язку з чим державним виконавцем на підставі статей 63,75 Закону №1404-VIII винесено постанови про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду. Під час здійснення виконавчого провадження та безпосередньо на момент винесення постанови про накладення штрафу на боржника, державним виконавцем не було встановлено наявності таких об'єктивних причин та обставин, які б створювали перешкоди для невиконання зобов'язання, унеможливлювали або значно ускладнювали виконання рішення та які б не залежали від його власного волевиявлення. При цьому, обов'язок доведення поважності причин невиконання судового рішення покладається на боржника, який повинен надати належні та переконливі докази наявності такої поважної причини.
Пояснень щодо позовної заяви від третьої особи до суду не надійшло.
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вищевикладені приписи КАС України суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року по справі №420/955/24 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 23 травня 2023 року грошового забезпечення,а також, виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 23 травня 2023 року, а також, виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум, зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, визначеного виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня відповідного календарного року, за період з 01 березня 2020 року по день фактичної виплати. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
В позовній заяві позивач зазначає, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року по справі №420/955/24 09.10.2024 року здійснено розрахунок ОСОБА_1 перерахунку грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 23 травня 2023 року, а також, виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, визначеного виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня відповідного календарного року, за період з 01 березня 2020 року по день фактичної виплати.
Сума до виплати після перерахунку складає 394635 грн.
Військовою частиною НОМЕР_1 протягом жовтня 2024 року-липня 2025 року постійно здійснювалось замовлення коштів на виконання вказаного рішення суду по КЕКВ 2800. Однак, станом на 04.08.2025 року кошти на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/955/24 на рахунок Військової частини НОМЕР_1 не надходили і кошти на рахунку за кодом КЕКВ 2800 відсутні.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.07.2025 року за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду №420/955/24 від 12.02.2025 року відкрито виконавче провадження за №78595012.
Також, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.07.2025 року за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду №420/955/24 від 12.02.2025 року відкрито виконавче провадження за №78595149.
04.08.2025 року Військова частина НОМЕР_1 направила до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву про повернення виконавчого документу №146, в якому вказано, що згідно із довідкою Головного управління Державної казначейської служби України у Одеській області від 03.06.2021 року та Реєстраційної картки розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) від 05.09.2017 року Відповідач є розпорядником бюджетних коштів по коду одержувача 011957, знаходиться на казначейському обслуговуванні та фінансується з державного бюджету. Замовлення коштів з метою фінансування різних статей бюджету Військової частини НОМЕР_1 проводиться шляхом подання відповідних заявок до розпорядника коштів вищого рівня. При отриманні фінансування на рахунок частини, частиною ці кошти нараховуються та виплачуються на відповідні рахунки. Отже на підставі викладеного, на виконання вказаного рішення, Військовою частиною НОМЕР_1 протягом жовтня 2024 року-липня 2025 року постійно здійснювалось замовлення коштів на виконання вказаного рішення суду по КЕКВ 2800. Однак, станом на 04.08.2025 року кошти на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/955/24 на рахунок військової частини НОМЕР_1 не надходили і кошти на рахунку за кодом КЕКВ 2800 відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України від 2 червня 2016 року №1404 «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. У зв'язку із чим позивач просив винести постанову про повернення виконавчого документу стягувачу та скасувати постанови про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження.
07.08.2025 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову ВП №78595012 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду та постанову ВП№78595149 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду.
Позивач не погодився із правомірністю постанов про накладення штрафу та звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 1, 3, 5, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів.
Примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Таким чином, примусове виконання рішення суду розпочалося прийняттям державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з ч.1-3 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Таким чином, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, тобто встановленого 10-деного строку на виконання рішення суду, повинен особисто перевірити виконання рішення боржником.
Відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов'язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 5100 грн., а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у вигляді штрафу у подвійному розмірі - 10200 грн.
Аналіз наведених норм свідчить, що накладення штрафу за невиконання та повторне невиконання судового рішення можливо лише у випадку, якщо таке невиконання відповідно до положень ч. 2 ст. 75 та ч. 1 та 2 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» мало місце без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 19.09.2019 у справі № 686/22631/17, від 07.11.2019 у справі №420/70/19 та від 15.05.2020 у справі №812/1813/18.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставою прийняття відповідачем оскаржуваних постанов про накладення штрафу у розмірі 5100 грн., є невиконання боржником, Військовою частиною НОМЕР_1 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року по справі №420/955/24.
В постановах про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2025 року №78595149, №78595012 зазначено про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
З матеріалів справи вбачається, що постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.07.2025 року №78595149, №78595012 про відкриття виконавчих проваджень Військова частина НОМЕР_1 отримала 28.07.2025 року.
У десятиденний термін з дня отримання зазначених постанов про відкриття виконавчих проваджень, 05.08.2025 року Військова частина НОМЕР_1 направила до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву про повернення виконавчого документу №146 від 04.08.2025 року, в якій вказано, що згідно із довідкою Головного управління Державної казначейської служби України у Одеській області від 03.06.2021 року та Реєстраційної картки розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) від 05.09.2017 року Відповідач є розпорядником бюджетних коштів по коду одержувача 011957, знаходиться на казначейському обслуговуванні та фінансується з державного бюджету. Замовлення коштів з метою фінансування різних статей бюджету Військової частини НОМЕР_1 проводиться шляхом подання відповідних заявок до розпорядника коштів вищого рівня. При отриманні фінансування на рахунок частини, частиною ці кошти нараховуються та виплачуються на відповідні рахунки. Отже на підставі викладеного, на виконання вказаного рішення, Військовою частиною НОМЕР_1 протягом жовтня 2024 року-липня 2025 року постійно здійснювалось замовлення коштів на виконання вказаного рішення суду по КЕКВ 2800. Однак, станом на 04.08.2025 року кошти на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/955/24 на рахунок військової частини НОМЕР_1 не надходили і кошти на рахунку за кодом КЕКВ 2800 відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України від 2 червня 2016 року №1404 «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. У зв'язку із чим позивач просив винести постанову про повернення виконавчого документу стягувачу та скасувати постанови про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження.
Направлення 05.08.2025 року заяви №146 від 04.08.2025 року Військовою частиною НОМЕР_1 на адресу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) підтверджується наявними в матеріалах справи витягом з сайту Укрпошти та фіскальним чеком від 05.08.2025 року (отримано відповідачем 08.08.2025 року).
При цьому, до спливу 10 - денного терміну виконання рішення суду, наданих відповідачем у постановах про відкриття виконавчих проваджень, відповідачем 07.08.2025 року винесені постанови №ВП78595149 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн., №ВП78595012 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
Враховуючи те, що відповідачем порушені норми Закону України «Про виконавче провадження» при прийнятті оскаржуваних постанов №ВП78595149 від 07.08.2025 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн., №ВП78595012 від 07.08.2025 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн., суд дійшов висновку про їх передчасність, прийняття без врахування всіх обставин, що мали значення, отже є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат у справі не здійснюється, оскільки за правилами статті 139 КАС України всі судові витрати відшкодовуються лише при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Розумовська, 37, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529), третя особа - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про визнання протиправними та скасування постанов №ВП78595149 від 07.08.2025 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн., №ВП78595012 від 07.08.2025 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №ВП78595149 від 07.08.2025 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №ВП78595012 від 07.08.2025 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Леонід СВИДА