18 листопада 2025 рокусправа № 380/7136/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп'як О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885, далі - відповідач), у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» замість пенсії за віком на пільгових умовах, призначеної згідно з Законом України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 24.02.2025 призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» замість пенсії за віком на пільгових умовах, призначеної згідно з Законом України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки та з урахуванням попередньо виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 04.01.2018 отримує пенсію на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». Оскільки пенсія позивачу призначено на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», то з 24.02.2025, після досягнення 60-річного віку, він звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом переведення з пенсії за віком на пільгових умовах, при обчисленні розміру пенсії просив врахувати показник середньої заробітної плати в Україні за три попередні роки (2022-2024). Листом від 10.03.2025 відповідач відмовив позивачу у переведенні з пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до Закону №1058 на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
09.05.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Відповідно до норм законодавства, що діяли на момент призначення пенсії було встановлено, що пенсія за віком на пільгових умовах призначалась за наявності віку та стажу, які передбачені Законом № 1788, а розмір пенсії призначається згідно Закону № 1058. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 04.01.2018 у віці призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту 2 розділу XV “Прикінцеві положення» Законом № 1058 (у редакції чинній на момент призначення пенсії) з урахуванням віку та наявного пільгового стажу роботи за Списком №2, передбачених ст.13 Закону № 1788. Отже, наявність пільгового стажу роботи за Списком № 2 дало позивачу право виходу на пенсію за віком раніше загальновстановленого віку визначеного ст. 26 Закону №1058. Нормами чинного законодавства не передбачено переведення з пенсії за віком призначеної відповідно до пункту 2 розділу XV “Прикінцеві положення» Законом № 1058 з урахуванням віку та наявного пільгового стажу роботи за Списком № 2 передбачених ст. 13 Закону № 1788 на пенсію за віком згідно ст. 26 Закону № 1058 (після досягнення 60 років). При перерахунку пенсії ОСОБА_1 застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні для обчислення пенсії за три роки 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн. з урахуванням коефіцієнтів підвищення 1,17*1,11*1,11*1,14*1,197*1,0796, що становить 7994,47 грн. Вважають, що нормами чинного законодавства не передбачено переведення з пенсії за віком призначеної відповідно до пункту 2 розділу XV “Прикінцеві положення» Законом №1058 з урахуванням віку та наявного пільгового стажу роботи за Списком № 2 передбачених ст. 13 Закону № 1788 на пенсію за віком згідно ст. 26 Закону № 1058 після досягнення 60 років та застосування при цьому показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки. Положення частини другої ст. 40 Закону № 1058 щодо застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, на які вказує позивач, застосовуються саме при призначенні пенсії у тому випадку, коли особа звертається за призначенням пенсії вперше та жодної іншої пенсії до цього не отримувала. Звертають увагу суду, що показник середньої заробітної плати (доходу) за три попередні роки застосовується у випадку переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком (якщо її призначають вперше) і за наявності в особи 24 місяці страхового стажу, який набуто після призначення (попереднього перерахунку) пенсії по інвалідності незалежно від перерв в роботі. Тому, просять відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою від 14.04.2025 позову заяву залишено без руху.
Ухвалою від 28.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 04.01.2018 отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», розрахунок пенсії проведений з урахуванням страхового стажу 42 роки 08 місяців 23 дні та з урахуванням заробітної плати за 2014-2016 роки.
На звернення позивача від 24.02.2025р., листом від 10.03.2025 № 5005-4567/Г-52/8-1300/25 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача, зокрема, про те, що застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023 та 2024 роки для обчислення пенсії не має законних підстав, що підтверджується змістом копії відповідного листа.
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з діями відповідача щодо відмови здійснити позивачеві призначення йому пенсії за віком до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» замість пенсії за віком на пільгових умовах, призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом встановлено наступне.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
За приписами ст.2 Закону №1788 передбачено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до статті 6 Закону №1788 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Статтею 13 Закону №1788 встановлено право на пенсію за віком на пільгових умовах та підстави набуття такого права, положеннями якої, зокрема, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон №1058, п.2 Прикінцевих положень якого передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст.43 Закону №1058, перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
Згідно ст.10 Закону №1058, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсій за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058 передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Системний аналіз наведених положень дає змогу дійти висновку, що частиною третьою статті 45 Закону №1058 встановлено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, а відтак показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.04.2018 по справі №348/2271/16-а.
Позивачу у цій справі була призначена пенсія відповідно до Закону №1058 та Закону №1788 (п.“б» ст.13), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058 позивач звернувся вперше.
Таким чином, у позивача наявне право на призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону №1058.
Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058 передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Частина третя статті 45 Закону №1058 вказує на порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058.
Як видно з матеріалів справи, позивачу була призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно Закону №1788 (п.“б» ст.13), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а відповідно до Закону №1058 позивач звернувся вперше.
Отже, пенсія позивачу відповідно до Закону №1058 має бути призначена виходячи із показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки, тобто за 2022-2024 роки, що передували року звернення за призначенням пенсії за віком до територіального управління Пенсійного фонду України.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15.05.2019 по справі №504/503/17, від 23.10.2020 по справі №528/196/17, від 17.06.2021 по справі №336/7438/16-а.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, позивачу була призначена пенсія за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (стаття 13 пункт "б"), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернувся 24.02.2025 вперше.
За таких обставин фактично йдеться про призначення позивачу іншого виду пенсії, а саме пенсії за віком на загальних умовах замість раніше призначеної пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2.
Переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством (аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 23.10.2018 (справа № 334/2653/17) та у постанові від 13.12.2018 (справа №185/860/17).
Тому, суд дійшов висновку, що позивач має право на перехід з пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 на інший вид пенсії пенсію за віком на загальних умовах.
Під час розгляду цієї справи необхідно враховувати висновки, до яких дійшов Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 по справі №336/7438/16-а, по яким визнано протиправними дії територіального управління ПФУ щодо відмови в призначенні пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати в цілому по Україні за останні три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, з урахуванням того, що пенсія за віком на пільгових умовах призначалась відповідно до Закону №1788.
У вищевказаних справах Верховний Суд виходив з того, що частиною третьою статті 45 Закону №1058 передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2025 у справі №500/2579/25.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача щодо відмови здійснити позивачеві виплату пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні. з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2022, 2023 та 2024 роки, починаючи з моменту звернення, а саме: з 24.02.2025, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовивши позивачеві у здійсненні такого розрахунку, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 72,77, 90, 94, 139, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд -
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, - задоволити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» замість пенсії за віком на пільгових умовах, призначеної згідно з Законом України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 24.02.2025 призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки та з урахуванням попередньо виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 1211,20 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
СуддяКарп'як Оксана Орестівна