19 листопада 2025 рокусправа № 380/10016/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області до Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області, за участю у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
Керівник Самбірської окружної прокуратури Львівської області (місцезнаходження: вул. Филипчака, 4А, м. Самбір, Самбірський район, Львівська область, 81400; код ЄДРПОУ: 02910031) звернувся з позовною заявою до Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області (місцезнаходження: вул. Василя Стуса, 24, м. Хирів, Самбірський район, Львівська область, 82060; код ЄДРПОУ: 04056019), за участю у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: вул. Винниченка, 18, м. Львів, 79008; код ЄДРПОУ 38557581), Міністерства культури та інформаційної політики України (місцезнаходження: вул. Івана Франка, 19, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 43220275),в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області щодо не утворення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини;
- зобов?язати Хирівську міську раду Самбірського району Львівської області утворити спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини.
Позов обґрунтований тим, що нормами Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено створення спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини, що входить до повноважень місцевих рад за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Позивач вказує, що Самбірською окружною прокуратурою у межах наданих повноважень відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» вивчено інформацію Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області щодо створення спеціально уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини та встановлено, що він не утворювався. Зазначає, що орган місцевого самоврядування в особі Хирівської міської ради зобов'язаний створити у своєму складі спеціально уповноважений орган у сфері охорони культурної спадщини, тому просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує. Вказує, що згідно з Переліком об'єктів культурної спадщини Хирівської ТГ, станом на червень 2025 таких об'єктів є лише 17. Зазначена кількість є незначною і не вимагає створення окремого структурного підрозділу. Повідомляє, що у зв'язку з обмеженим фінансуванням місцевого бюджету, створення нового окремого структурного підрозділу з охорони культурної спадщини є економічно необґрунтованим. Відкриття окремого відділу потребує виділення додаткових бюджетних коштів на утримання нових штатних одиниць, відповідне матеріально - технічне забезпечення та організаційно - господарські витрати. Такі витрати, на даний час, не передбачені затвердженим кошторисом, а додаткові джерела фінансування відсутні.
Натомість, Хирівська міська рада, усвідомлюючи важливість збереження культурної спадщини та виконання покладених на неї законом обов'язків, фактично забезпечує виконання повноважень у сфері охорони культурної спадщини шляхом покладення цих функцій на наявну посадову особу відповідного структурного підрозділу, яка володіє необхідними знаннями та досвідом і може забезпечити належне, ефективне та раціональне виконання покладених завдань у межах наявних ресурсів, а саме на завідувача сектору архітектури та містобудування.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій підтримано позовні вимоги.
Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких повторно викладено обґрунтування, зазначені у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Хирівська міська рада Самбірського району Львівської області є органом місцевого самоврядування, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України, та виконання статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» затверджено список історичних населених місць України, у який увійшло місто Хирів.
Згідно інформації Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області, викладеної у листі №2/35-02.17 від 17.11.2023, уповноважений орган у сфері охорони культурної спадщини Хирівською міською радою не утворювався.
Відповідно до листа Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації №16-1459/0/2-25 від 25.03.2025, скерованого на адресу позивача, звернень від Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області щодо надання погоджень на призначення керівника спеціально уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини та листів з пропозиціями про погодження у Міністерстві культури та інформаційної політики України створення спеціально уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини міста Хирів, до Департаменту не надходило. У зв'язку з чим, Департаментом скеровано листи до Хирівської міської ради від 07.11.2023 №16-3490/0/2-23 та від 27.01.2022 №16-290/0/2-22.
Відповідно до листа Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 07.11.2023 №16-3490/0/2-23, скерованого на адресу відповідача, Хирівській міській раді Самбірського району Львівської області рекомендовано скерувати подання про утворення Відділу з питань охорони культурної спадщини до Міністерства культури та інформаційної політики України.
Відповідно до листа Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 27.01.2022 №16-290/0/2-22, скерованого на адресу відповідача, Хирівську міську раду Самбірського району Львівської області повідомлено про необхідність подання до Департаменту рішення про створення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини, погоджене центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. А також, відповідно до вимог частини 4 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», надіслати до Департаменту подання про призначення керівника спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини на погодження.
Листом від 21.02.2025 №125/02-30 Хирівська міська рада Самбірського району Львівської області повідомила керівника Самбірської окружної прокуратури, що спеціально уповноваженого органу у сфері охорони культурної спадщини не створено.
Листом від 24.03.2025 №06/13/3191-25 у відповідь на запит позивача, Міністерство культури та стратегічних комунікацій України повідомило, що Хирівська міська рада Самбірського району Львівської області не зверталася до МКСК з питань погодження утворення органів охорони культурної спадщини.
З огляду на те, що відповідачем не утворено спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини відповідно до вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» позивач звернувся з до суду з цим позовом.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами
Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами..
Відповідно до статті 11 Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
У сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово
Відповідно до підпункту 5 пункту «б» частини першої статті 31 Закону № 280/97-ВР у галузі будівництва до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація охорони, реставрації та використання пам'яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників.
