Справа № 420/24885/25
19 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 24 липня 2025 року (документ сформований в системі Електронний суд 23.07.2025) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ), в який позивач просить:
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 18.07.2025 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 09.12.2021 року виплаченої 18.07.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 року у справі №420/30184/24.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 18.07.2025 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 09.12.2021 року виплаченої 18.07.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 року у справі №420/30184/24.
Ухвалою від 29 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, в порядку ч.5 ст. 262 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , та відповідно до наказу від 02.12.2021 року позивача 09.12.2021 року звільнено з військової служби.
Проте представник позивача зазначає, що у період проходження військової служби позивачу не у повному розмірі виплачувалось грошове забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 року у справі №420/30184/24 зобов'язано Військову частину нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 в розмірі 85927,84 грн та за період з 01 березня 2018 року по 09 грудня 2021 року у фіксованій величині 4349,59 грн в місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.
Представник позивача зазначив, що 18.07.2025 року на виконання рішення суду відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 09.12.2021 року у загальній сумі 217 850, 07 грн.
Проте відповідачем в порушення статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
З метою виплати компенсації втрати частити доходів позивач звернувся до суду.
Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, оскільки зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні ст.ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
При цьому позивач звертає увагу, що виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в день виплати основної суми доходу, що не було зроблено відповідачем.
Через систему Електронний суд 25 липня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що у випадку коли сума доходу нарахована відповідно до рішення суду, то підстава для виплати компенсації втрати частини грошових доходів з порушенням термінів їх виплати виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
Представник відповідача звертає увагу, що грошові доходи виплачені позивачеві 18 липня 2025 року, на виконання рішення суду, яке набрало законної сили 09 липня 2025 року.
Тобто відповідачем не порушено термін виконання рішення суду та позивач не набув право на компенсацію відповідно до Закону № 2050-ІІІ.
Також представник відповідача звернув увагу, що позивач вже звертався до суду з аналогічними позовними вимогами у справі № 420/19878/25 щодо зобов'язання нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 року по 18.06.2025 року у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 420/30186/24.
До суду 04 серпня 2025 року від відповідача на виконання ухвали суду надано платіжну інструкцію № 1602 від 17 липня 2025 року.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.
Відповідно до витягу з послужного списку позивач з 31.03.2014 року по 09.12.2021 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 року у справі №420/30184/24 зобов'язано Військову частину нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 в розмірі 85927,84 грн та за період з 01 березня 2018 року по 09 грудня 2021 року у фіксованій величині 4349,59 грн в місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.
Сторони не заперечують, що 18.07.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 року у справі №420/30184/24, відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 09.12.2021 року у загальній сумі 217 850, 07 грн., що підтверджено платіжною інструкцією № 1602 від 17 липня 2025 року та випискою за рахунком позивача.
У зв'язку з тим, що відповідачем не було виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, позивач звернувся до суду.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню, з огляду на таке.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частин другої-третьої ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі, - Закон №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій, яка є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Матеріалами справи підтверджено, що 18.07.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 року у справі №420/30184/24, відповідачем виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 09.12.2021 року у загальній сумі 217 850, 07 грн., що підтверджено платіжною інструкцією № 1602 від 17 липня 2025 року та випискою за рахунком позивача.
Разом з цим відповідачем не було виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів одночасно із виплаченою заборгованістю.
Така бездіяльність відповідача є протиправною, з таких підстав.
Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159), положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (в тому числі, за рішенням суду). При цьому виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в день виплати основної суми доходу.
Системний аналіз вищенаведених норм, за позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19 дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до чинного законодавства.
Також у справі № 240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Цей висновок був повторений у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 року у справі № 620/7687/21.
Тому, застосовуючи цей висновок Верховного Суду, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 09.12.2021 року у зв'язку з бездіяльністю уповноваженого органу щодо нарахування та виплати позивачу індексації заробітної плати (грошового забезпечення), суд доходить висновку, що позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання уповноваженого органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Відповідно до висновків викладених Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20, Верховний Суд дійшов висновку, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
Судова палата ВС також дійшла висновку, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Верховний Суд вказав на те, що зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Таким чином, за змістом наведених норм обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Враховуючи викладені вище висновки Верховного Суду та встановлені судом у справі обставини, те, що відповідачем виплачено заборгованість на виконання рішення суду по справі № 420/30184/24, але не виплачено компенсацію втрати частини доходів, суд доходить висновку, що наведені позовні вимоги є правомірними та належать задоволенню.
Посилання відповідача на те, що позивач вже звертався до суду з аналогічними позовними вимогами у справі № 420/19878/25 щодо зобов'язання нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 року по 18.06.2025 року у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 420/30186/24, відхиляються судом, оскільки у цій справі позивач має право на компенсацію втрати іншої частини його доходів, нарахування та виплати якої було предметом спору у іншій справі - № 420/30184/24.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню.
У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні докази понесених інших витрат, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору.
Керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) щодо невиплати на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 18.07.2025 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 09.12.2021 року, виплаченої 18.07.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 року у справі № 420/30184/24.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 року по 18.07.2025 року у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 09.12.2021 року, виплаченої 18.07.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 року у справі № 420/30184/24.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко