19 листопада 2025 рокусправа № 380/13222/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
встановив:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.06.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Павліва Д. від 25.06.2025 про повернення виконавчого документу є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 16.07.2025 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням вимог ст.287 КАС України та витребувано від Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області матеріали виконавчого провадження №74589414.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Ухвалою суду від 25.09.2025 витребувано від Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області матеріали виконавчого провадження №74589414.
Суд зазначає, що копія ухвали від 25.09.2025 була доставлена до електронного кабінету Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області 25.09.2025.
Станом на 22.10.2025 вимоги ухвали суду про витребування доказів Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області невиконанні.
Ухвалою суду від 22.10.2025 повторно витребувано від Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області матеріали виконавчого провадження №74589414.
Відповідачем виконано вимоги ухвали про витребування доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов до наступних висновків.
14.12.2023 рішенням Львівського окружного адміністративного суду по справі №380/21506/23, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2024 позов задоволено частково, зокрема:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 01 серпня 1980 року по 01 липня 1985 року та два роки роботи за юридичною спеціальністю;
визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11 вересня 2023 року № 134450001353, оформлене протоколом/розпорядженням щодо призначення/перерахунку пенсії;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти рішення про проведення перерахунку та виплати (з урахуванням виплачених сум) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 07 липня 2023 року, зарахувавши до стажу його роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 01 серпня 1980 року по 01 липня 1985 року та два роки роботи за юридичною спеціальністю.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1073,60 грн сплаченого судового збору.
26.03.2024 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти рішення про проведення перерахунку та виплати (з урахуванням виплачених сум) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 07 липня 2023 року, зарахувавши до стажу його роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 01 серпня 1980 року по 01 липня 1985 року та два роки роботи за юридичною спеціальністю.
18.04.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлівом Давидом Йосиповичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №74589414 щодо виконання виконавчого листа №380/21506/23 від 26.03.2024.
18.04.2024 державним виконавцем також прийнято постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 14.05.2024 надало інформацію щодо виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 у справі №380/21506/23; вказало, що виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Держаного бюджету України.
25.06.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлівом Давидом Йосиповичем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувача відповідно до п.9 ч.1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження».
Не погоджуючись із означеною постановою, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Як передбачено ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України “Про виконавче провадження».
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VІІІ) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. (далі - Закон №1404).
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:
1)звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки та ін.
Підстави для повернення виконавчого документа стягувачу встановлені ст. 37 Закону №1404-VІІІ.
Вимогами п. 9 ч. 1 ст.37 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Судом встановлено, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлівом Давидом Йосиповичем від 25.06.2025 ВП74589414 виконавчий лист №380/21506/23, виданий 26.03.2024 Львівським окружним адміністративним судом, повернуто стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII.
Вказана постанова мотивована відповідачем таким:
“Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області повідомлено про виконання рішення суду в частині здійснення перерахунку пенсії. Доплата пенсії по рішенню суду в сумі 16000 грн буде виплачена після виділення коштів з Державного бюджету України. Станом на сьогодні в Головному управлінні проведена виплата заборгованості за судовим рішеннями, які набрали законної сили по 19.09.2020.
Відповідно до ст. ст. 23, 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Виплати пенсій здійснюються ГУ ПФУ у Львівській області виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат ГУ ПФУ у Львівській області не має, про що зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а. Виділення коштів із Державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, тому і діях боржника в такому виконавчому провадженні відсутні ознаки вини та умислу щодо невиконання у повному обсязі рішення.
Крім того,16.07.2018 Верховний Суд, розглядаючи подання Кіровоградського окружного адміністративного суду про відкриття провадження по справі №811/1469/18, як зразкової, яка є аналогічною, дійшов висновку про відмову у відкритті, посилаючись на те, що спірні правовідносини справ, фактичні обставини яких лягли в основу подання, не є новими у судовій правозастосовній практиці. У справах цієї категорії суди вищих інстанцій-Верховний суд та Верховний Суд України - раніше неодноразово ухвалювали судові рішення з висновками про застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, певним чином й ті, що описані у поданні, та орієнтують на однакову і правомірну їх реалізацію.
Враховуючий правовий висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові від 24.01.2018 у справі №К/9901/1598/18 (405/3663/13-а), що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення за таких обставин штрафу на боржника більш ускладнює його фінансове становище, тому відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу за судовим рішенням, не є власністю управління Пенсійного фонду та не знаходяться на його рахунках.
Стягнення з територіального органу Пенсійного фонду України коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування ГУ Пенсійного фонду, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанести шкоду необмеженій кількості осіб. Відповідну позицію Верховний Суд вказав у постанові від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 (адміністративне провадження № К/990/4324/23).
При цьому Верховний Суд погодився з тим, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголосив, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості по пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
З огляду на викладене, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Додатково зазначено, що відповідно до положень частини 5 статті 37 Закону № 1404- VIII, повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону
Залишок нестягненої суми за виконавчим документом 0 гривня; сума стягнуто виконавчого збору/сума стягнення винагороди приватного виконавця 0 гривень».
Відтак, керуючись п.9 ч.1 ст.37 Закону № 1404-VIII відповідач прийняв рішення про повернення виконавчого документа стягувачу.
Підставою для повернення позивачу виконавчого документу фактично стала відсутність виділених коштів з Державного бюджету України.
Суд погоджується, що фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Втім, відповідач в спірній постанові покликається лише на повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, однак таке повідомлення по суті є загальними відомостями, без жодної конкретизації щодо виконання певного рішення.
Відповідачем не подано жодних відомостей щодо вчинення в межах зазначеного провадження конкретних заходів та дій спрямованих на реальне виконання рішення суду, яке є обов'язковим до виконання.
Поряд з тим, суд зазначає, що приймаючи постанову від 25.06.2025 у виконавчому провадженні №74589414, державним виконавцем на підставі повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області без будь-яких належних доказів, які б містили інформацію щодо бюджетних призначень, прийнято позицію боржника про те, що бюджетних асигнувань для виплати позивачу заборгованості недостатньо, та зроблено висновок про наявність підстав для повернення виконавчого листа стягувачу.
Покликання в оскаржуваній постанові на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.01.2018 у справі К/9901/1598/18 (№405/3663/13-а) щодо відсутності правових підстав у державного виконавця для накладення на суб'єкта владних повноважень штрафу у зв'язку із невиконанням судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не є достатньою та мотивованою підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру.
Відтак, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павліва Давида Йосиповича від 25.06.2025 ВП74589414 є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 77, 90, 242-246, 268-272, 287, 294 КАС України, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павліва Давида Йосиповича від 25.06.2025 ВП74589414.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області бюджетних асигнувань судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна