про повернення позовної заяви
18 листопада 2025 рокусправа № 380/20874/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кравців О.Р. одержав позовну заяву ОСОБА_1 до Служби безпеки України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Служби безпеки України (далі - відповідач), в якому, з урахуванням пояснень про усунення недоліків від 12.12.2025, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України, яка полягає у ненаданні відповіді на запит на отримання публічної інформації від 22.09.2025;
- зобов?язати Службу безпеки України надати повну відповідь по суті на всі 4 пункти згідно з запитом від 22.09.2025.
Ухвалою суду від 20.10.2025 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано протягом 10-ти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки.
На виконання вимог ухвали від 20.10.2025 позивач подала пояснення, в яких вказала необхідну інформацію відповідно до вимог ухвали суду. Щодо сплати судового збору позивач посилаючись на пункт 15 частини 1 статті 5 та частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» просить звільнити її від сплати судового збору. До пояснень позивач долучила довідку про отримання (неотримання) допомоги, довідку про відсутність індивідуальних відомостей про особу.
При розгляді пояснень позивача, суд керується таким.
Відповідно до частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Якщо позовна заява подається особою звільненою від сплати судового збору відповідно до закону то у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (частина 8 статті 160 КАС України).
Правові засади справляння судового збору платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (далі - Закон №3674-VI).
Частиною 1 статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00 грн.
Частиною 2 статті 4 Закону №3674-VI передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. За подання позову немайнового характеру, поданого фізичною особою, фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Вказаний позов містить вимогу немайнового характеру. Тому, судовий збір за подання цього позову становить 1211,20 грн.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №3674-VI суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Частиною 8 статті 160 КАС України передбачено, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Позивач судовий збір за подання цього позову судовий збір не сплатила, подала пояснення, в яких просить звільнити від сплати судового збору.
Частиною 1 статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до статті 8 Закону №3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті (частина 2).
З аналізу статті 8 Закону №3674-VI суд висновує, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18.
Таким чином, Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З огляду на викладене, звільнення від сплати судового збору є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Суддя звертає увагу, що Законом №3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов'язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Для звільнення від сплати судового збору заявник має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
На підтвердження відсутності коштів для сплати судового збору позивач подала до суду довідку про отримання (неотримання) допомоги та довідку про відсутність індивідуальних відомостей про особу.
Відповідно до довідки про отримання (неотримання) допомоги №661 від 10.11.2025 дохід позивача за період з листопада 2024 року по жовтень 2025 року склав 28332,20 грн.
Суддя зауважує, що для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору береться до уваги розмір доходу позивача саме річний дохід за попередній календарний рік (з 01.01.2024 по 01.12.2024). Однак такої довідки позивач суду не надала.
Беручи до ваги довідку позивача про її дохід з листопада 2024 року по жовтень 2025 року, сума судового збору, що підлягає сплаті за подання даного адміністративного позову до суду, складає 1211,20 грн та не перевищує 5 відсотків (1416,51 грн) від доходу позивача.
Також, суддя вказує, що Закон №3674-VI не містить вичерпного й чіткого визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі “Княт проти Польщі» (“Kniat v. Poland»), заява №71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі “Єдамскі та Єдамска проти Польщі» (“Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява №73547/01).
Суддя зазначає, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення сплати судового збору. При цьому, обов'язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно, а застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Подібні висновки викладені Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 15.04.2024 у справі №380/95/24та Верховним Судом у постановах від 27.06.2023 у справі №120/3505/22, від 20.09.2023 у справі №120/722/23 та від 02.11.2023 у справі №120/6039/22.
Суддя вже звертав увагу позивача, що підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Однак будь-яких із перелічених документів позивачем до пояснень не надано.
Крім того, особа, яка заявляє клопотання, про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, згідно з частиною 1 статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.
Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також, подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає заяву або скаргу.
Викладену узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 18.03.2021 у справі №824/1571/19-а, у постанові від 08.11.2023 у справі №120/969/23.
Водночас питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду, навіть за наявності однієї з визначених статтею 8 цього Закону умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору.
Також, суддя зазначає, що позивач просить звільнити її від сплати судового збору посилаючись на пункт 15 частини 1 статті 5 №3674-VI.
Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 5 №3674-VI від сплати судового збору звільняються фізичні особи (крім суб'єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.
Однак предмет спору у цій справі жодним чином не стосується вказаних випадків, оскільки позивач оскаржила дії відповідача щодо надання неналежної відповіді на її запит на публічну інформацію.
Таким чином, на позивача не поширюються приписи пункту 15 частини 1 статті 5 №3674-VI.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Особа, яка має намір подати позовну заяву, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, оплати судового збору тощо.
Проте позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вказаних вимог процесуального закону.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Оскільки позивач мала достатньо часу для реалізації процесуальних прав, передбачених КАС України, зокрема, щодо виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, у наданий судом строк та не усунула недоліки позовної заяви, така позовна заява та долучені до неї докази підлягають поверненню.
Відповідно до частини 5 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись статтями 169, 241-243, 248, 294 КАС України, суддя,-
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Служби безпеки України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - повернути позивачу.
2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
3. Роз'яснити позивачу, що згідно з частиною 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала про повернення позовної заяви набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дати підписання ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович