Справа № 420/28747/25
19 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання розглянути заяву,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у нездійсненні розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.07.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, перевірити викладені у ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства та з врахуванням висновків, встановлених рішенням суду, повідомити Позивачу у письмовій формі про наслідки розгляду заяви протягом 7 (семи) днів після набрання законної сили рішенням суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.07.2025 року ОСОБА_1 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 засобами поштового зв'язку було направлено заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з копіями документів, що підтверджують його право на відстрочку на підставі абзацу 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Проте, заяву залишено без опрацювання, оскільки її подано поштою, а не особисто.
Однак, обов'язок «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожнім у спірних правовідносинах. Такого ж висновку дійшли суди у справах №580/731/24, №580/2665/24, №440/1915/24, в тому числі суди апеляційної інстанції у справах №420/840/24, №420/36172/23 тощо. Тому Позивач при поданні заяву про оформлення відстрочки повністю дотримався всіх вимог законодавства.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 02.09.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Документ в електронному вигляді «Адміністративний позов» від 21.08.25 по справі №420/28747/25 надіслано одержувачу - ІНФОРМАЦІЯ_3 в його електронний кабінет.
Документ доставлено до електронного кабінету: 21.08.25 17:13.
Документ в електронному вигляді «Адміністративний позов» від 21.08.25 по справі №420/28747/25 надіслано одержувачу - ІНФОРМАЦІЯ_2 в його електронний кабінет.
Документ доставлено до електронного кабінету: 21.08.25 17:13.
Документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження» від 02.09.25 по справі №420/28747/25 надіслано одержувачу - ІНФОРМАЦІЯ_3 в його електронний кабінет.
Документ доставлено до електронного кабінету: 02.09.25 14:58.
Дата отримання судом повідомлення про доставлення до електронного кабінету: 02.09.25 15:13
Документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження» від 02.09.25 по справі №420/28747/25 надіслано одержувачу - ІНФОРМАЦІЯ_2 в його електронний кабінет.
Документ доставлено до електронного кабінету: 02.09.25 15:03.
Дата отримання судом повідомлення про доставлення до електронного кабінету: 02.09.25 15:15
Ухвалою суду встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
В установлений в ухвалі від 02.09.25 строк та станом на дату вирішення даної адміністративної справи відповідачем не надано відзив.
Згідно з ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
01.07.2025 року ОСОБА_1 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 було направлено заяву про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з копіями документів, що підтверджують його право на відстрочку на підставі абзацу 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у порядку та за формою, визначеною постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560.
До заяви додано:
копія паспорта і РНОКПП ОСОБА_1 ;
копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 (сина);
копія посвідчення на дитину-інваліда;
копія обліково-послужної картки ОСОБА_1 ;
копія консультативного заключення;
копія довідки про отримання допомоги.
Підтвердженням надсилання даної заяви є опис вкладення у цінний лист та накладна №6500707771466.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказаний лист був отриманий ІНФОРМАЦІЯ_5 03.07.2025 року.
Із матеріалів справи вбачається наступне.
ОСОБА_1 є батьком дитини, якій встановлено статус дитини з інвалідністю віком до 18 років.
Батьківство ОСОБА_1 відносно сина ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 12.08.2011 року, про що в книзі реєстрації актів про народження 12 серпня 2011 року внесено актовий запис №59.
Син, дитина-інвалід, що підтверджується консультативним заключенням Обласною дитячою клінічною лікарнею від 19.12.2014 року.
ОСОБА_2 , є дитиною-інвалідом, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 07.04.2017 року.
ОСОБА_2 призначено державну соціальну допомогу, отримувачем якої є його законний представник ОСОБА_1 , що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 07.04.2017 року, виданим УСЗН в Приморському районі ДП та СП ОМР.
Також судом встановлено, що у відповідь на адвокатський запит, листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15.08.2025 за №1277/2416 повідомлено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 повідомлено про наявність протоколу від 13.08.2025 №46/25, яким комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
У матеріалах справи наявне Повідомлення на ім'я ОСОБА_1 від 15.08.2025 №1277/2415, яким останнього повідомлено про прийняття рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Права і свободи людини, гарантії щодо них визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Ст. 55 Конституції України проголошує: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб».
У рішенні від 14.12.2011 року № 19-рп/2011 Конституційний суд України роз'яснив, що положення ч.2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Разом з цим, приписами КАС України встановлено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у нездійсненні розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.07.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, перевірити викладені у ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства та з врахуванням висновків, встановлених рішенням суду, повідомити Позивачу у письмовій формі про наслідки розгляду заяви протягом 7 (семи) днів після набрання законної сили рішенням суду.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, Повідомленням на ім'я ОСОБА_1 від 15.08.2025 №1277/2415, повідомлено останнього, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 повідомлено про наявність протоколу від 13.08.2025 №46/25, яким комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Вказане свідчить про розгляд заяви ОСОБА_1 та наявність відповідного рішення, яке не є предметом розгляду даної справи.
Суд зазначає, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, в даному випадку - оскарженням протоколу від 13.08.2025 №46/25, а суд, в свою чергу повинен надати правову оцінку правомірності вимог позивача.
При цьому, позовна заява не містить обгрунтовання позовних вимог, а позовні вимоги - конкретної вимоги.
Суд розглядає справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері правових відносин, про захист яких вони просять. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі №571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі №2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі №235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі №523/3612/16- ц, від 24 липня 2019 року у справі №760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі №642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі №390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справах №464/4574/15-ц, №756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі №697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі №635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі №686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі №287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі №287/587/16-ц).
Таким чином, принцип стабільності є визначальним щодо можливості виходу за межі позовних вимог. Наведене означає, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №824/399/17-а).
До початку розгляду судом справи по суті позивач має право у спосіб подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову (постанова Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі №264/4263/16-ц).
Право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі №819/1420/15).
Така ж правова позиція викладена і у постанові Верхового Суду від 14 липня 2022 року по справі №340/2428/20.
Відповідно до ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Отже, повноваження кожного органу законодавчої, виконавчої та судової влади не є безмежними, а визначаються Конституцією та законами України.
Сукупність повноважень суду щодо розгляду та вирішення справ позначається спеціальним терміном «юрисдикція». У ч. 3 ст. 124 Конституції визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Суд має повноваження розглядати та вирішувати справу (має юрисдикцію), якщо має місце юридичний спір. Відповідно, відсутність юридичного спору свідчить про те, що суд не має повноважень вирішувати справу.
Таким чином, позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання розглянути заяву - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_7 )
ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_7 )
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА
.