Згідно з підпунктом 10 пункту «б» статті 32 Закону № 280/97-ВР у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, молодіжної політики, фізкультури і спорту, утвердження української національної та громадянської ідентичності до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад делеговано повноваження щодо забезпечення охорони пам'яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.
Відповідно до частини першої статті 51 Закону № 280/97-ВР виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.
Згідно з частиною третьої статті 51 Закону № 280/97-ВР виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Сільська, селищна, міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури.
Частиною першою статті 54 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон №1805-ІІІ).
Відповідно до статті 1 Закону № 1805-III охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини), серед інших, належить виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону № 1805-III відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
У постановах від 28.01.2021 у справі №380/3398/20, від 20.07.2021 у справі №480/3093/20, від 03.04.2024 у справі № 520/18822/2020 Верховний Суд уже вирішував питання наявності у сільських, селищних, міських рад обов'язку зі створення в структурі виконавчого комітету спеціальних виконавчих органів (служби у справах дітей та органу з питань містобудування та архітектури) і дійшов висновку щодо обов'язкового їх створення, оскільки це прямо передбачено відповідним законом.
Таким чином для обґрунтованого висновку щодо дотримання відповідачем у спірних правовідносинах вимог законодавства необхідно встановити чи передбачено законодавством обов'язок відповідача зі створення в складі виконавчого комітету спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини саме як окремого виконавчого органу.
Відповідні правовідносини вже були предметом розгляду Верховного Суду, який в постанові від 27.08.2025 у справі № 380/3191/24 зазначив наступне.
Так, позивач, аргументуючи позовні вимоги, зазначає, що відповідачем не виконано вимоги статті 3 Закону № 1805-III щодо обов'язкового створення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини як окремого виконавчого органу.
Водночас, стаття 3 Закону № 1805-III лише визначає, які саме органи є спеціально уповноваженими з питань охорони культурної спадщини, декларуючи, що саме вони здійснюватимуть у цій сфері державне управління.
При цьому, як стаття 3 Закону № 1805-III, так і в цілому Закон № 1805-III не містять вимог щодо обов'язкового створення в структурі виконавчих органів сільських, селищних, міських рад окремого виконавчого органу з питань охорони культурної спадщини.
Натомість норми частини третьої статті 3 Закону № 1805-III полягають в тому, що у сільських, селищних, міських радах населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України, відповідний виконавчий орган може бути утворено, однак виключно за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Такий зміст закону вказує на те, що створення спеціально уповноваженого органу охорони культурної спадщини саме як окремого (відповідного) виконавчого органу є радше винятком, а не загальним правилом.
Крім того, за правилами частини першої статті 54 Закону № 280/97-ВР створення виконавчих органів є правом місцевої ради, яке реалізується ними на власний розсуд для забезпечення здійснення повноважень, що належать до відання їх виконавчих органів.
Таким чином віднесення законом тих чи інших повноважень до компетенції виконавчих органів місцевих рад не означає, що для реалізації кожного з них потрібен окремий орган.
Єдиний виняток з цього правила передбачено частиною третьої статті 51 Закону № 280/97-ВР, відповідно до якої у складі виконавчого комітету ради обов'язково утворюється орган з питань містобудування та архітектури.
Вимоги щодо обов'язкового утворення у складі виконавчого комітету ради інших органів, в т.ч. з питань охорони культурної спадщини, Закон № 280/97-ВР як і Закон № 1805-III також не містять.
За таких обставин, вимоги позивача про зобов'язання відповідача створити спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини саме як окремий виконавчий є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Більше того, як видно з відзиву на позовну заяву та долучених до нього матеріалів, Хирівська міська рада забезпечує виконання повноважень у сфері охорони культурної спадщини шляхом покладення цих функцій на завідувача сектору архітектури та містобудування.
Жодних доказів того, що в такий спосіб відповідачем неналежно здійснюються заходи, передбачені Законом № 1805-III щодо забезпечення державного управління у сфері охорони культурної спадщини позивачем до суду не надано.
При цьому, передбачені підпунктом 5 пункту «б» частини першої статті 31 Закону № 280/97-ВР делеговані повноваження щодо організації охорони, реставрації та використання пам'яток історії і культури належать до числа повноважень саме у галузі будівництва, тому покладення їх виконання саме на сектору архітектури та містобудування Хирівської міської ради є виправданим і не свідчить про протиправну бездіяльність.
Крім того, ключовою ідеєю Закону № 1805-III є здійснення державного управління у сфері охорони культурної спадщини саме виконавчими органами, а не до прикладу місцевими радами як представницькими органами місцевого самоврядування.
Такого висновку дозволяє дійти зміст частини першої статті 3 Закону № 1805-III, якою до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини віднесено виключно виконавчі органи: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Таким чином здійснення повноважень у сфері охорони культурної спадщини органами виконавчої влади, в т. ч. виконавчими органами місцевих рад, відповідає положенням статті 19 Конституції України.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у вже згаданій вище постанові від 27.08.2025 у справі № 380/3191/24, які враховуються при розгляді даної справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна