Справа № 420/36682/25
19 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій та рішення державного виконавця протиправними,-
До Одеського окружного адміністративного суду 29 жовтня 2025 року надійшов позов ОСОБА_1 до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: ОСОБА_2 , в якому позивач просить:
- визнати неправомірними дії Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 163 094,28 грн. від 20.10.2025 року в межах виконавчого провадження №52339583;
- визнати протиправною та скасувати постанову Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення виконавчого збору у розмірі 163 094,28 грн. від 20.10.2025 року, винесену в межах виконавчого провадження №52339583.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Позивач зазначає, що на примусовому виконанні Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходився виконавчий лист №668/11895/15, виданий 01.09.2016 року Херсонським міським судом Херсонської області про стягнення із ОСОБА_1 1 630 942,88 грн. на користь ПАТ КБ «Надра». Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.02.2025 року замінено сторону стягувача із ПАТ КБ «Надра» на ОСОБА_2 . На підставі заяви ОСОБА_2 Суворовським відділом державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову від 20.10.2025 року про повернення виконавчого документу стягувачеві без виконання у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». У період примусового виконання виконавчого листа №668/11895/15 від 01.09.2016 року із боржника ОСОБА_1 борг у сумі 1 630 942,88 грн. не стягнутий. При цьому, одночасно із винесенням постанови від 20.10.2025 року про повернення виконавчого документу стягувачеві Суворовським відділом державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову від 20.10.2025 року про стягнення виконавчого збору на користь Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у сумі 163 094,28 грн., посилаючись на ст.ст. 3, 27, 40 ЗУ «Про виконавче провадження».
На думку позивача, відповідачем протиправно винесено постанову від 20.10.2025 року про стягнення виконавчого збору, з огляду на те, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення. Матеріали виконавчого провадження №52339583 містять докази того, що державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі. Таким чином, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 ЗУ «Про виконавче провадження».
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року вищевказаний адміністративний позов залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору.
Заявою від 06.11.2025 року позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, за окремою категорію термінових адміністративних справ передбачених статтею 287 КАС України.
Вищевказаною ухвалою також витребувано з Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №52339583 у повному обсязі.
Зобов'язано відповідача надати витребувані судом документи у строк до 29 жовтня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду, розташованого за адресою: 65062, м. Одеса, Фонтанська дорога, 14.
Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 17 листопада 2025 року.
Проте станом на 19 листопада 2025 року вимоги ухвали суду від 10.11.2025 року в частині надання до суду витребуваних доказів відповідачем виконано не було.
Також відповідач відзив на позов не надав.
Станом на 20 листопада 2025 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
На примусовому виконанні Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходився виконавчий лист №668/11895/15, виданий 01.09.2016 року Херсонським міським судом Херсонської області про стягнення із ОСОБА_1 1 630 942,88 грн. на користь ПАТ КБ «Надра».
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.02.2025 року замінено сторону стягувача із ПАТ КБ «Надра» на ОСОБА_2 . На підставі заяви ОСОБА_2 Суворовським відділом державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову від 20.10.2025 року про повернення виконавчого документу стягувачеві без виконання у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
У період примусового виконання виконавчого листа №668/11895/15 від 01.09.2016 року із боржника ОСОБА_1 борг у сумі 1 630 942,88 грн. не стягнутий.
При цьому, одночасно із винесенням постанови від 20.10.2025 року про повернення виконавчого документу стягувачеві Суворовським відділом державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову від 20.10.2025 року про стягнення виконавчого збору на користь Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у сумі 163 094,28 грн., посилаючись на ст.ст. 3, 27, 40 ЗУ «Про виконавче провадження».
Вважаючи неправомірними дії Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 163 094,28 грн. від 20.10.2025 року в межах виконавчого провадження №52339583 та протиправною постанову Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення виконавчого збору у розмірі 163 094,28 грн. від 20.10.2025 року, винесену в межах виконавчого провадження №52339583, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Релевантні джерела права та висновки суду
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.
Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Кабінету Міністрів України 02.04.2012 року №512/5, розробленою відповідно до законів «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» і «Про виконавче провадження», яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.
Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.
Так, положення частини третьої статті 40 ЗУ «Про виконавче провадження» зобов'язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.
Вказані положення частини третьої статті 40 ЗУ «Про виконавче провадження» кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.
Натомість частина друга статті 27 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму ЗУ «Про виконавче провадження», результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.
Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження». У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
За таких обставин, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 ЗУ «Про виконавче провадження» без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Крім того, відповідно до статті 13 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством.
Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Перегляд механізму визначення винагороди виконавців з метою стимулювання зростання рівня реального виконання судових рішень (як однієї із необхідних умов підвищення ефективності виконавчого провадження) запроваджено Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015- 2020 роки, схваленою Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015.
Кабінет Міністрів України постановою від 08 вересня 2016 року № 643 затвердив Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок), що визначає механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця.
Відповідно до пункту 2 Порядку у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», виплачується винагорода у такому розмірі:
- 2 відсотки стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - державному виконавцю, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ;
- 0,5 відсотка стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - керівнику органу державної виконавчої служби та його заступникам, яким безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Згідно з положеннями пункту 4 Порядку фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково в порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження», якщо за таким документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
Відповідно до пункту 6 Порядку для виплати винагороди державний виконавець, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ, подає заяву, в якій зазначаються: реквізити виконавчого документа; номер виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника; категорія стягнення за виконавчим документом; розмір стягнутого виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, реквізити платіжних доручень; перелік виконавчих дій та строки їх проведення; розрахунок належної до виплати винагороди; відомості про дотримання критеріїв.
Аналіз наведених вище норм Порядку свідчить про те, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
Матеріали виконавчого провадження №52339583 містять докази того, що державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі.
Таким чином, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 ЗУ «Про виконавче провадження».
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Аналогічні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 справа № 2540/3203/18.
З огляду на наведене, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в розмірі, який визначений у постанові від 20.10.2025 року в межах виконавчого провадження №52339583, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII.
Вказані обставини підтверджуються наступними доказами: матеріалами виконавчого провадження №52339583 (оригінал знаходиться в Суворовському відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)), ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.02.2025 року у справі №668/11895/15, постановою від 20.10.2025 року про повернення виконавчого документу стягувачеві, постановою від 20.10.2025 року про стягнення виконавчого збору.
Крім того, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Зазначене дає підстави для висновку, що державний виконавець, приймаючи спірну постанову, не врахував принципу пропорційності, спрямованого на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 28.01.2021 у справі № 420/769/19, від 22.01.2021 у справі № 400/4023/19, від 21.01.2021 у справі № 640/3430/19, від 12.08.2020 у справі № 1340/5053/18, від 28.10.2020 у справі № 400/878/20, від 20.05.2020 у справі № 640/32814/20, які є застосовні до спірних правовідносин.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом ч.1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позовних вимог судові витрати позивача в розмірі 1630, 94 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій та рішення державного виконавця протиправними - задовольнити.
Визнати протиправними дії Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 163 094,28 грн. від 20.10.2025 року в межах виконавчого провадження №52339583.
Визнати протиправною та скасувати постанову Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення виконавчого збору у розмірі 163 094,28 грн. від 20.10.2025 року, винесену в межах виконавчого провадження №52339583.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1630 грн. 94 коп. (одна тисяча шістсот тридцять гривень дев'яносто чотири копійки).
Рішення суду набирає законної сили, згідно ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст.287 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п.15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України. Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 272 КАС України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65072, м. Одеса, вул. Героїв Крут, 39/2 ЄДРПОУ 34906703).
Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя С.О. Cтефанов